Чи може бути алергія на шпіца?

Багато любителів собак мріють завести собі чарівного «померанця», схожого на ведмедика. Але власникам-алергікам важливо розуміти можливі ризики для здоров’я. Про них ми поговоримо в статті. Після її прочитання ви дізнаєтеся, чи може бути алергія на шпіца чи ні, чи належить порода до гіпоалергенних, і що потрібно знати під час вибору цуценяти.

Зібрана нами інформація стане в пригоді не тільки тим, хто вже впевнений у своєму діагнозі, а й тим, хто ще тільки підозрює у себе алергію на собак. Ми детально розберемо механізм розвитку та справжні причини алергічної реакції, розглянемо умовно «безпечні» породи та дамо корисні рекомендації щодо їх утримання.

Цікаво знати: 10 причин купити померанського шпіца.

Причини розвитку алергії

Якщо вам цікаво, чи дійсно померанський шпіц гіпоалергенний чи ні, то варто почати з теорії. За алергічну реакцію відповідає наш імунітет, що виконує захисну функцію.

Організм алергіків занадто чутливий. Він бачить загрозу там, де її немає. У результаті під удар часом потрапляють абсолютно нешкідливі речовини. На відміну від збудників інфекцій, вони не можуть нашкодити нам насправді. Але імунна система так не вважає і всіма силами намагається їх усунути.

Неправильна інтерпретація супроводжується низкою неприємних симптомів. За надто стрімкого розвитку можливі небезпечні для життя ускладнення: бронхіальна астма, набряк Квінке та анафілактичний шок.

Нешкідливі за своєю природою речовини, що подразнюють імунітет, називають алергенами. До найпоширеніших із них належать пил, пилок і специфічні білки. Найостанніші забезпечують алергію на тварин. Їх відрізняє унікальність. Котячі та собачі білки неідентичні. Тому людина може відчувати нездужання в присутності собак, але не відчувати жодних симптомів поруч із кішками.

Шпіци – гіпоалергенні собаки чи ні?

До найбільш значущих білків-алергенів належить Can F1, або ліпокаліновий білок слини. Його максимальна концентрація відзначається у порід з розвиненими брилями та інтенсивною слинотечею. До їх числа входять практично всі собаки-брахіцефали, що мають впізнавану плоску морду.

У «померанців» губи сухі. Вони щільно прилягають до щелеп. Тому можна сказати, що померанські шпіци менш алергенні, ніж бульдоги. Проблема полягає в тому, що вони дуже галасливі і можуть гавкати з будь-якого приводу і без, якщо не відучити їх від цієї поганої звички в ранньому віці.

Крім слини, яка може розбризкуватися під час гавкоту, симптоми алергії також можуть провокувати й інші біологічні рідини собаки (піт, сеча, секрет з параанальних залоз). Усі вони мають у своєму складі білки-алергени.

Вимушена розлука з вихованцем далеко не відразу дає бажаний ефект.

Симптоми можуть зберігатися до півроку і навіть більше, оскільки весь цей час у будинку продовжують залишатися частинки алергенів, перенесені в навколишнє середовище на шерсті або відмерлій шкірі. У летючому стані вони можуть приєднуватися з молекулами пилу. З цієї причини ймовірність розвитку алергії на шпіца в брудній обстановці вища, ніж у чистій.

Алергенність собаки також визначають такі особливості:

• Вік. Дорослі тварини виробляють більше білків-алергенів, ніж цуценята.
• Наявність кастрації. Збільшення кількості білків відбувається після статевого дозрівання, але кастрація дозволяє трохи зменшити його поточне значення.
• Стан здоров’я. Хворі тварини можуть страждати від облисіння та лущення шкіри, що сприяють активнішому поширенню алергенів.

