ДВЗ-синдром у собак (дисеміноване внутрішньосудинне згортання) — симптоми та лікування.

ДВЗ-синдромом (дисемінованим внутрішньосудинним згортанням) називають серйозну патологію, за якої відбувається масове утворення мікротромбів у кровоносних судинах. Цей процес спричиняє порушення кровообігу. Ускладнення різних захворювань, включно із сепсисом, пухлинами, а також травмами та хірургічними втручаннями, можуть провокувати ДВЗ-синдром у собак.

На перших стадіях виражені клінічні ознаки можуть бути відсутні, що ускладнює своєчасну діагностику. Важливо бути уважним до стану вихованця, оскільки перші ознаки можуть проявлятися у вигляді незначних змін поведінки та загального стану собаки.

Головне

• ДВЗ-синдром — це небезпечний стан, що характеризується масовим утворенням мікротромбів і кровотечами.
• Причини розвитку включають важкі інфекційні процеси, сепсис, травми, пухлини, аутоімунні порушення і токсичні впливи.
• Симптоми ДВЗ-синдрому представлені підвищеною кровоточивістю, петехіями, гематомами, слабкістю, апатією, задишкою, тахікардією і ознаками поліорганної недостатності у собак.
• Діагностика проводиться за допомогою коагулограми, аналізу крові на тромбоцити, біохімії крові, УЗД і рентгенографії.
• Терапія, головним чином, спрямовується на усунення першопричини, стабілізацію стану тварини та відновлення процесів згортання крові. Це — інфузії для підтримки об’єму крові, призначення антикоагулянтів, трансфузії компонентів крові та антибіотикотерапія.
• ДВЗ-синдром у собаки може спричиняти такі ускладнення: поліорганну, гостру ниркову та дихальну недостатність, пошкодження печінки та центральної нервової системи.
• Прогноз залежить від своєчасності та адекватності розпочатого лікування, ступеня пошкодження органів і успішності усунення основної причини.
• Профілактика включає регулярні ветеринарні огляди, контроль інфекцій, мінімізацію стресів, своєчасне лікування травм, підтримання здорового способу життя і контроль за станом вагітних сук.

Що таке ДВЗ-синдром?

Щоб розібратися в причинах цієї патології, потрібно познайомитися з таким поняттям як гемостаз.

Це фізіологічна особливість організму, що забезпечує виживання представникам класу ссавців — збереження крові у вигляді рідини. Якщо оболонка судини порушена, це провокує утворення згустку, стимулюючи геморагію — крововилив.

ДВЗ-синдром вважається небезпечною патологією, що характеризується збоєм процесу згортання крові в організмі собаки. Він може супроводжуватися як крововиливами, так і тромбозами.

Процес згортання крові необхідний для унеможливлення крововтрат у разі ушкодження судин, однак при ДВЗ він виходить з-під контролю. У підсумку з’являється безліч тромбів.

ДВЗ-синдром має три стадії. На першій кров починає згортатися, і утворюються мікротромби. Друга стадія проявляється зменшенням кількості ферментів, які допомагають крові згортатися, і тромбоцитів, що призводить до збільшення ризику кровотеч. На третій стадії виникають важкі порушення роботи організму внаслідок мікротромбозів і крововиливу. Цей стан вкрай небезпечний для життя вихованця за умови відсутності ветеринарної допомоги.

Ризик розвитку ДВЗ у тварини збільшується після пологів, якщо у неї нещодавно пройшла операція, була застосована анестезія тощо.

Інші фактори ризику — грибки або бактерії, що викликають інфекцію крові, лейкоз, серйозне пошкодження тканин через опік, травми голови, а також патології, пов’язані з печінкою.

Причини

ДВЗ-синдром у собаки найчастіше спричиняється такими станами, як сепсис, травми та рак. Однак існують і більш рідкісні причини, які слід враховувати під час діагностики. Надзвичайно низька температура тіла (гіпотермія) може провокувати хворобу через активацію каскаду згортання у відповідь на пошкодження тканин. Укус отруйної змії може містити токсини, які порушують процес згортання крові.

