Дипілідіоз у собак — симптоми зараження «собачим ціп’яком» і лікування.

Паразитарних захворювань у псів діагностується чимало. У цій статті буде розказано про паразитоз, що викликається Dipylidium caninum. Цей стрічковий черв’як «проживає» в кишечнику тварини. Також може заражати і людей. Розгляне докладно, що таке дипілідіоз у собак, по-простому званий, «собачий ціп’як» або «огірковий».

Зараження відбувається при ковтанні інфікованих бліх, що вважається найбільш поширеним шляхом передачі паразита в домашніх умовах. Спосіб життя тварини, включно з її звичками, гігієною, яку здійснює власник, є важливим фактором зараження дипілідіозом.

Головне

• Дипілідіоз — паразитарне захворювання, що викликається кишковим паразитом Dipylidium caninum.
• Причини захворювання на дипілідіоз включають проковтування заражених бліх, які діють як проміжні господарі для личинок ціп’яка.
• Симптоми дипілідіозу у собак можуть включати свербіж у ділянці ануса, видимі сегменти черв’яка у фекаліях, втрату ваги за нормального апетиту і загальну млявість.
• Діагностика включає огляд ветеринарним лікарем, мікроскопічне дослідження фекалій, ІФА, полімеразну ланцюгову реакцію (ПЛР) та УЗД.
• Лікування складається із застосування протиглистових препаратів, таких як Празиквантел, Фебантел і Пірвінія ембонат, повторної дегельмінтизації, моніторингу стану.
• Спеціальний догляд за хворими собаками зазвичай не потрібен за винятком підтримання гігієни та забезпечення поживної дієти.
• Небезпека дипілідіозу для людини існує, але випадки зараження рідкісні.
• Профілактика дипілідіозу включає регулярну обробку від бліх, дегельмінтизацію, підтримання чистоти в місцях проживання тварини.

Що таке дипілідіоз?

Дипілідіоз — це захворювання, зумовлене життєдіяльністю стрічкових черв’яків у кишківнику, яке призводить до різних проблем зі здоров’ям. Ці черв’яки, що досягають завдовжки від кількох сантиметрів до півметра, пристосовані до життя в кишківнику, живлячись його вмістом і виділяючи яйця, які розповсюджуються в навколишнє середовище з фекаліями.

Захворювання характеризується циклом життя паразита, що вимагає проміжного господаря, яким є блохи. Контроль за ектопаразитами вважається ключовим елементом у профілактиці дипілідіозу. Розуміння цього циклу допомагає в розробці ефективних стратегій лікування і запобігання поширенню інфекції, забезпечуючи здоров’я і благополуччя домашніх вихованців.

Обережно! Нижче, неприємний контент!
Це фото містить матеріали, які можуть здатися людям неприємними.

Фото огіркового ціп’яка у собак: посилання на фото. Чутливий контент.

Причини захворювання та збудник

Збудником дипілідіозу є Dipylidium caninum — стрічковий черв’як, що належить до сімейства цестод. Собаки вважаються остаточними господарями паразита, але він може також вражати й інших ссавців, включно з кішками та людиною. Особливістю життєвого циклу собачого ціп’яка є здатність до виробництва великої кількості сегментів, кожен з яких містить яйця, що сприяють поширенню інфекції.

Паразит унікальний своєю залежністю від проміжного господаря — бліх.

Яйця, що виділяються в навколишнє середовище разом із фекаліями, мають бути з’їдені личинками бліх, щоб продовжити свій життєвий цикл. Усередині блохи яйця розвиваються, а потім можуть бути передані остаточному господареві.

Як відбувається зараження і групи ризику

Зараження дипілідіозом відбувається при поглинанні собакою інфікованих бліх. Це може статися під час догляду за собою, коли пес ловить і ковтає бліх, намагаючись позбутися свербежу. Також зараження можливе під час поїдання дрібних гризунів, які є носіями хвороби.

Групи ризику включають молодих тварин, особливо цуценят, які активніше досліджують навколишнє середовище і схильні до проковтування різних об’єктів, включно із зараженими блохами. Частіше хворіють собаки, які живуть в умовах високого ризику «підхоплення» бліх, а також ті, чий гігієнічний догляд обмежений.

Чи небезпечний дипілідіоз?

