Хвороби мейн-кунів: характерні ознаки та як лікувати.

Мейн-кун – велика порода аборигенного походження. У її представників густий шерстяний покрив і часто спостерігається полідактилія, або багатопалість. Ця незвичайна аномалія, як правило, ніяк не впливає на їх здоров’я. Тому особливої уваги власника породи заслуговують зовсім інші хвороби мейн-кунів.

У нашій статті ми розповімо, з якими захворюваннями можуть зіткнутися ці красиві кішки, наскільки велика ймовірність їх розвитку, і які заходи профілактики існують. Зібрана нами інформація буде корисна всім потенційним власникам, які знаходяться в пошуку майбутнього вихованця і заводчика породи.

Що слід знати про породу

Надмірна кількість пальців у мейн-кунів – наслідок природного відбору. Полідактилія забезпечує міцніше зчеплення з поверхнею і захищає від провалювання під сніг.

Ще одна важлива особливість цієї породи – густі заслінки з вовни, розташовані прямо в вухах. Вони перешкоджають проникненню холодного повітря.

У мейн-кунів спокійний і врівноважений характер. Вони підходять для утримання у великих сім’ях, оскільки здатні подружитися з маленькими дітьми, іншими кішками і собаками. Головне – виключити конфліктну поведінку в їх бік, оскільки ці великі вихованці здатні дати відсіч своєму кривднику.

До яких патологій схильні кішки цієї породи?

Хвороби мейн-кунів, перераховані в нашій статті, відносяться до ймовірних, але не обов’язкових. Представники цієї породи мають досить міцне здоров’я і рідко хворіють при правильному утриманні. Але їх власник все одно повинен дотримуватися певної обережності і знати, з чим може зіткнутися його вихованець.

Гінгівіт

Характеризується запаленням ясен і може розвиватися разом з пародонтитом. Супроводжується болем, який посилюється при вживанні їжі. Через це вихованець може зберігати апетит, але все одно не їсти і сидіти поруч з наповненою мискою.

Причин у цього запального захворювання ясен чимало, але мейн-куни часто схильні до ювенільного гінгівіту, який ще не до кінця вивчений вченими. До провокуючих факторів відносять:

• відсутність гігієни ротової порожнини;
• погана якість води;
• аутоімунні захворювання;
• вірусні інфекції.

При гінгівіті ясна набрякають, стають яскраво-червоними і часто кровоточать. Лікування цієї хвороби зазвичай включає санацію ротової порожнини, домашню гігієну, прийом антибіотиків і протизапальних засобів. У деяких випадках вдаються до видалення зубів і резекції ясен. Їх необхідність визначає лікар-стоматолог.

Спинальна м’язова атрофія

При цій хворобі мотонейрони мейн-кунів втрачають свою функціональність, що супроводжується млявістю, м’язовою слабкістю і фасцикуляцією. Ефективного лікування не існує.

Тяжкість спінальної м’язової атрофії, як правило, залежить від віку появи перших симптомів. Максимальна загроза для життя спостерігається незабаром після народження. Якщо хвороба розвивається пізніше, то термін доживання збільшується приблизно до 7-8 років.

Першими атрофуються м’язи тулуба і тазостегнових суглобів. Їх називають проксимальними. Потім під удар потрапляють дистальні м’язи на лапах. Власник може помітити, що початкова незграбність і нестійкість хворого кошеняти посилюються в міру дорослішання. Це буде відбиватися як на звичайній ході, так і на більш складних маневрах, наприклад, стрибках.

Хронічна хвороба нирок у мейн-кунів

До групи ризику входять коти. Вони хворіють частіше через анатомічні особливості свого уретрального каналу. Він вже і довший, ніж у кішок, що підвищує ймовірність різних застоїв, наприклад, закупорки каменями.

При цьому захворюванні спостерігається поступове руйнування нефронів, що супроводжується втратою функціональності нирок. Воно невиліковне, навіть на ранніх стадіях. Незважаючи на це, своєчасна діагностика підвищує шанс уповільнення розвитку хвороби за допомогою дієтотерапії, спрямованої на підтримку функцій нирок. Додатково, при необхідності, можуть бути призначені крапельниці та інші заходи.

Власник може здогадатися про хронічну хворобу нирок (ХХН) у свого мейн-куна, якщо регулярно його зважує. У хворої тварини буде спостерігатися плавна втрата маси тіла протягом місяців без видимих причин, тобто при збереженні апетиту, колишньому раціоні, відсутності вагітності та інших змін у житті.

Найпростіше виявити недобре за результатами аналізів, але на першій стадії частіше зміни помітні тільки за УЗД. Аналізи сечі і крові, як правило, стають показовими тільки на другій стадії, коли загинуло вже більше 70% нефронів.

Серцева недостатність – гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП)

Ця хвороба порушує насосну функцію серця мейн-кунів, що підтримує кровообіг в організмі. В результаті стінки шлуночків серцевого м’яза стають товщими, їх порожнини – меншими, а розмір – більшим. Всі ці патологічні зміни сприяють розвитку серцевої недостатності та іншим супутнім порушенням у роботі інших внутрішніх органів і систем.

У мейн-куна з цим захворюванням розвиваються проблеми з диханням.

Частота його серцевих скорочень збільшується, виникає задишка. Через нестачу кисню слизові стають синіми або бліднуть. Також можуть спостерігатися періодичні непритомності.

Гіпертрофічна кардіоміопатія невиліковна. Завдання медикаментозної терапії – уповільнити подальший розвиток патології і запобігти новим ускладненням, які можуть негативно вплинути на якість життя хворої тварини. Лікування зазвичай будується на знятті симптомів за допомогою спеціальних препаратів і регулярних оглядах у кардіолога з метою відстеження нових патологічних змін і своєчасного коригування поточного лікування.

