Купірування вух у собак.

Купірування вух — повне видалення вушних раковин або їх частин. Операцію роблять за медичними показаннями чи з естетичною метою. Вона має як прибічників, так і противників. Через активний рух прихильників зоозахисту, у деяких країнах купірування вух та хвостів собакам заборонено. Україна приєдналася до Європейської конвенції 5 липня 2011 року, а ратифікувала її 18 вересня 2013 року. Конвенція набула чинності на території України 1 серпня 2014 року: «На виконання Закону № 578-VII «Про ратифікацію Європейської конвенції про захист свійських тварин» від 18.09.2013 з 1.08.2014 на території України запроваджено повну заборону на купірування вух та хвостів собак для зміни зовнішнього вигляду свійської тварини або для інших нелікувальних цілей. Це означає, що зараз на території України купірування собак є протизаконним.

Щодо купірування вух та хвостів, ми злегка торкалися цього питання у статті: Купірування хвостів та вух у собак. Настійно рекомендуємо ознайомитись з додатковими матеріалами.

Зважаючи на той факт, що читачами нашого блогу є представники різних країн світу, ми розглянемо, у яких випадках обрізання вушних раковин доцільно, як воно (купірування) проводиться, чим загрожує. Тобто, матеріал актуальний з медичного та наукового погляду, який буде корисний будь-якому власнику собаки з будь-якої точки світу.

Навіщо потрібно купірувати вуха собаці?

Історично вкорочування вух робили собакам бійцевих / бійцівських та мисливських порід, сьогодні до них додалися й тварини для охорони. Справді, противнику в сутичці вже не буде за що зачепитися, а на полюванні короткі вуха більш сприйнятливі до сторонніх звуків, та й у процесі погоні за звіром ймовірність подряпати їх кущами і гілками різко знижується. Такий екстер’єр настільки міцно закріпився за деякими породами, що зараз важко уявити, наприклад, пітбуля з довгими висячими вухами.

Інша причина та мета купірування носить медичний характер. Вушні раковини, які звисають, закривають слуховий прохід, що призводить до його недостатньої вентиляції, застійних явищ і запальних процесів. Також серед рекомендацій до усунення вух слід зазначити:

• некрози внаслідок опіків, обморожень;
• пухлинні утворення;
• серйозні травми;
• виразки, що / які не гояться, дерматози, для позбавлення від яких потрібний постійний приплив повітря.

Під час ампутації з естетичною метою довжину вух залишають стандартною, прийнятою у конкретної породи, а з медичної – залежно від захворювання. Якщо патологія вражає лише одне вушко, друге теж усувають.

Аргументи проти купірування

Захисники тварин наголошують на небезпеці самої операції та відсутності необхідності позбавляти собаку природного екстер’єру. Звичайно, як будь-яке хірургічне втручання, повна чи часткова ампутація вух супроводжується різними ризиками. Це і введення наркозу, і можливі ускладнення і висока ймовірність інфікування рани.

Крім того, вуха та хвіст у чотирилапих друзів виконують роль біолокаторів, які допомагають їм орієнтуватися у навколишньому середовищі, здійснювати контакт з іншими тваринами. Тому, перш ніж купірувати вуха вихованцю, варто добре подумати, чи справді потрібно це робити.

Наприкінці XX століття європейський парламент ухвалив конвенцію, яка забороняє купірування в косметичних цілях, що відбилося на більшості стандартів. Не торкнулися зміни лише тих порід, батьківщиною яких є країна, яка не ухвалила закону. Вам необхідно самостійно визначити, чи законно проводити купірування вух та хвоста собаці у вашій країні!

Яким собакам підрізають вуха?

Існує список порід собак, для яких купірування вух є виставковим стандартом або міцним уявленням про зовнішній вигляд. Більше того, для кожної з них розроблено свою форму і довжину вушних раковин, особливості постановки. Перш ніж проводити операцію, потрібно переконатися, що обраний ветеринарний лікар має достатній досвід і розбирається у всіх тонкощах процедури.

