Імунодефіцит у кішок (ВІК).

Вірусний імунодефіцит у кішок (скорочено ВІК, FIV або Feline Immunodeficiency Virus) — це хронічне, зазвичай приховано протікаюче інфекційне захворювання, що вражає імунну систему, нервову, а також червоний кістковий мозок. Згодом організм послаблюється і стає сприйнятливим для вторинних (секундарних) інфекцій.

Що таке вірус імунодефіциту котів?

Цей збудник знищує Т-лімфоцити, що відповідають за гуморальний імунітет, а також макрофаги, моноцити. За своєю структурою та біохімією схожий з ВІЛ — вірусом імунодефіциту людини, але є видоспецифічним. Тому ВІК вражає тільки котячих. Людина не заражається ВІК, як і кішки не сприйнятливі до ВІЛ.

Вірус імунодефіциту належить роду Lentivirus сімейства Retroviridae. Термін «lentus» перекладається з латині як «повільний», тому що віруси спричиняють захворювання з тривалим інкубаційним періодом.

Перший спалах хвороби було зареєстровано 1986 року в США (штат Північна Кароліна) в одному з котячих розплідників. Вірус повсюдно поширений у популяції домашніх і диких котячих, вражає також: левів, тигрів, ягуарів, снігових барсів, рисей, пантер тощо.

FIV нестійкий у зовнішньому середовищі, його знищують звичайні дезінфекційні засоби та нагрівання до 100 градусів. Однак збудник добре переносить ультрафіолетове опромінення.

Способи зараження

Носієм вірусу імунодефіциту котів може бути будь-який представник котячих (з дитинства або захворівши протягом життя). Варто зазначити, що в перші тижні і навіть місяці патологія може не проявлятися клінічно, тварина здаватиметься «здоровою», але вона вже здатна інфікувати родичів.

Вірус знаходиться в різних біологічних рідинах, наприклад, крові, слині, лімфі. Головний шлях зараження — укуси, подряпини під час бійок або спарювання. Рідше збудник передається від матері кошенятам під час пологів або з молоком, а також при переливанні крові. Можливе, але малоймовірне інфікування статевим шляхом, при взаємному грумінгу, через предмети догляду.

До групи ризику належать тварини:

• які вільно гуляють,
• часто б’ються, некастровані коти,
• ослаблені, які мають хронічні захворювання.

Симптоми ВІК (вірусним імунодефіцитом у кішок) у кішок

Після потрапляння в організм, вірус розноситься по всіх органах і тканинах, вбудовується структуру клітин. Особливо сильно уражаються імунні клітини. Під час першого контакту зі збудником імунна система бореться, можливі лихоманка, млявість, збільшення лімфовузлів. Далі ступінь імунної відповіді знижується, клініка зникає, і кішка стає вірусоносієм довічно.

Як хронічна інфекція, ВІК у кішок може протікати без симптомів місяцями і навіть роками. Ознаки залежатимуть від ступеня ураження імунітету, поширення на інші органи, розвитку вторинних інфекцій.

• Повна або часткова відмова від їжі,
• пригнічення, слабка реакція на подразники,
• збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія), селезінки,
• зниження ваги, аж до виснаження,
• постійна діарея (рідкі випорожнення), блювота — при ураженні травного каналу,
• часті респіраторні інфекції, риніти (ураження слизової оболонки носа),
• запалення слизової оболонки рота і ясен (гнійний або виразковий стоматит, гінгівіт), зокрема ураження глотки за каліцивірозу,
• уповільнені незагойні рани, що не загоюються, нагноєння,
• бактеріальні, грибкові, паразитарні хвороби шкіри, наприклад, нотоедроз, демодекоз,
• хвороби крові — вірус вражає червоний кістковий мозок, де утворюються кров’яні тільця,
• пухлини — у ВІК-інфікованих кішок частота розвитку лімфом вища,
• хронічні патології сечостатевої системи — запалення, ниркова недостатність, а також викидні у самок,
• ураження очей — увеїт, кон’юнктивіт,
• зовнішні отити — запалення вуха,
• неврологічні прояви — зміна поведінки, рухові порушення, утруднене навчання новим навичкам.

При виявленні будь-яких перерахованих симптомів ВІК кішок, варто негайно звернутися до ветеринарної клініки. Не можна займатися самолікуванням, це може погіршити перебіг хвороби і призвести до серйозних ускладнень.

Діагностика

Основними методами є експрес-тести або серологічні дослідження, які виявляють наявність специфічних імуноглобулінів:

• ІФА — імуноферментний аналіз,
• ІХА — імунохроматографічний аналіз.

Як допоміжний спосіб можна використовувати ПЛР (полімеразну ланцюгову реакцію), яка виявляє нуклеїнову кислоту вірусу. Такий варіант підходить кішкам, у яких немає антитіл. Зазвичай це відбувається в термінальній (фінальній) стадії патології.

При дослідженні крові може насторожити зниження рівня білих тілець (лейкоцитів, лімфоцитів, нейтрофілів), а також червоних (еритроцитів).

Скринінг на вірус імунодефіцит рекомендується проводити всім кішкам.

Якщо улюбленець вільно гуляє, бере участь у в’язках, є донором, постійно спілкується з ВІК-позитивною кішкою, це необхідно робити щорічно. Якщо улюбленець млявий, хворий, отримав кусані рани, розвинулися шкірні абсцеси, був контакт із кішкою з невідомим ВІК-статусом, також необхідно провести аналіз на імунодефіцит у кішок, навіть якщо раніше він був негативний.

