Глисти у кішок.

Гельмінти (глисти) — це паразитичні черв’яки, які мешкають у різних органах і тканинах тварин і людини. Особливо часто вони вражають органи травного тракту.

Гельмінтози у тварин, зокрема домашніх котів, широко поширені в усіх країнах світу. Деякі з них становлять серйозну небезпеку для здоров’я не тільки вихованців, а й їхніх господарів. Тому власникам кішок необхідно знати симптоми, шляхи поширення цих захворювань і способи захисту від них.

Чим небезпечні гельмінтози?

Глисти здатні завдати значної шкоди здоров’ю кішки. Їхня життєдіяльність призводить до таких негативних змін:

Механічні пошкодження

Паразити за допомогою присосок і гаків прикріплюються до різних органів і тканин і при цьому травмують їх. Гельмінти, що паразитують у травному тракті, ушкоджують слизові оболонки, спричиняють появу на них крововиливів і некрозів. Тяжкість механічних ушкоджень безпосередньо залежить від кількості паразитів та їхніх розмірів. Значне скупчення глистів може призвести до кишкової непрохідності — стану, небезпечного для життя кішки, що вимагає термінової ветеринарної допомоги.

Токсичний та алергічний вплив

Продукти життєдіяльності паразитів і речовини, що утворюються під час розкладання загиблих гельмінтів, шкідливі для організму. Їхній вплив призводить до інтоксикації та сприяє виникненню алергічних реакцій.

Трофічний вплив

Гельмінти використовують для живлення кров, травні ферменти, тканини організму, всередині якого паразитують. Також вони поглинають частину поживних речовин, що надходять із кормом, і спричиняють зменшення всмоктувальної поверхні слизової оболонки кишечника. Через це кішка, яка страждає на гельмінтоз, навіть при повноцінному годуванні може відчувати нестачу необхідних їй поживних речовин.

Зниження імунітету

Пошкоджені гельмінтами тканини є сприятливим середовищем для розвитку хвороботворних бактерій і вірусів. Таким чином, гельмінтози сприяють виникненню вогнищ запалення в тканинах тварини й ускладнюють перебіг інфекційних захворювань.

Дисбактеріоз

Життєдіяльність кишкових паразитів призводить до пригнічення росту корисних для організму бактерій і провокує розвиток гнильної мікрофлори, що призводить до порушення процесів травлення.

Види глистів у кішок

За даними досліджень у домашніх кішок з гельмінтозів найчастіше зустрічаються:

• токсокароз,
• дипілідіоз,
• токсаскаридоз,
• анкілостомоз,
• унцинаріоз.

Токсокароз

Одне з найпоширеніших паразитарних захворювань тварин у багатьох країнах світу.

Кішки та інші представники родини котячих є остаточними господарями токсокари і заражаються ними, проковтнувши яйця гельмінта. Інші ссавці (гризуни, дощові черв’яки, таргани, жуки, птахи) можуть виступати в ролі проміжних господарів. У їхньому організмі паразити не розвиваються до статевозрілої форми і не розмножуються, але під час поїдання кішкою такої тварини може статися її зараження.

Токсокароз небезпечний не тільки для кішок. Людина може заражатися цим захворюванням у личинковій формі. При цьому личинки ушкоджують різні внутрішні органи і тканини людини, викликаючи в них вогнища хронічного запалення.

Токсаскаридоз

Захворювання м’ясоїдних, що зустрічається рідше за токсокароз, але поширене досить широко.

Сприйнятливі до захворювання домашні кішки, собаки, а також інші представники родин котячих і собачих. Проміжними господарями можуть бути гризуни, в організмі яких личинки не досягають статевозрілої форми, але зберігають життєздатність. Зазвичай кішка заражається токсаскаридозом, проковтнувши яйця гельмінта.

На відміну від токсокарозу, при токсаскаридозі міграція личинок по організму зараженої тварини майже ніколи не відбувається. Гельмінти травмують слизову оболонку тонкого кишківника і виділяють значну кількість токсичних речовин.

Анкілостомоз та унцинаріоз

Захворювання, що викликаються подібними за будовою і життєвим циклом гельмінтами, які нерідко спостерігаються в місцях скупченого утримання тварин.

