Герпесвірусна інфекція (герпесвірус) у собак.

Герпесвірусна інфекція (герпес) собак — це вірусна хвороба, небезпека якої обернено пропорційна віку собаки: будучи згубною для цуценят у період внутрішньоутробного розвитку та в перші три тижні життя, ця інфекція може перебігати безсимптомно та не спричиняти якихось серйозних збоїв в організмі у дорослих собак.

У статті описано симптоматику захворювання в ранньому і зрілому віці, способи діагностики, особливості лікування собак різного віку та заходи профілактики герпесвірусу.

Зараження собак герпесвірусом

Герпесвірусна інфекція становить серйозну загрозу для цуценят (згідно з дослідницькими даними, серед загиблих цуценят першого місяця життя вірус герпесу і його патологічні наслідки виявляються у близько 25-30%).

При цьому в структурі інфекційних захворювань дорослих собак у герпесвірусу відносно невелика частка — зустрічаються поодинокі випадки серед хворих. Для дорослих здорових особин герпесвірус становить істотно меншу небезпеку, ніж для цуценят. Однак він належить до категорії патогенів, які можуть брати участь в асоційованих захворюваннях (викликаних поєднанням декількох збудників — вірусів, бактерій, грибків, гельмінтів). Герпесвірус у поєднанні з адено-, корона-, рота- та іншими вірусами може формувати важко діагностовану картину і важкий перебіг хвороби.

Помірна заразність вірусу зумовлена тим, що в зовнішньому середовищі він не стійкий, також інактивується під час обробки дезінфекційними засобами, а для зараження потрібен тісний контакт із твариною — носієм патогена.

Найбільшу небезпеку вірус становить для цуценят неонатального періоду, а також для імуносупресивних тварин — тих, хто бореться із серйозним захворюванням, проходить терапію з використанням токсичних препаратів. Імовірність заразитися зростає під час вагітності у самок, при цьому виникає ризик збереженню вагітності та виживанню цуценят у перші два — три тижні життя.

Зараження цуценят від матері, яка хворіє, відбувається трансплацентарно в період внутрішньоутробного розвитку або при проходженні плода по родових шляхах під час пологів. У цьому випадку перші симптоми проявляються, як правило, до двотижневого віку. Якщо собака-мати захворіла після пологів, то інфікування відбувається через годування молоком. Опірність вірусу в новонароджених цуценят мінімальна, вірус швидко поширюється, вражає багато органів і систем (дихальну, травну, нервову, видільну). Виживаність у разі інфікування невелика — 20-30% за умови своєчасної терапії. Часто гинуть усі цуценята посліду протягом 12-36 годин після появи перших симптомів. У цуценят, які вижили, ймовірні серйозні ускладнення і порушення роботи органів надалі.

Період максимальної вразливості цуценят недовгий: після дво-, тритижневого віку вони вже більш стійкі до інфекції, а до шести місяців опірність організму стає високою.

Дорослим особинам герпес передається, як правило, через біологічні рідини (слина, виділення з носа, зі статевих органів) під час ігор, через загальну амуніцію і предмети, під час спаровування. Вірус під час потрапляння в організм локалізується в носовій порожнині та глотці, в лімфовузлах, але в ситуації ослаблення імунітету поширюється по всьому організму, запускаючи патологічні процеси в різних органах і системах.

Собака, який перехворів на герпес, зовні виглядає здоровим, але залишається латентним носієм вірусу (він у невеликих кількостях залишається в організмі), а значить становить небезпеку для інших особин і власних цуценят. Періодично тварини виділяють вірус назовні разом з біологічними рідинами — в цей період ймовірність зараження оточуючих собак (з ким є безпосередні фізичні контакти) зростає. Ба більше, у разі зниження захисних сил організму, у собаки можуть знову проявитися ознаки респіраторного захворювання: кашель, задишка, слабкість, помітні виділення з очей, носа, статевих органів.

Чи може собака заразитися герпесом від людини?

Герпесвірус собак видоспецифічний, отже, зараження від людини, а також передача вірусу людині неможливі. Однак теоретично вихованець може заразитися через слину іншого собаки, залишену на руках людини, тому важливо дотримуватися гігієни, якщо власник контактує з іншими собаками за порогом будинку.

Варто також зазначити, що симптоми захворювання різні у людей і собак: у собак не буває болячок на губах, а типові прояви інфекції — респіраторні та запалення в органах статевої системи.

Чи може собака заразитися герпесом від кішки?

У кішок є захворювання, що провокуються вірусом герпесу, проте герпес собак і герпес кішок — це різні патогени, відповідно вражений герпесом вихованець не становить небезпеки для вихованця іншого виду.

Симптоми герпесвірусної інфекції у собак

Симптоми герпесу сильно залежать від віку хворого улюбленця, але насамперед уразливі органи дихання. Так, ринотрахеїт (гостре респіраторне захворювання, що вражає дихальні органи) найчастіше буває спричинений вірусом із сімейства герпесвірусів.

