Чому собака пісяється, коли я беру його / її на руки?

Коли ви тільки заводите цуценя, життя в будинку стає сповненим несподіванок. Іноді (а як інакше!) вони можуть бути не дуже приємними. Тому ви напевно звикли до того, що іноді ваше маля може хуліганити — наприклад, пісяє / писає там, де цього робити не потрібно. Спробуємо вгадати — найчастіше це відбувається, коли приходять гості і першим ділом прагнуть потискати члена сім’ї.

Якщо ваш песик дійсно пісяється / писається / писяється при контакті з людьми чи іншими собаками, або коли чує гучні звуки, стискаючись у грудочку або, наприклад, підтискаючи хвіст — ви не єдині, хто зіткнувся з цією проблемою.

Таке трапляється з багатьма цуценятами, і це абсолютно нормально. Також проблема з нетриманням при вітанні може виникати у собак, які повністю виховувалися вдома без особливого контакту з іншими собаками або людьми — наприклад, у так званих карантинних цуценят.

Ось що потрібно знати господарям.

Коли цуценя пісяється – це абсолютно нормально

Напади нетримання, які трапляються, наприклад, коли ви гладите цуценя – цілком поширена практика для собак до року. Це властиво також песикам з дуже м’яким та ніжним характером. І незважаючи на те, що прибирати за вихованцем – справа не з приємних, все ж таки необхідність робити це говорить про те, що ваш хвостик дуже вас любить.

А якщо чотирилапий писається при вітанні — це вірний знак поваги. Причому як до людей, так і до інших собак.

Що робити, якщо пісяється дорослий собака?

Одна з американських вет-психологів поділилася у своєму блозі історією трирічного Ньюфаундленда, який постійно пісявся вдома. Собачий терапевт не зміг виявити причини та направив песика до автора, бо бачив причину в тому, що собака виховувалась в ізоляції. «Багато хто помилково думає, що така поведінка у дорослих тварин дійсно зумовлена ​​тим, як собака виховувалась і як його тренували, — підтверджує психолог. — Однак поведінкові фахівці і я, у тому числі переконані, що вся річ у тому, що, пісяючи в будинку, тварина позначає територію, показує, що це її будинок теж. Це їх заспокоює і дає почуття задоволення, навіть якщо після цього вони бачать господаря, який прибирається за вихованцем, із незадоволеним обличчям.»

Але все виявилося не так просто. Спочатку психолог не могла «витягнути» з власників подробиці «пригод». Вони тільки й робили, що повторювали скаргу: «Він пісяє постійно і взагалі скрізь!». Однак через деякий час їй все ж таки вдалося зрозуміти: у дитинстві, коли пацієнт був ще цуценям, подібне теж відбувалося. І найчастіше — коли хтось приходив у гості та підходив привітатись. Особливо, якщо це був представник чоловічої статі.

Так, лікар зробила висновок: в даному конкретному випадку (який може бути застосовним і до вашого вихованця) те, що собака пісялася вдома, було не проблемою ізоляції, а, навпаки, проблемою соціалізації. Справа в тому, що власник пацієнта був досить суворим до тварини — так, йому здавалося, він зможе викликати повагу та змусити себе слухатися. Ця стратегія виховання йому здавалася правильною, хоча сучасні ветеринари та фахівці з поведінки тварин закликають відмовлятися від домінуючого підходу.

У ніжного і дуже чутливого цуценя, як і у лікарів, щодо цього була інша думка. Він приходив у невимовний захват від будь-якої взаємодії з господарем, і просто не міг стримати радості.

Рішення, яке вет-психолог запропонувала господарям — ставитись до тварини ніжніше та ласкавіше, щоб згодом скоригувати поведінку тварини — може підійти і вам.

А якщо не спрацює, ви завжди можете звернутися по допомогу до ветеринарів та кінологів.

Успіхів та терпіння!

Тема 2025: комфорт і турбота про улюбленців.