Лейкоз у кішок.

Вірусна лейкемія кішок стала досить поширеним захворюванням серед цього виду тварин — як вуличних, так і домашніх. Інформації щодо цієї недуги стає все більше на просторах інтернету. Також власники більш поінформовані про існування цього захворювання ветеринарними фахівцями. Відповідно, у багатьох, хто стикається або дізнається про вірусний лейкоз кішок, виникають запитання.

Скільки живуть кішки з лейкозом? Чи заразний він для людини? Як прибрати квартиру після кішки з лейкозом? Постараємося максимально висвітлити цей аспект і відповісти на запитання, що цікавлять.

Причини лейкозу в котів

Отже, лейкоз кішок, або вірусна лейкемія кішок, — це інфекційне захворювання кішок, що характеризується впровадженням в організм РНК-вмісного вірусу роду Gammaretrovirus, який належить до сімейства Retroviridae (ретровірусних інфекцій). Цей вірус, потрапляючи в організм, вражає як імунну систему, так і кровотворну, викликаючи, відповідно, характерну симптоматику, про яку докладніше поговоримо нижче.

Крім цього, вірус вважається онкогенним — здатний викликати розвиток в організмі кішок різних пухлин, наприклад: лімфома, лейкоз. У рідкісних випадках можуть розвиватися і деякі інші злоякісні пухлини, що вражають нервову і кісткову системи.

Важливо проводити діагностику наявності вірусу лейкозу у кішок, оскільки він провокує розвиток інших захворювань і станів, які потребують постійного контролю ветеринарного фахівця. Виявлення його в крові дає змогу дати точніші прогнози щодо життя тварини, але ще не свідчить про поганий результат. Усе залежатиме від того, в якому стані він перебуває в організмі.

Симптоми лейкозу в кішок

Найчастіше симптоми, пов’язані з вірусом лейкозу кішок, неспецифічні. Тому, найчастіше, звернення до ветеринарної клініки з приводу зміни стану відбувається далеко не на початковій стадії захворювання.

Так, наприклад, якщо у вас кішка стала мало їсти, стала більш млявою, малокомунікабельною, ви спостерігаєте прогресуючу худорлявість, зміну якості випорожнень або сечі, то рекомендовано негайно показати улюбленця ветеринарному фахівцеві для проведення подальшої діагностики.

Симптоматика лейкозу у кішок буде відрізнятися залежно від стадії захворювання.

Розрізняють 3 стадії захворювання:

• Абортивна — характеризується появою антитіл вірусу в крові, але без впровадження його в клітини імунної системи (відсутність провірусної ДНК і РНК вірусу в крові). Вважається найбільш легкою інфекцією, оскільки може відбутися самоочищення організму і формування стійкого імунітету до захворювання.
• Регресивна — характеризується впровадженням вірусу в клітини імунної системи після контакту з ним, але без віремії (у крові виявляється провірус ДНК, але відсутня РНК вірусу). Така форма вважається умовно небезпечною, оскільки не дає розвитку симптоматики, але поки що вірус перебуває в «сплячому стані». Активація його може відбутися в будь-який момент.
• Прогресуюча — характеризується активною фазою вірусу, коли він потрапляє з тканин у загальний кровообіг (у крові виявляється провірус, ДНК і РНК вірусу), спричиняючи різні зміни в організмі. Вважається найнебезпечнішою формою захворювання, оскільки в цьому разі симптоми, що розвиваються, можуть призводити до летального результату.

Симптоми лейкозу у кішок при абортивній формі:

• Зниження апетиту або повна відмова від їжі;
• Прогресуюче виснаження, втрата у вазі;
• Зниження активності;
• Відсутність догляду за собою, через що шерсть стає неохайного вигляду, сальною, може з’являтися лупа;
• Поява неприємного запаху з ротової порожнини, що може бути викликано розвитком гінгівіту;
• Збільшення периферичних лімфовузлів;
• Може розвиватися переміжна лихоманка;
• У вагітних кішок спостерігаються аборти або народження мертвих чи ослаблених кошенят, які гинуть через кілька днів після народження.

