Демодекоз у собак — симптоми та лікування.

Демодекоз — це поширене запальне паразитарне захворювання шкіри, яке, як вважають, пов’язане з генетичним або імунологічним порушенням.

Захворювання дає змогу кліщам із нормальної шкірної біоти розмножуватися у волосяних фолікулах і сальних залозах, що призводить до алопеції, еритеми, лущення, випадання шерсті, гнійничків (пустул), фурункульозу, вторинних інфекцій.

Під час перебігу хвороби у собаки може бути уражена морда, передні кінцівки, а також уся поверхня тіла.

Причини зараження

Паразит є нормальним мешканцем шкіри собаки. Про це свідчать ПЛР-дослідження, які демонструють, що невеликі популяції кліща колонізують більшість ділянок шкіри здорових особин. Кліщі передаються новонародженому під час грудного контакту з матір’ю впродовж перших 2-3 днів життя, а в цуценят, вилучених у суки шляхом кесаревого розтину та вирощених далеко від неї кліщів немає.

Імунна система господаря зазвичай тримає чисельність кліщів під контролем.

Собаки з генералізованим демодекозом мають генетичний клітинно-опосередкований імунодефіцит, пов’язаний із пригніченою функцією Т-клітин (фактична кількість Т-клітин зазвичай нормальна). Рекомендується, щоб вони не використовувалися в жодній програмі розведення.

Важливі фактори в патогенезі включають розрив шкірного бар’єру, запалення, вторинні бактеріальні інфекції, реакцію гіперчутливості IV типу, що може пояснити алопецію, свербіж, еритему та утворення комедонів, пов’язані з цим захворюванням.

У собак існує три морфологічно різних типи кліщів демодекса.

• Demodex canis: найпоширеніша форма демодекса. Мешкає у волосяному фолікулі. Сигароподібна доросла особина має розміри приблизно 170-225 мкм і 4 пари ніг;
• D cornei — кліщ із коротким тілом. Короткотілий кліщ Demodex, який, можливо, більше мешкає на поверхні (роговий шар), схожий на D. gatoi у кішок;
• D injai — довготіла форма. Відносний новачок. Найчастіше його можна виявити в сальних залозах. Усі стадії життя в нього набагато довші, ніж аналогічні стадії D. canis — довжина дорослої особини становить 330-370 мкм (приблизно вдвічі більша за D. canis).

Група ризику

Демодекоз може виникнути у собак віком до 12 місяців, у собак дрібних порід — до 18 місяців, у великих і гігантських порід або молодше внаслідок ослабленого імунітету, пов’язаного з ендопаразитизмом (гельмінтами) — до 2 років.

У цуценят також він може розвинутися через незрілу імунну систему або специфічну для кліщів імунокомпетентність. Підвищена поширеність у деяких порід вказує на спадкову основу демодекозу в підлітків, особливо для генералізованої форми.

У собак старше 18 місяців хвороба може виникнути внаслідок пригнічення імунітету, спричиненого лікарськими препаратами, наприклад, глюкокортикоїдами, циклоспорином, оклацитинібом, хіміотерапією або системним захворюванням, наприклад, гіперадренокортицизмом, гіпотиреозом, неоплазією, недоїданням, паразитизмом. Тому таким пацієнтам слід провести детальний ветеринарний огляд, а також повне діагностичне обстеження для виявлення основних захворювань.

Наявні дані вказують на те, що успішне лікування демодекозу в собаки може сприяти ремісії. Однак повідомлялося, що до 56% дорослих собак із захворюванням не мають виявленого основного захворювання. Багато випадків, діагностованих у віці 2-4 років, мали постійні проблеми з цуценячого віку, тому час початку хвороби може бути менш ясним.

Види демодекозу у собак з фото

Демодекоз у собаки може проявлятися як у локалізованій, так і в генералізованій формі.

Диференціація важлива, оскільки більшість локалізованих випадків, як правило, мають дуже сприятливий прогноз, зазвичай проходять без специфічного лікування.

Не існує загальноприйнятого визначення, який вигляд має демодекоз у собак, і не виокремлюють особливостей, які чітко вказували б на відмінності між видами, але локалізований демодекоз було визначено як такий, за якого наявні «6 або менше уражень діаметром менш як 2,5 см».