Дисплазія тазостегнового суглоба

Має спадковий характер і передбачає обов’язкову кастрацію всіх хворих кішок. Уражає тазостегновий суглоб, відповідальний за рухливість задніх лап і таза.

Сама хвороба може ніяк себе не проявляти, але раптово посилитися, якщо мейн-кун набрав зайву вагу. Тому вихованці з ожирінням входять до групи ризику.

Прогресуюча дисплазія тазостегнового суглоба (ДТС) супроводжується больовим синдромом, який наростає в міру погіршення стану тварини. Спочатку кішка стає трохи повільнішою, особливо відразу після пробудження. У більш запущених випадках вона може повністю втратити рухову функцію.

При своєчасному встановленні діагнозу обмежуються консервативною терапією, спрямованою на попередження можливих ускладнень. Пізні стадії передбачають проведення операції з видаленням голівки стегнової кістки, що дозволяє зберегти рухливість кінцівки.

Які профілактичні заходи можуть допомогти?

Для запобігання хвороб, характерних для мейн-кунів, слід дотримуватися таких профілактичних рекомендацій:

• Своєчасне лікування будь-яких інфекційних і системних захворювань. Завжди дотримуйтесь призначень ветеринарного лікаря і не використовуйте препарати за порадою своїх знайомих.
• Дотримання регулярної вакцинації та протипаразитарної обробки. Обидва заходи обов’язково фіксуються у ветеринарному паспорті.
• Щорічне відвідування профілактичних оглядів. Частота може бути змінена в літньому віці.
• Введення суворої заборони на підгодовування з людського столу. Багато продуктів для кішок небезпечні і можуть викликати отруєння.
• Забезпечення годування в межах добової порції. Це важливо для підтримки нормальної для породи ваги, чому також сприяють щоденні ігри.
• Щоденне (або хоча б щотижневе) чищення зубів. Обов’язково привчайте до цієї процедури з малих років.
• Використання спеціалізованих готових кормів. Їх необхідно підбирати з урахуванням індивідуальних особливостей вихованця (віку, активності, наявності кастрації).
• Мінімізація стресу. При появі нових членів сім’ї можна використовувати спеціальний дифузор з котячими феромонами.
• Регулярне УЗД серця. Його слід проводити, починаючи з 6-місячного віку.
• Контроль питного режиму. Зацікавленість у вживанні води можна підвищити встановленням питного фонтану.

Також постарайтеся вивчити особливості поведінки свого улюбленця. Деякі власники помічають недобре за зміною інтонації при нявканні, нестандартними позами при вживанні їжі або за незвичним відчуженням кішки, яка завжди зустрічає членів своєї сім’ї на порозі. Всі ці ознаки можуть допомогти вам у ранній діагностиці.

Короткий огляд хвороб, характерних для мейн-кунів

Коротку інформацію про всі перераховані вище захворювання можна знайти в таблиці нижче. У ній перераховані основні симптоми, способи діагностики, лікування та профілактики.

На що хворіють	Симптоматика	Як діагностувати	Терапія	Як профілактувати
Гінгівіт	Відмова від їжі та/або води, набрякання, почервоніння та кровоточивість ясен	Огляд у стоматолога	Санація порожнини рота, місцева обробка ясен, прийом антибіотиків і протизапальних засобів	Щоденне очищення зубів
Спинальна м’язова атрофія	М’язова слабкість, нестійкість і незграбність при стрибках	ДНК-тест	Відсутній	Кастрація хворих особин і тварин-носіїв
Хронічна хвороба нирок	Втрата ваги, поганий апетит, млявість і апатія, потьмяніння і ламкість шерсті, блювота	Аналізи крові та сечі, УЗД нирок	Симптоматична терапія, зміна раціону	Контроль питного режиму, регулярний профогляд
Гіпертрофічна кардіоміопатія (ГКМП)	Втрата свідомості, порушення дихання, синюшність і блідість слизових оболонок	Огляд кардіологом	Прийом симптоматичних препаратів	Щорічне УЗД серця
Дисплазія тазостегнового суглоба (ДТС)	Мяукання при промацуванні хворої кінцівки, зниження активності	Рентген, огляд ортопедом	Консервативне лікування на початковій стадії або операція	Кастрація хворих особин і тварин-носіїв

Хвороби мейн-кунів, зумовлені генетикою та спадковістю, повинен попереджати заводчик. З цієї причини дуже важливий вибір відповідального продавця з хорошими відгуками від покупців. Перед укладенням угоди ви можете попросити у такої людини довідки, що підтверджують здоров’я обох батьків, наприклад, результат тесту на DTS (обстеження на дисплазію тазостегнового суглоба (ДТБС)).

Відповіді на питання про поширені хвороби породи

Чек-лист по догляду та профілактиці мейн-кунів

• Щоденне або хоча б щотижневе чищення зубів.
• Контроль ваги та годування за нормами для породи.
• Регулярне спостереження у ветеринара: профілактичні огляди ≥1 раз на рік.
• УЗД серця починаючи з 6 місяців.
• Аналізи крові та сечі при підозрах на ХБП.
• Вакцинація та обробка від паразитів згідно з графіком.
• Контроль питного режиму (встановлення питного фонтану при необхідності).
• Мінімізація стресу: феромонні дифузори, звичне середовище.
• Вивчення поведінки вихованця: зміна апетиту, поз, інтонації нявкання.
• Вибір відповідального заводчика з перевіреними батьками (тести на дисплазію тазостегнового суглоба (ДТС) , гіпертрофічну кардіоміопатію (ГКМП)).

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.