До якого віку ростуть собаки?

Спостерігати за ростом цуценяти — надзвичайно цікаво. Незграбність, грайливість, лагідність викликають розчулення, а неслухняність, пустощі та перевірка меж дозволеного можуть розсердити навіть найлояльнішого господаря. Все це — невід’ємні супутники зростання і розвитку вихованця.

Крім безлічі емоцій, які переживає власник після придбання собаки, він також повинен проявити відповідальність у вирощуванні цуценяти, адже період зростання собаки — найнасиченіший період у його житті:

• Формування органів і систем вимагає від власників пильної уваги до здоров’я та розвитку улюбленця, до умов його утримання, догляду та харчування. Те, що є природним для дорослого собаки, може бути під забороною для собаки, що росте. Наприклад, стрибки через перешкоду, а також стрибки з висоти вкрай не рекомендовані цуценятам великих порід у період зростання.
• Так інтенсивно, як у ранньому віці, собака більше не зустрічатиметься з новими стимулами. Нові смаки, ігри, люди, ситуації, транспорт, інші собаки, миття лап і купання цілком, сніг, поїздки, похід до ветеринарного лікаря, незнайомі запахи та харчові спокуси на вулиці — ось далеко не повний перелік того, з чим познайомиться улюбленець у період зростання і на що йому належить виробити адекватні реакції.
• У міру зростання цуценяти у нього формуються і закріплюються реакції, звички і поведінка загалом. Цілеспрямовані зусилля власника з навчання основам слухняності, командам здатні перетворити малокероване цуценя на передбачуваного, в хорошому сенсі «зручного», собаку, якого легко можна взяти в подорож, відпустити з повідця, залишити самого в кімнаті з безліччю привабливих стимулів (їжа на столі, взуття та будь-які інші речі в межах доступу).
• Недосконалість імунної системи вимагає дотримання заходів безпеки та профілактики інфекційних захворювань у вигляді вакцинації та карантину, обмеження контактів з іншими тваринами.

Що таке зростання собаки?

Для того, щоб відповісти на запитання, до якого віку ростуть собаки, слід визначитися з тим, що означає зріст.

• Якщо йдеться про зріст, вимірюваний за висотою в холці, то до віку 6 місяців дрібні та до віку 8 місяців великі собаки наближаються до розміру дорослої тварини. Далі зріст, як правило, збільшується в межах 10 %.
• Якщо говорити про остаточне оформлення собаки і набуття ним пропорцій дорослої особини, то у собак дрібних порід це відбувається у віці півтора року, у середніх — ближче до двох років, а у великих і гігантських порід — не раніше двох з половиною років.
• Дорослішання цуценяти з погляду слухняності, передбачуваності поведінки, достатньої витримки та інших ознак зрілості залежить від двох істотних чинників: фізіологічного (що включає і темперамент, і стабілізацію гормонів, проходження фази статевого дозрівання) та поведінкового (передусім залежного від вкладених у виховання зусиль: навчання командам, знайомство з великою кількістю різноманітних ситуацій, просторів і стимулів та вироблення потрібних реакцій на них, ігри й інтелектуальні задачки для вихованця).

Що впливає на ріст цуценяти?

Перерахуємо, що визначає швидкість і тривалість росту цуценяти:

1. Основний фактор, що визначає швидкість перетворення цуценяти на дорослу особину, — це порода, а точніше категорія порід, виділена за розміром: так, найшвидші темпи зростання у віці до 6 місяців спостерігаються у собак дрібних порід, у той час як у великих і гігантських період зростання сильніше розтягнутий у часі.

2. Стать. Собаки жіночої статі, як правило, дозрівають раніше, ніж особини чоловічої статі. Особливо це помітно у собак великих і дуже великих порід. Самці частіше виростають більш фактурними, великими і потужними, ніж самки тієї ж породи.

3. Умови вирощування:

• харчування. Харчування на етапі росту має бути предметом пильної уваги заводчика. З моменту народження цуценяти критично важливим є годування материнським молоком, яке забезпечує як усіма необхідними поживними речовинами, так і захистом від вірусів. Під час переведення цуценяти на тверду їжу важливо переконатися, що харчування задовольняє всі потреби організму: дає необхідну кількість енергії, дає змогу запобігати проблемам з опорно-руховим апаратом, але водночас не сприяє пришвидшенню росту або набору зайвої ваги. Перегодовування і зайва вага у цуценяти ведуть до додаткового навантаження на суглоби і зв’язки. Особливо небезпечне перегодовування цуценятам великих порід, яким і так притаманні швидкі темпи зростання, що саме по собі є ризиком порушень скелетно-м’язової системи. Загалом помилки в годуванні ведуть до більш серйозних наслідків саме у цуценят великих порід. Річ у тім, що критичним періодом росту у цуценят дрібних порід є час годування материнським молоком, тобто дитинча отримує найбільш підходяще харчування в цей важливий для росту період. У собак же великих порід період активного росту зміщений (припадає на вік 3-5 місяців), що ставить перед власником важливе завдання вибору збалансованого раціону.
• фізичні навантаження. Рух, активні ігри — необхідна умова для росту та розвитку собаки. Цуценята, змушені перебувати в екстремально обмежених умовах упродовж періоду росту, як правило, мають порушення будови кістково-м’язового апарату: деформації хребта, слабкість суглобів, розмет (вивертання лап у сторони) або інші проблеми з лапами. Також фізична активність допомагає зміцнювати м’язи, за рахунок яких відбувається ріст собаки на більш пізніх етапах, коли скелет уже сформований.
• емоційне середовище. Стреси, директивні методи дресури, травматичні ситуації, застосування покарання можуть вплинути на природний процес росту, призвести до збоїв у розвитку цуценяти.