Симптоми лейкозу у кішок при регресивній формі захворювання — явні відсутні, поки вірус перебуває в клітинах організму і не потрапляє в кров. У разі його активації, яка може статися в будь-який момент часу при зниженні імунітету (на тлі стресу), розвивається симптоматика, характерна для прогресуючої форми захворювання.

У кішок з такою формою лейкемії власники можуть спостерігати:

• Появу неприємного запаху з ротової порожнини, що може бути викликано розвитком гінгівіту;
• Збільшення периферичних лімфовузлів;
• У вагітних кішок спостерігаються аборти або народження мертвих чи ослаблених кошенят, які гинуть через кілька днів після народження.

Симптоми лейкозу у кішок при прогресуючій формі (крім усього вищеописаного):

• Виражене зниження імунітету і внаслідок цього — розвиток вірусних і бактеріальних інфекцій;
• Ураження серцево-судинної системи;
• Поява задишки через скупчення вільної рідини в грудній та/або черевній порожнинах, а також через розвиток анемії;
• Блювота (частіше має прогресуючий характер);
• Розвиток лімфоми, лейкозу;
• Неврологічні порушення — судоми, парези, паралічі, внаслідок розвитку онкології нервової системи;
• Кульгавість на якусь із кінцівок, збільшення її розмірів, унаслідок розвитку онкології кісткової системи.

Діагностика

Для встановлення діагнозу вірусної лейкемії кішок, а також для уточнення стадії захворювання ветеринарні фахівці проводять комплексну діагностику, що включає в себе:

• клінічний аналіз крові;
• біохімічний аналіз крові;
• УЗД черевної порожнини, рідше грудної порожнини;
• рентген грудної та черевної порожнини;
• у деяких випадках МРТ головного або спинного мозку (якщо є ризик розвитку онкології нервової системи);
• а також специфічний аналіз на пошук антигенів вірусу в крові та/або антитіл до вірусу лейкемії кішок — ПЛР, ІХА, ІФА.

За клінічним аналізом крові найчастіше виявляється розвиток анемії, лейкопенії, тромбоцитопенії. Іноді в разі приєднання бактеріальної інфекції може спостерігатися лейкоцитоз.

За біохімічним аналізом крові зазвичай виявляються неспецифічні зміни. Найчастіше вони зумовлені вторинними проблемами. Можна спостерігати підвищення печінкових трансаміназ, білірубіну, лужної фосфатази, амілази. У деяких кішок змін за аналізом може взагалі не спостерігатися.

За УЗД черевної порожнини найчастіше виявляються зміни, що виникають при прогресуючій стадії захворювання: збільшення лімфовузлів, що може вказувати на пухлинний процес, вільна рідина, спленомегалія, гепатомегалія, нефромегалія і, в сукупності з цим, структурні зміни органів.

Рентген грудної та черевної порожнини частіше проводять для виявлення наявності вільної рідини, а також для виявлення онкології.

МРТ головного і спинного мозку дає змогу виявити наявність пухлини у відповідних відділах, конкретизувати локалізацію, а також визначити розміри.

Для остаточної постановки діагнозу проводиться специфічне тестування. Для цього необхідно здати венозну кров натщесерце для визначення вірусних антигенів у крові, таких як:

• провірус ДНК — це вірус лейкозу кішок (РНК), який після потрапляння в організм впроваджується в геном клітин і перебуває там якийсь час, не викликаючи розвитку симптоматики. Виявлення його в крові може свідчити про наявність носійства вірусу.
• РНК вірусу — сам вірус, який потрапляє в організм кішки і викликає розвиток захворювання вірусної лейкемії кішок. Виявлення його в крові може свідчити про розвиток прогресуючої стадії.

Для виявлення цих антигенів проводять дослідження методом ПЛР. В даний час вважається «золотим стандартом» діагностики.

Але є додаткові тест-системи для визначення вірусної лейкемії кішок, такі як: експрес-тест методом ІХА та ІФА. Тактику діагностичного дослідження визначає ветеринарний фахівець, виходячи з клінічної картини та огляду пацієнта.