Дипілідіоз не є небезпечним захворюванням, проте він може серйозно знизити якість життя тварини. Наявність паразитів у кишечнику може призвести до дискомфорту і порушень у травленні, що, своєю чергою, позначається на загальному стані здоров’я.

З точки зору громадської охорони здоров’я, дипілідіоз становить певний ризик, оскільки люди, особливо діти, можуть заразитися, випадково проковтнувши інфіковану блоху. Хоча це відбувається рідко, необхідно дотримуватися запобіжних заходів, щоб мінімізувати ризики.

Симптоми дипілідіозу у собак

Прояви дипілідіозу можуть бути різноманітними і не завжди явно вираженими, що іноді ускладнює діагностику.

Спостереження за поведінкою і станом вашого вихованця допоможе вчасно помітити перші ознаки:

• Свербіж у ділянці ануса — собака часто лиже або волочить задню частину тіла по землі. Це відбувається через подразнення, викликане виходом сегментів хробака та їхнім рухом навколо ануса.
• Видимі сегменти хробака у фекаліях або на шерсті навколо ануса — ці сегменти схожі на зерна рису і можуть рухатися. Їх виявлення є явною ознакою зараження.
• Втрата ваги при нормальному апетиті — незважаючи на звичайний або збільшений апетит, собака може втрачати у вазі, оскільки паразити поглинають значну частину поживних речовин.
• Загальна млявість і зниження активності — пес може стати менш активним, що свідчить про зниження загального тонусу організму, спричинене паразитами.

Важливо розуміти, що хоча ці симптоми можуть вказувати на дипілідіоз, вони неспецифічні. Тому в разі виявлення однієї або декількох із перелічених вище ознак слід звернутися до лікаря для точної діагностики.

На які патології схоже зараження дипілідіозом?

Зараження дипілідіозом проявляється неспецифічними симптомами, що ускладнює точну діагностику. Розгляд подібних ознак допомагає визначити найімовірніші патології та призначити відповідні лабораторні тести для уточнення діагнозу.

Захворювання	Чим схоже на дипілідіоз
Алергічний дерматит	Свербіж і подразнення шкіри, особливо в ділянці ануса, можуть бути загальними симптомами як для алергічного дерматиту, так і для дипілідіозу.
Гастроентерит	Втрата ваги і зміни в апетиті, пов’язані з дипілідіозом, також характерні для гастроентериту, спричиненого вірусною або бактеріальною інфекцією.
Ентерит, спричинений іншими паразитами	Симптоми кишкових паразитарних інфекцій можуть бути схожі на дипілідіоз, включно з видимими змінами у фекаліях і млявістю.

Діагностика

Діагностування дипілідіозу у собак вимагає комплексного підходу і охоплює кілька ключових методів, що дають змогу точно визначити наявність паразита:

• Огляд. Першим кроком є ретельний огляд тварини, який охоплює оцінку клінічних симптомів, таких як свербіж у ділянці ануса, наявність сегментів хробака на шерсті або у фекаліях.
• Мікроскопічне дослідження фекалій (копроскопія). Для підтвердження наявності інфекції проводиться мікроскопічне дослідження зразків фекалій собаки на наявність яєць.
• ІФА. Аналіз може бути використаний для виявлення антитіл до Dipylidium caninum у крові собаки, що вказує на наявність інфекції.
• Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР). ПЛР-діагностика дає змогу виявити ДНК паразита у зразках фекалій, що робить її високочутливим методом для підтвердження наявності патології.
• Ультразвукове дослідження (УЗД). Хоча УЗД не є стандартним методом діагностики дипілідіозу, воно може бути використане для оцінки стану внутрішніх органів.

Кожен із цих методів має свої переваги, і їхній вибір залежить від стадії захворювання та доступних ресурсів ветеринарної клініки.

Лікування дипілідіозу у собак

Терапія спрямована на знищення паразитів і відновлення здоров’я. Призначається лікування тільки ветеринарним лікарем. Процес лікування включає кілька ключових етапів і вимагає інтегрованого підходу.

