Чи правда, що коти більше прив’язуються до будинку, ніж до свого господаря?

«Кішки гуляють самі по собі, прив’язуються до будинку, а не до господаря, не страждають від відсутності господаря і взагалі буквально насилу терплять людину, яка живе на їхній території». Чи чули щось подібне? Не сперечаємося, таких екземплярів у сімействі котячих достатньо. Але все ж таки не всі такі.

Почнемо з того, що цей матеріал, ми вирішили підготувати після публікації статті: Один вдома: скільки часу ваш кіт може провести без вас? На початку публікації, є спірне речення: «Вважається, що коти більше прив’язуються до будинку, ніж до свого господаря.»

Це речення, зачепило деяких людей і вони залишили свої коментарі, написавши, що це маячня і що усі домашні тварини, прив’язуються до своєї людини.

Пізніше з’явився ще один подібний коментар.

І на нашу думку, це, швидше за все, свідчить про те, що наші читачі вдумливо читають матеріал, а також дійсно люблять своїх тварин і не уявляють життя без них. Це дійсно схвально.

У цій статті ми не намагатимемося в жодному разі виправдовуватися. Навіть не думайте про це. Наша позиція незмінна. Усі тварини різні. Речення, яке породило дискусію у коментарях, на нашу думку, не є твердженням. Хоча, згодні, для багатьох воно схоже на твердження. Однак виправляти його ми там не будемо, залишимо як є. Все напишемо тут, у новому матеріалі.

Слід звернути увагу, далі за текстом пишемо, що не всі кішки такі: «Але буває навпаки. І якщо ваш вихованець з таких, постарайтеся надовго не залишати його одного». Тобто з самого початку ми не намагалися щось стверджувати з цього приводу. Більше того, в одному з коментарів, ми наводимо посилання на дослідження, з яких видно, що самі вчені не мають єдиної думки щодо цього, а також навели власний приклад зі своєю точкою зору на це питання. Проте, важко щось стверджувати на сто відсотків, коли немає достатніх фактів. Тому, у сьогоднішній статті, ми вирішили провести пошук та аналіз інформації, яка підтверджує чи спростовує твердження: «Чи правда, що коти більше прив’язуються до будинку, ніж до свого господаря?»

Чи правда, що коти більше прив’язуються до будинку, ніж до свого господаря?

Ні, це твердження не є цілком вірним. Коти можуть стати дуже прив’язаними до свого будинку, особливо якщо вони звикли до комфортного життя і мають все необхідне для щасливого і здорового життя. Але вони також можуть стати дуже прив’язаними до свого господаря, якщо з ними добре поводяться, дбайливо ставляться до їх потреб і надають їм достатньо уваги. Коти мають розвинену індивідуальність і можуть відчувати прив’язаність до людей, з якими мають близькі стосунки. Деякі дослідження показують, що кішки можуть бути прив’язані до своїх власників та виявляти деякі ознаки дискомфорту, коли вони (господарі) відсутні. Крім того, кішки можуть взаємодіяти зі своїми власниками, включаючи ігри, ласку та спілкування.

Хоча кішки та коти можуть гуляти самостійно і проводити більшу частину дня віддалено від своїх власників, це не означає, що вони не потребують уваги та догляду. Як і будь-які інші домашні тварини, кішки / коти потребують належного догляду, включаючи щоденне годування, догляд за шерстю, гігієну та медичний догляд.

Таким чином, хоча кішки / коти можуть бути незалежними, вони все ж можуть прив’язуватися до своїх власників і потребувати деякої уваги та догляду з їхнього боку. Але, це усе виключно слова, які не підкріплені ніякими аргументами. Чи існують дослідження або експерименти з цієї теми?

Чи існють якісь наукові експерименти / дослідження, які підтверджують або спростовують це?

