Інфекційний гепатит собак.

Інфекційний гепатит собак (хвороба Руборта) — заразне захворювання, при якому відбувається пошкодження кровоносних судин і клітин печінки.

Крім собак до зараження сприйнятливі лисиці, шакали, вовки, песці, єноти, тхори, ведмеді. Кішки, гризуни, примати і люди на інфекційний гепатит собак не хворіють, але можуть бути вірусоносіями.

Собаки заражаються в будь-якому віці, проте найбільшу небезпеку інфекційний гепатит становить для цуценят, а також старих, виснажених і ослаблених іншими захворюваннями улюбленців.

Збудник

Інфекційний гепатит собак викликається ДНК-вмісним вірусом із сімейства Adenoviridae.

Він має досить високу стійкість поза організмом. Після заморозки та висушування зберігає життєздатність протягом 3-5 років. За 37°С вірус активний до 23 днів, за 12°С — до 3 місяців, за 4°С — більше ніж півроку. Стійкість збудника до високих температур набагато нижча: за 56°С він гине протягом кількох хвилин, а під час кип’ятіння — майже миттєво. Крім того, його успішно інактивують побутові дезінфекційні засоби, що містять перекис водню, хлорамін, лізол тощо.

Шляхи та умови зараження

Основним джерелом поширення інфекції є хворі тварини, які виділяють вірус із фекаліями, сечею, виділеннями з ніздрів та очей. Після одужання собаки можуть понад півроку залишатися вірусоносіями.

Спалахи захворювання часто мають сезонний характер, що пов’язано з народженням цуценят навесні та влітку. Окремі випадки захворювання можуть спостерігатися в будь-яку пору року і викликані найчастіше загостренням прихованої або хронічної форми хвороби під впливом несприятливих зовнішніх чинників.

Зараження відбувається одним із перелічених нижче шляхів:

• аліментарно — через заражену їжу і воду;
• контактно — під час спілкування з хворою твариною або твариною, яка нещодавно перехворіла, і через інфікований ґрунт, предмети догляду, іграшки, руки, одяг і взуття людини;
• трансмісивно — за участю зовнішніх паразитів.

Є дані про можливість передачі інфекції під час в’язки, а також цуценятам від матері.

Вхідними воротами інфекції є слизові оболонки.

Загальні та специфічні симптоми

Ознаки захворювання з’являються через 3-10 днів після зараження. Найчастіше власник собаки спершу помічає симптоми, що вказують на загальне погіршення стану улюбленця: апатію, сонливість, втрату апетиту, підвищену спрагу, іноді появу світлобоязні та слизових виділень з очей.

Через деякий час при уважному огляді можна виявити збільшення і болючість лімфатичних вузлів у ділянці глотки, підйом температури тіла до 41-41,7°С.

Потім у собаки з’являються блювота з домішками жовчі та пронос. Кал буває знебарвлений або забарвлений у чорний колір (мелена). Під час обмацування спостерігається болючість живота. Для полегшення болю собака часом приймає вимушену позу: сидить, широко розсунувши передні ноги.

Слизові оболонки рота й очей бліднуть або забарвлюються в жовтий колір, на них з’являються крововиливи.

Можливі порушення в роботі нервової системи: судоми, порушення координації рухів, паралічі та парези.

Хвороба призводить до істотного зниження імунітету собаки, тому нерідко вона ускладнюється бактеріальними та грибковими інфекціями. Перебіг інших вірусних захворювань (парвовірусного ентериту, чуми м’ясоїдних тощо) разом з інфекційним гепатитом ускладнює постановку діагнозу і погіршує прогноз.

Специфічною ознакою інфекційного гепатиту є помутніння і набряк рогівки одного або обох очей, що виникає доволі швидко і часто зникає після одужання. Його появу нерідко пов’язують зі швидким одужанням собаки.

Імовірність загибелі вихованця від інфекційного гепатиту становить від 10 до 30%, причому найбільшої небезпеки зазнають цуценята. При грамотному і своєчасно розпочатому лікуванні більшість дорослих собак одужують. Після одужання у собак формується довічна стійкість до цього захворювання.

Форми захворювання

Інфекційний гепатит може протікати в надгострій, гострій, хронічній і прихованій формі.