Обережно! Нижче, неприємний контент!
Це фото містить матеріали, які можуть здатися людям неприємними.

Локалізований демодекоз у собак: посилання на фото. Чутливий контент.

Генералізований демодекоз у собак може бути визначений як той, за якого є понад 12 уражених ділянок або більше. Це ураження, за якого зачіпається вся ділянка тіла, наприклад, олова та обличчя.

Обережно! Нижче, неприємний контент!
Це фото містить матеріали, які можуть здатися людям неприємними.

Генералізований демодекоз у собак: посилання на фото. Чутливий контент.

Симптоми

В уражених пацієнтів можуть проявлятися різні клінічні симптоми:

• Папулопустульозний дерматит — легко сплутати з бактеріальним захворюванням шкіри;
• «З’їдений міллю» вигляд шерсті (вогнищева спонтанна алопеція) — особливо у короткошерстих собак. Його легко сплутати з бактеріальним захворюванням шкіри, дерматофітією та аномаліями волосяних фолікулів;
• Еритематозний дерматит;
• Гіперпігментовані плями / комедони;
• Лусочки — легко сплутати з лускатим дерматозом або інфекцією;
• Пододемодекоз — у цих випадках діагностувати захворювання може бути особливо складно.

У собак з демодекозом injai може проявлятися по-різному. Найчастіше, це себорейний дерматит у дорсо-поперековій ділянці.

Собаки старше двох років породи тер’єр найчастіше схильні до хвороби.

Повідомлялося, що терапія глюкокортикоїдами і гіпотиреоз є причинами, що сприяють виникненню захворювання, а також можуть бути присутніми вторинний бактеріальний фолікуліт і малассезіальний дерматит.

Діагностика

Зішкріб шкіри та трихограми (вищипування волосся) є традиційними тестами, що проводяться для діагностики хвороби.

Трихоскопія волосся вважається менш чутливою, ніж зішкріб шкіри, коли кількість кліщів невелика.

Відомо про один метод діагностики з використанням скотча: стрічку накладають на досліджувану ділянку і здавлюють шкіру перед зняттям стрічки. У дослідженні повідомлялося, що цей метод дав змогу значно збільшити виявлення кліщів порівняно з глибоким зішкрібанням шкіри, як у загальній кількості кліщів, так і в кількості виявлених личинок і дорослих особин. Не спостерігалося суттєвої різниці між двома методами щодо кількості яєць або німф.

Як правило, біопсія шкіри не вважається відповідним діагностичним тестом для виключення проблем. Зібраний зразок, як правило, невеликий, кліщі мають тенденцію зменшуватися

У разі пододемодекозу можуть знадобитися глибокі зішкрібки шкіри під дією седації або біопсії.

Кліщі демодекса, а також хейлетіелла, коростяні кліщі та блохи, можуть бути виявлені при дослідженні калу. Як не дивно, повідомлялося про вищий рівень успіху в діагностиці D. gatoi при дослідженні калу порівняно зі зішкрібами шкіри.

У випадках генералізованого демодексу у цуценят, як правильно збалансоване харчування, так і боротьба з паразитами відіграють дуже важливу роль в одужанні, для виключення вродженого захворювання необхідна загальна оцінка стану здоров’я, включаючи аналізи крові та сечі.

Лікування демодекозу собак

Системна протипаразитарна терапія не потрібна при локалізованому демодекозі. Немає жодних доказів того, що локалізовані випадки призводять до генералізованих. Це не означає, що немає ніякого лікування.

Погане харчування, безумовно, зіграє певну роль в імунній системі улюбленця, і ретельна оцінка раціону і правильні дієтичні рекомендації відіграють важливу роль. Зазвичай рекомендують збалансовані високоякісні високоякісні комерційні дієти.

Також важлива оцінка фекалій, а також відповідна дегельмінтизація.

Продукти, що містять бензоїлпероксид, часто рекомендують дерматологи, оскільки вони сприяють звільненню фолікулів від вмісту, але препарат справді сушить шкіру, і після нього слід нанести зволожувальний крем.