4. Здоров’я і турбота про вихованця. Здоров’я собаки визначається спадковими факторами та зусиллями власників.

При виборі цуценяти важливо уважно:

• вивчити його родовід, звернути увагу на те, як довго жили його родичі та наскільки це відповідає середнім показникам тривалості життя, характерної для породи;
• перевірити наявність сертифікатів про відсутність у батьків цуценяти генетичних захворювань, характерних для конкретної породи. У кожної породи свій перелік спадкових захворювань, які часто трапляються, і відповідальні собаківники враховують це під час планування в’язки та потомства;
• оглянути батьків цуценяти, щоб побачити, наскільки вони здорові і як утримуються. Такі ознаки як блиск шерсті, чистота очей, вух, активність, запах, свобода рухів допоможуть скласти уявлення про самопочуття собак. Безумовно, ці характеристики недоцільно дивитися в матері цуценяти після пологів, у період вигодовування посліду;
• перенесені в цуценячому віці захворювання можуть призвести до серйозних затримок росту, до дефектів розвитку кістково-м’язової та серцево-судинної систем, від яких безпосередньо залежать ріст і фізичний розвиток собаки. Запобігти багатьом захворюванням можна, якщо своєчасно проводити вакцинацію;
• зараженість цуценят гельмінтами також перешкоджає розвитку, оскільки не відбувається повноцінне засвоєння поживних речовин зі споживаної їжі. Саме тому важливо дотримуватися всіх рекомендацій ветеринарних лікарів щодо профілактики та лікування гельмінтозів у цуценят.

Вікові періоди, прийняті у виставковій діяльності

Прийнято виділяти виставкові класи собак відповідно до їхнього віку і титулованості. Розробленим відповідно до вимог Міжнародної кінологічної федерації (FCI), до виставкових класів, які мають чіткі вікові рамки, відносять такі:

• бебі (baby class) — наймолодша виставкова група, куди можуть бути записані собаки віком від 3 до 6 місяців;
• цуценята (puppy class) — віковий клас від 6 до 9 місяців;
• юніори (junior class) — триваліший за часом порівняно з попередніми класами, куди відносять собак віком від 9 до 18 місяців;
• проміжний клас (intermediate class) — має частковий віковий перетин із класом юніорів і дає змогу виставляти собак віком від 15 до 24 місяців;
• собак із 15 місяців за наявності відповідних сертифікатів і дипломів можна записувати в усі «дорослі» класи: відкритий (open class), робітничий (working class), класи чемпіонів (champion class) і чемпіонів Національного Клубу порід (club champion class);
• ветерани (veteran class) — клас, до якого собака може потрапити після досягнення віку 8 років.

Згідно з наведеною вище періодизацією, точкою закінчення росту собаки є вік 24 місяців.

Як росте собака?

Зростання собаки починається з моменту внутрішньоутробного розвитку, протягом якого із заплідненої яйцеклітини, пройшовши стадії ембріона і плода, розвивається цуценя, яке при народженні важить від 70 грамів (якщо йдеться про найменшу породу — чихуахуа) до 800 грамів (саме стільки можуть важити цуценята гігантських порід собак — німецького дога, тибетського мастифа — у разі малоплідних вагітностей).

0 – 2 місяці

З моменту народження і весь період перебування у заводчика (який не повинен становити менше 2 місяців) цуценя активно росте:

• по-перше, значно збільшуються параметри його зросту і ваги;
• по-друге, з ним відбуваються якісні зміни: відкриваються очі, цуценя встає на ноги і починає ходити, у нього ростуть молочні зуби, а до віку 1,5-2 місяців цуценя переходить з материнського молока на тверду їжу.
• У цей період важливо регулярно зважувати цуценят, щоб відстежити динаміку і не пропустити критично важливий недобір маси тіла.

2 – 6 місяців

Після передачі цуценяти майбутнім власникам темпи зростання залишаються високими аж до досягнення віку півроку. Власники зазвичай знайомляться з майбутнім улюбленцем, коли йому виповнюється 1,5-2 місяці, тому в них часто виникає відчуття, що цуценя виросло дуже швидко, адже до віку 6 місяців (по суті за 4 місяці в новій сім’ї) цуценя перетворюється на собаку, дуже близького за розмірами до дорослого. Крім росту тіла в цей період відбувається і зміна зубів.