Зараження анкілостомозом відбувається через шкіру або під час потрапляння личинок у травний тракт. У першому випадку личинки впроваджуються в капіляри шкіри і заносяться з током крові в легені, звідки при кашлі потрапляють у ротову порожнину. Потім личинка проковтується кішкою і закріплюється в тонкому відділі кишечника, де досягає статевозрілої стадії розвитку. На унцинаріоз тварини, як правило, заражаються через травний тракт.

Личинки анкілостом при зараженні через шкіру спричиняють її пошкодження, а також запальні зміни в легенях. Обидва паразитичні види значно ушкоджують слизову оболонку кишківника, що призводить до втрати крові та погіршення всмоктування поживних речовин.

Дипілідіоз

Захворювання, яке спричиняє огірковий ціп’як.

Цикл розвитку в огіркового ціп’яка складний, з обов’язковою участю проміжного господаря.

Основними господарями огіркового ціп’яка є собаки, кішки, хутрові звірі та людина, проміжними — блохи та волосоїди. Основні господарі виділяють із калом рухливі зрілі членики з яйцями, які поїдають личинки бліх. Кішка здатна заразитися, проковтнувши таку блоху або навіть її частину. Так само може випадково заразитися людина, наприклад, вдихнувши частину тіла загиблої блохи під час струшування підстилки тварини.

В організмі основного господаря огірковий ціп’як досягає статевозрілої стадії за 1,5-2 місяці.

Скупчення цестод у травному тракті призводить до травмування слизової оболонки кишечнику, утруднення проходження кишкового вмісту.

Ознаки глистів у кішки

У дорослих кішок наявність гельмінтів може довгий час не супроводжуватися помітними ознаками нездоров’я. Щоб не допустити заподіяння здоров’ю кішки значної шкоди, паразитарні захворювання слід виявляти якомога раніше і своєчасно лікувати. Для цього навіть клінічно здорові тварини повинні щорічно проходити профілактичне обстеження у ветеринарного фахівця.

У молодих, ослаблених тварин, що мають велику кількість паразитів, можна спостерігати такі загальні для багатьох гельмінтозів симптоми:

• втрата ваги;
• млявість, слабкість;
• збої в роботі травного тракту (блювота, закрепи, проноси);
• наявність у калі гельмінтів, їхніх частин і яєць;
• погіршення якості шерсті (потьмяніння, ламкість, лущення шкіри);
• порушення апетиту (підвищення або зниження);
• неприємний запах із пащі;
• свербіж навколо анального отвору (кішка посилено вилизує область під хвостом, їздить по підлозі на попі).

За гельмінтозів, що супроводжуються міграцією личинок по організму, у тварини можуть спостерігатися запальні процеси в різних органах (бронхіт, запалення легенів у разі токсокарозу, парагонімозу, міозити в разі трихінельозу, гепатит у разі опісторхозу і т. д.). За наявності значної кількості паразитів, які сильно ушкоджують слизову оболонку кишківника (анкілостоми, унцинарії), у фекаліях може з’явитися кров.

Слід враховувати, що домашній улюбленець може бути заражений кількома видами гельмінтів одночасно.

Причини глистів у кішок. Шляхи зараження гельмінтозами

Гельмінти, здатні викликати захворювання у домашніх улюбленців, зустрічаються повсюдно. Заразитися ними може не тільки тварина, що має вільний доступ на вулицю. У кішок, які ніколи не залишають будинки своїх власників, також можуть бути в організмі гельмінти. Зараження ними може статися одним із перелічених нижче шляхів:

• вживання продуктів, заражених личинками гельмінтів (м’ясо і риба, що не пройшли кулінарну обробку). На відміну від сирих продуктів, якісні корми промислового виробництва проходять ретельний контроль на виробництві, а також мають герметичну упаковку, яка надійно захищає продукт і робить його зручним при перевезенні та зберіганні;
• вживання кошенятами молока зараженої гельмінтами матері;
• поїдання заражених дрібних гризунів і птахів;
• випадкове проковтування яєць гельмінтів:
• під час вилизування власної шерсті за наявності у кішки гельмінтів і ектопаразитів;
• при поїданні трави в місцях, де в ґрунті є яйця гельмінтів;
• з рук, вуличного одягу і взуття власника після відвідування місць, де можливе зараження;
• під час контакту із зараженими тваринами.

