Грибок у собак: як виглядає і чим лікувати?

Грибкові інфекції, або мікози, трапляються у тварин доволі часто, і їх можуть спричиняти різні збудники, деякі з них передаються іншим тваринам і людині. Характерні ознаки ураження варіюються і залежать від конкретного збудника, за найменуванням якого і називають захворювання. Грибок у собак вимагає контролю з боку ветеринарного лікаря. Важливо не пропустити початок розвитку інфекції.

Головне

• У домашніх тварин зустрічається багато грибкових захворювань. У собак часто реєструють такі: мікроспорія, трихофітія, кандидоз, малассезіоз, аспергільоз, актиномікоз, бластомікоз, кокцидіомікоз, криптококоз, гістоплазмоз та інші.
• Рід Microsporum canis — найпоширеніший збудник грибкових захворювань шкіри у собак. Викликає мікроспорію.
• Основні джерела зараження — інші тварини та навколишнє середовище.
• Симптоми грибка залежать від збудника. До типових проявів на шкірі відносять: подразнення і почервоніння, лущення різного ступеня, ділянки облисіння, свербіж, неприємний запах.
• Для діагностики використовують способи, що ґрунтуються на виявленні спор гриба, зокрема у світлі люмінесцентної лампи, аналізі характерних ушкоджень клітин шкіри та волосини, мікроскопії зішкрібка шкіри, трихоскопії (дослідження волосся), гістопатології (забарвлення спор усередині шкірного покриву та фолікула), дослідження крові на виявлення антитіл до грибів.
• Лікування може включати місцеве або системне застосування протигрибкових препаратів — антимікотиків — а також антибіотиків у разі приєднання вторинної бактеріальної інфекції.
• Курс терапії триває до 2 негативних посівів, це маркер ефективного лікування.
• Для профілактики потрібно підтримувати загальне здоров’я собаки, стежити за його шкірою і шерстю, не забувати про регулярні огляди у ветеринарного лікаря.
• Для людини можуть бути спільними збудники деяких грибкових захворювань, проте більшість із них успішно лікується.

Про собачі грибки

Розвиток інфекцій, або мікозів, провокує група патогенних і умовно-патогенних грибків. Умовно-патогенними вважають ті мікроорганізми, які є нормальними мешканцями шкірного покриву і в звичайних умовах не спричиняють розвиток інфекції. Але в разі зниження імунітету або появи іншого провокувального чинника, умовно-патогенні грибки можуть ставати причиною захворювання. Так, наприклад, грибки Malassezia вважаються нормальними мешканцями шкіри собаки, але за певних умов можуть бути причиною розвитку маласезіозу.

Збудниками мікозів можуть виявитися цвілеві або дріжджоподібні грибки. Вони зазвичай мешкають на шкірі домашніх тварин, використовуючи кератин (білок, що становить основу волосся, пазурів, шкіри) як живильне середовище. Загалом фахівці налічують близько 40 видів грибів.

Грибкові захворювання можуть спричиняти ураження шкіри, слизових оболонок і внутрішніх органів, залежно від конкретного збудника. Крім грибка на шкірі, у собаки можуть виникнути інші інфекції бактеріальної або вірусної природи.

Деякі збудники належать до числа ендеміків — тобто вони специфічні для окремого регіону. Тому власникам собаки в разі поїздки з вихованцем в інший регіон важливо оповістити ветеринарного лікаря про цю подію і після повернення перевірити здоров’я улюбленця.

Способи зараження

Один з основних шляхів зараження — контакт із предметами навколишнього середовища. Грибкові збудники можуть передаватися через предмети побуту (лежанка, гребінь, іграшки), а також інші речі, з якими стикалася тварина. Спори можуть потрапити в будинок на одязі людини, її взутті, довго залишатися на килимку біля входу.

Другий основний спосіб зараження — контакт з іншими тваринами. Причиною розвитку патології стає спілкування із зараженими особинами, які часом бувають безсимптомними носіями.

Мікози частіше розвиваються у вихованців зі слабким імунітетом.

Найчастіше грибок у собаки з’являється через високу чутливість шкірних покривів, наприклад, у разі пошкодження або зниженої опірності імунної системи до умовно-патогенних видів (характерно, наприклад, для дріжджоподібного грибка Malassezia). Завжди присутній на шкірі, цей патоген дає про себе знати тільки на тлі ослабленості організму.

