Чому у собаки відмовляють задні лапи?

Параплегія – це параліч кінцівок. Такий стан може виникнути у собаки як у дорослому, так і в молодому віці. У деяких випадках параліч кінцівок розвивається поступово, в інших – раптово. Останнє особливо шокує господарів, оскільки незрозуміло, з якої причини у собаки відмовили лапи і що з цим робити. Розглянемо, які чинники можуть призвести до патології, як лікують захворювання, чи можна йому запобігти.

Основні причини відмови задніх лап у собак

Якщо у собаки відмовили задні лапи, потрібно обов’язково з’ясувати причину того, що сталося. Саме від провокуючого чинника залежатиме подальше лікування і прогноз одужання.

Травми опорно-рухового апарату

Досить велика група чинників, серед яких можна назвати:

• автомобільну аварію;
• невдалий стрибок, поворот;
• травми під час бійки;
• падіння.

У разі травмування у собаки можуть порватися зв’язки або сухожилля, відбутися переломи кісток, пошкодження суглобів. До того ж, травма може зачіпати не лише задні лапи вихованця, а й хребет. У цьому випадку порушується іннервація та кровопостачання кінцівок – зв’язок між спинним мозком та м’язами порушується, лапи відмовляють, розвивається параплегія.

Патології опорно-рухового апарату

У цю групу причин входять, переважно, захворювання суглобів. Схильність до деяких із них передається у спадок, тому перед тим, як брати цуценя, потрібно докладно розпитати заводчика про родовід.

• Дисплазія. Для захворювання характерна генетична схильність. Патологія проявляється вже у щенячому віці. Хвороба спричиняє деформацію кісток, руйнування суглобів.
• Артрит. Це запальний процес у суглобах кінцівок. Провокуючими факторами часто служать інфекції, переохолодження, мізерний раціон, надмірна маса тіла вихованця.
• Артроз. Розвивається на тлі частих артритів. Руйнуються хрящові тканини суглоба. Суглобова рідина перестає вироблятися, що призводить до тертя поверхонь кісток, сильних болів, проблем з пересуванням. Патологія часто вражає собак у літньому віці.
• Дископатія. Це порушення, пов’язані з міжхребцевими дисками, які можуть зміщуватися, руйнуватися, стиратися. При дископатіях у ділянці попереку порушується іннервація кінцівок. Захворювання розвивається поступово, тому початкові стадії без діагностики помітити важко. Коли у собаки відмовляють задні кінцівки, патологія набуває незворотного перебігу.
• Злоякісні новоутворення хребта. У міру зростання пухлина здавлює нервові закінчення, що призводить до паралічу кінцівок.

Вірусні інфекції

Віруси виділяють токсини, які вражають ЦНС (центральну нервову систему). До таких захворювань, наприклад, можна віднести параплазмоз, чумку, менінгіт, енцефаліт, сказ. Ураження певних відділів мозку призводить до проблем із координацією, м’язової слабкості, порушення проведення нервових імпульсів, судом, паралічу.

Інші причини

Факторами, що призводять до відмови задніх лап собаки, можуть бути найрізноманітніші хвороби внутрішніх органів. Серед них – серцева та ниркова недостатність, пухлинні утворення матки, яєчників, передміхурової залози, каміння у нирках та сечовому міхурі. Власник, який добре знає свого собаку, його звички та особливості здоров’я, як правило, легко визначить причину паралічу лап.

Чому відмовляють лапи у літнього вихованця?

На стані кінцівок вікових собак позначаються хвороби та порушення, набуті та накопичені протягом життя. Лапи у старого собаки можуть відмовляти внаслідок давньої травми (навіть незначної та не діагностованої), недостатньої фізичної активності, неправильного харчування, ожиріння. Але навіть за відсутності провокуючих факторів та відмінного здоров’я у собаки, вікові зміни у м’язах та суглобах кінцівок неминучі. З віком погіршення живлення структур опорно-рухового апарату призводить до атрофії тканин та слабкості лап.

Чому підволакують лапи цуценята?

У цуценячому віці проблеми із задніми лапами можуть бути наслідком недостатнього харчування та розвитку рахіту. Іншими причинами можуть бути вроджені аномалії, недорозвинення м’язової тканини, суглобових структур, спадкові патології, вірусні інфекції. Рахіт часто супроводжує щенят, яких рано відібрали від матері. М’язова слабкість може виникати, якщо цуценята містяться скучено в обмеженому просторі, а також через неповноцінний корм.

Відмовляють лапи у вагітної собаки

Багатоплідність, великі плоди дають величезне навантаження на опорно-руховий апарат вагітного собаки. Періодично у неї навіть може спостерігатися артрит, особливо якщо від самого початку у вихованки слабкі лапи, що надалі загрожує артрозом. Зазвичай підволакування / підволікання кінцівок спостерігається наприкінці вагітності та проходить після пологів. Однак найкраще перестрахуватися та перевірити стан хребта та лап у клініці.

Які собаки в групі ризику?

Насамперед ризикують великі тварини:

• німецькі вівчарки;
• лабрадори;
• доги;
• сенбернар;
• алабай.

До групи ризику входять штучно виведені породи. Прагнення заводчиків покращити декоративні та робочі якості тварин призвело до міцного закріплення в генотипі схильності до патологій хребта, тазу, кінцівок. До цієї групи слід віднести собак з довгим торсом, кривими лапами, короткомордих брахіцефалів. Приклади: мопси, такси, бульдоги, пекінеси, коргі, басети, шарпеї.

Залежно від маси тіла, способу життя та спадковості, патологія може проявитися в цуценятом або пізніше, а може не проявитися зовсім (залежить від умов утримання).

