Карієс у собак — лікування та профілактика.

Карієс у собак — багатофакторне захворювання, ключову роль у розвитку якого відіграє вплив патогенної мікрофлори на структуру зуба. Бактеріальні агенти демінералізують неорганічний шар емалі та органічну структуру дентину, тим самим руйнуючи сам зуб. Через пошкоджені структури інфекція ззовні проникає в дентинні канальці і, зрештою, в пульпу, призводячи до запалення судинно-нервового пучка і викликаючи пульпіт. Наслідком пульпіту є некроз пульпи або її загибель. Такий незворотний процес веде до запалення навколишніх тканин зуба, а надалі до періапікального абсцесу. Тому при виявленні проблеми необхідно своєчасно звертатися до ветеринарного лікаря-стоматолога для лікування каріозних порожнин, з метою збереження пошкодженого зуба і профілактики ускладнень.

Чи буває карієс у собак?

Карієс у собак фіксується досить рідко, частота зустрічальності цієї патології у ветеринарній практиці становить близько 0,5 % від загальної кількості захворювань ротової порожнини. Це пояснюється тим, що собача слина має високе лужне середовище, що запобігає утворенню кислого середовища і подальшу демінералізацію емалі. Тому тільки в разі зміщення PH слини в кислий бік, сприятливий для патогенних мікроорганізмів, можливе виникнення каріозної порожнини.

Найчастіше на прийомі не вдається провести детальний огляд найдальших зубів на верхній і нижній щелепах — молярів. Ці зуби, як правило, у собак найчастіше піддаються каріозним ураженням з огляду на наявні невеликі міжзубні проміжки та оклюзійну взаємодію із зубами-антагоністами.

Зазвичай ураження зачіпає фісури (анатомічні поглиблення) на жувальній і бічній поверхнях зубів у важкодоступних для огляду місцях. Тому карієс найчастіше виявляється під час проведення маніпуляцій стоматологічного характеру під анестезією. Також необхідно враховувати той фактор, що тварини можуть ніяк не демонструвати зубний біль, а показувати його тільки на пізніх стадіях, що ускладнює постановку діагнозу на ранніх етапах.

Фото

Макрозйомка першого моляра справа на верхній щелепі

• Фото 1: Оклюзійна (жувальна) поверхня
• Фото 2: Буккальна (щічна) поверхня
• Фото 3: Після проведення ендодонтичного лікування і пломбування

На фото, зроблені за допомогою діагностичної камери можна подивитися, який вигляд має карієс у собак. На цих фотографіях візуалізується дефект коронки першого моляра праворуч на верхній щелепі. На малюнку №1 з боку жувальної поверхні візуально немає порушень цілісності структур зуба, але якщо розглянути щічний бік (зовнішню бічну поверхню) мал.№2, то можна відзначити конусоподібний дефект, що поширюється на пульпову камеру зуба.

Таким чином, «оголення» пульпою камери сприяє вільному проникненню інфекції в порожнину зуба, а надалі — в глибші структури пародонту.

Для проведення повноцінної діагностики важливо провести візуальну оцінку, інструментальний пробинг і дентальне рентгенологічне дослідження ураженого зуба, на підставі якого можна поставити остаточний діагноз і судити про ступінь ураження того чи іншого зуба, визначаючи необхідну тактику лікування.

Дентальна рентгенографія першого моляра справа на верхній щелепі.

• Фото 1: Дентальний рентгенівський знімок першого моляра праворуч на верхній щелепі до лікування карієсу.
• Фото 2: Після резекції (видалення) дистального кореня, пульпоектомії двох корінців, що залишилися, пломбування і фіксації світловідбивної пломби.