Ризик інфікуватися є в улюбленців, які контактують із зараженим ґрунтом, а також хворими тваринами. Зараження відбувається шляхом проникнення спори гриба у волосяний фолікул, шкірні покриви.

До сприятливих чинників розвитку грибка відносять:

• Незбалансоване харчування;
• Імуносупресія (зниження ефективності імунної системи);
• Підвищена вологість;
• Недотримання правил догляду за вихованцем — якщо шерсть не вичісується, утворюються ковтуни, шкіра «не дихає», створюються сприятливі умови для розмноження грибків;
• Недотримання правил гігієни — вкрай рідкісне або занадто часте миття, застосування невідповідних гігієнічних засобів призводить до зниження захисних функцій шкіри;
• Вплив забрудненого ґрунту.

Ветеринарні лікарі вказують на відсутність вираженої породної схильності до мікозів, захворювання характерні для собак будь-якого віку і розміру.

У групі ризику перебувають маленькі цуценята і вихованці до року, літні особини, тварини з ослабленим імунітетом і хронічними захворюваннями, а також собаки, схильні до шкірних недуг та алергічних реакцій.

Небезпека

Грибкове ураження шкіри може бути ускладнене переходом у генералізовану форму з важким перебігом — патоген може проникнути в глибші шари шкіри, кровообіг, внутрішні органи та призвести до їхньої дисфункції. Без своєчасної діагностики та лікування грибок здатний викликати розвиток гнійних запалень і системні порушення в організмі.

Одні захворювання більш небезпечні, інші — менш. Наприклад, мукормікоз (або, як його називають інакше, чорний грибок у собаки) в генералізованій формі небезпечний ураженням головного і спинного мозку. Якщо такий грибок проникає в нирки, в сечі може бути виявлена кров.

Класифікація патологій

Існує величезна безліч грибкових захворювань, які небезпечні не тільки для шкірних покривів, а й усього організму. Усі вони провокуються різними збудниками і можуть мати несхожу симптоматику. Клінічна картина і схема лікування якраз залежить від конкретного захворювання. Розглянемо докладніше найпоширеніші види.

Мікроспорія і трихофітія

Мікроспорія, трихофітія (або стригучий лишай) — це група грибкових захворювань у домашніх тварин. До поширених патогенів відносять Microsporum canis, Trichophyton mentagrophytes, Microsporum gypseum і Microsporum persicolor. Збудника можна зустріти повсюдно. Хворобу відносять до числа заразних, є ймовірність передачі від тварини людині і, навпаки.

У улюбленців із міцною імунною системою бувають випадки самостійного виліковування від цих мікозів, проте захворювання все одно потребує ветеринарного контролю.

Група цих хвороб має загальну назву — дерматофітоз.

Аспергільоз

Гриби роду Aspergillus часто зустрічаються в навколишньому середовищі. Видом, що інфікує домашніх улюбленців, вважається Aspergillus fumigatus. Плісняві грибки паразитують у носовій порожнині та пазухах щелепи тварини.

Назальний аспергільоз можна запідозрити за такими симптомами:

• Гнійними або кров’янистими виділеннями з носа;
• Хворобливості носа і морди;
• Подразнення шкірного покриву зовнішньої частини ніздрів.

Грибок у собак, викликаний Aspergillus fumigatus, пов’язаний, як правило, з імуносупресією.

Малассезіоз

Малассезіозний дерматит, або малассезіоз — захворювання, яке пов’язане з грибками роду Malassezia, звичними мешканцями шкіри та слизової оболонки тварин. За певних умов збудник починає надмірно розмножуватися, спричиняючи грибкову інфекцію шкіри та вух. Провокувальним фактором може бути зниження імунного захисту або зміна кліматичних умов.

Нерідко захворювання стає вторинною патологією за алергічної реакції у собаки, наприклад, атопічного дерматиту — алергії на агенти навколишнього середовища.

Кандидоз

Дріжджоподібний гриб Candida albicans виявляють у вухах, носі, ротовій порожнині, анусі тварин. У собак з низьким імунітетом, хронічними патологіями або виразковими порушеннями (наприклад, запаленням вуха) він може виявитися випадковим патогенним агентом.

Цей грибок можна запідозрити у собаки за характерними сіруватими слизовими бляшками та неприємним запахом, проте це неспецифічні ознаки, тому остаточно відрізнити кандидоз від інших грибкових захворювань можливо тільки за допомогою лабораторної діагностики.