У малюків до 5-6 місяців можлива хибнопозитивна відповідь на антитіла, оскільки їх вони могли отримати з молозивом матері. Тоді після півроку дослідження проводиться повторно.

Лікування вірусу імунодефіциту у кішок

Терапія включатиме профілактику секундарних (вторинних) інфекцій і зниження вираженості ознак. Схема підбирається ветеринарним фахівцем індивідуально, з урахуванням стану тварини і результатів обстеження. Правильне лікування полегшує перебіг і переводить хворобу в стан ремісії.

Догляд у домашніх умовах

Найважливіше, що можна зробити, якщо улюбленцю поставили діагноз «імунодефіцит», — забезпечити хороші умови утримання і не допускати стресових ситуацій. Ці заходи навіть без застосування спеціального лікування здатні значно продовжити життя хворого.

Що робити:

• Ізолювати — в ідеалі улюбленець з позитивним ІФА, ІХА або ПЛР імунодефіциту кішок, повинен жити один. Цей захід знизить дискомфорт хворого, а також захистить від зараження інших вихованців. Якщо це неможливо, кожній кішці необхідно забезпечити свій будиночок, миску, лоток, іграшки. Це мінімізує контакти між вихованцями і знизить рівень стресу.
• Виключити доступ на вулицю, не допускати контакту з бродячими і безпритульними кішками — що скоротить ймовірність зараження іншими інфекціями. Якщо це зробити важко, залишати тварину вдома хоча б на ніч, оскільки в нічний час частіші конфлікти.
• Каструвати або стерилізувати (якщо дозволяє стан) — це знизить рівень статевих гормонів, а отже, скоротить рівень стресу, профілактує бійки і схильність до мандрів.
• Годувати готовими якісними раціонами — що скоротить ризик зараження паразитами, а також нормалізує роботу травної системи. Корм повинен підбирати ветеринарний лікар, з огляду на загальний стан організму і наявні патології.

Хворого на вірусний імунодефіцит котів слід якомога рідше перевозити, не рекомендується змінювати господаря або заводити нових тварин.

Також важливо профілактувати зараження інфекціями і паразитами: обробляти від глистів (одноразово на 3-4 місяці), бліх і кліщів (1 раз на 30 днів). Тому що ВІК-позитивним тваринам складніше впоратися з іншими інфекціями, і є ризик розвитку ускладнень.

Особливу увагу слід приділяти догляду за ротовою порожниною, щодня оглядати та чистити зуби. У таких кішок часто розвиваються гінгівіти, стоматити, які стають джерелами інфекції.

Які необхідні обстеження:

• Огляд фахівця (1 раз на 6 місяців) — ветеринарний лікар оцінить загальний клінічний стан: чи збільшені лімфовузли, чи є ознаки інфекційних патологій, чи змінена вага.
• Аналіз крові, сечі (1 раз на 12 місяців) — щоб своєчасно діагностувати будь-які патології та контролювати перебіг самої хвороби.
• УЗД органів черевної та грудної порожнини, рентген (раз на рік) — для виключення ускладнень.

Якщо є супутні захворювання, в клініку необхідно звертатися частіше.

У притулках/розплідниках ВІК-позитивні кішки повинні утримуватися в індивідуальних боксах. Заборонено розміщувати їх поруч з інфекційними хворими. Необхідне регулярне прибирання з дезінфікуючими засобами, дотримання правил особистої гігієни.

Профілактика

Для запобігання захворюванню на імунодефіцит у кішок, необхідно забезпечити улюбленцю комфортні умови життя. Як ми описували раніше, уникати групового утримання, не допускати контактів з бездомними кішками, каструвати (стерилізувати), регулярно стежити за здоров’ям, годувати збалансованими готовими раціонами.

Якщо кішка проживає в будинку з ВІК-позитивною твариною, в ідеалі ізолювати. Якщо немає такої можливості, необхідне щорічне тестування, щоб вчасно виявити зараження. Якщо вводиться новий вихованець (нагадуємо, що це небажано), йому необхідно зробити скринінг, який повторюють через 60 днів.

У розплідниках рекомендується досліджувати тварин перед кожною злучкою, особливо якщо в’яжуть із котом/кішкою, які мають невідомий статус за ВІК.

У притулках на носійство вірусу потрібно обстежити всіх тварин. Якщо такої можливості немає, слід приділити увагу вихованцям, що піддаються особливому ризику: некастрованим котам, узятим з вулиці, а також хворим, ослабленим тваринам. Варто рекомендувати обов’язковий скринінг новим господарям. Якщо кішку забрали в сім’ю, а потім повернули, її також потрібно дослідити. У разі виявлення інфекції імунодефіциту, інформувати власників прилаштованих кішок, якщо був можливий контакт.

Прогноз

Часто вірусоносії ВІК у кішок довгий час залишаються зовні здоровими. Але в цей час збудник продовжує вражати нові клітини, і захворювання розвивається. Летальний результат може настати від прогресування вторинних вірусних і бактеріальних інфекцій і патологій, що розвиваються паралельно, наприклад, ниркова і печінкова недостатність, анемії, стоматити.

Однак при ретельному дотриманні умов по догляду і своєчасному грамотному лікуванні, тривалість життя хворої кішки мало відрізняється від здорової. Якщо присутні супутні захворювання, прогноз залежатиме від того, які це хвороби, як довго вони лікуються, який результат проведеної терапії.

Домашні улюбленці у 2025: натхнення кожного дня.