Гідронефроз у кішок / котів.

Гідронефроз у кішок характеризується порушенням відтоку сечі, через що відбувається зміна структури нирок. Захворювання викликає відмирання тканин та втрату основних функцій внутрішніх органів.

Що таке гідронефроз у кішок / котів?

Це прогресуюча хвороба, до якої призводить закупорка або звуження сечовивідних шляхів. У нормі сеча, утворюючись, безперервно надходить у ниркову балію, потім – сечоводу (сечовий канал). Якщо порушується його прохідність, рідина, що виділяється, накопичується, що призводить до розширення ниркової балії чи просвіту сечового каналу (сечоводу). В результаті підвищується тиск, збільшуються та розтягуються структури нирок, органи втрачають свої основні функції.

У гідронефрозу є кілька стадій:

• на 1 стадії порушення незначні, відбувається розширення балії;
• 2 стадія характеризується частковою втратою ниркою своїх функцій зменшенням тканини;
• за відсутності лікування настає 3 стадія з практично повною втратою функцій, некрозом, розвитком ниркової недостатності.

Залежно від того, чи уражається одна нирка, або обидві, гідронефроз буває одностороннім та двостороннім. У другому випадку лікування часто передбачає екстрену операцію, оскільки зазвичай викликається порушенням відтоку сечі із сечового міхура. Зволікання призводить до загибелі кішки протягом 2 днів.

Односторонній тип гідронефрозу може протікати практично без симптомів, а виявляють його зазвичай випадково. За течією хвороба буває гострою чи перетворюється на хронічну стадію.

Причини

До розвитку гідронефрозу призводять вроджені патології чи фактори ризику. Найчастіше захворювання виникає з таких причин:

• вада розвитку ниркових судин;
• вроджені аномалії сечоводу (у тому числі випинання стінок);
• травми та їх наслідки у вигляді утворення спайок, спайкова хвороба;
• сечокам’яна хвороба або урологічний синдром, при яких виникає обструкція сечовивідних шляхів;
• новоутворення, що здавлюють сечовивідні шляхи;
• ускладнення після перенесених хірургічних втручань у черевній порожнині;
• перенесені інфекції та інші захворювання, що призводять до змін структури нирок, сечоводу;
• спазми сечових шляхів при вагітності.

Симптоми

Ознаки захворювання залежать від ступеня ураження, причини, що спровокувала гідронефроз, індивідуальні особливості кішки та інших факторів. На першій стадії хвороба рідко виявляє себе, проте в міру прогресування симптоми стають більш вираженими.

Власник може помітити, що кішка відчуває хворобливі відчуття, за такими ознаками:

• сечовипускання стає прискореним, збільшується утворення сечі (або, навпаки, відбувається затримка сечовипускання);
• кішка частіше та більше п’є;
• до загальних клінічних ознак відносять млявість, блювання, підвищення температури;
• у сечі може з’являтися кров.

При прогресуванні гідронефрозу до організму потрапляє дедалі більше продуктів обміну речовин, які перестають виводитися із сечею. Посилюються симптоми інтоксикації. Підвищується артеріальний тиск. Болючість в області попереку стає сильнішою. Може розвиватися ниркова недостатність, що призведе до загибелі тварини.

Діагностика

Щоб лікування виявилося ефективним, важливо встановити точну причину, виявити гідронефроз на одному з початкових етапів. Діагностувати хворобу ветеринар може за допомогою таких методів дослідження:

• аналізи крові, сечі (рідко виявляються інформативними на ранніх стадіях);
• УЗД (дозволяє виявити зміни на початковому етапі);
• контрастна рентгенографія, а також КТ та МРТ;
• урографія (дозволяє оцінити стан, в якому знаходиться нирка, прохідність сечоводу та ін.).

Лікування

Вибір схеми лікування залежить від факторів, що спровокували захворювання. Медикаментозна терапія спрямована саме на усунення причин. Препарати не призначають безпосередньо для лікування гідронефрозу, оскільки вони не є ефективними.

Власнику необхідно подати ветеринару якомога повнішу інформацію про стан здоров’я кішки, анатомічні особливості, перенесені в минулому захворюваннях або хірургічних втручаннях.

Єдиним способом збереження нирки є операція, проте її призначають лише за відсутності протипоказань на ранніх стадіях. У результаті втручання усувається аномальне звуження каналу сечоводу. Може бути показано встановлення стента.

Якщо виявлено повну втрату функції нирки, показано екстрену операцію по видаленню внутрішнього органу. На пізніх стадіях можна лише підтримувати життя вихованця. Сприятливим прогноз на одужання буде у разі, якщо хворобу виявили на 1 або 2 стадії, якщо уражено лише одну нирку.

Специфічних заходів профілактики немає. Важливою є планова диспансеризація з проведенням необхідних діагностичних процедур, що дозволяють виявити ознаки захворювання на початковому етапі.

У лікуванні медикаменти використовуються лише для боротьби з причинами чи симптомами. Відновлення функції органів можливе після оперативного втручання. Однак на пізніх етапах одужання неможливе. У цьому випадку показано повне видалення нирки або підтримуюча терапія.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.