Бластомікоз

Цю інфекцію провокує збудник Blastomyces dermatitidis — ґрунтовий сапрофіт, тобто гриб, що харчується мертвими організмами та органічними відходами. Тому частим місцем проживання грибка стає гниюче листя, а також стоячі водойми.

У разі потрапляння на пошкоджену шкіру розвивається запалення шкірного покриву — дерматит. Тяжкість перебігу інфекції визначають за клінічними симптомами. Найчастіше в інфікованих тварин спостерігають шкірні ураження — різні виразки, вузлики.

Криптококоз

Це захворювання, що викликається переважно дріжджовими грибами Cryptococcus neoformans. Найчастіше збудник трапляється в голубиному посліді, а зараження може статися під час вдихання спор гриба, тому локалізується він частіше в дихальних шляхах, ротовій порожнині, лімфовузлах. Хвороба може вражати чотири групи органів: дихальний тракт, центральну нервову систему, очі та шкіру. Тому клінічні ознаки залежать від уражених органів.

Так, наприклад, коли уражається не тільки дихальний тракт, а й нервова система, це допомагає запідозрити криптококоз.

Симптоми грибка у собак

Різним інфекціям властива різноманітна клінічна картина. Ознаки змінюються не тільки залежно від збудника, а й від тяжкості стану.

До типових проявів грибка на шкірі відносять такі симптоми:

• Подразнення і почервоніння покривів;
• Лущення різного ступеня;
• Локальну або генералізовану алопецію — круглі ділянки облисіння, іноді вкриті лусочками;
• Свербіж, який може бути відсутнім повністю, бути мінімально вираженим або сильним у разі розвитку поверхневого гнійного запалення;
• Неприємний запах.

Шкірний грибок у собак провокує огрубіння шкіри, у важких ситуаціях призводить до вторинної бактеріальної інфекції, з чим пов’язаний важчий перебіг хвороби, часом із загальним нездужанням, лихоманкою.

За дерматофітозу уражаються волосяні фолікули, тому перші ознаки хвороби часто пов’язані з їх запаленням: поява пухирців, кірочок, лущення, вогнищ облисіння.

Інші види грибка можуть проявлятися інакше:

• За аспергільозу в сечі можуть бути присутніми сліди крові, розвиватися запалення слизової оболонки носа із серозно-слизовими або кров’янистими виділеннями, подразнення шкірних покривів навколо носа;
• При бластомікозі можливо спостерігати симптоми грипу та пневмонії;
• При малассезіозі у вушній раковині можуть бути помітні коричневі виділення, шкіра улюбленця набуває червонуватого відтінку і стає жирною, кігті забарвлюються в коричневий колір і ламаються.

Можливі локалізації

У більшості випадків інфекція спостерігається в локалізованій формі — тобто проявляється не на всьому тілі, а на окремих ділянках. Грибок частіше виявляється у собаки на морді або на вухах, їхніх кінчиках.

Інші можливі локалізації:

• Між пальцями лап, частіше на задніх;
• У складках шкіри;
• У ділянці ануса;
• У районі пахвових западин;
• На хвості.

У деяких випадках грибок зачіпає кігті тварини. Як правило, уражається один або два кігтики, а у пацієнта спостерігається запалення м’яких тканин навколо кігтя.

У разі генералізованої форми відзначається поширення інфекції по всьому тілу тварини (захоплення одразу декількох областей) і підвищена сальність шерсті. Ця форма характерна для кішок, у собак зустрічається рідше.

Як виглядає грибок у собаки?

Різні грибкові захворювання можуть проявлятися по-різному, деякі навіть не зачіпають шкірний покрив, а залучають до патологічного процесу внутрішні органи. Однак загальні ознаки шкірних грибків мають схожі симптоми, наприклад, всі вони відображаються на зовнішньому вигляді тварини, її шкірі та якості шерсті.

Методи діагностики

Клінічні ознаки грибка різноманітні. Це робить постановку діагнозу виключно за симптомами неможливою. Грибок у собак підтверджується після збору анамнезу, тобто всієї важливої інформації про спосіб життя, харчування, симптоми улюбленця, проведення базового клінічного обстеження і спеціальних методів діагностики, інструментальних і лабораторних.

Важливо встановити вид грибка, що викликав ураження. Для цього одного тесту може виявитися недостатньо.