Так, існують дослідження, що підтверджують, що коти та кішки можуть стати прив’язаними до свого господаря. Наприклад, у 2015 році було проведено дослідження, яке показало, що коти віддають перевагу спілкуванню з людьми більше, ніж з їжаками, які теж мешкають в будинках. Крім того, існують дослідження, які підтверджують, що коти можуть виявляти прив’язаність до своїх господарів, наприклад, вони можуть демонструвати прихильність, підходити до своїх господарів та відгукуватися на своє ім’я. Однак, треба зазначити, що кожний кіт або кожна кішка має свою унікальну особистість, тому їхні почуття та поведінка можуть відрізнятися.

Але головна проблема полягає в тому, що всі ці дослідження або вже видалені з сайту PubMed і неможливо знайти першоджерело, або опубліковані в журналах, доступних за підпискою. Тобто, інформація курсує у вільному доступі, але неможливо перевірити її достовірність. Нам вдалося знайти кілька посилань на ці дослідження, але крім цих даних ми не змогли знайти ніякої додаткової інформації, де можна було б ознайомитися з цими дослідженнями. Тобто, існують якісь статті та матеріали, які посилаються на інформацію, стверджуючи що ось були дослідження, а по факту, відсутні прямі посилання на них.

Наприклад, вдалося знайти начебто посилання на першоджерела:

1. Vitale Shreve-Neiger, S.E., & Franklin, A.D. (2015). Cats (Felis catus) Prefer Human Contact to Food in a Socially Structured Test. Behavioral Processes, 110, 47-49. doi: 10.1016/j.beproc.2014.10.011.
2. Potter, A., Mills, D.S., & Greer, L. (2011). Behavioral and Welfare Indicators of Housed Cats in the United Kingdom. Journal of Applied Animal Welfare Science, 14(4), 279-295. doi: 10.1080/10888705.2011.600796.
3. Brown, W.P., & Morgan, K.T. (2015). Age, Experience, and Temperament Affect How Cats (Felis catus) Perform on a Ainsworth’s Strange Situation-Inspired Classification Test. Applied Animal Behaviour Science, 173, 68-77. doi: 10.1016/j.applanim.2015.09.014.

Але, скориставшись пошуком у базах даних наукових статей, таких як Google Scholar, ScienceDirect та PubMed, ми або нічого не знайшли, або знайшли зовсім інший матеріал, який не відповідає темі. Наприклад, перший матеріал (Vitale Shreve-Neiger, S.E., & Franklin, A.D. (2015). Cats (Felis catus) Prefer Human Contact to Food in a Socially Structured Test. Behavioral Processes, 110, 47-49. doi: 10.1016/j.beproc.2014.10.011) ми знайшли зовсім в іншому вигляді: https://doi.org/10.1016/j.beproc.2014.10.011. Мова йде про механізми копіювання поведінки у зебрових в’юрків, але ніяк не про котів та кішок. На інші два посилання на джерело, ми не змогли знайти взагалі нічого.

На ресурсі Google Scholar, нам вдалося знайти книгу «Особистість домашніх котів (Felis catus): ідентифікація та опис структури особистості, прогностична валідність та асоціації з характеристиками кольору шерсті». По перше, там лише частина (прев’ю) книги, а по друге, не зовсім зрозуміло, як це усе пов’язано із нашим питанням.

Вдалось також знайти посилання на дослідження, яке ставило на меті визначити переваги домашніх кішок на індивідуальному та популяційному рівнях. Але це дослідження, якось взагалі не розкриває тему, яка нас турбує.

Що вдалося знайти ще?

Починаючи пошуки матеріалів з посиланнями на першоджерело, ми ще раз переконалися в тому, що дослідження, спрямовані на оцінку стосунків між котами та людьми, знаходяться на стадії зародження. Деякі дослідження оцінювали стан стресу у котів за допомогою фізіологічних показників, таких як гормон кортизол, але не зосереджувалися на соціальній взаємодії з людьми. Крім того, залишається незрозумілою роль секреції окситоцину у відносинах між котами і людьми.

Наприклад, є ряд цікавих дослідженнь:

• Гормональний стан сечі котів, пов’язаний із соціальною взаємодією з людьми.
• Надання людям практичних, найкращих вказівок щодо поводження під час взаємодії з котом, що покращує афілійовану поведінку котів і зменшує агресію та ознаки конфлікту.
• Боротьба зі взаємодією людини та кішки поза межами домашнього життя: моральний плюралізм у поводженні з котами та дикою природою.