Як розпізнати патологію?

Задні лапи у собаки можуть відмовити раптово. У такому разі якихось супутніх симптомів не спостерігається. Може бути відсутнім біль, чутливість, реакція на подразник (укол). У деяких випадках захворювання розвивається протягом 1-2 днів, супроводжуючись різким обмеженням руху, слабкістю кінцівок, болями. Подібний стан продовжується і під час відпочинку собаки, що закінчується паралічем.

Якщо хвороба розвивається поступово, дбайливий власник зверне увагу на такі симптоми:

• хитку, невпевнену ходу;
• швидке втомлення;
• труднощі з підйомом з положення лежачи або сходами;
• втрату активності;
• накульгування;
• підволакування задніх лап.

Такий собака не відразу підбігає до господаря, встає повільно, намагаючись максимально довго зберегти початкове становище.

Що не можна робити, якщо у вихованця відмовили лапи?

Якщо у собаки відмовили задні кінцівки, її потрібно доставити до клініки або викликати ветеринара додому. Неприпустимі такі дії:

• намагатися підняти вихованця, поставити на лапи;
• давати знеболювальні та інші ліки;
• робити масаж хребта, кінцівок;
• прикладати до лап грілку або лід.

Якщо є підозра на проблеми з хребтом, тварину потрібно укласти на рівну поверхню, наприклад, дошку, забезпечивши нерухомість за допомогою ременів (бинтів). В інших випадках перевозити вихованця можна на руках.

Діагностика параплегії

Крім збору анамнезу, лікар може призначити діагностичні заходи:

• аналізи крові та сечі;
• рентген;
• МРТ;
• КТ;
• мієлографію;
• УЗД.

Як проводиться лікування?

Лікування залежить від причини відмови задніх лап. Воно може бути консервативним та оперативним, проводитися у стаціонарі або в домашніх умовах.

Медикаментозне лікування

Основними завданнями терапії є: усунення болю та запалення (за їх наявності), попередження ускладнень. Ветеринар може призначити препарати наступних груп:

• протизапальні;
• знеболювальні;
• спазмолітичні;
• кортикостероїдні;
• хондропротектори;
• імуномодулюючі;
• вітамінно-мінеральні.

Якщо лапи відмовляють через патології внутрішніх органів, паралельно проводиться терапія основного захворювання.

Фізіопроцедури

Фізіотерапія у комбінації з медикаментозним лікуванням показує відмінні результати щодо опорно-рухового апарату. Процедури призначають лише за відсутності запального процесу та строго за показаннями. У деяких запущених випадках фізіо може бути марним.

Одним із найпоширеніших методів відновлення кінцівок є масаж. Серед його ефектів:

• посилення кровотоку в кінцівках;
• прискорення регенерації тканин;
• відновлення чутливості;
• підвищення м’язового тонусу;
• профілактика атрофії м’язів.

На додаток до масажу лікар може призначити акупунктуру, електрофорез, магнітну терапію та інші фізіопроцедури.

Коли потрібна операція?

До оперативного втручання вдаються, якщо в результаті діагностики виявлена ​​пухлина, запущена грижа міжхребцевого диска, серйозна травма тазу, хребта. При необхідності і в залежності від обставин вихованцю встановлюють імплант, штифт або пластину. Після операції показаний тривалий прийом ліків та реабілітація.

Як доглядати за лежачим вихованцем?

Так як собака не може самостійно пересуватися, в першу чергу потрібно звернути увагу на харчування. Потрібно виключити продукти, що провокують застійні явища та закреп / запор. З раціону слід прибрати капусту, хліб та випічку, бобові. Годувати тварину краще невеликими порціями, подрібненим кормом, що легко засвоюється — фаршем, кашею, бульйоном.

Інший момент, за яким слідкувати, — профілактика пролежнів та атрофії м’язів. Поки собака лежить, її м’язи слабшають. Профілактичний масаж потрібно робити щодня та після консультації з ветеринаром. Лікар підкаже, які м’язи потрібно масажувати, скільки часу та в якому напрямку.

І по-третє, оскільки вихованець не може вийти в туалет, потрібно подбати про наявність одноразових пелюшок. Крім того, щоб уникнути неприємного запаху від лежачого собаки, її потрібно періодично обмивати або обтирати водою зі спеціальним засобом для гігієни.

Як попередити відмову задніх лап?

Щоб уникнути відмови задніх лап у собаки, фахівці рекомендують дотримуватись наступних правил:

• купувати цуценя тільки у перевірених заводчиків із усіма необхідними документами;
• під час придбання дізнатися інформацію про стан здоров’я батьків, особливості родоводу;
• уважно спостерігати за цуценям під час ігор, пересування, активності;
• не допускати стрибків з висоти до досягнення цуценям однорічного віку;
• до півроку виносити вихованця на вулицю на руках, якщо передбачається спуск або підйом сходами;
• забезпечити вихованцю збалансований раціон;
• по можливості уникати ситуацій, у яких собака може отримати травму;
• стежити за масою тіла тварини, не допускаючи ожиріння;
• забезпечити оптимальне фізичне навантаження відповідно до віку, породи;
• уникати переохолодження та протягів.

Періодично перевіряйте стан опорно-рухового апарату та хребта у клініці, особливо якщо вихованець має схильність до патології.

Не варто впадати у відчай і опускати руки, якщо у собаки відмовили задні лапи. У більшості випадків адекватне лікування та відповідний догляд призводять до відновлення рухової функції.

Додатковий матеріал: Подивіться, як живуть собаки з інвалідністю. Вони вміють радіти кожному дню!

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.