6 – 12 місяців

З півроку до року у собак різних порід спостерігається сильна варіативність: деякі продовжують активно формуватися і рости (великі мастифи, наприклад), інші помітно знижують темпи зростання (собаки середніх порід), а деякі взагалі зупиняють зростання (декоративні дрібні собаки). У цей період у більшості вихованців формується репродуктивна система. Це не означає, що настає статева зрілість, проте відбувається робота статевих гормонів і статеве дозрівання.

1 – 2 (2,5) роки

Приблизно з року (а у гігантських порід трохи пізніше) собака перестає рости вгору, але при цьому нарощує м’язовий корсет, збільшує масу тіла.

Після 2,5 років говорити про зростання вже буде помилково, у цьому віці, як правило, собака вже сформований і за умови якісного догляду залишатиметься в такій формі тривалий час, доки не настане фаза старіння, що характеризуватиметься зниженням активності, збільшенням ймовірності прояву вікових і хронічних захворювань. Старіння можна помітити вже з 6 років у представників гігантських порід або у собак, які тривалий час перебували в екстремальних умовах. Однак собаки дрібних і середніх порід із породних ліній, у яких відсутні серйозні спадкові захворювання, можуть залишатися активними, бадьорими, грайливими довгі роки — до 10-14 років.

Основні закономірності росту цуценят

Загалом ріст цуценяти з моменту народження і приблизно до півроку можна позначити двома основними характеристиками.

Стрімкістю:

• у віці 7-10 днів цуценята подвоюють свій зріст при народженні;
• протягом першого місяця вага цуценят збільшується в 6-7 разів, а до півтора місяця — в 10 разів відносно ваги при народженні.

Нерівномірністю:

• при народженні у дитинчати тулуб подовжений, а кінцівки короткі. У перший час після народження цуценя росте у висоту, після чого починається зростання в ширину;
• в окремі вікові періоди спостерігаються диспропорції тіла щодо голови або довжини лап, вгодованість у ранньому віці та зайва худорба у фазі інтенсивного росту опорно-рухового апарату;
• найактивніше зростання відбувається від народження до півроку, але це зовсім не означає, що в 6 місяців зупиняється ріст — просто збільшення зросту та ваги, а також зміна пропорцій тіла стають більш рівномірними.

Саме у зв’язку з нерівномірністю росту, фіксації тільки зросту і ваги буває недостатньо. Тому в дослідницьких цілях і під час якісної племінної роботи крім базових параметрів цуценят також вимірюють і додаткові: обхвати грудей, п’ясті, індекси статури.

Особливості росту цуценят різних порід

Найшвидше досягають розміру дорослої особини дрібні, декоративні породи, наприклад:

• чихуахуа — 7 місяців;
• такса — 8 місяців;
• той-тер’єр, мопс — 9 місяців.

Деякі собаки великих порід ростуть приблизно до року: ротвейлер, кавказька вівчарка. Однак потім вони продовжують набирати м’язову міць.

Але є породи, завершення росту яких відбувається лише до двох років (німецька вівчарка) і пізніше (сенбернар, німецький дог).

Якщо акцентувати увагу на інших відмінностях у зростанні собак різних порід, то собаки дрібних порід до моменту дорослості збільшують свою вагу під час народження у 20 разів, у той час як собаки великих і гігантських порід — у 70-100 разів.

Особливості росту породистих і безпородних собак

Ключова відмінність у зрості між породистими і непородистими собаками полягає в передбачуваності росту перших і варіативності росту других. Собаки, що належать до конкретної породи, з великою ймовірністю за зростом і вагою потраплять «у стандарт» — тобто відповідатимуть параметрам, записаним і затвердженим у стандарті породи. І, відповідно до розміру породи, закінчення формування організму в таких собак теж досить передбачуване за часом.

Якщо ж ідеться про собак змішаних порід, то вгадати, на яку конкретно з особин, що брали участь в утворенні генотипу, це цуценя буде схоже, майже неможливо. Навіть в одному посліді можуть бути собаки дуже маленьких розмірів, які ростуть до 6-8 місяців, і собаки-гіганти, остаточний розвиток яких припаде на вік 18-24 місяців.

Позначити конкретну точку, коли можна сказати, що собака виріс, буває складно: для когось критерієм буде висота в холці, для когось — можливість повністю довіряти улюбленцю і, йдучи з дому, не ховати взуття, їжу зі столу та інше. Зростання собаки — складний процес, і завдання власника — комплексно підійти до питання розвитку свого вихованця як у фізичному, так і в інтелектуальному та соціальному планах.

Додатковий матеріал: До якого віку собака вважається цуценям і коли дорослим?

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.