Якщо йдеться про цуценят, то спостерігається важкий стан, хвороба має гострий, стрімкий перебіг. Ознаками герпесвірусу у цуценят є:

• Порушення роботи органів дихання: утруднений вдих, важке, часте дихання, задишка, чхання, шум, хрипи в легенях. У міру прогресування хвороби розвивається катаральна (в тому числі з вогнищами некрозу) або серозно-геморагічна пневмонія, яка підтверджується на рентгенограмі.
• Виділення з носа (за типом риніту) та очей (кон’юнктивіт).
• Відсутність апетиту.
• Апатія, пригнічений стан.
• Діарея, м’які зелено-жовті випорожнення.
• Блювота.
• Слинотеча.
• Зневоднення.
• У міру розвитку вірусу у цуценят виникає стан переохолодження, знижується температура тіла, спостерігається пригнічений стан, який недосвідчені заводчики можуть прийняти за сон, але по суті це летаргія (уповільнення обмінних процесів в організмі, нерухомість, зниження температури тіла).
• Живіт болючий і м’який: пальпація викликає дискомфорт, а за допомогою ультразвукової діагностики виявляють ознаки запалення внутрішніх органів — печінки, нирок, кишечника, селезінки; виявляються некротичні зміни в печінці.
• Цуценя може скиглити, вити.
• При ураженні нервової системи відзначаються дезорганізовані рухи, судоми, м’язові спазми, порушення координації.

Якщо хворіє дорослий собака або цуценя старше 6 місяців, то хвороба може протікати безсимптомно. У разі зниження захисно-імунних сил організму найімовірнішими симптомами, за якими можна запідозрити наявність вірусу герпесу в організмі дорослої особини, будуть:

• респіраторні прояви (кашель; виділення з носа);
• ознаки інфекційного ураження очей (сльозоточивість, гній, запалення);
• виділення зі слизових статевих органів.

Особливість герпесвірусної інфекції (на відміну від багатьох інших) полягає у відсутності лихоманки у хворої тварини.

Вірус виявляється в руслі крові, відповідно легко поширюється по всьому організму і зберігається в ньому протягом усього життя тварини.

Наслідки та ускладнення після герпесвірусу

У цуценят, яких вдалося вилікувати від гострої форми герпесвірусу, розвиваються серйозні ускладнення: ураження внутрішніх органів і тканин, порушення роботи ЦНС (центральної нервової системи), ослаблення зору, ураження органів дихання, внаслідок чого в дорослому стані собаки часто хворіють на респіраторні захворювання.

Іншими наслідками дії вірусу або симптомами активізації латентної інфекції в організмі можуть бути:

• Неврологічні порушення. Будь-яке вірусне захворювання (і герпес не виняток) може призвести до порушення функціонування нервової системи. Неврологічні симптоми в цьому випадку залежатимуть від локалізації ураження нервової системи.
• Бронхіт (запалення бронхів із можливим залученням трахеї) може виникнути внаслідок впливу вірусу герпесу. Основним симптомом є кашель, який виникає мимоволі або у відповідь на мінімальний вплив (тиск нашийника, реакція на зміну температури повітря).
• Патологічна епіфора (рясна сльозотеча) може бути викликана безліччю причин, одна з яких — вірус герпесу.
• Появу у собак точкового кератиту також пов’язують із герпесвірусом. Це різновид поверхневого запалення рогівки, при якому стають помітні сірі, перламутрові помутніння на ній. Вони не впливають на зір улюбленця і самостійно проходять через тривалий час.
• Виразки та інші патологічні прояви на статевих органах. У самців з ознаками баланопостита (запалення шкіри пеніса) нерідко діагностують герпес. У самок герпесвірусна інфекція може провокувати вагініти (слизисто-гнійні виділення з піхви) у поєднанні з висипом у вигляді бульбашок на зовнішніх статевих органах.
• У самок внаслідок герпесної інфекції можуть статися переривання вагітності, передчасні пологи або народження мертвих чи слабких цуценят.

Діагностика герпесвірусу у собак

Діагноз герпесвірусу підтверджується на основі:

• даних огляду, зокрема із застосуванням термометрії, аускультації (вислуховування за допомогою стетоскопа);
• результатів ультразвукового дослідження і рентгенографії;
• лабораторної діагностики: загальний і біохімічний аналіз крові, дослідження біоматеріалу методом ПЛР.

Під час діагностики, зважаючи на широту симптомів, стоїть завдання диференціювати захворювання від інших вірусних патологій (наприклад, гепатиту).

Лікування герпесу собак

Лікування залежить від вираженості симптомів хвороби.

Якщо йдеться про цуценят перших днів і тижнів життя, то через велике ураження вірусом багатьох органів лікування малоефективне. Поміщення цуценят в інкубатор, що дає змогу підтримувати температуру тіла, застосування противірусних і антибактеріальних препаратів, імуномодуляторів істотно не збільшує шанс на виживання цуценят, які не досягли тритижневого віку.

Собаки, які переносять вірус у легкій формі, за необхідності отримують симптоматичне лікування (офтальмологічні фармпрепарати для купірування симптомів кон’юнктивіту) і гігієнічний догляд, іноді призначають противірусні препарати й антибіотики.