• Надгостра форма частіше спостерігається у цуценят і проявляється прогресуючим пригніченням і смертю вихованця без очевидних причин.
• Гостра форма починається з появи наростаючої млявості, сльозотечі та втрати апетиту. Потім з’являються лихоманка, ознаки порушення роботи печінки (блювота з жовчю, пронос, болючість живота, знебарвлення калу, потемніння сечі, можлива жовтяничність слизових оболонок), ознаки порушення проникності стінок судин (блідість слизових оболонок, крововиливи, чорне забарвлення калу). Тривалість захворювання становить у середньому 5-8 днів.
• Хронічна форма захворювання характеризується тривалим перебігом (більше 2 тижнів), слабко вираженою симптоматикою і зміною періодів поліпшення і погіршення стану вихованця. У фазі погіршення у собаки може короткочасно підніматися температура, виявляється пронос, що змінюється запорами, зниження апетиту, виснаження. У вагітних самок можуть спостерігатися аборти.
• Прихована форма супроводжується безсимптомним вірусоносійством.

Погіршення умов утримання, стреси, виникнення інших захворювань можуть призвести до загострення хронічного інфекційного гепатиту або появи клінічних симптомів у собаки з прихованою формою захворювання.

Способи діагностики

Оскільки на початковій стадії симптоми інфекційних захворювань можуть мати схожість, уже за перших ознак нездужання собаку потрібно показати ветеринарному лікарю. Правильна постановка діагнозу дасть змогу своєчасно почати ефективну терапію і зменшить ймовірність розвитку важких ускладнень.

Під час діагностики потрібно враховувати можливу схожість симптомів інфекційного гепатиту з такими при лептоспірозі, парвовірусному ентериті, чумі м’ясоїдних, піроплазмозі.

Діагноз ставиться ветеринарним лікарем на підставі:

• огляду собаки;
• опитування власника для з’ясування особливостей утримання, способу життя та годівлі вихованця, а також часу появи та характеру проявів хвороби;
• загального клінічного та біохімічного аналізу крові;
• тестів РІФ та ІФА для визначення антитіл у сироватці крові;
• ПЛР-тестів для виявлення вірусу в пробах, узятих зі слизових оболонок носа, очей, прямої кишки;
• рентгенографії, УЗД печінки та інших додаткових досліджень, які призначають за необхідності.

Лікування

Терапія призначається ветеринарним лікарем індивідуально і включає комплексні заходи, спрямовані на:

• боротьбу зі збудником хвороби та придушення бактеріальної мікрофлори (введення специфічних сироваток та імуноглобулінів, антибіотиків);
• усунення патологічних процесів, що виникли в організмі під час хвороби (препарати, що зменшують інтоксикацію, протизапальні, що покращують синтез тромбоцитів і згортання крові, протинабрякові засоби, гепатопротектори);
• полегшення загального стану собаки (знеболювальні, протизапальні, протисудомні, жарознижувальні засоби тощо);
• поповнення нестачі речовин, надходження яких з їжею знизилося або припинилося (вітамінні препарати, водно-електролітні розчини, глюкоза тощо).

Одужання собаки безпосередньо залежить від грамотного і своєчасного виконання призначень ветеринарного лікаря. Якщо власник не має часу або навичок для того, щоб лікувати вихованця вдома, правильним рішенням буде помістити собаку у ветеринарний стаціонар при клініці.

Крім лікування вихованцеві потрібен спокій і дбайливий догляд. Його слід ізолювати від інших собак, обладнавши окреме зручне, тепле, захищене від протягів місце для відпочинку. У приміщенні потрібно щодня проводити вологе прибирання та знезараження.

Для собаки важливо постійно мати можливість задовольнити спрагу. Для цього вихованцеві потрібно надати вільний доступ до миски з чистою питною водою.

На час лікування собаці потрібна спеціальна дієта. Зазвичай ветеринарні лікарі рекомендують перевести улюбленця на корм з помірним вмістом білка особливої якості та підвищеною калорійністю.

Для відновлення нормальної мікрофлори кишечника можуть бути рекомендовані пробіотичні добавки.

Профілактика

Регулярно проведена вакцинація собак проти інфекційного гепатиту значно скорочує ризик зараження цим захворюванням. Для її проведення використовують асоційовані вакцини.

Цуценят вакцинують у 6-8 тижнів із ревакцинацією в 11-13 тижнів. Надалі щеплення повторюють щорічно.

Крім регулярної вакцинації уникнути зараження допоможуть профілактичні загальні заходи:

• підтримання чистоти і порядку в будинку, уникнення скупченого утримання собак;
• обмеження спілкування з іншими вихованцями в місцях скупчення собак;
• своєчасне і якісне ветеринарне обслуговування: звернення до фахівця за перших ознак нездоров’я у вихованця, а також регулярне проходження диспансеризації;
• забезпечення собаки високоякісним і повноцінним кормом, підібраним відповідно до його віку, розміру, рівня активності та стану здоров’я. Цим вимогам найкраще відповідають готові корми преміум і супер преміум класів.

Додатковий матеріал: Гепатит у собаки.

Поради експертів щодо догляду за улюбленцями у 2025.