Кон’юнктивіт у собак.

Кон’юнктивіт – запалення кон’юнктиви, тонкої слизової плівки, яка покриває очне яблуко та внутрішню поверхню повік, захищаючи їх від зовнішніх пошкоджень. Захворювання може призвести не тільки до втрати функцій кон’юнктиви, а й до погіршення зору собаки, аж до повної сліпоти. Патологія представлена ​​декількома видами, відмінними за походженням та симптоматикою, тому лікування в кожному конкретному випадку буде різним. Крім того, від хворої тварини кон’юнктивітом можуть заразитися сам власник та його родина, а також інші вихованці. Зі статті ви дізнаєтеся, які типи кон’юнктивіту бувають у собак, чим вони відрізняються, як лікувати і попередити запалення, як не заразитися самому. У нас також є додатковий матеріал, яким ми ділилися раніше: Чи небезпечний кон’юнктивіт для собак? Варто ознайомитись із додатковим матеріалом.

Чому запалюється кон’юнктива?

Фахівці пов’язують розвиток кон’юнктивіту у собак із слабкою імунною системою. Кон’юнктива рясно забезпечена лімфатичними та кровоносними капілярами, тому покликана захищати око від інфекцій. Якщо місцевий захист ослаблений, патогенні мікроби та віруси легко проникають у слизову оболонку органів зору, викликаючи запалення.

Крім інфекційного фактора, до інших причин патології у вихованця можна віднести:

• травми очей, наприклад, дряпання гілкою, власною лапою, забій, попадання пилу, у сутичці з кішкою;
• опік;
• попадання хімічних речовин, у тому числі шампуню або миючого засобу;
• тривале перебування у задимленому приміщенні, прокуреному, з парами отруйних хімічних речовин, наприклад, бензину;
• алергічна реакція на пил, ліки, корм, пилок;
• авітаміноз;
• врослі вії;
• ендокринні порушення;
• роздратування відрослою шерстю;
• захворювання повік;
• вік / вікові зміни.

Які собаки входять до групи ризику?

Кон’юнктивіту піддаються кілька груп собак. По-перше, це вихованці, у яких шерсть звисає на очі: пуделі, йорки, спанієлі. По-друге, тварини з великими, круглими і витріщеними очними яблуками, такі як мопси або пекінеси. Також ризикують собаки з несприятливою за кон’юнктивітом спадковістю: доги, добермани. І ще одна група – тварини, у яких нижня повіка трохи відстовбурчена донизу: басети, алабаї.

Види кон’юнктивіту у собак

За походженням кон’юнктивіт у собак буває первинним та вторинним. Первинний розвивається сам собою, наприклад, внаслідок проникнення вірусу чи бактерії в слизову оболонку органів зору. Вторинний виникає внаслідок ослаблення імунітету будь-якою хворобою (гепатитом, чумкою).

З причин, особливостей перебігу запального процесу та симптомів, виділяють кілька видів кон’юнктивіту.

• Катаральний. Вважається найлегшою формою кон’юнктивіту, хоча за відсутності лікування небезпечний переходом у хронічну патологію. Розвивається найчастіше після механічного пошкодження слизової оболонки очей. Характерна особливість – рясне виділення прозорої або з молочним відтінком слизової рідини. Поки тварина спить, слиз підсихає, склеює повіки та вії, тому, прокинувшись, собака не може відразу розплющити очі. Інші симптоми: почервоніння та набряклість слизової та шкіри повік.
• Інфекційний. Причина в цьому випадку – вірусна, бактеріальна або грибкова інфекція. Це може бути аденовірус, вірус герпесу, хламідії та інші збудники. Виділення з очей при інфекційному кон’юнктивіті каламутні, рідкі, що нагадують сироватку. Паралельно спостерігаються інші ознаки, характерні для конкретної інфекції.
• Гнійний. Характерна риса цього виду хвороби – виділення з очей гною жовтуватого, зеленого або білястого відтінку. Гнійна форма найчастіше супроводжується підвищенням температури, відмовою від їжі, загальним нездужанням. Причиною може бути інфекція, наприклад аденовірус, вростання вій з подальшим інфікуванням. Нерідко гнійний процес у кон’юнктиві є наслідком запалення повік (блефариту) або рогівки (кератиту).
• Флегмонозний. Запалення поширюється на паренхіму – особливі клітини епітелію, що покривають органи зору. Ззвідси друга назва флегмонозного кон’юнктивіту – паренхіматозний. Особливістю цього типу хвороби є миттєва кровоточивість кон’юнктиви при найменшому дотику. Часто вона витріщена назовні, що супроводжується сильним звуженням очної щілини. Провокуючим фактором вважається інфікування.
• Алергічний. Характеризується сильною сльозотечею, набряклістю та почервонінням кон’юнктиви. Зазвичай супроводжується іншими, типовими для алергії, реакціями: свербінням очей, шкіри, чханням, виділеннями з носових ходів та іншими явищами / симптомами. Хоча симптоми, на перший погляд, незначні та малонебезпечні, без лікування, алергічний кон’юнктивіт може перейти у гнійну форму.
• Фолікулярний. Часто вражає собак, у яких відвисає нижня повіка. Патологія має хронічний характер. Відмітна ознака – утворення на кон’юнктиві бульбашок, заповнених рідиною. Інші симптоми: підвищення температури, біль в очах, страх світла, свербіж, гнійні виділення жовтуватого або білого відтінку. Причиною запалення може бути пошкодження, забиття, подразнення очей. Відсутність лікування загрожує повною втратою зору.
• Фібринозний. Розвивається внаслідок інфекцій в організмі, опіків очей хімічними речовинами, внаслідок опромінення, наприклад, УФ-променями. Характерний симптом – білувата плівка поверх кон’юнктиви. Захворювання протікає у крупозній чи дифтероїдній формі. У першому випадку плівку можна прибрати, у другому це зробити неможливо через її занадто глибоке проникнення всередину слизової оболонки. Фібринозний кон’юнктивіт супроводжується сильними кровотечами та відмиранням тканин.

