Коронавірус у котів: симптоми, діагностика, лікування?

Більшість власників домашніх кішок піклуються про здоров’я своїх улюбленців і намагаються уникати ситуацій, в яких тварина може заразитися інфекційним захворюванням. Незважаючи на це, вірусні інфекції, як і раніше, широко поширені серед кішок і можуть становити для них серйозну загрозу.

Стаття є систематизацією попередніх матеріалів:

• Котячий коронавірус: діагностика та лікування.
• Коронавірус у кішок: симптоми та лікування.
• Коронавірус у кішок. Міф чи реальність?

Чи буває у кішок коронавірус?

Віруси сімейства Coronaviridae здатні викликати захворювання як у людей, так і у тварин. Однак ступінь їхньої небезпеки для різних живих організмів неоднаковий.

За допомогою молекулярно-генетичних досліджень встановлено, що коронавіруси поділяються на три роди:

• збудники коронавірусної інфекції свиней, собак, інфекційного перитоніту та коронавірусного ентериту котів, коронавірусної інфекції людини;
• збудники коронавірусної інфекції у сільськогосподарських тварин, мишей і щурів, а також людини;
• збудники захворювань птахів.

Більшість коронавірусів має вузьке коло природних господарів і не спричиняє важкого захворювання у представників інших видів. Так, за даними досліджень, небезпечний для людей штам коронавірусу Ковід19 здатний заражати кішок, але хвороба у них протікає безсимптомно або з мінімальними проявами і швидко закінчується одужанням. Водночас зараження штамом коронавірусу, специфічним для котів, може призвести до розвитку небезпечного для життя вихованця захворювання.

Чи може людина заразитися коронавірусом від кішки?

З усього численного сімейства коронавірусів небезпеку для здоров’я людини становлять лише 7 видів. Віруси, що викликають у кішок ентерит та інфекційний перитоніт, до їхнього числа не входять. Люди коронавірусною інфекцією кішок не хворіють і не заражаються. Кішки можуть в окремих випадках бути переносниками штаму коронавірусу SARS-CoV-2, який викликає в людини захворювання на COVID-19.

Форми коронавірусної інфекції у кішок

Розрізняють два різновиди коронавірусної інфекції кішок — коронавірусний ентерит (FECV) і коронавірусний інфекційний перитоніт кішок (FIP). Є припущення, що вірус, який викликає інфекційний перитоніт, виникає внаслідок мутації збудника коронавірусного ентериту. Незважаючи на те, що збудники є спорідненими, вони спричиняють у кішок хвороби, що значно відрізняються за проявами, тяжкістю перебігу та прогнозом:

• Коронавірусний ентерит — кишкове захворювання, яке у кошенят проявляється у вигляді гострої діареї та найчастіше закінчується одужанням протягом декількох днів. У дорослих особин хвороба може протікати в легкій формі або безсимптомно.
• Інфекційний перитоніт кішок — особливо небезпечне захворювання, яке поряд із панлейкопенією, вірусною лейкемією та імунодефіцитом кішок є однією з основних причин загибелі домашніх кішок від інфекцій. Захворювання може протікати в ексудативній (випітній) і проліферативній (сухій) формі.

Шляхи зараження

Коронавірусна інфекція частіше виявляється у кішок, що живуть великими групами (у великих розплідниках, притулках). Для кошенят зазвичай джерелом зараження стає їхня мати.

Заразитися можуть улюбленці будь-якого віку, але частіше захворювання виявляють у молодих особин від 3 місяців до 3 років і у літніх у віці старше 10 років.

Хворі та інфіковані кішки виділяють вірус зі слиною і фекаліями. Процес його виділення починається до появи у зараженої кішки симптомів хвороби, що сприяє поширенню інфекції. Після одужання тварина продовжує виділяти вірус у зовнішнє середовище від 1 до 9 місяців. В окремих випадках вірусоносійство зберігається довічно.

Шляхи зараження:

• фекально-оральний — через інфікований туалетний лоток, миски;
• контактний — у разі безпосереднього спілкування з інфікованою твариною або (значно рідше) через забруднені інфікованими фекаліями предмети обстановки та догляду.