Лікування лейкозу в кішок

На жаль, наразі не існує препаратів, здатних вбити вірус в організмі кішки і вилікувати тварину. Основне лікування від вірусної лейкемії ґрунтується на симптоматичній терапії та купіруванні тих проблем, які розвиваються вдруге на її тлі залежно від стадії захворювання.

Так, наприклад:

• Препарати групи НПЗЗ (нестероїдні протизапальні препарати) — у разі підвищення температури тіла;
• Антибіотикотерапія — для лікування вторинних бактеріальних процесів;
• Противірусна терапія — для лікування вторинних вірусних інфекцій (стосується не всіх, необхідна консультація ветеринарного фахівця);
• Протиблювотні препарати — у разі розвитку блювоти;
• Крапельниці — у разі відмови від їжі та води;
• Хіміотерапія — у разі розвитку пухлинних процесів;
• Переливання крові — у разі розвитку анемії;
• Іноді потрібна і більш серйозна терапія в умовах стаціонару і проведення додаткових маніпуляцій, що дають змогу стабілізувати стан тварини.

Все лікування, як і контроль стану кішки, завжди має проводитися в умовах клініки під контролем ветеринарного лікаря. На жаль, несвоєчасне звернення до клініки або самолікування може погіршити стан улюбленця і призвести до згубних наслідків швидше, ніж на грамотно підібраній підтримувальній терапії.

Вакцина від лейкозу котів

Для профілактики цього захворювання проводиться вакцинація, яка не входить до переліку обов’язкових. Насамперед, її слід проводити тим кішкам, які мають контакт з іншими тваринами (зокрема котячими), наприклад: у розплідниках, на перетримці, під час вільного вигулу на вулиці. Вакцинація від вірусу лейкозу котів залишається на розсуд власників. Саме тому ветеринарними фахівцями все більше пропагується інформація про це захворювання та можливості його профілактики.

Отже, коли ж слід починати проводити імунізацію улюбленця проти лейкозу котів? Як взагалі проводиться вакцинація від вірусної лейкемії? Чи існують якісь обмеження для неї за станом здоров’я?

Розповімо про все по порядку.

Первинну вакцинацію можна проводити у кошенят, починаючи з 9-ти тижневого віку. Якщо потомство було народжене від уже імунізованих від вірусної лейкемії батьків, то у таких кошенят первинну вакцинацію необхідно проводити не раніше 12-16 тижнів (з огляду на те, що зберігається материнський імунітет);

Якщо первинна вакцинація проводиться дорослій тварині, то вік не має значення.

За правилами імунізації найпершу вакцину завжди ставлять 2-кратно з інтервалом 3-4 тижні, таким чином, створюючи напружений імунітет. Наступні ревакцинації проводять щорічно для підтримки титрів антитіл на високому рівні.

Як і під час вакцинації від основних вірусних інфекцій, імунізація від лейкемії кішок має проводитися у тварин, у яких немає змін у стані здоров’я і не виявлено жодних відхилень на огляді у ветеринарного лікаря. Не всі кішки і коти можуть бути вакциновані від цього захворювання. Це стосується якраз тих тварин, які мають у собі цей вірус. Тому, якщо у вихованця позитивний результат щодо цього захворювання, то вакцину ставити не можна.

Якщо ви не знаєте, чи є вірус лейкемії кішок у вашого вихованця чи ні, то перевірити його на це завжди можна на прийомі у ветеринарного лікаря.

Скільки живуть кішки з лейкозом?

Не варто вважати, що діагноз вірусна лейкемія кішок — це вирок для вихованця. Прогнози щодо якості та тривалості життя залежатимуть від стадії захворювання, яку діагностували, і від розвитку вторинних змін в організмі на тлі основного захворювання.

Як вище описувалося, розрізняють 3 стадії лейкозу у кішок:

• Абортивна;
• Регресивна;
• Прогресуюча.

У разі абортивної стадії захворювання, оскільки вірус не встигає з крові впровадитися в клітини, імунна система кішки справляється з тим, щоб очистити організм від нього і сформувати стійкий імунітет проти лейкемії кішок. У цьому випадку кішка буде вважатися здоровою по відношенню до захворювання і після повторно заразитися не зможе. Прогнози, як і тривалість, і якість життя, вважаються хорошими.