Генералізований демодекоз у собак

Власник має знати, що після початку лікування генералізованого демодекозу за улюбленцем слід спостерігати, повторюючи зішкрібки кожні 4 тижні. Якщо одна схема лікування виявляється безуспішною, то спробуйте іншу.

Фолікулярний демодекоз у собак пов’язаний з бактеріальною інфекцією шкіри.

Вторинні бактеріальні та дріжджові інфекції шкіри та вух є поширеними проблемами, які посилюють шкірне захворювання, викликаючи або сприяючи виникненню свербежу. Виявлення та лікування цих вторинних інфекцій дуже важливі для успішної профілактики хвороби.

Надзвичайно важливо поліпшити харчування шляхом введення збалансованої, відповідної до віку дієти, а також лікування кишкових паразитів або інших чинників стресу, особливо у цуценят, безпритульних або врятованих, хворих собак.

Більшість собак із демодекозом лікуються амбулаторно. Однак тваринам із важким генералізованим демодекозом, пододермітом, глибокою піодермією, сепсисом, болем, лихоманкою, зневодненням і ускладненнями від основних захворювань може знадобитися госпіталізація для підтримуючого лікування.

Найкращі препарати зі схемами лікування

Препарат Амітраз ліцензований у багатьох країнах для лікування демодекозу у собак. Є переконливі докази ефективності застосування препарату. На жаль, довгошерстих і середньошерстих собак слід стригти перед застосуванням.

Авермектини — Івермектин, Дорамектин являють собою макроциклічні лактони. Представники багатьох порід дуже чутливі до впливу Івермектину. Хоча коллі мають найвищу частоту мутацій, реакцію на препарат відзначають у довгошерстого віппета, шотландської вівчарки, мініатюрної австралійської вівчарки, німецької вівчарки, бордер-колі та інших.

Оскільки цей генетичний дефект був виявлений у багатьох собак змішаних порід, тестування рекомендується всім собакам перед використанням Авермектину.

Всі ці препарати вважаються перевіреними і рекомендуються для лікування демодекозу у собаки.

Ізоксазоліни є ароматизованими жувальними таблетками, нещодавно випущеними як ветеринарні препарати, призначені для профілактики і лікування блошиних і кліщових інвазій у собак. Вони мають потужну, швидку і тривалу інсектицидну та акарицидну дію, забезпечуючи 4-12 тижнів захисту. Нещодавно ці препарати було запропоновано як альтернативне ефективне лікування. Активно ведуться дослідження на тему — чим лікувати демодекоз у собак.

Антибіотики для місцевого або системного застосування можуть бути призначені відповідно до клінічних ознак і цитології. У пацієнтів, які не реагують на антибактеріальну терапію або мають в анамнезі кілька курсів антибіотикотерапії, слід проводити бактеріальний посів, тестування на чутливість, щоб спробувати виявити і вилікувати стійкі бактерії.

Підбиваючи підсумок, можна зробити висновок, що за наявності відповідних діагностичних навичок і правильної протипаразитарної терапії вірогідність успіху в разі цього найскладнішого захворювання може бути досить високою.

Важливо розуміти таке:

• Дорослі собаки потребують повного обстеження на предмет можливих супутніх захворювань.
• Близько 10% собак із локалізованим демодекозом можуть прогресувати до генералізованої форми.
• Лікування генералізованого демодекозу може бути тривалим і дорогим.
• Клінічні ознаки часто поліпшуються ще до протипаразитологічного лікування, тому для успішності лікування важливими є часті повторні перевірки та зішкрібки шкіри.
• Існує ймовірність рецидиву після припинення лікування, особливо якщо лікування припинено передчасно, що призводить до рецидиву захворювання.
• Деяких собак можна контролювати, але не лікувати, особливо тих, яких лікують імуносупресивними препаратами, які не можна відмінити, або з невстановленими, неконтрольованими чи невиліковними супутніми захворюваннями.
• Відповідно до поточних керівних принципів, що ґрунтуються на фактичних даних, собак із демодекозом, які потребують паразитицидної терапії, не слід розводити через потенційну спадковість.

У більшості собак захворювання має хороший прогноз до одужання. Воно повинно контролюватися щомісяця за допомогою декількох зіскрібків шкіри, щоб звести до мінімуму рецидиви.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.