Коли звертатись за допомогою?

Для кожного типу кон’юнктивіту у собаки характерні свої симптоми. Обов’язково показати тварину ветеринарному фахівцю потрібно за таких станів очей:

• почервоніння та набряк слизової оболонки, повік;
• виворот повіки;
• виділення з очей різного відтінку та характеру;
• засохлі скоринки на повіках у собаки, «склеєні» очі в момент пробудження;
• рясне виділення сліз;
• свербіж;
• поява на слизовій пухирців;
• неприродно витріщені очні яблука;
• вузька очна щілина.

Затягувати з відвідуванням клініки не можна, навіть якщо захворювання раптом «зникло». Хронічний перебіг кон’юнктивіту небезпечний саме через уявне «самовилікуванням». Надалі тварина страждатиме від рецидивів, які протікають із більш інтенсивною симптоматикою та призводять до розвитку ускладнень.

Особливості діагностики

На прийомі лікар огляне собаку, розпитає господаря про особливості харчування, вигулу, травматичні ситуації та інші подробиці. Можливо, потрібно буде здати кров на визначення збудника інфекції або алергену, зробити рентген, УЗД, КТ, щоб виявити джерело запалення.

Лікування кон’юнктивіту

Чим лікувати вихованця, вирішує лише ветеринарний лікар. Самостійно боротися з кон’юнктивітом не можна, особливо ліками, призначеними для людей. Може вийти так, що власник використовуватиме антибактеріальні краплі або мазь, тоді як у собаки вірусна інфекція чи алергія. Щоб досягти одужання, необхідно провести діагностику, виявити причину запалення.

Медикаментозна терапія

Лікування патології, переважно, медикаментозне. Залежно від виду кон’юнктивіту ветеринарний лікар може призначити:

• антибактеріальні препарати;
• противірусні;
• антигістамінні;
• глюкокортикостероїдні;
• протизапальні.

Симптоматичне лікування може включати прийом знеболювальних (Лідокаїн, Новокаїн) та жарознижувальних (Карпрофен) препаратів. Місцево застосовуються очні краплі, мазі. Також лікар може призначити таблетки та ін’єкції (у складних випадках). Для підвищення імунітету показаний прийом вітамінно-мінеральних складів.

На сьогоднішній день розроблена особлива плівка, яка має антибактеріальні та антисептичні властивості. Її вставляють у око тварині. Процедура швидка та безболісна. Плівка знаходиться в органі зору собаки до повного розчинення, не завдаючи їй жодного занепокоєння.

Як закапати або покласти мазь у вічі / очі собаці?

Перед тим, як закласти мазь або закапати ліки в очі вихованцю, їх (очі) потрібно промити. Для цієї процедури використовують воду кімнатної температури або тепліше, свіжоприготовлений водяний розчин Фурациліну (1 таблетка на 100 мл води), відвар ромашки або слабкий чай. З повік і з ока потрібно прибрати скоринки, виділення, що скупчилися. Якщо є засохлі скупчення слизу чи гною, їх розм’якшують шляхом багаторазового прикладання мокрого ватного диска. Рухи повинні здійснюватися у напрямку від зовнішнього куточка ока до внутрішнього.

Під час промивання очей рекомендується промивати окремо кожне око новим розчином. Тобто, не рекомендується використовувати ту саму тару з розчином для промивання очей. Стосується це й ватного диска.

