Гідроцефалія у собак — симптоматика та лікування.

Уважне ставлення до поведінки тварин допомагає власникам піклуватися про їхнє здоров’я. Деякі симптоми призводять до поведінкових змін, значення яких очевидне. Наприклад, у відповідь на свербіж вихованець починає чухатися. Але не завжди картина виходить ясною.

При ураженнях головного мозку в поведінці деяких тварин з’являються зміни, які можна і не сприйняти як привід для звернення до ветеринарного лікаря. Наприклад, гідроцефалія у собак супроводжується такими клінічними ознаками, як ходіння по колу, безцільне блукання, невмотивований гавкіт, занепокоєння, нахил голови в бік.

Гідроцефалія головного мозку в собаки — головне

• Гідроцефалія — це захворювання, за якого у відділах головного мозку, зокрема, в шлуночках, або просторі між оболонками з’являється надлишок ліквору (спинномозкової рідини).
• Форми: вроджена та набута.
• Схильність: дрібні брахіцефальні породи (з укороченим черепом).
• Симптоми: ходіння по колу, безцільне блукання, порушення координації, невмотивований гавкіт, погіршення зору, закидання голови, агресія тощо.
• Діагностика: магнітно-резонансна томографія головного мозку, у цуценят — ультразвукове дослідження через незаросле тім’ячко.
• Лікування: препарати, що знижують вироблення ліквору, за їхньої неефективності — операція (шунтування).
• Прогноз: залежить від тяжкості симптомів, від сприятливого до обережного.
• Профілактика: виключення з розведення уражених патологією вихованців, запобігання причин вторинної гідроцефалії.

Загальна інформація про патологію

Гідроцефалія — це водянка головного мозку. При цьому захворюванні в мозкових шлуночках або субарахноїдальному просторі (порожнині між оболонками) накопичується спинномозкова рідина. Спричинене цим підвищення внутрішньочерепного тиску призводить до поступового відмирання нервових клітин, які називаються нейронами. У результаті виникають неврологічні порушення. Оскільки за походженням гідроцефалія буває двох форм, кожна з них має свої специфічні причини розвитку, про які ми й поговоримо далі.

Причини

Вроджена гідроцефалія може бути спричинена, наприклад, такими чинниками:

• Внутрішньоутробною інфекцією;
• Впливом речовин, токсичних для плода;
• Вродженими порушеннями, що блокують відтік ліквору;
• Внутрішньочерепною кровотечею під час утруднених пологів.

Набута форма може виникати як ускладнення пухлин, інфекційних захворювань (наприклад, бактеріального менінгіту — запалення мозкових оболонок), черепно-мозкових травм і крововиливів у мозок.

Чи існує схильність?

Схильність до гідроцефалії відзначається у собак дрібних брахіцефальних порід — тобто володарів укороченої морди і дещо сплощеного черепа. До таких порід відносять англійських бульдогів, бостон-тер’єрів, йоркширських тер’єрів, мальтійських болонок, мопсів, пекінесів. Це зумовлено саме формою черепа, а також різницею об’ємів черепа і головного мозку, зокрема, об’ємів мозкових шлуночків.

Чи небезпечна гідроцефалія?

Можливі наслідки захворювання залежать від ступеня його тяжкості. За легкого перебігу воно майже не завдає дискомфорту собаці, і йому може знадобитися тільки невелика медикаментозна підтримка і регулярне спостереження ветеринарного лікаря, щоб вести нормальне життя. За тяжкого перебігу патологія істотно погіршує якість життя тварини і навіть зменшує його тривалість. Гідроцефалія може призвести до компресії мозку, судом, коми.

Собакам після операції з шунтування мозку необхідно приділяти особливу увагу, щоб уникнути небезпечних ускладнень (інфікування шунта, відмирання шкіри тощо).

Класифікація

Офіційна класифікація гідроцефалії передбачає поділ захворювання тільки за однією ознакою — походженням. Ці форми представлені в Таблиці 1.

Класифікація	Різновиди	Особливості
За походженням
	Вроджена	Формується внутрішньоутробно чи під час пологів.
	Придбана	Формується як ускладнення інших хвороб, травм.