Аналізуючи результати дентальних рентгенівських знімків ураженого зуба, можна виявити овальні просвітлення в ділянці коронки, які свідчать про втрату структури зуба (емалі та дентину). Також є ознаки періапікального запалення в ділянці дистального кореня внаслідок розтину пульпової камери і проникнення інфекції. Зважаючи на виявлену патологію, було ухвалено рішення про видалення дистального кореня, залученого до запального процесу, і збереження 2-х коренів, що залишилися, шляхом пульпеекстракції, пломбування та фіксації світлотверднучої пломби.

Таким чином, на підставі рентгенологічного методу діагностики можна підтвердити діагноз «глибокий карієс зубів у собак», внаслідок якого відбулося оголення пульпової камери, що спричинило виникнення ускладненої форми карієсу.

Причини появи

Це захворювання має багатофакторний характер, але провідну роль у його виникненні відіграє наявність мікрофлори на тій чи іншій поверхні зуба, переважно стрептококової природи. Ці мікроорганізми складають основу бактеріальної бляшки або м’якого зубного нальоту, що формується безпосередньо на поверхні зуба. Карієсогенна дія цих мікроорганізмів взаємопов’язана з виробленням кислот, що підтримують низький рівень pH на поверхні зуба, призводячи до його демінералізації.

Прогресування каріозного ураження залежить від рН слини і твердості емалі, вплив на які чинить незбалансований раціон. Надлишок вуглеводної їжі призводить до порушення кислотно-лужного балансу в ротовій порожнині, тому що бактерії зубного нальоту використовують ферментовані цукри з їжі як джерело енергії. Продукти ферментації вуглеводів є кислим, що спричиняє руйнування зубної емалі через втрату мінеральних речовин. Брак протеїнів, вітамінів і мінералів, таких як фтор, йод, марганець, цинк, мідь, сприяють уразливості зубних структур.

У собак карієс може бути як причиною, так і наслідком захворювання.

Каріозне ураження виникає через втрату міцності емалі, причина якої виявляється під час діагностики порушень в обміні речовин (рахіт), інфекційних захворювань (вірусна чума м’ясоїдних) і внутрішніх незаразних хвороб (захворювання шлунково-кишкового тракту та ін.). Собаки, які страждають перерахованими вище порушеннями, частіше схильні до карієсу.

Порушення захисного шару емалі може бути спричинене, зокрема, механічним фактором. Під час травми зубів створюються нерівні краї, шорстка поверхня яких зумовлює затримку мікрофлори в ушкодженій ділянці та розвиток каріозного процесу.

Різновиди

З погляду глибини ураження карієс поділяють на:

• Каріозна пляма — початкове ураження у вигляді локальної потемнілої ділянки без ознак руйнування зубної тканини;
• Поверхневий карієс — зачіпає емаль зуба і не поширюється на дентин, зазвичай візуалізується як каріозна пляма;
• Середній карієс — вражає емаль і дентин, формуючи каріозну порожнину;
• Глибокий карієс — руйнує тверді тканини зуба з оголенням пульпової камери (ускладнена форма, що викликає больову реакцію).

Залежно від локалізації каріозного ураження виділяють таку класифікацію: контактний карієс (апроксимальний), карієс ямок і фісур (фісурний), карієс шийки (пришийковий).

Апроксимальний карієс

Зазвичай виникає на бічних поверхнях зубів у точках їхнього контакту один з одним. Бактерії зубного нальоту затримуються в міжзубних проміжках і виробляють кислоти, підтримуючи низький рівень pH і призводячи до демінералізації зубних структур.

Характер проникнення такого карієсу має тенденцію до формування конусоподібного дефекту з широкою основою на поверхні зуба і визначається як каріозна пляма. У міру того, як ураження поглиблюється у напрямку до пульпи, руйнуючи емаль і дентин, розвивається середній карієс. Залишений без лікування середній карієс неминуче переходить у глибокий, поширюючись на пульпу і викликаючи пульпіт.