Він передбачає використання такого:

• Протиглистові препарати. Основою лікування дипілідіозу у собак є застосування специфічних антигельмінтних засобів. Серед препаратів, які найчастіше призначають: Празиквантел, Фебантел і Пірвінія ембонат.
• Повторна дегельмінтизація. Через 2-4 тижні після первинного лікування рекомендується повторне застосування протиглистових препаратів для знищення паразитів.
• Контроль за проміжними господарями. Одночасно з лікуванням собаки необхідно провести дезінсекцію довкілля та лікування всіх домашніх тварин від бліх, щоб запобігти повторному зараженню.
• Моніторинг стану. Після курсу лікування важливо провести повторні аналізи фекалій для підтвердження усунення інфекції.

Своєчасне і правильно підібране лікування забезпечує високу ефективність боротьби із захворюванням і допомагає підтримувати здоров’я і благополуччя вихованців.

Чи потрібен тварині спеціальний догляд?

Спеціальний догляд за собаками, хворими на дипілідіоз, здебільшого не потрібен, за винятком стандартного комплексу заходів для забезпечення комфорту і підтримання гігієни. Основна увага приділяється медикаментозному лікуванню та запобіганню повторного зараження. Важливим аспектом є підтримання чистоти в місцях проживання тварини, регулярне чищення та дезінфекція килимків, місць для сну, а також обробка від бліх, щоб мінімізувати ризики реінфекції.

Однак, приділяти увагу потрібно і загальному стану пацієнта, особливо якщо спостерігаються симптоми, пов’язані з паразитарною інфекцією, такі як зниження апетиту або загальна млявість. У таких випадках рекомендується забезпечити собаці легкозасвоювану поживну дієту, що сприяє відновленню і підтримці сил. При втраті апетиту важливо стимулювати тварину до прийому їжі м’якими вологими кормами, які допоможуть підтримати її здоров’я в період лікування і відновлення.

Чи небезпечний дипілідіоз для людини?

Дипілідіоз може становити певний ризик і для людини, особливо для дітей, які більше за інших схильні до випадкового проковтування бліх, граючи з домашніми тваринами або досліджуючи навколишнє середовище. Зараження людини відбувається аналогічно зараженню собак — через проковтування інфікованих бліх, що містять личинки Dipylidium caninum. Хоча випадки зараження людей трапляються рідше, вони все ж можливі та потребують лікування.

У разі зараження людини собачим ціп’яком симптоми можуть включати болі в животі, діарею та свербіж у ділянці ануса, спричинений активністю паразита в кишечнику. У більшості випадків захворювання у людей протікає в легкій формі та може бути успішно вилікувано за умови своєчасного звернення за медичною допомогою. Для терапії використовуються протигельмінтні препарати.

Запобігання зараженню дипілідіозом у людей полягає в дотриманні заходів особистої гігієни, особливо після контакту з тваринами і місцями їхнього проживання.

Чи можливо профілактувати хворобу?

Профілактика дипілідіозу у собак містить низку заходів, спрямованих на запобігання зараженню паразитами та зменшення ризику контакту з проміжними господарями — блохами.

Ефективна профілактика забезпечує захист не тільки тваринам, а й запобігає можливому зараженню людини:

• Регулярна обробка. Використання препаратів проти бліх (як зовнішніх, так і внутрішніх) допомагає запобігти зараженню ектопаразитами, які є проміжними господарями для Dipylidium caninum. Існують різні форми препаратів — краплі на холку, спреї, нашийники та оральні засоби.
• Дегельмінтизація. Регулярне застосування протиглистових препаратів допомагає усунути паразитів, які могли потрапити в організм собаки, навіть за відсутності явних симптомів зараження.
• Санітарія та гігієна. Підтримка чистоти в місцях, де тварина проводить більшу частину часу, регулярне прибирання і прання лежаків та іграшок.
• Контроль місць вигулу. Уникнення контакту собаки з потенційно інфікованими ділянками, де може бути присутня висока концентрація бліх, також знижує ймовірність зараження.

Застосування цих заходів у комплексі забезпечує найефективніший захист від дипілідіозу, сприяючи здоров’ю і добробуту як домашніх улюбленців, так і їхніх власників.

За матеріалами

• Т. Уркхарт, Дж. Ермур та ін. Ветеринарна паразитологія
• Lora Rickard Ballweber Veterinary parasitology
• Р.Кірк, Д. Бонагура, Сучасний курс ветеринарної медицини Кірка

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.