Купірування за стандартом рекомендується наступним тваринам.

• Американський стаффордширський тер’єр. Цуценятам обрізають вуха, починаючи з 45-денного віку та до 3 місяців. Для цієї породи характерно кілька стандартних форм раковин. Якщо собака братиме участь у виставках, їй залишають довгі вушка. Робочий варіант передбачає сильне скорочення. Процедуру проводять під загальною анестезією. У формувальному каркасі потреби немає.
• Дог. Обрізання вух планується на віковий період від 2,5 до 4 місяців. При пізнішому проведенні втручання, зростає можливість утворення заломів на хрящі. В обов’язковому порядку накладається фіксуючий каркас.
• Кавказька вівчарка. До операції приступають переважно безпосередньо після народження цуценя. Якщо це неможливо, у запасі ще лишається близько тижня. Після цього терміну раковина швидко огрубує / стає грубою / грубіє, що загрожує серйозними ускладненнями.
• Пітбультер’єр. Вимоги до віку та особливостей процедури подібні до таких, як і для стаффордширського тер’єру. Оскільки пітбулі не визнаються світовими кінологами, стандартної форми вушних раковин для них не передбачено.
• Кане-корсо. Від природи у цих собак вуха висять, але завдяки усуванню вони набувають форми відведеного назад трикутника, який стоїть. Фіксатори після операції не потрібні, оскільки вушка встають самі, без зовнішньої підтримки. У деяких випадках застосовують пластир.
• Алабай. Особливістю цієї породи є рясне кровопостачання до хрящової тканини та шкіри вух. Як у кавказців, втручання проводять відразу після народження щеняти або протягом трьох діб, але не більше. Хоча обрізання (купірування) проводять коротко, однак і воно (купірування) буває в трьох варіантах: середній, подовжений і довгий (прибирають одну третину тканини).
• Доберман. Купірування здійснюють до 8 тижнів, поки у цуценя не почали змінюватися зуби. Прибирають лише 2/5 хряща. Щоб забезпечити правильну та надійну постановку, доберманам потрібна ретельна фіксація спеціальною конструкцією.
• Цвергпінчер (мініатюрний пінчер). Так як собаки цієї породи є декоративними, втручання проводять лише для підтримки звичного екстер’єру та за бажанням господаря. Операцію роблять у тримісячному віці, після чого ретельно закріплюють вушка фіксаторами.
• Той-тер’єр. Як і в попередньому випадку, метою купірування є підтримка усталеного екстер’єру. Найбільш відповідний вік – 8 тижнів. Необхідна фіксація.

Який вік найбільш підходящий?

Хоча для різних порід передбачені свої періоди часу, які підходять для обрізання (купірування) вух, максимальний вік для всіх собак становить півроку. Це пов’язують з тим, що дорослі вихованці, на відміну від щенят, надовго запам’ятовують біль та дискомфорт від процедури.

Крім того, у щенячому віці тканина швидко відновлюється, рана гоїться без рубцювання. Чим старше щеня, тим гірші наслідки. Навіть у 6 місяців проведена операція може призвести до утворення рубців та зламів.

Власник цуценя може провести купірування вух в один із трьох вікових періодів:

• відразу після народження та до 14 днів. Регенерація відбувається швидко, але є ризик значної крововтрати;
• 2-3 місяці. Рубці не формуються. Загоєння відбувається швидко;
• з 3 місяців до півроку. Обов’язкові загальна анестезія та накладання швів. Існує висока ймовірність розвитку негативних наслідків, наприклад, утворення рубців.

Підготовка собаки до операції

Тварина обов’язково має пройти хоч би мінімальний комплекс обстежень. Потрібно виключити не тільки запальні процеси та гельмінтози, а й стресові ситуації. Оскільки купірування вух вимагає введення наркозу, останнє годування вихованця повинно здійснюватись за добу до процедури.