Можливі методи діагностики:

• Дослідження з використанням ультрафіолету (люмінесцентна лампа) — допомагає діагностувати мікроспорію, проте не є ефективним на 100%.
• Мікроскопія зіскрібка шкіри — допомагає виявити спори в шарах шкіри.
• Трихоскопія (дослідження волосся) — дає змогу виявити спори грибка в ураженій волосині.
• Гістопатологія (забарвлення спор усередині шкіри та фолікула) — до аналізу вдаються під час діагностики аспергільозу та інших форм грибка, коли пацієнту показана риноскопія — дослідження порожнини носа. Лікар бере матеріал і за допомогою посіву виявляє грибок.
• ПЛР-діагностика — показує активну інфекцію і наявність грибів після успішної терапії.

Негативний результат одного дослідження не свідчить про відсутність інфекції. Крім того, крім аналізів і оцінки результатів, важливо виключити захворювання зі схожими симптомами.

Лікування грибка у собак

Терапія залежить від кількості, тяжкості, характеру уражень і може бути із застосуванням зовнішніх засобів або комплексною, що включає системне і місцеве лікування.

Для терапії ветеринарний лікар підбирає найбільш ефективний засіб щодо конкретного збудника. Враховується вік тварини, її індивідуальні особливості, адже деякі ліки можуть мати протипоказання, тому самостійно підбирати лікування не рекомендується.

Як приклад наведемо схеми терапії, які може використовувати фахівець:

• Антимікотики — протигрибкові препарати — спрямовані на придушення збудників. Для лікування дерматофітозів може бути призначено місцеве застосування розчину енілконазолу («Імаверол»), шампуні на основі міконазолу («Міконазол Шампунь»). Для лікування багатьох грибкових захворювань можуть бути призначені препарати системної дії, такі як «Ітраконазол», «Тербінафін».
• Антибіотики — можуть призначатися в разі розвитку вторинної інфекції, приєднання якої можливе в разі сильних розчухів, тривалої відсутності лікування.

Місцева і системна терапія при грибку у собак нерідко супроводжується розвитком побічних ефектів, тому ветеринарні лікарі не радять проводити лікування без рекомендації фахівця.

Маркером ефективного лікування вважається два послідовних негативних результати посіву. Крім того, у міру одужання зовнішній вигляд собаки може поліпшуватися, його активність підвищуватися.

Чи потрібен спеціальний догляд собаці?

У період відновлення собаці потрібні комфортні умови, відсутність стресу, спокійні прогулянки. Для підтримки здоров’я шкіри і шерсті ветеринар може порекомендувати лікувальну дієту, яку варто використовувати до закінчення курсу, призначеного лікарем.

Якщо вихованця мучить свербіж, фахівець може прописати захисний комір або попону — їх важливо носити завжди, щоб унеможливити розчісування пошкоджених ділянок.

Якщо в будинку кілька тварин, інфікованого собаку рекомендовано ізолювати. При нанесенні зовнішніх засобів використовують одноразові рукавички. Відкриті ділянки тіла миють із милом після контакту з твариною.

Профілактика

Здорові тварини меншою мірою схильні до розвитку дерматологічних, зокрема грибкових, патологій. З метою профілактики грибка у собак важливо звернути увагу на імунітет і загальний стан здоров’я вихованця. Потрібно регулярно оглядати шкіру і шерсть, проводити гігієнічні процедури, забезпечувати повноцінне збалансоване харчування і, звісно, не забувати про профілактичні візити до ветеринарної клініки. Спеціаліст може помітити порушення у здоров’ї вихованця на ранніх стадіях, коли лікування виявиться максимально ефективним.

Важливо відзначити, що існують вакцини для профілактики грибкових інфекцій, проте їхня ефективність не була доведена, тому ветеринарні лікарі не можуть рекомендувати цей захід, як дієвий.

Чи заразні грибки для людей?

Багато грибкових захворювань тварин мають зоонозний статус, тобто становлять небезпеку для людини. Наприклад, грибки Microsporum і Trichophyton передаються контактним шляхом іншим улюбленцям і людям з ослабленим імунітетом, провокуючи розвиток так званого стригучого лишаю. А ось грибки Malassezia, а також збудники аспергільозу, кандидозу, бластомікозу не передаються ні тваринам від людини, ні людині від тварин.

Велику небезпеку улюбленці із зоонозними захворюваннями становлять для людей з ослабленим імунітетом. Прояви насамперед виявляються в місцях контакту з твариною — руки, живіт, обличчя. Однак більшість грибкових інфекцій піддається повному лікуванню.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.