Таблиця 1. Класифікація гідроцефалії

Іноді гідроцефалію поділяють ще за двома ознаками – формою та характером течії. Можна виділити ще п’ять різновидів захворювання.

Поділ	Різновиди	Особливості
За формою
	Відкрита	Розширено всі шлуночки, перешкод для відтоку ліквору немає.
	Оклюзійна	Відтік ліквору порушений будь-якою перешкодою (пухлиною тощо).
	Арезорбтивна	Ліквор накопичується, оскільки погано всмоктується у субарахноїдальному просторі.
За характером течії
	Стабільна	Внутрішньочерепний тиск трохи підвищений, але тримається на одному рівні.
	Прогресуюча	Обсяг ліквору постійно наростає, незважаючи на лікувальні заходи, тиск зростає, можливе руйнування мозкової тканини.

Таблиця 2. Різновиди гідроцефалії за формою та характером перебігу

Симптоми гідроцефалії у собак

Ознаки патології можна поділити на анатомічні, фізіологічні та поведінкові.

З точки зору анатомії, гідроцефалія може викликати помітні неозброєним оком спотворення форми черепа. Його мозкова частина збільшується, стає куполоподібною. Ця анатомічна особливість формується внутрішньоутробно або на першому році життя.

Для цуценят також характерне набрякання або випинання тім’ячків (неокостенілих ділянок склепіння черепа новонародженого, які дають змогу мозку рости та в нормі заростають протягом декількох місяців). У деяких тварин, які страждають на захворювання, тім’ячка не заростають навіть у дорослому віці.

Апаратні методи обстеження дають змогу побачити менш грубі анатомічні спотворення, що з’являються вже за легких форм захворювання. Це розширення шлуночків мозку або субарахноїдального простору.

Фізіологічні симптоми гідроцефалії у собак неспецифічні. Це погіршення зору (аж до сліпоти), порушення координації, напади різної природи. У вихованця з’являються специфічні рухи очей. Наприклад, вони можуть закочуватися вниз, так, що зіниці ховаються під нижніми повіками. У деяких тварин розвивається ністагм — неконтрольовані рухи очей.

У захворювання досить помітні поведінкові ознаки. Тварина ходить колами, безцільно переміщається з місця на місце, закидає голову або нахиляє її в бік. Деякі собаки починають гавкати без причини, стають агресивними або неспокійними.

Що входить у діагностику?

Для підтвердження діагнозу «гідроцефалія» у собак використовуються різні апаратні методи. Вони дають змогу виявити характерні для цієї патології розширення порожнин усередині мозку.

Цуценятам, а також дорослим тваринам із незарослими джерельцями підходить ультразвукова діагностика. Для дорослих собак золотий стандарт — магнітно-резонансна або комп’ютерна томографія. Якщо вони недоступні, може застосовуватися рентгенографія.

Комп’ютерна томографія і рентгенографія вимагають повної нерухомості тварини, тому можуть проводитися під загальним наркозом.

Лікування гідроцефалії

захворювання залежить від його причини. У разі вторинної гідроцефалії за можливості проводять лікування вихідної патології. Наприклад, у разі бактеріального менінгіту призначають антибіотики. За первинної форми захворювання лікування спрямоване на зменшення кількості ліквору в мозку і зниження внутрішньочерепного тиску. Такий самий підхід використовують, якщо причина вторинної гідроцефалії невиліковна (наприклад, у разі неоперабельних пухлин головного мозку).

Можливі медикаментозне та оперативне лікування гідроцефалії у собак. Операція проводиться, якщо пацієнту не допомагають ліки.

Медикаментозне

Завдання лікарської терапії гідроцефалії — знизити кількість вироблюваного ліквору.

З цією метою можуть бути прописані:

• Стероїдні протизапальні засоби (СПЗЗ);
• Сечогінні засоби;
• Інгібітори протонної помпи, які викликають зниження вироблення кислот у шлунку.

Ці препарати можуть бути призначені довічно, а їх дозування коригуватися залежно від динаміки стану.

Якщо гідроцефалія викликає у собаки судоми, тварині призначають також протисудомні ліки.

Усі препарати призначає ветеринарний лікар, лікування має проводитися під його контролем.