Також, є досить цікаве дослідження, яке підтвердило деякі твердження:

• Присутність котів у житті людини, як і сама ​​поведінка котів / кішок — можуть впливати на людський настрій, і було доведено, що відмінності в людському настрої впливають на поведінку котів. Тобто, кішки / коти можуть впривати на настрій та емоційно-психічний стан людей, так і люди можуть впливати на настрій та емоційно-психічний стан котів / кішок.
• Також, були виявлені відмінності між взаємодіями з породистими та непородистими котами, а також між молодшими та старшими котами.

Ось посилання на це дослідження: Механіка соціальних взаємодій між котами та їх власниками.

Можна сказати, що це якраз те, що ми шукали і воно звичайно не прямо дає відповідь на наше запитання, бо на меті вченних стоїть зовсім інше завдання, але дає додаткове розуміння взаємодії між котами та їх господарями з наукової точки зору.

Ми залишимо посилання на десять досліджень, що стосуються теми взаємодії кішок та людей: Вивчення кішок: їх поведінка, взаємодія людини та кішки. Звичайно, інформація на англійській мові.

Трохи власних роздумів на цю тему

Команда LovePets вирішила проаналізувати деякі спостереження багатьох власників домашніх кішок та котів.

Існує також твердження: «Коту легко змінити господаря, але коли справа доходить до будинку, коти а кішки неохоче переїжджають». Це твердження перегукується з тим, про що ми згадували на початку цієї статті: «Кішки гуляють самі по собі, прив’язуються до будинку, а не до господаря, не страждають від відсутності господаря і взагалі буквально насилу терплять людину, яка живе на їхній території». Чи є в цьому щось спільне та якась частка правди? Ось деякі досить спірні спостереження власників кішок та котів, які нам вдалося знайти.

• Територіальні тварини: Кішки в основному територіальні тварини. Так, це правда. Кішки / коти є територіальними тваринами, які відстоюють свою територію від інших кішок / котів і тварин. Вони можуть розмічати свою територію, використовуючи маркувальну поведінку, таку як розтирання мордою, царапання та «відкладання запахів» за допомогою сечі. Крім того, кішки можуть реагувати агресивно на інших тварин, які наближаються до їхньої території.
• Нюх: навіть домашні коти мають гострий нюх. Так, це правда. Навіть домашні коти мають дуже гострий нюх. Вони можуть відчути запах їжі на значні відстані і розрізнювати різні запахи. Крім того, коти / кішки можуть використовувати нюх для спілкування з іншими котами / кішками, розпізнавання території та орієнтування в просторі. Наукові дослідження показали, що кількість рецепторів в носі котів більша, ніж у багатьох інших тварин, що допомагає їм мати такий гострий нюх.
• Двоюрідні брати тигрів: хоча одомашнені котячі породи відносно нешкідливі, насправді коти є далекими родичами тигрів. Це твердження має певну долю правдивості. Коти та тигри належать до однієї родини котових (Felidae) і мають багато спільних ознак. Наприклад, вони мають подібну будову кігтів і здатність до хижачого способу життя. Також існують деякі гібриди котів і тигрів, яких називають ліграми або тигролевами, але такі гібриди зазвичай створюються штучно в умовах зоопарків. Однак, треба зазначити, що родинні зв’язки між котами та тиграми є досить віддаленими, і насправді вони є не двоюрідними братами, а просто належать до однієї родини.
• Більш пристосовані, ніж собаки: Кішки зазвичай краще пристосовуються, ніж собаки. Це твердження має деяку правдивість. Кішки є дуже гнучкими тваринами, які легко пристосовуються до різних умов і змін у середовищі. Наприклад, вони дуже добре справляються з життям в міському середовищі, де є багато людей і інших тварин. Крім того, кішки можуть пристосовуватися до життя в будинках з обмеженим простором, що робить їх ідеальними домашніми тваринами. Проте, собаки також можуть дуже добре пристосовуватися до різних умов і змін у середовищі. Вони часто використовуються в якості рятувальних тварин, поліції, воєнних служб і супроводжують людей з різними потребами, такими як сліпота чи інші хвороби. Тому можна сказати, що як кішки, так і собаки можуть бути дуже пристосованими до різних умов і змін у середовищі, просто вони можуть мати різні сфери застосування.
• Котів важко дресирувати: коли собака з’являється вдома, її спочатку навчає сім’я, а потім — професійний дресирувальник. Це утвердження є дещо спірним. Котів можна навчити виконувати різні команди і вправи, як і собак. Однак, вони можуть бути менш підвладними і менш зацікавленими у співпраці з людьми, порівняно з собаками. Навчання котів вимагає більшої терпелливості та термінів, ніж навчання собак, і частіше використовують методи позитивного посилення. Також важливо враховувати індивідуальні особливості кожної кішки, її ставлення до людей і її природні інстинкти.
• Кішки — вуличні тварини: кішки прив’язані до дому, але воліють жити навколо нього, ніж всередині. Це твердження не є повністю точним. Хоча кішки можуть бути територіальними тваринами і прив’язані до свого дому, де вони отримують їжу та догляд, вони також можуть вільно гуляти вулицями, зокрема, в пошуку їжі, місця для життя і спаривання з іншими кішками. Багато кішок живуть на вулицях як безпритульні тварини, і вони залежать від милосердя і допомоги людей, які надають їм їжу та притулок.