У разі регресивної стадії захворювання вірус перебуває в клітинах організму, не викликаючи розвитку симптоматики. У разі активації вірусу ця стадія може перетікати в прогресуючу. Фактором, що сприяє цьому процесу, вважається імуносупресія — тобто зниження імунітету. А ось до нього може призводити будь-який стрес-фактор, а також тривалі та часті контакти з іншими котами та кішками, що виділяють вірус. Тривалість життя кішок з лейкозом при регресивній стадії захворювання може становити від кількох місяців до кількох років. При цьому наявність вірусу в організмі не впливає на якість життя.

У разі переходу в прогресуючу стадію захворювання тривалість життя може становити від 3-6 місяців до 3-4 років. Розкид у цифрах пов’язаний з тим, що в цій стадії лейкемії кішок часто розвиваються онкологічні захворювання, які можуть вражати різні системи організму. Залежно від виду пухлини і відповіді на терапію можливо зберегти хорошу якість життя і максимально високу тривалість.

Захворюванню можуть піддаватися кішки різного віку, але найчастіше розвиток симптоматики відбувається у більш молодих тварин.

Оскільки наразі немає препарату, який зарекомендував себе як успішна специфічна терапія вірусної лейкемії кішок, ця інфекція залишається хронічною і особливо небезпечною для кішок з високим ступенем летальності.

Як передається лейкоз у кішок? Чи заразний для людини?

Розберемо одне з важливих питань з приводу передачі вірусу іншим кішкам, а також можливість передачі його людям.

Розвиток лейкозу у кішок і людини має різні причини. У людини це захворювання спочатку вважається пухлинної природи, тоді як у кішок розвиток лейкозу відбувається саме через вірус лейкемії кішок. Тому не варто плутати поняття щодо двох аналогічних за назвою захворювань у людини і кішки.

Якщо ставити питання з приводу можливості передачі самого вірусу лейкемії кішок людині, то зважаючи на специфічність його саме до клітин кішок, це неможливо. Тому в людини не може відбутися розвиток цього захворювання.

А ось розуміння шляхів передачі вірусу в середовищі, де мешкають кішки, дасть змогу забезпечити безпеку іншим тваринам, вільним від цієї інфекції.

Виділяють 2 основні шляхи передачі вірусу лейкозу у кішок:

• Вертикальний;
• Горизонтальний.

Вертикальний шлях передачі — це можливість передачі вірусу від кішки кошеняті внутрішньоутробно через плаценту, а також у смоктальний період, поки кошенята активно харчуються молозивом.

Горизонтальний шлях передачі — це можливість передачі вірусу при прямому контакті з інфікованими кішками або котами:

• при ороназальній взаємодії (коли труться один об одного або облизуються);
• при спільному використанні мисок для їжі та води;
• під час бійок між котами під час укусів (актуально для кішок і котів, які мають вільний доступ на вулицю, а також некастрованих);
• під час статевого контакту з інфікованою твариною;
• при контакті з фекаліями інфікованої тварини;
• а також при переливанні крові від інфікованої тварини.

Таким чином, для того, щоб запобігти передачі вірусу лейкозу між кішками або не допустити зараження вашого улюбленця, рекомендовано своєчасно проводити стерилізацію і кастрацію, а також не рекомендовано вільний вигул.

У разі появи нових кішок у будинку, де вже проживають інші, особливо вільні від вірусної лейкемії, рекомендовано дотримуватися карантину і проводити діагностику щодо цього захворювання.

Також не варто забувати про можливість проведення вакцинації від вірусної лейкемії кішок.

Як прибрати квартиру після кішки з лейкозом?

Вірус лейкозу кішок, на відміну від багатьох інших вірусних захворювань, не має великої стійкості до дезінфекційних засобів. Тому для дезінфекції об’єктів, заражених вірусною лейкемією кішок, достатньо використовувати звичайні домашні дезінфікуючі засоби в стандартних концентраціях. Також можна використовувати мийні засоби та гарячу воду.

Головне — після проведення дезінфекції добре змити всі розчини з поверхонь.

Популярні породи та тренди 2025 року.