Хірургічне

Якщо медикаментозна терапія не призводить до зменшення вироблення ліквору і стабілізації внутрішньочерепного тиску, пацієнту призначають операцію, що дає змогу виводити ліквор у черевну порожнину. Це хірургічне втручання називається вентрикулоперитонеальне шунтування.

Під час операції встановлюють шунт — пристрій, що складається з насоса з клапаном, який імплантують під шкіру голови та який призначено для регуляції відведення спинномозкової рідини, і двох катетерів — короткого і довгого. Короткий знаходиться всередині черепа і одним кінцем приєднаний до насоса. Довгий катетер також приєднаний одним кінцем до насоса, а інший його кінець виводиться в черевну порожнину. Він теж імплантується під шкіру — від вуха до живота через шию і груди.

Для шунтування собак використовують шунти, виготовлені для людей. Для тварин дрібних порід застосовуються пристрої найменшого розміру, розраховані на новонароджених.

Важливо зазначити, що операція може призводити до ускладнень:

• Інфікування шунта;
• Краніостенозу (передчасному зарощенню тім’ячків);
• Мікроенцефалії (зменшення розміру головного мозку);
• Некрозу (відмирання) шкіри;
• Відтоку занадто великої кількості спинномозкової рідини, що призводить до патологічного зниження внутрішньочерепного тиску або крововиливів у мозок;
• Поганому відтоку спинномозкової рідини через зсув, перегин або засмічення шунта чи поломку насоса.

Догляд за собакою

Вихованцеві, який проходить медикаментозне лікування, необхідний нагляд ветеринарного лікаря, тому що тривале і безконтрольне застосування гормональних і сечогінних засобів може призвести до деяких порушень.

Собакам, які пройшли шунтування, можуть знадобитися процедури з прочищення шунта. За такими вихованцями необхідно уважно спостерігати, щоб не упустити симптоми запального процесу, який може розвинутися в мозку після операції.

До його клінічних проявів належать:

• Ходіння по колу;
• Тремтіння в усьому тілі;
• Порушення координації рухів;
• Ністагм (неконтрольовані рухи очей);
• Почервоніння в місці проходження шунта під шкірою;
• Головний біль;
• Висока температура.

Прогноз

Динаміка стану собаки при гідроцефалії головного мозку залежить від ступеня тяжкості захворювання і виконання рекомендацій ветеринарного лікаря.

Тварина з легкою формою патології, яка перебуває під наглядом фахівця й отримує всю необхідну терапію, може вести нормальне життя, тривалість якого буде порівнянна з тривалістю життя здорових собак.

При правильному догляді та лікуванні якість і термін життя можуть не знижуватися.

Якість і тривалість життя вихованця, який переніс шунтування, залежать від одержуваного ним догляду. Вони можуть не змінюватися під впливом гідроцефалії, якщо власник буде виконувати рекомендації ветеринарного лікаря з контролю за шунтом, зокрема регулярно приводити улюбленця на обстеження.

Важка форма гідроцефалії може суттєво погіршити якість життя улюбленця та зменшити його тривалість. Іноді вона призводить до компресії головного мозку, судом, коми.

Чи існує профілактика?

Деякі випадки захворювання зумовлені генетично, і запобігти їм неможливо. Щоб не допустити поширення патології в наступних поколіннях, необхідно виключити уражених нею тварин з розведення.

Для профілактики вродженої гідроцефалії головного мозку в собак, спричиненої порушеннями розвитку плода або ускладненими пологами, необхідно забезпечити ретельний догляд за суками до і під час вагітності. Вони потребують повноцінного харчування, вакцинації та обробки від паразитів за графіком, рекомендованим ветеринарним лікарем, і спостереження фахівців. Слід також уникати призначення їм препаратів, які можуть призвести до порушення внутрішньоутробного розвитку плодів.

Щоб запобігти вторинній гідроцефалії, необхідно профілактувати або своєчасно лікувати захворювання, які можуть до неї призвести. Для цього потрібно уважно стежити за станом улюбленців, забезпечити їх наглядом ветеринарного лікаря, вакцинацією та обробкою від паразитів.

За матеріалами

• Cinalli G et al «Hydrocephalus in Animals», PubMed Central, 2019.
• Jones L. «Hydrocephalus in Dogs», 2022.

Розбір теми 2025 року.