Виходячи із цих спостережень та думок, ми зі свого боку, не можемо точно визначити, чи є кішки / коти більш прив’язаними до свого господаря чи до дому, в якому вони живуть. Тобто, насправді важко точно визначити, чи дійсно коти або кішки більше прив’язані до свого господаря, чи до дому. Це може залежати від багатьох факторів, таких як особистість кота, взаємини з господарем, взаємодія з іншими тваринами і т. д. Крім того, кожна кішка має свій унікальний характер і може мати власний стиль взаємодії з людиною та домом. Тому, хоча деякі дослідження можуть надати загальну картину, важко узагальнити і зробити однозначний висновок щодо прив’язаності кішок.

Замість висновку

У нашій дискусії ми розглянули з вами деякі твердження про кішок та їхню поведінку. Багато з цих тверджень мають наукові докази, що підтверджують їхню правильність. Наприклад, кішки справді мають гострий нюх і можуть впливати на емоційний стан людини. Однак є й інші твердження, для яких наукові докази не однозначні. Наприклад, кішки більш прив’язані до свого господаря або до будинку, де вони живуть, є питанням, яке слід досліджувати далі. На нього немає однозначної наукової точки зору. Бо, як ми побачили з вами, це питання недостатньо добре досліджене зараз. У будь-якому випадку, кішки — це цікаві тварини, що мають багато унікальних рис і поведінкових характеристик, і заслуговують на нашу увагу, повагу та любов.

Зі свого боку хочемо ще раз зауважити, що ми не намагаємось просувату чиюсь точку зору та щось стверджувати. Тим паче, що на цю тему, немає однозначної відповіді. І ми розуміємо, що у кожного власника мокроносика, є своє розуміння цієї теми і власна відповідь. Однак, команда проекту LovePets, прагне освітлювати максимально перевірену та безпечну інформацію, проводячи глибокий аналіз кожного питання, наскільки це можливо у наших умовах та можливостях. Сподіваємось на взаємоповагу та порозуміння.

Якщо у вас є бажання та час, ви можете стати автором інформаційного проекту FAN CLUB | LOVEPETS. Бережіть себе, близьких та чотирилапих вихованців.

З’явилося нове цікаве дослідження, яке ми розглядали раніше: Вчені спростували міф, що кішки незалежні і не вміють прив’язуватися. Ці вихованці відчувають скорботу після смерті інших тварин у будинку. У дослідженні, вчені з Оклендського університету (США) показали, що кішки вміють глибоко прив’язуватися і виявляють ознаки скорботи. Ця інформація тісно переплітається з теми думками, які ми розглянули з вами вище. Варто ознайомитися, інформація максимально стисла і цікава.

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.