Симптоми захворювання

Симптоми коронавірусного ентериту найчастіше з’являються у кошенят у віці, коли слабшає отриманий ними з молозивом матері колостральний імунітет (5-8 тижнів). Захворювання проявляється такими ознаками:

• млявість,
• погіршення апетиту,
• блювота,
• діарея,
• домішки слизу і крові в калі.

У дорослих вихованців симптоми хвороби можуть бути виражені слабо і залишитися непоміченими власником. Якщо кішка має міцний імунітет, її організм з часом повністю позбавляється від вірусу. Однак так відбувається не завжди.

У вихованців, які не звільнилися від коронавірусної інфекції, мутація вірусу і зниження імунітету (під впливом стресу, у літньому віці, за наявності інших інфекційних і незаразних захворювань тощо) менш ніж у 10% випадків можуть призвести до виникнення інфекційного перитоніту.

При цьому вірус інфекційного перитоніту, що має вищу патогенність, ніж збудник вірусного ентериту, проникає через кишковий бар’єр і починає розмножуватися в клітинах імунної системи (макрофагах). Разом із ними збудник хвороби розноситься по всьому організму. Його антигени, зв’язуючись з антитілами, що виробляються клітинами імунної системи, накопичуються в стінках дрібних кровоносних судин, спричиняючи їх пошкодження.

Початкова стадія захворювання проявляється неспецифічними симптомами, до яких належать:

• пригнічений стан,
• втрата апетиту,
• періодичне підвищення температури,
• діарея, блювота,
• втрата ваги.

Надалі, залежно від активності та кількості вірусу, що проник в організм кішки, а також стану її імунної системи, розвивається одна з форм вірусного перитоніту.

За ексудативної форми захворювання збільшується проникність стінок судин, і в порожнинах тіла накопичується багатий білком випіт. Це проявляється такими симптомами:

• збільшення живота,
• збільшення лімфатичних вузлів,
• у разі накопичення рідини в грудній порожнині — задишка,
• виснаження,
• блідість, на пізніх стадіях захворювання жовтушність слизових оболонок.

Досить швидко (протягом 1-12 тижнів) кішка може загинути.

Випотна форма хвороби частіше розвивається у молодих вихованців, імунна система яких активніше реагує на інфекцію і швидше виснажується.

При сухій формі інфекційного перитоніту в різних тканинах утворюються вузликові запалення (гранульоми). Прояви хвороби залежать від того, які органи виявилися пошкодженими. Найсильніше страждають органи, що знаходяться в черевній порожнині (кишечник, печінка, нирки), нервова система, очі.

У кішки можуть спостерігатися:

• хронічна діарея,
• блювота,
• виснаження,
• збільшення лімфовузлів,
• збільшення печінки, селезінки,
• жовтушність слизових оболонок.

При ураженні нервової системи виникають:

• розлади поведінки,
• порушення координації рухів,
• судоми,
• парези та паралічі.

До характерних уражень очей належать:

• підвищена сльозотеча,
• крововиливи в передню камеру ока,
• запалення райдужної оболонки (проявляється помутнінням прозорих середовищ ока, звуженням і деформацією зіниці, зміною кольору і форми райдужної оболонки),
• сіро-білі ущільнення на рогівці.

Захворювання в сухій формі може тривати до шести місяців і часто закінчується загибеллю вихованця. У деяких випадках стан може покращитися на досить тривалий період (ремісія). Однак з часом під впливом несприятливих факторів найчастіше відбувається рецидив хвороби.

Діагностика

Діагноз ставить ветеринарний лікар на підставі клінічних симптомів і результатів лабораторних аналізів.

Допомогти в постановці діагнозу можуть такі дослідження:

• виявлення антигену коронавірусу та антитіл до нього за допомогою ІФА,
• виявлення вірусу в організмі за допомогою ПЛР,
• біохімічне дослідження випотів,
• загальний клінічний аналіз крові,
• біохімічний аналіз крові,
• УЗД органів черевної порожнини,
• електрокардіограма.

Лікування коронавірусу у кішок

Курс лікування призначається ветеринарним лікарем після огляду улюбленця і встановлення діагнозу.