Діагностика та лікування глистів у котів

При підозрі на глистну інвазію у вихованця, слід звернутися до ветеринарної клініки. Самостійно призначати кішці глистогінні препарати небажано, тому що не всі лікарські засоби однаково ефективні проти різних гельмінтів. Крім того, неправильно підібране дозування препарату може не призвести до знищення паразитів і навіть призвести до вироблення в них стійкості до цього лікарського препарату. Також потрібно враховувати, що при сильному ураженні гельмінтами під час їх масової загибелі у тварини можливий розвиток інтоксикації або алергічних реакцій. Тому лікування гельмінтозів необхідно проводити під контролем ветеринарного фахівця. Призначати антигельмінтні препарати повинен ветеринарний лікар після обстеження тварини та встановлення діагнозу.

Симптоми багатьох гельмінтозів схожі між собою, тому для точного встановлення діагнозу важливо провести лабораторні тести: копрологічні дослідження і за необхідності дослідження крові.

Копрологічні дослідження — вивчення зразка калу тварини з метою виявлення паразитів та їхніх яєць. Для точної діагностики одноразового дослідження може бути недостатньо, оскільки загибель паразитів і виділення ними яєць відбувається не постійно. Рекомендується відбирати для дослідження три зразки калу, зібраних через день. До передачі на дослідження зразок калу потрібно зберігати в прохолодному місці, наприклад, у герметично закритій ємності, в холодильнику. Зразок може зберігатися протягом кількох днів, але до моменту доставки в лабораторію він не повинен бути запліснявілим.

Призначений ветеринарним лікарем антигельмінтний засіб слід давати хворій тварині, суворо дотримуючись дозування, порядку і кратності дачі лікарського препарату.

У разі виявлення у кішки ектопаразитів перед проведенням лікування гельмінтозів потрібно обробити від них кішку і місце, у якому вона міститься, оскільки зовнішні паразити можуть бути переносниками деяких видів гельмінтів.

Після проведеного лікування необхідно переконатися в його ефективності шляхом контрольних досліджень і провести обробку місця утримання кішки від яєць паразитів, щоб уникнути можливості повторного зараження. В умовах квартири цього можна досягти за допомогою ретельного прибирання приміщення.

Ослабленим і сильно виснаженим кішкам, тваринам з ознаками вірусних інфекцій, серйозними патологіями нирок і печінки, тим, хто нещодавно переніс операцію або важке захворювання, дегельмінтизація протипоказана. Антигельмінтна обробка таких тварин проводиться після стабілізації стану. Також небажано проводити дегельмінтизацію кошенят віком до трьох тижнів, вагітних і годуючих кішок. За необхідності їх обробка від гельмінтів проводиться за індивідуальною схемою, під суворим контролем ветеринарного лікаря.

Профілактика глистів у кішок

Для того, щоб знизити ризик захворювання домашньої кішки гельмінтозами, потрібно дотримуватися простих профілактичних правил:

• Для годування потрібно використовувати високоякісні корми промислового виробництва.
• Не слід дозволяти домашній кішці спілкуватися з бездоглядними тваринами.
• Необхідно своєчасно прибирати в лотку у кішки, періодично мити його і проводити повну заміну наповнювача.
• Місце, де живе кішка, важливо утримувати в чистоті: регулярно пилососити і проводити вологе прибирання у квартирі. Котячу підстилку для сну, будиночок і килимки прати, ретельно просушувати, піддавати впливу морозу або сонячного світла.
• Після спілкування з тваринами потрібно обов’язково мити руки, а вуличний одяг і взуття зберігати в місці, недоступному домашньому улюбленцю.
• Кішку необхідно обробляти від зовнішніх паразитів, які можуть бути переносниками і проміжними господарями гельмінтів.
• Не рідше одного разу на три місяці рекомендується проводити профілактичну обробку від глистів усіх улюбленців, що живуть у будинку.

Дотримання цих правил допоможе вберегти від зараження гельмінтами не тільки саму кішку, а й її власника та членів його сім’ї. Пам’ятайте, що багато гельмінтів, до яких сприйнятливі кішки, здатні паразитувати і в організмі людини, причому не всі гельмінтози легко піддаються діагностиці та лікуванню.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.