Як проводять купірування / обрізання вух?

Купірувати собаці вуха можна в домашніх умовах, попередньо обговоривши / обмовивши нюанси з ветеринаром. Проте вдома не завжди є можливість дотриматися санітарних вимог, що може призвести до інфікування рани, тому найкращим варіантом буде привести собаку до клініки.

Щоб надати вухам необхідної стандартної форми, розроблені спеціальні металеві трафарети, або лекала. Їх накладають на вушка безпосередньо перед обрізанням.

Загалом процедура проходить за наступним алгоритмом:

• тварину укладають на стіл, фіксують, вводять наркоз;
• видаляють шерсть на вушних раковинах, обробляють їх антисептиком, затискачами закріплюють трафарет;
• по лекалу відсікають тканину;
• за необхідності проводять припікання кровоносних судин;
• на рану накладають шви, обробляють антибіотиками чи спеціальними складами / засобами;
• для наступної правильної постановки вух проводять перев’язку хрящів, забинтовують вуха, встановлюють спеціальні фіксуючі конструкції.

Операція триває протягом години, після чого собаку передають господареві.

Післяопераційний період

Щоб уникнути ускладнень, собаці потрібно забезпечити правильний догляд. Протягом двох тижнів після операції (якщо інше не рекомендовано ветеринаром) слід проводити обробку швів за допомогою таких засобів:

• перекис водню;
• діамантовий зелений;
• стрептоцид у порошку або емульсії;
• синтоміцінова емульсія.

За погодженням з фахівцем можна використовувати мазі та креми: Левосін, Левомеколь, Бепантен. Схема обробки також попередньо обговорюється з лікарем.

Крім того, слід звернути увагу на деякі нюанси:

• при неспокійній поведінці вихованця допустимо дати йому знеболюючий засіб, а також заспокійливий засіб на рослинній основі (узгодити з ветеринаром);
• обов’язково виключити у собаки можливість терти вуха лапами або за допомогою якоїсь поверхні. Для цього потрібно надіти на неї спеціальний ветеринарний конус (захистний комір);
• після зняття швів можна проводити масаж раковин для нормалізації кровотоку, рухи здійснюють знизу вгору, без натиску;
• якщо з’явилися дивні виділення зі швів, набряклість вушних раковин, ознаки нагноєння, потрібно одразу показати вихованця ветеринарному фахівцю.

Підтримка порядку у приміщенні, де живе собака, регулярні гігієнічні заходи, утримання в чистоті підстилки та предметів побуту також є запорукою швидкого відновлення після купірування.

У яких випадках купірування робити не можна?

Обрізати / купірувати вуха протипоказано у таких випадках:

• вихованець хворіє;
• собака ослаблена після перенесеної хвороби чи стресу;
• тварина переступила дозволений віковий період (виняток – медичні показання);
• непереносимість анестезії.

Можливі ускладнення

Хоча купірування вух давно є стандартною процедурою, це все-таки хірургічне втручання, через яке у тварини можуть розвинутися ускладнення.

• Сильна кровотеча ― у щенячому віці виражена сильніше, ніж у дорослих псів, може стати причиною значної крововтрати та розвитку анемії. Кровоточивість може спостерігатися відразу після операції, так і після рубцювання рани.
• Попадання в рану інфекції ― патогенні мікроорганізми можуть бути занесені в процесі купірування / обрізання вух або в результаті антисанітарії у післяопераційний період.
• Утворення рубців, зламів хряща ― подібні наслідки відзначаються, найчастіше, при купіруванні вушних раковин дорослого собаки. Небезпеки для здоров’я тварини такі ускладнення не мають, а впливають лише на зовнішній вигляд. За потреби проводиться додаткова хірургічна корекція.
• Неправильна форма вушної раковини є найчастіше наслідком недосвідченості ветеринара, неправильної фіксації хряща або її відсутності. Ситуацію іноді можна виправити хірургічною корекцією, в інших випадках будь-які зміни форми неможливі.