Лікування коронавірусного ентериту противірусне і симптоматичне. Воно спрямоване на:

• пригнічення розмноження вірусу,
• відновлення водно-електролітного балансу (введення водно-сольових розчинів, контроль за питним режимом),
• пригнічення росту вторинної мікрофлори (застосування антибактеріальних препаратів),
• нормалізацію роботи травного тракту (застосування лікувального раціону, пробіотичних препаратів).

Призначати лікувальний раціон повинен ветеринарний лікар. Нині є готові корми промислового виробництва, які сприяють полегшенню симптомів кишкових розладів і забезпечують надходження до організму тварини всіх необхідних поживних речовин. Також для підтримки здорової мікробіоти кишківника може бути рекомендований прийом пробіотичних добавок.

Лікування інфекційного перитоніту включає:

• застосування противірусного препарату;
• симптоматичну терапію (застосування протизапальних, сечогінних, кардіотензинових, кардіотензинових препаратів, видалення випоту за ексудативної форми хвороби тощо);
• підтримуючу терапію (вітамінні препарати, особливо групи В і С, антиоксиданти, водно-сольові розчини тощо);
• пригнічення росту вторинної мікрофлори (застосування антибактеріальних засобів);
• ретельний догляд і підбір лікувального раціону.

Для лікування інфекційного перитоніту котів застосовують препарат на основі нуклеозиду GS-441524, який пригнічує реплікацію вірусу. Лікування триває близько 12 тижнів. При своєчасно розпочатому лікуванні застосування цього препарату дає високий відсоток одужання. Однак цей препарат є експериментальним, і масштабних досліджень, які б доводили його ефективність і безпеку, поки що не проведено.

Профілактика

На жаль, навіть грамотне і своєчасно розпочате лікування інфекційного перитоніту далеко не завжди призводить до одужання вихованця або досягнення тривалої ремісії. При своєчасно розпочатому лікуванні за допомогою препарату на основі нуклеозиду GS-441524 ймовірність одужання досить висока. Без цього препарату лікування нерідко виявляється малоефективним, і захворювання в значній кількості випадків призводить до загибелі вихованця.

Щоб знизити ймовірність захворювання кішок цією смертельно небезпечною інфекцією, потрібно дбати про поліпшення умов утримання улюбленців і не допускати поширення серед них збудника коронавірусного ентериту.

Якщо у вас у будинку живуть кішки, дотримуйтеся таких правил:

• Для вихованців необхідно створити комфортні умови. Занадто велика скупченість тварин сприяє поширенню серед них інфекцій, травматизму і виникненню стресів. Бажано утримувати кішок поодинці або групами не більше чотирьох особин. При груповому утриманні власник повинен забезпечити всім вихованцям достатню кількість туалетних лотків, місць для ігор, відпочинку, усамітнення і годування.
• Доброзичливе спілкування з кішкою знижує рівень стресу, а значить, позитивно впливає на роботу її імунної системи. Поводьтеся з вихованцем спокійно і ласкаво, регулярно виділяйте час для спілкування, ігор і дресирування.
• Для підтримки здоров’я кішки важливо забезпечити її якісним, повноцінним і збалансованим харчуванням. При підборі раціону враховуйте вік, рівень фізичної активності, стан здоров’я та інші індивідуальні особливості. Якщо важко скласти раціон самостійно, зверніться за консультацією до досвідченого заводчика або ветеринарного лікаря.
• У будинку важливо підтримувати чистоту і порядок: регулярно очищати туалетні лотки, проводити прибирання, а за необхідності — дезінфекцію. Очищення туалетних лотків має проводитися щодня, а повна заміна наповнювача — не рідше ніж раз на тиждень. Лотки бажано розміщувати осторонь від місць годування вихованців.
• Після придбання кішки не варто поспішати знайомити її з іншими мешканцями будинку. Навіть якщо новий вихованець зовні здоровий, його контакти з іншими кішками, що належать вам, слід максимально обмежити на термін не менше трьох тижнів.
• Кішки повинні отримувати своєчасне і якісне ветеринарне обслуговування, яке включає регулярні профілактичні огляди ветеринарним фахівцем, проведення обробок від зовнішніх і внутрішніх паразитів, вакцинації, а також звернення до ветеринарної клініки у разі виявлення ознак поганого самопочуття (млявість, підвищена сонливість, відмова від води та їжі, занепокоєння, невмотивована агресія і т. п.). Якщо в будинку міститься кілька кішок, вихованця, який захворів або демонструє ознаки поганого самопочуття, слід ізолювати від здорових і виділити йому персональні предмети догляду (миски, підстилку і т. д.).