Важкі опіки також активують каскад згортання і призводять до синдрому. Ускладнення під час вагітності можуть провокувати захворювання через вивільнення плацентарних факторів, які призводять до виникнення згустків.

Розглянемо причини, що провокують цю проблему, класифікуючи їх.

Фактори розвитку синдрому можна розділити на кілька категорій:

• Інфекційні хвороби — сепсис, важкі бактеріальні та вірусні інфекції;
• Травми і хірургічні втручання — великі травми, такі як переломи і поранення, оперативні втручання;
• Онкологічні захворювання — злоякісні новоутворення, особливо на пізніх стадіях;
• Імунні та аутоімунні захворювання — системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит;
• Токсичні впливи — укус отруйних тварин, інтоксикації різними хімічними речовинами;
• Серцево-судинні захворювання — тромбоемболія легеневої артерії, серцева недостатність;
• Патології вагітності та пологів — відшарування плаценти, емболія навколоплідними водами;
• Алергічні реакції — анафілактичний шок;
• Порушення обміну речовин — гіперліпідемія, гіпоксія (нестача кисню).

Небезпека ДВЗ-синдрому

ДВЗ-синдром становить серйозну небезпеку для здоров’я і життя собаки. Основна загроза полягає в одночасному виникненні безлічі мікротромбів, які блокують дрібні судини, і кровотеч через виснаження факторів згортання крові. У результаті порушується кровопостачання життєво важливих органів, таких як нирки, легені, печінка та головний мозок. Це призводить до їхнього пошкодження та дисфункції.

Без своєчасного та адекватного лікування ДВЗ-синдром може призвести до розвитку тяжких ускладнень, включно з нирковою, гострою дихальною, печінковою недостатністю та ушкодженням центральної нервової системи. Зрештою, за відсутності медичної допомоги стан стає вкрай важким.

Якщо ви підозрюєте, що у вашого вихованця ДВЗ, важливо негайно звернутися за ветеринарною допомогою. Лікування може включати переливання крові, плазми або тромбоцитів, а також препарати, які запобігають подальшому згортанню крові.

Симптоми ДВЗ-синдрому в собак

ДВЗ — це серйозне захворювання, яке виникає, коли в організмі відбувається надмірне згортання крові. Це може призвести до утворення тромбів у дрібних кровоносних судинах, що обмежує кровотік і призводить до пошкодження органів. Симптоми ДВЗ можуть включати слабкість, млявість, втрату апетиту, блювоту, діарею, кровотечу з носа або ясен тощо.

На початковій стадії ДВЗ-синдром у собак може не проявлятися явними клінічними ознаками, що ускладнює ранню діагностику. Однак у міру прогресування захворювання починають виявлятися характерні симптоми, які вимагають негайної уваги.

Однією з перших ознак може бути підвищена кровоточивість, яка проявляється у вигляді кровотеч із носа, ясен і дрібних ран. Також можуть виникати петехії — невеликі точкові крововиливи на шкірі та слизових оболонках. У важчих випадках можливий розвиток великих гематом і кровотеч у порожнині тіла.

Стан тварини може різко погіршитися, що виражається в слабкості, млявості й апатії. Собака може відмовлятися від їжі, спостерігається зниження апетиту. У результаті порушення кровообігу в органах і тканинах може розвинутися задишка, тахікардія та інші ознаки серцево-судинної недостатності.

На тлі ДВЗ-синдрому у собаки також можуть розвиватися симптоми, пов’язані з пошкодженням внутрішніх органів. Наприклад, при порушенні функції нирок виникає зменшення кількості сечі, що виділяється (олігурія) або її відсутність (анурія). Пошкодження печінки проявляється жовтушністю шкіри та слизових оболонок, а також порушеннями в роботі шлунково-кишкового тракту.

У кінцевих стадіях захворювання без своєчасного втручання можуть розвинутися важкі ускладнення, такі як поліорганна недостатність і шоковий стан.

Подібність ДВЗ з іншими патологіями

ДВЗ-синдром у собак має безліч симптомів, які можуть нагадувати інші захворювання. Це створює складнощі в постановці діагнозу, оскільки ознаки можуть перетинатися з проявами різних патологій.