Важливо зазначити, що ваш улюбленець може бути джерелом інших алергенів, наприклад, пилу або пилку, що налип на шерсть. Реакція організму на такі речовини індивідуальна. Імунітет може реагувати тільки на щось одне або одразу на все. Для визначення всіх своїх алергенів потрібно пройти алергологічне дослідження і проконсультуватися за його результатами з лікарем-алергологом.

Як поліпшити якість життя в разі алергії на улюбленця?

За незначних симптомів алергії на шпіца важливо не розслаблятися. Ситуація може змінитися відразу після статевого дозрівання цуценяти, тобто після настання тічки або після появи інтересу до протилежної статі.

Для поліпшення якості свого життя вже зараз дуже важливо заздалегідь почати вживати лікарські препарати, призначені лікарем, і внести такі зміни у звичний спосіб життя:

• Збільшити частоту проведення генерального прибирання і своєчасно протирати пил.
• Організувати щоденні провітрювання приміщення і привести рівень вологості до рекомендованої норми.
• Встановити в будинку очищувач повітря.
• Привчити себе до миття рук після будь-яких близьких контактів.
• Позбутися ковроліну та інших предметів, що збирають на себе пил.

Додатково потрібно привчити цуценя до роздільного сну і заборонити йому кусатися, навіть під час гри. Догляд за ним краще передати родичу без алергії, оскільки в іншому разі вам доведеться занадто часто стикатися зі своїм алергеном безпосередньо.

Що важливо знати під час вибору собаки?

Шпіц може стати більш алергенним при проживанні в теплому кліматі. Він, як і його більші родичі, орієнтований на морози і помірно-континентальний клімат.

Крім місця проживання, слід врахувати свою зайнятість.

Незважаючи на крихітний розмір, «померанець» не буде сидіти вдома 24/7. Йому життєво необхідні регулярні фізичні навантаження. Їх можна забезпечити щоденними і досить довгими прогулянками на свіжому повітрі, а також спільними іграми та кінологічним спортом.

Представникам породи важливо, щоб поруч із ними завжди хтось був. Їм подобається відчувати себе частиною великої родини, грати з дітьми та іншими домашніми тваринами. За частої самотності поведінка цих собак може стати деструктивною.

Чи є породи, які не викликають алергію?

Повністю «безпечних» порід не існує. Але шпіців не можна віднести навіть до умовно гіпоалергенних. Такі вихованці мають низку важливих особливостей, що забезпечують нижчу ймовірність розвитку алергічної реакції.

Якщо у вас є підтверджена алергія на собак, але ви все одно хочете собі улюбленця – віддайте перевагу будь-якій породі з представленого нижче списку:

• Бедлінгтон-тер’єр. Примітний слабо вираженою линькою і зворушливою зовнішністю ягняти.
• Ірландський м’якошерстий пшеничний тер’єр. Володіє одношаровим вовняним покривом, що потребує тримінгу і стрижок.
• Мадагаскарський бішон (котон-де-тулеар). Має невеликий розмір і білу шерсть, що слабо линяє, схильну до ковтунів.
• Ірландський водяний спанієль. Усе його тіло, крім морди і хвоста, вкривають щільні кучерики, які не линяють природним шляхом і накопичуються всередині шубки.
• Бішон фрізе (французька болонка). Володіє тими ж особливостями, що і котон-де-тулеар.
• Йоркширський тер’єр (йорк). Потребує регулярних стрижок, оскільки його шерсть нагадує людське волосся.
• Мальтіпу. Ще один невеликий собака з кучерявою або прямою довгою шерсткою, яка не схильна до яскраво вираженої линьки.

Умовно гіпоалергенних порід за фактом більше. Незважаючи на різний зовнішній вигляд і характер, такі улюбленці зазвичай практично не линяють, не пускають слину, не гавкають через дрібниці і мають переважно невеликий розмір тіла. Збіг за всіма цими пунктами – величезний плюс, який слід врахувати при виборі майбутнього вихованця.

Популярні породи та тренди 2025 року.