Щоб не допустити поширення серед кішок коронавірусної інфекції, зверніть увагу на такі моменти:

• Не дозволяйте домашнім улюбленцям спілкуватися з дикими та безпритульними тваринами.
• У притулках і зооготелях котів слід розміщувати окремо один від одного, в індивідуальних боксах, і забезпечувати персональними засобами для догляду.
• Перш ніж вводити новопридбаного вихованця в домашню групу кішок, необхідно дослідити його кал на носійство коронавірусу і кров на наявність антитіл до нього. Нова кішка може стати як джерелом зараження, так і заразитися від улюбленців, які живуть у будинку, сама. Важливо пам’ятати, що у заражених коронавірусом кошенят антитіла до нього можуть не визначатися до десятитижневого віку.
• Якщо кішка, яка живе в будинку, є носієм коронавірусу, заводити ще одного вихованця небажано, за винятком випадків, коли нова кішка вже мала контакт із коронавірусною інфекцією і виробила до неї антитіла.
• Якщо в домашній групі кішок є носії коронавірусу, то вихованців, які не мали контакту з коронавірусною інфекцією, потрібно утримувати окремо від інфікованих і регулярно перевіряти всіх тварин на наявність антитіл. У кішок, які звільнилися від коронавірусу, антитіла до нього перестають вироблятися після терміну від трьох місяців до кількох років. Вихованця, який звільнився від коронавірусу, слід відокремити від групи кішок, що виробляють антитіла, щоб не допустити повторного зараження.
• Для запобігання зараження кошенят кішку потрібно ізолювати від інших вихованців за два тижні до пологів. Кошенят доведеться відлучити від матері у віці п’яти-шести тижнів і ростити їх ізольовано від інших кішок. Щоб переконатися у відсутності зараження, у віці старше десяти місяців потрібно провести дослідження крові на наявність антитіл до коронавірусу.
• Після загибелі кішки від інфекційного перитоніту рекомендується не заводити нового вихованця протягом двох місяців.
• Збудник коронавірусної інфекції кішок нестійкий у зовнішньому середовищі і у вуличних умовах поза організмом тварини гине протягом двох днів. У сухому приміщенні за кімнатної температури вірус може зберігати життєздатність до семи місяців. Однак він легко інактивується за допомогою нагрівання і під впливом більшості доступних у побуті дезінфекційних засобів. Порівняно стійкий збудник до низьких температур, а також впливу кислот і фенолів. Провести дезінфекцію приміщення і предметів догляду за улюбленцями можна, наприклад, за допомогою 3%-го розчину гіпохлориту натрію (побутовий відбілювач).
• Ефективної вакцини, що захищає кішок від коронавірусної інфекції, не розроблено. Сертифікована в США і деяких країнах Європи інтраназальна вакцина від вірусного перитоніту ПРІМУЦЕЛЛ FIP не забезпечує вироблення стійкого імунітету у кішок, інфікованих коронавірусом, але може бути використана для захисту вільних від інфекції вихованців. Однак після її вживання імунітет достатньої напруженості виробляється тільки у 50-75% вакцинованих вихованців. Крім того, проведення першої вакцинації рекомендовано не раніше віку 16 тижнів. Формування імунної відповіді відбувається через чотири тижні після дворазового введення вакцини, в той час як кошенята стають сприйнятливими до зараження коронавірусом з віку шести тижнів.

Коронавірусна інфекція нині широко поширена серед домашніх котів. Причини, через які вірус коронавірусного ентериту, що спричиняє захворювання, яке порівняно легко переносять кішки, мутує в небезпечний для життя тварин вірус інфекційного перитоніту, достеменно не встановлені. Попри це ми можемо допомогти нашим улюбленцям уникнути хвороби. Для цього достатньо дотримуватися правил їхнього утримання, ретельно контролювати стан здоров’я кожного улюбленця і, звісно, ставитися до них з увагою, співчуттям і любов’ю.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.