Захворювання	Чим схоже	Чим відрізняється
Тромбоцитопенія	Кровотечі, петехії	Відсутність мікротромбозів у дрібних судинах
Сепсис	Лихоманка, слабкість	Присутність інфекційного агента, часто позитивні посіви крові
Гострий лейкоз	Кровотечі, слабкість	Зміни в лейкоцитарній формулі, наявність бластних клітин
Гемофілія	Підвищена кровоточивість	Спадкове захворювання, відсутність мікротромбозів
Отруєння антикоагулянтами	Кровотечі, гематоми	Історія можливого контакту з отрутами, специфічні зміни в коагулограмі
Імунні захворювання	Кровотечі, слабкість	Присутність специфічних антитіл, аутоімунні реакції

Діагностика ДВЗ

Вона вимагає комплексного підходу, що включає кілька методів дослідження. Насамперед ветеринарний лікар проводить клінічний огляд тварини, звертаючи увагу на наявність кровотеч, гематом і петехій. Однак для підтвердження діагнозу необхідно провести низку лабораторних тестів.

Одним з основних методів діагностики є коагулограма — аналіз, що дає змогу оцінити стан системи згортання крові. Під час цього дослідження визначають час згортання крові, протромбіновий час, активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) і рівень фібриногену. Важливим показником є також наявність продуктів розпаду фібрину (D-димерів), які вказують на активне згортання і руйнування тромбів.

Крім коагулограми, проводиться аналіз крові на кількість тромбоцитів. При ДВЗ-синдромі у собак часто спостерігається тромбоцитопенія — зниження рівня тромбоцитів у крові, що пов’язано з утворенням мікротромбів.

Для точнішої діагностики можуть використовуватися додаткові методи дослідження, як-от біохімічний аналіз крові, який допомагає оцінити функцію внутрішніх органів, уражених унаслідок ДВЗ-синдрому. Ультразвукове дослідження (УЗД) і рентгенографія можуть бути призначені для оцінки стану органів і виявлення можливих пошкоджень.

У деяких випадках може знадобитися цитологічне дослідження тканин і рідин організму для виключення інших патологій і підтвердження ДВЗ-синдрому.

Лікування ДВЗ-синдрому у собак

Терапія у собак є складним і багатокомпонентним процесом, спрямованим на усунення першопричини захворювання, стабілізацію стану тварини та відновлення нормальної функції системи згортання крові.

Перший крок у лікуванні ДВЗ-синдрому — усунення основного захворювання або фактора, що викликав такий стан. Це може бути купірування інфекції, видалення пухлини, контроль за кровотечею або усунення токсичного впливу.

Для стабілізації стану собаки застосовується інтенсивна терапія, що включає:

• Інфузії — введення внутрішньовенних розчинів для підтримання об’єму циркулюючої крові, поліпшення мікроциркуляції та запобігання шоковому стану.
• Застосування антикоагулянтів — гепарин може бути призначений для запобігання утворенню нових тромбів і зупинки прогресування ДВЗ-синдрому. Однак застосування подібних препаратів має бути суворо контрольованим через ризик кровотеч.
• Трансфузії компонентів крові — у деяких випадках може знадобитися переливання свіжозамороженої плазми або тромбоцитарної маси для відновлення дефіциту чинників згортання і тромбоцитів.
• Антибіотикотерапію — за наявності інфекційного процесу призначають антибіотики широкого спектра дії для боротьби з інфекцією. Це можуть бути: амоксицилін/клавуланат (наприклад, «Синулокс»), цефалексин («Кефлекс»), енрофлоксацин («Байтрил»).

Крім цього, важливою частиною лікування є симптоматична терапія, спрямована на підтримку функції життєво важливих органів. Вона може включати застосування препаратів для підтримки нирок, печінки, серця і легенів, а також контроль за рівнем електролітів і кислотно-лужного балансу.

Можливі ускладнення ДВЗ

ДВЗ-синдром є серйозним станом, який може призвести до безлічі ускладнень, що загрожують життю собаки. Одним із найнебезпечніших є поліорганна недостатність, за якої порушується функція одразу кількох життєво важливих органів: з’являються проблеми з нирками, печінкою, легенями та серцем.