Важливо!

• Лікування має визначати ветеринарний лікар на основі діагностичних даних і віку собаки.
• Противірусних препаратів, спрямованих на боротьбу з герпесом собак, не розроблено, тому проводять симптоматичне лікування.
• Препарати проти вірусу герпесу, що застосовуються в гуманній медицині, не підходять для лікування собак і можуть нашкодити їм.

Слід звертати увагу навіть на неяскраві, але нетипові прояви, які виникають у тварини: повторюване чхання, більш виражена сльозоточивість, менш виражена грайливість у молодої особини. Ці та інші ознаки можуть бути ознакою інфекції. І навіть якщо вони не потребуватимуть лікування, то в будь-якому разі необхідно забезпечити улюбленцю комфортніші умови, подбати про відновлення сил організму, щоб не допустити розвитку ускладнень і не дати іншим інфекціям нашкодити.

Харчування собак у період хвороби

Новонароджені цуценята, які борються із захворюванням, отримують парентеральне харчування, оскільки через тяжкість стану не можуть їсти.

Дорослі особини зі слабкими симптомами захворювання не потребують особливого харчування. Вони можуть продовжувати харчуватися звичним для них кормом, підібраним з урахуванням віку, комплекції, розміру породи та особливостей здоров’я.

Профілактика герпесвірусної інфекції у собак

Насамперед необхідно подбати про захист від зараження цуценят у період внутрішньоутробного розвитку і в перші тижні життя. Для цього:

• Проводять лабораторне дослідження (методом ПЛР) біологічних матеріалів самця і самки перед в’язкою, щоб не допустити тварин, які хворіють, до спарювання. Важливо, щоб на момент планування посліду в батьків не було гострої фази хвороби. Якщо мати цуценят перехворіла в минулому на герпесвірус, то це не є обмеженням для в’язки. Ба більше, цуценята отримають антитіла до вірусу разом із молоком матері, проте їхня кількість не гарантує, що дитинчата не заразяться під час контакту з герпесвірусом, тож необхідні й інші профілактичні заходи.
• Скорочують до мінімуму контакти вагітної собаки і новонароджених цуценят з іншими тваринами, які проживають на одній території. Якщо йдеться про розплідник, то виправдане повне відселення собаки на період виношування вагітності, пологів і годування цуценят в окреме приміщення.
• Підтримують тепло у вольєрі, де перебувають новонароджені цуценята, не допускають охолодження гнізда (вірус інактивується за температури тіла вище 37 градусів).
• Здійснюють вакцинацію. Оскільки в дорослих собак хвороба протікає відносно легко, а зараження відбувається лише за тісного контакту (тобто швидкість розповсюдження інфекції помірна), то показань для щорічної вакцинації всіх тварин немає. Однак доцільна імунізація самок у період підготовки до в’язки та під час вагітності, щоб убезпечити потомство від надзвичайно згубного для них вірусу. Щеплення роблять двічі — у період в’язки та незадовго до щенятіння. Вакцинують самок, незалежно від їхнього анамнезу: і тих, що не хворіли, і тих, що перехворіли, і вакцинованих у попередню тічку, і тих, про яких достовірно невідомо, чи стикалися вони раніше з цією інфекцією, чи ні. Але оскільки вакцина проти герпесвірусу собак доступна в обмеженій кількості регіонів, то часто єдиним заходом запобігання загибелі плодів і цуценят від герпесвірусу стають виключення захворювання в батьків цуценят на момент в’язки і жорстке обмеження контактів собаки, що виношує цуценят, про що написано в попередніх пунктах.

Профілактика герпесвірусної інфекції у дорослих вихованців:

• Сприятливі умови утримання собаки: достатнє фізичне навантаження, комфортна емоційна атмосфера, увага до вихованця.
• Захист від інших захворювань (зокрема за допомогою дегельмінтизації та профілактичної вакцинації), які послаблюють організм і знижують його резистентність до патогенів.
• Харчування — важливий фактор стійкості організму до впливу патогенів. Собака, що отримує збалансоване харчування, мікро- і макронутрієнти в потрібних кількостях, як правило, менше схильний до зараження інфекційними захворюваннями, а самі вони протікають у легшій формі, ніж у собак, у годуванні яких спостерігається дисбаланс поживних речовин і вітамінів.
• Не допускати контактних ігор і ритуалів із незнайомими собаками.

Герпесвірус — не найпоширеніша і не найнебезпечніша для дорослих собак інфекція, тому далеко не всі власники обізнані про її прояви і захист вихованця від неї. Найчастіше і не потрібно особливих методів захисту собак, достатньо стандартного набору профілактичних заходів: обмеження контактів із собаками, статус здоров’я яких не визначено, гігієна, здоровий спосіб життя та якісне харчування (збалансований раціон забезпечує організм собаки ресурсами, що дають змогу чинити опір інфекції, а також ефективно справлятися з нею в разі зараження).

Однак, якщо власник собаки задумався над питанням розведення, то необхідно знати про небезпеки, симптоми та способи профілактики герпесвірусу та інших інфекційних захворювань у собаки-матері та цуценят.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.