Щоб закласти мазь або закапати ліки, слід трохи відтягнути нижню повіку донизу. Після того як ліки опиниться на слизовій оболонці, повіку відпускають, трохи притискають до ока і трохи масажують круговими рухами. Так препарат розподілиться рівномірно.

У яких випадках потрібна операція?

Оперативне втручання потрібне при фолікулярному кон’юнктивіті, оскільки медикаментозна терапія у цьому разі / випадку безсила. На зір та якість життя собаки операція не впливає. Під час процедури лікар прибирає пошкоджені хворобою ділянки слизової оболонки, які надалі успішно відновлюються.

Якщо захворювання сильно запущено і несе небезпеку для життя вихованця, показано видалення очного яблука.

Чим небезпечна патологія?

Кожен вид кон’юнктивіту небезпечний своїми ускладненнями. Так, фібринозна форма хвороби може призвести до утворення на повіках рубцевої тканини та її подальшого викривлення. Гнійне запалення загрожує зараженням крові, смертю. Запалення кон’юнктиви, спровоковане алергією, здатне надалі призвести до бронхіальної астми. Інфекційні захворювання, що супроводжуються кон’юнктивітом, за відсутності лікування загрожують серйозними ускладненнями, аж до загибелі собаки. Загалом, будь-яке запалення очей погіршує якість зору і може призвести до сліпоти.

Чи передається хвороба людині та іншим тваринам?

Чи можна заразитися кон’юнктивітом від собаки, яка захворіла? Можна, якщо причиною запального процесу у вихованця є інфекція. Залежно від збудника, заразитися можуть і люди, і тварини, які живуть разом. Хвороба передається через контакт людини з хворим собакою під час догляду за нею, через її підстилку або посуд, а також повітряним шляхом.

Доглядаючи за вихованцем, хворим на кон’юнктивіт, потрібно:

• ізолювати його від інших домочадців;
• дотримуватись гігієни рук;
• надягати маску під час проведення процедур;
• щодня дезінфікувати приміщення розчинами, що містять хлор.

Слід обов’язково обмежити контакти дітей із захворілим вихованцем. Крім того, бажано зміцнювати свій імунітет.

На перший погляд, може здатися, що деякі види кон’юнктивіту не заразні, наприклад алергічний. Однак потрібно пам’ятати, що алергія – це лише причина хвороби. Надалі можливе приєднання бактеріальної чи іншої інфекції, що зробить патологію небезпечною для оточуючих.

Чим допомогти, якщо немає лікаря?

Якщо ви помітили у собаки ознаки кон’юнктивіту, а можливості відвести її до клініки або зв’язатися з лікарем немає, надайте першу допомогу самостійно. Для цього допустимі такі дії:

• промити очі відваром ромашки, водним розчином Фурациліну, свіжозавареним слабким чаєм. Процедуру потрібно робити / проводити за необхідності;
• при алергії (раніше встановленого діагнозу) дайте вихованцю антигістамінний засіб, наприклад, Супрастин;
• надягніть на собаку захисний комір.

Також потрібно забезпечити тварині відокремлений куточок, поставивши поруч миски з їжею та чистою водою. У місці його знаходження не повинно бути протягів та шуму. Найближчим часом постарайтеся відвідати спеціаліста.

Прогноз хвороби

Успішність лікування кон’юнктивіту у собак залежить від типу хвороби, своєчасності звернення до ветеринарного лікаря, та якості проведеної терапії. Сприятливий результат спостерігається у разі катаральної, алергічної форми, при правильному лікуванні гнійної форми. Фолікулярний вид захворювання зазвичай супроводжується ускладненнями. Те саме відбувається при запущеному гнійному кон’юнктивіті – утворюються рубці, а при глибокому ураженні очей тварина може втратити зір.

Обережний прогноз фахівці дають при флегмонозній та фібринозній формах патології. Перша може спровокувати зараження крові, друга – утворення рубців та викривлення повік. Крім того, фібринозний кон’юнктивіт загрожує сліпотою.

Профілактика кон’юнктивіту

Профілактичні заходи полягають у наступному:

• уникати травмонебезпечних ситуацій;
• зберігати токсичні речовини, побутову хімію, ліки у недоступному для собаки місці;
• не допускати знаходження тварини в запорошеному, задимленому приміщенні;
• у собак, які входять до групи ризику, регулярно оглядати очі, особливо після прогулянок;
• внести до раціону корективи, щоб підвищити імунітет;
• за наявності у вихованця алергії, виключити контакт із провокуючим предметом або речовиною;
• не дозволяти собаці спілкування з незнайомими та вуличними тваринами (те саме стосується і власника);
• підтримувати шерсть вихованця у належному вигляді.

Захворювання очей у собак можуть протікати без симптомів, тому один раз на 12 місяців потрібно приводити вихованця в клініку на профогляд.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.