Ще ДВЗ-синдром може ускладнюватися гострою нирковою недостатністю.

Порушення кровопостачання нирок призводить до їхньої дисфункції, що проявляється зменшенням або відсутністю виділення сечі. Цей стан потребує негайного введення інфузійних розчинів і, можливо, проведення діалізу.

ДВЗ також може призвести до розвитку гострої дихальної недостатності у собаки. Закупорка дрібних судин легень спричиняє порушення газообміну, що проявляється задишкою, тахіпное (прискорене дихання) і ціанозом (посиніння слизових оболонок). У таких випадках необхідні застосування кисневої терапії та підтримка дихальної функції.

Пошкодження печінки, спричинене ДВЗ-синдромом, призводить до розвитку гострої печінкової недостатності. Симптоми включають жовтушність шкіри та слизових оболонок, порушення згортання крові, збільшення розмірів печінки та зміну поведінки собаки. Лікування спрямоване на підтримання функції печінки та запобігання подальшим ушкодженням.

Порушення функції центральної нервової системи є ще одним серйозним ускладненням ДВЗ-синдрому. Закупорка судин головного мозку може призвести до розвитку судом, втрати свідомості, зміни поведінки та інших неврологічних симптомів. Цей стан потребує негайного введення препаратів для підтримання мозкового кровообігу та запобігання незворотнім ушкодженням.

Прогноз

Прогноз у разі ДВЗ-синдрому у собак залежить від безлічі чинників, включно з причиною, що спричинила стан, своєчасністю початку лікування і ступенем пошкодження органів. ДВЗ-синдром є критичним станом, що вимагає невідкладної ветеринарної допомоги.

Якщо ДВЗ-синдром було діагностовано на ранній стадії і лікування розпочато своєчасно, шанси на успішне одужання значно збільшуються. При цьому важливо швидко усунути основну причину, що викликала синдром, і стабілізувати стан собаки за допомогою інтенсивної терапії.

У разі якщо лікування розпочато на пізніших стадіях, коли вже відбулися значні ушкодження органів, прогноз стає більш обережним. Такі собаки потребують тривалого відновлювального періоду та постійного нагляду ветеринарного лікаря. Можливі рецидиви, особливо якщо основне захворювання не було повністю вилікувано.

Також варто зазначити, що деякі ускладнення, викликані ДВЗ-синдромом, можуть мати тривалі або постійні наслідки для здоров’я тварини. Наприклад, ниркова або печінкова недостатність, неврологічні порушення можуть вимагати тривалого лікування та спеціалізованого догляду.

Профілактика ДВЗ

Профілактика ДВЗ у собак полягає у своєчасному виявленні та лікуванні захворювань, які можуть призвести до розвитку цього небезпечного стану.

Основні заходи профілактики:

• Регулярні візити до ветеринара допомагають виявити і контролювати хронічні захворювання, які можуть спровокувати ДВЗ-синдром.
• Важливо своєчасно лікувати будь-які інфекційні процеси, особливо ті, які можуть перейти в сепсис. Вакцинація проти інфекційних хвороб також є важливим заходом профілактики.
• Мінімізація стресових ситуацій для собаки, таких як переїзди, зміни в оточенні, допомагає підтримувати загальний стан здоров’я вихованця.
• У разі будь-яких травм необхідно негайно звертатися за ветеринарною допомогою для запобігання ускладнень та інфекцій.
• Збалансоване харчування, достатня фізична активність і профілактика ожиріння сприяють зміцненню імунної системи і загального здоров’я собаки.
• Під час вагітності та пологів важливо проводити регулярні огляди у ветеринарного фахівця для виявлення і запобігання можливих ускладнень, таких як відшарування плаценти або емболія навколоплідними водами.

За матеріалами

• В. Kirk’s Modern Course in Veterinary Medicine, 2014.
• Paul M. Freeman, Edward Ives «A practical approach to neurology for small animal specialists», 2020.
• Andre Jaggi, Richard Le Couteur «Neurology of Small Animals», 2010.

Як змінився світ тварин у 2025 році — наш погляд.