Негативні наслідки зумовлені фізіологічними особливостями вихованця, поганим відходом / відновленням у післяопераційний період, недотриманням санітарно-гігієнічних вимог у момент операції, недостатньою кваліфікацією та досвідом ветеринара.

Собаку приводять до ветеринарного лікаря для контролю через 10-14 днів після проведеної операції (купіроування). Фахівець проводить огляд, перевіряє процес загоєння та постановки вух.

Купірування вух удома / вдома

Незважаючи на легкість процедури, навіть за наявності спеціальної освіти, купірувати вуха собаці вдома не рекомендується. У звичайному приміщенні неможливо дотриматися всіх необхідних санітарно-гігієнічних норм, що може призвести до інфікування рани, розвитку ускладнень і навіть загибелі вихованця.

З цієї причини не варто викликати ветеринара додому для проведення операції. Звичайно, з психологічної точки зору втручання у звичних для тварини умовах менш травматично, але комфортом краще знехтувати і відвезти собаку до клініки.

У яких країнах діє заборона на купірування собак?

Практика є незаконною у більшості країн Європи, включаючи всі країни, які ратифікували Європейську конвенцію про захист домашніх тварин, та більшість країн-членів Міжнародної федерації кінології.

Як писали у самому початку, в Україні діє заборона на купірування і є протизаконним. Але варто додати, що в перехідний період, який поки триває, в виставках можуть брати участь як купіровані так і не купіровані собаки, але клуби мають видавати документи цуценятам лише в їх природньому вигляді. А в Інтернеті, досі можна знайти у ветеринарних клініках, послуги з купірування вух.

Купірування все ще широко практикується у Сполучених Штатах та частинах Канади. Американський та канадський клуби розплідників дозволяють проводити цю практику. Позиція Американського кінологічного клубу (AKC) полягає в тому, що обрізання вух і хвостів є «прийнятною практикою, яка є частиною визначення та збереження породи характеру та / або зміцнення здоров’я». Хоча деякі окремі штати намагаються заборонити купірування, існує сильна опозиція з боку деяких організацій собак, які займаються проблемами охорони здоров’я та традиціями.

Хоча припускається, що обрізка може заважати здатності собаки спілкуватися за допомогою вушних сигналів, деякі також стверджують, що обрізання збільшує здатність собаки спілкуватися з вушними сигналами. Насторожує й той факт, що не було проведено жодного наукового порівняльного дослідження вушної комунікації у стрижених (купірованих) та необрізаних собак.

Тобто, як бачимо, не існує єдиної думки навіть у розвинених та цивілізованих країнах.

Варто також звернути увагу на статтю з Європейської конвенції від 13 листопада 1987 року щодо купірування собак.

Хірургічні операції для зміни зовнішнього вигляду домашньої тварини або для інших нелікувальних цілей забороняються, зокрема:

• купірування хвоста;
• купірування вух;
• позбавлення голосу;
• видалення зубів і пазурів.

Винятки із цих заборон дозволяються лише:

• якщо ветеринарний лікар уважає, що нелікувальні заходи є необхідними або з огляду на ветеринарно-медичні показники, або для користі будь-якої конкретної тварини.
• для запобігання розмноженню.

Також у цій статті прописані вимоги щодо обов’язкового використання анестезії тільки ветеринарним лікарем або під його контролем, якщо відомо, що операція буде зумовлена гострим болем для тварини.

Чисто на нашу думку, якщо немає жодних медичних показань для цієї операції, а власник лише за якимись своїми естетичними уподобаннями хоче купірувати вуха чи хвіст тварині – це вже пережиток минулого. Хоча, звичайно, це суто рішення кожного власника. З іншого боку, досить сумно спостерігати, як люди говорять про гуманізм та високі цінності, а при цьому продовжують знищувати собі подібних. Бережіть себе, близьких та чотирилапих друзяк. Будьмо Людьми, не дивлячись ні на що.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.