Гіперактивне кошеня: причини та що робити?

Гіперактивне кошеня: поняття гіперактивності, симптоми, причини та лікування, найактивніші породи кішок.

Серед кішок зустрічаються і ліниві лежні / лежебоки, і енергійні грайливі вихованці. Останні постійно норовлять щось згорнути і забратися вище, а також невтомно ганяють розкидані на підлозі іграшки і періодично нападають з-за рогу на людей, що проходять повз. У більшості випадків така рухливість абсолютно нормальна і легко мінімізується після корекції, але є винятки. Гіперактивні коти та кішки можуть практично не спати та забувати поїсти, що дуже небезпечно для їхнього здоров’я. У такому разі їм може допомогти лише ветеринарний лікар.

Не варто плутати гіперактивність та підвищену активність

Гіперактивність можна діагностувати лише після здачі аналізів та проходження ряду інструментальних досліджень. Цей термін застосовують для позначення серйозного розладу поведінки, який вимагає обов’язкового лікування.

Підвищена активність – нешкідливе явище. Вона пояснюється віком та темпераментом тварини. Найчастіше її спостерігають у кошенят. Їх невичерпна енергія – наслідок особливої ​​мозкової діяльності, орієнтованої на вивчення навколишнього світу. Постійно рухаючись і граючи, маленькі вихованці з цікавістю досліджують нові предмети та навчаються самостійного життя у відриві від матері. При дорослішанні цікавість поступово притупляється, але в деяких тварин вона зберігається протягом усього життя.

Гіперактивність у кошеня

Для постановки діагнозу «гіперактивність» використовують розгорнуті аналізи сечі та крові, УЗД, рентген та МРТ. Результати цих досліджень дозволяють підтвердити наявність поведінкового розладу та з’ясувати причину його виникнення.

Прояв

Періодичні «тигидики», що супроводжуються шаленими та гучними завиваннями, характерні для всіх кішок. Вони можуть виникати до та після походу в туалет, а також використовуватися для привернення уваги власника з метою залучення до спільної гри. Після такої бурхливої ​​діяльності протягом дня здорова кішка спокійно укладається спати, а дуже активна (надактивна) – зберігає свою енергійність навіть після настання ночі.

При гіперактивності у кішки відсутня мета пересування. Вона просто весь час скаче і бігає, що зрештою призводить до наступних наслідків:

• погіршення чи повна втрата апетиту;
• рідкісний відпочинок чи тотальну зневагу до сну;
• збереження збудженого стану протягом майже всього періоду неспання;
• прояв безпричинного занепокоєння;
• втрата концентрації (вихованець не може зосередитися на одній дії більше пари хвилин і постійно зривається з місця).

При посиленні стану відзначається підвищена дратівливість, нервові посмикування різними частинами тіла та часте нявкання. Навіть найдружніша кішка може вкусити або подряпати свого власника.

Здорові кішки сплять щонайменше 14-16 годин на день, а гіперактивні – трохи більше 20-30 хвилин.

Можливі причини

Поведінкові розлади ніколи не виникають на порожньому місці. До можливих причин гіперактивності належать:

• гіпертиреоз;
• патології печінки та нирок;
• неврологічні порушення;
• деякі інфекції;
• дефіцит мікроелементів (таурин, вітамін B1, магнію);
• травми голови;
• хронічний стрес.

Найостанніша причина зустрічається найчастіше. Стресовий стан розвивається за надмірної суворості власника, нестачі уваги, тривалому перебуванні на самоті та інших тривожних обставинах.

Корекція та лікування

Безпосередню гіперактивність зазвичай коригують прийомом заспокійливих препаратів. Паралельно намагаються усунути причину порушення. Лікування підбирається індивідуально виходячи з діагнозу. При гормональних порушеннях часто вдаються до кастрації.

Як заспокоїти надто активне кошеня?

Якщо кошеня здорове, а підвищена збудливість – нормальне явище для його віку, то діють за ситуацією. Можна просто дочекатися, коли вихованець подорослішає і стане спокійнішим. Термінова корекція необхідна тоді, коли шибеник заважає вам спати, постійно на вас нападає або ризикує отримати травму – наприклад, через горщика, що впав на нього.