Фісурний карієс

Вражає природні заглиблення на поверхні жувальних зубів. Залишки їжі, що потрапили в борозну зуба, затримуються і ферментуються, що призводить до виникнення карієсу локально в місці концентрації харчових залишків. Ураження має тенденцію до поширення в перпендикулярному напрямку через анатомічну будову емалевих призм, тож незначний фісурний карієс може стрімко проникати в глибокі структури зуба.

Пришийковий карієс

Вражає ділянку біля ясенного кордону і зачіпає щічну (букальні) і язикову поверхні зуба у вигляді ямок і тріщин на емалі. Коли дефект незначний, ураження мають зазвичай круглу форму; у міру збільшення вони стають еліптичними або півмісяцевими з чіткими межами.

Симптоми — як дізнатися, що у собаки карієс?

Як правило, на ранніх етапах власник може не виявити проблему в ротовій порожнині у свого вихованця через відсутність симптоматики. При поверхневому і середньому карієсі собака не буде проявляти болючість, тому що судинно-нервовий пучок, який відповідає за болевопровідність, не зачеплений. За глибших каріозних уражень можуть відзначатися такі клінічні ознаки:

• рясна слинотеча, підвищення в’язкості слини, часте облизування морди;
• неприємний запах із ротової порожнини;
• вибірковий апетит (собака віддає перевагу вологому раціону) або повна відмова від корму (при цьому інтерес до їжі збережений);
• утруднене жування або розгризання корму однією стороною щелепи;
• нехарактерні отвори в зубах, де накопичується корм;
• різка вокалізація під час потрапляння їжі або натискання в ділянці виявленого дефекту.

Таким чином, характерними ознаками ураження зубів карієсом є зміни в кольорі, щільності та поява дефекту в ділянці твердих тканин зуба. Потемніння емалі, її шорсткість або ж почорніння зуба з утворенням каріозних порожнин свідчать про наявність ерозійного вогнища, лікування якого необхідно провести якомога швидше після виявлення.

Лікування

Що робити якщо у собаки карієс?

Для визначення тактики лікування того чи іншого каріозного ураження важливо оцінити ступінь його прояву. Для цього ветеринарному лікарю-стоматологу необхідно ґрунтуватися на даних анамнезу, результатах клінічного, інструментального та рентгенологічного обстежень тварини. Дентальна рентгенографія зубів має вирішальне значення для оцінки ступеня, глибини і локалізації карієсу, що важливо як для планування лікування, так і для визначення прогнозу.

За поверхневих і середніх каріозних уражень лікування карієсу у собак складається з інструментальної обробки емалі та дентину шляхом видалення інфікованих твердих зубних тканин і подальшого заповнення пломбою порожнини, що утворилася.

Небезпечні наслідки

У разі глибокого карієсу, коли інфекція ззовні проникла в глибші структури зуба і сприяла їхньому запаленню, проводять видалення нежиттєздатних твердих тканин із подальшим видаленням інфікованої пульпи, пломбуванням кореневих каналів зуба і відновленням коронки зуба.

Ендодонтичне лікування коренів і фіксація світлотверднучої пломби на коронку зуба дають змогу купірувати запальний процес і зберегти зуб. У разі, якщо карієс вражає коронку зуба цілком з великою втратою твердих тканин, необхідно вдатися до хірургічного видалення того чи іншого зуба.

Профілактика

Для профілактики карієсу у собак необхідно:

• підтримувати гігієну ротової порожнини у свого улюбленця в домашніх умовах, використовуючи спеціально підібрану щітку / ветеринарну пасту і чергуючи чищення зубів із нанесенням гелів для профілактики утворення зубного нальоту;
• здійснювати професійну ультразвукову чистку в умовах клініки у ветеринарного лікаря-стоматолога;
• забезпечувати збалансоване годування;
• стежити за кількістю вживаних собакою вуглеводів у раціоні;
• не дозволяти гризти надтверді предмети (палиць, кісток і оленячих рогів), а використовувати спеціальну лінійку дентальних ласощів та іграшок;
• відвідувати профілактичні огляди для оцінки стану ротової порожнини.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.