Створення тихої атмосфери будинку

Насамперед, рекомендується усунути всі подразники, здатні порушити нервову систему кошеня. Для цього необхідно:

1. Попросити дітей не шуміти або вийти з кімнати, де живе вихованець. Якщо у вас є інші домашні тварини, їх теж слід перемістити в інше місце.
2. Вимкнути основні джерела гучних звуків: гучні побутові прилади, телевізор та музичну колонку.
3. Вимкнути або приглушити світло.
4. Задерти штори і вийти з кімнати за всіма іншими.

Впевніться, що спальне місце кошеня відповідає базовим вимогам. Воно має бути максимально комфортним та затишним. Якщо ваша кішка обожнює забиратися вище – розташуйте її лежак на шафі або високій полиці.

По можливості створіть кілька спальних куточків у різних кімнатах. Крім лежаків, сміливо використовуйте звичайні картонні коробки. Кішки їх люблять.

Рухливі ігри та вигул

Маленький улюбленець спатиме без задніх лап, якщо зуміє витратити всю свою енергію протягом дня. У цьому йому допоможуть рухливі ігри та прогулянки на вулиці.

З кошенятами рекомендується грати щонайменше 2 години щодня. Для цього підійдуть і спеціальні іграшки із зоомагазину (хутряні мишки, м’ячики, вудки-дражнилки, харчові головоломки) та підручні засоби (сонячний зайчик, шарудливий пакет).

Вигул на шлейці допускається лише після встановлення / проведення всіх обов’язкових щеплень. До цього моменту вихованця можна розважити променадом на заскленому балконі або лоджії. Якщо розмістити там ігровий комплекс, гамак, різні полички та котячий будиночок, то можна отримати досить просторий та багатофункціональний куточок для ігор та відпочинку.

Створення режиму дня

Погасити надмірну активність допоможе правильний режим дня. Він передбачає здійснення стандартних дій (годування, ігор, прогулянок та сну) у певні години.

Якщо ваш улюбленець завзято носиться і голосить ночами – спробуйте перенести найщільніший прийом їжі на вечірній час і залиште неподалік лежака головоломку з ласощами. Досить наївшись, вихованець мовчки перетравлюватиме їжу до самого ранку, а в крайньому випадку – перекусить, видививши крокети або інше частування з іграшки.

Не ініціюйте активні ігри незадовго до сну. У вечірній час допустимі лише спокійні розваги, які не передбачають швидкого переміщення. Також слід заздалегідь сховати всі іграшки з дзвіночками та іншими лунаючими деталями.

У яких випадках можна дати заспокійливе?

Застосування заспокійливих можливе лише після консультації з ветеринарним лікарем. До нього вдаються у крайніх випадках, коли решта рекомендацій не приносять жодного результату.

До найбезпечніших засобів відносяться препарати на основі котячих феромонів. Вони знижують загальну тривожність та не мають побічних ефектів.

Активні породи котів

Найбільша рухливість характерна для холериків. Такий тип темпераменту мають такі породи:

• рекси;
• абісинська;
• чаузі;
• сіамська;
• бенгальська;
• сфінкси;
• бобтейли;
• орієнтальна;
• манчкін;
• савана.

Перелічені тварини примітні підвищеною збудливістю, комунікабельністю та грайливістю. Незважаючи на непередбачувану поведінку, при правильному вихованні всі ці вихованці демонструють сильну відданість своєму власнику та спільну доброзичливість.

У якому віці кошеня стає спокійнішим?

Якогось єдиного орієнтира не існує. Усі домашні тварини дуже різні. Одні розсудливі вже в 1,5 роки, другі – трохи пізніше, а треті – демонструють дивовижну грайливість і рухливість навіть у похилому віці. Незважаючи на це, зміни щодо початкового рівня активності можна побачити абсолютно у всіх. Найчастіше зміни наступають невдовзі після статевого дозрівання і наступної кастрації.

Висновок

Постійна біганина, що супроводжується не дуже граціозними стрибками та різними витівками, абсолютно нормальна в ранньому дитинстві. Перейматися своїм улюбленцем варто лише тоді, коли його енергійність виходить з-під контролю, а тривалість сну стрімко зменшується. Якщо кошеня здається вам дуже активним і не таким, як завжди – перевірте його здоров’я у ветклініці.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.