Болячки та корости у кішок.

Стан шкіри кішки — перше, що кидається в очі під час її огляду. Здорова шкіра і красива, густа шерсть роблять вихованця привабливим зовні. Крім того, на стані шкіри та шерстяного покриву позначаються багато патологічних процесів, що протікають в організмі. Травми шкіри, що виникають під дією зовнішніх причин, роблять кішку більш вразливою перед інфекціями і несприятливими факторами навколишнього середовища.

Що потрібно знати про шкірні захворювання у кішок?

Захворювання шкіри широко поширені серед кішок. До них схильні не тільки дикі та бездоглядні представники виду. Домашні улюбленці, які не спілкуються з іншими тваринами, не залишають будинків своїх власників і отримують достатній догляд, також можуть зіткнутися з цією проблемою.

Звернення власників за ветеринарною допомогою у 20% випадках пов’язані з ушкодженнями та захворюваннями шкіри їхніх домашніх улюбленців.

Шкірні захворювання не тільки погіршують зовнішність і знижують якість життя кішки. Вони можуть бути небезпечні як для самого улюбленця, так і для тварин і людей, які контактують з ним.

Різні шкірні захворювання проявляються у кішок подібними симптомами. Поставити діагноз на підставі тільки зовнішнього огляду вихованця найчастіше неможливо. Для виявлення причин хвороби і призначення ефективного лікування необхідні спеціальні знання і застосування лабораторних методів діагностики:

• огляд при ультрафіолетовому випромінюванні (лампа Вуда);
• мікроскопічне дослідження зіскрібків шкіри та пошкодженого волосся;
• мікроскопічне дослідження мазків-відбитків з уражених ділянок шкіри;
• бактеріологічне дослідження (посів, вирощування і вивчення зібраних зі шкіри та шерсті кішки грибів і бактерій);
• біопсія (спеціальна підготовка і вивчення під мікроскопом фрагмента ураженої шкіри);
• дослідження крові (загальний і біохімічний аналіз, тести для визначення вірусних захворювань, гормональних порушень).

Ці та інші необхідні дослідження мають проводитися кваліфікованим фахівцем в умовах ветеринарної клініки.

Причини появи болячок на шкірі кішки

Поява ушкоджень на шкірі кішки може бути викликана однією або кількома з перерахованих нижче причин.

Бактеріальні інфекції

Бактеріальні інфекції шкіри у кішок майже завжди виникають на тлі порушень обміну речовин і роботи імунної системи або є ускладненням травм.

Поверхнева піодермія проявляється у вигляді появи обмеженої ділянки почервонілої вологої шкіри, з утворенням дрібних гнійничків, болячок, кірочок. Збудником поверхневої піодермії є золотистий стафілокок, що входить до складу нормальної мікрофлори шкіри. Ураження можуть виникати:

• у місцях із рідкісним волосяним покривом, наприклад, на животі;
• у ділянці морди, шиї;
• у складках шкіри у кішок з надмірною вагою і збільшеними під час лактації молочними залозами;
• між пальцями через надмірне вилизування при свербінні.

Глибока піодермія розвивається в місцях отриманих кішкою укусів, подряпин, колотих ран. Збудниками нерідко стають бактерії, що входять до нормальної мікрофлори порожнини рота кішки. Клінічно захворювання проявляється утворенням гнійників (абсцесів), гарячих, болючих припухлостей у глибоких шарах шкіри та підшкірній клітковині. Уражені ділянки частіше виявляються біля основи хвоста, на плечах, шиї.

Лікування вимагає застосування антибактеріальних препаратів, призначати які повинен тільки ветеринарний лікар. У деяких випадках може знадобитися хірургічне лікування.

Грибкові інфекції

Із захворювань, що викликаються грибками, у кішок нерідко зустрічаються дерматофітози. Найчастіше збудником захворювання є грибок Мікроспорум. Захворювання заразне, хворіють на мікроспорію не тільки кішки, а й інші домашні тварини та люди.

Типовим проявом мікроспорії у кішок є поява на голові, вухах, лапах невеликих округлих безволосих ділянок, покритих ніжними сірими лусочками. Однак захворювання може проявлятися у вигляді інших уражень шкіри (комедонів, фолікуліту, міліарного дерматиту, псевдоміцетоми) або протікати безсимптомно. У таких випадках кішка, не маючи видимих проявів хвороби, може стати джерелом зараження для власника або інших вихованців.

Симптоми мікроспорії можуть зникнути мимоволі, проте лікування, що проводиться під контролем ветеринарного лікаря, необхідне для запобігання поширенню захворювання. Під час лікування використовуються засоби для придушення росту грибка, а також знищення його спор у місці утримання вихованця.

Малассезіоз — ураження шкіри, спричинені дріжджовим грибом Малассезія, виникають у разі зниження захисних властивостей шкіри під дією різноманітних чинників (алергійні реакції, травми, підвищена вологість у місці утримання, важкі виснажливі захворювання тощо). Клінічно маласезіоз проявляється утворенням на шкірі почервонілих ділянок, ділянок, які лущаться та мокнуть, з неприємним запахом і свербінням різної інтенсивності. Найчастіше ураження розташовуються в місцях, де легко зберігається тепле і вологе середовище: у зовнішньому слуховому проході, шкірних складках, між пальцями.

Лікування проводиться протигрибковими препаратами під контролем ветеринарного лікаря.

Варто знати: Грибкові захворювання у котів (грибки): симптоми, як і чим лікувати?

Паразитарні захворювання

Дерматит, викликаний паразитуванням бліх, — захворювання шкіри у кішок, що часто зустрічається. Укуси бліх болючі, викликають сильний свербіж і провокують розчухи, які сприяють розвитку бактеріальних інфекцій. Крім того, слина бліх є сильним алергеном. Типові для блошиного дерматиту ураження у вигляді висипу з дрібних вузликів і кірочок можна виявити на шкірі попереково-крижової області, живота, голови та шиї кішки.

Позбавити вихованця від бліх можна самостійно: ветеринарні аптеки пропонують хороший вибір засобів від цих паразитів. Однак для повного звільнення від бліх важлива регулярна й одночасна обробка всіх вихованців, а також приміщення, в якому вони живуть.

Отодектоз — високозаразне захворювання, що викликається паразитуванням на поверхні шкіри мікроскопічних кліщів. Найчастіше вушними кліщами уражається шкіра зовнішнього слухового проходу, але за сильного зараження пошкоджені ділянки можуть виявлятися на морді, шиї, лапах. У типових випадках захворювання проявляється свербінням і виділенням зі слухового проходу густої сірки темно-коричневого кольору. Свербіж змушує кішку розчісувати уражені місця, що призводить до появи на них почервоніння, ранок, кірочок, а також сприяє розвитку вторинних бактеріальних і грибкових інфекцій. Якщо не почати лікування захворювання, у кішки може розвинутися запалення барабанної перетинки, середнього і внутрішнього вуха.

Нотоедроз — високозаразне захворювання, що викликається мікроскопічними кліщами. На відміну від вушних кліщів, коростяні свербіжники прокладають ходи в товщі шкіри. Їхня діяльність призводить до сильного свербіння, потовщення уражених ділянок шкіри, утворення на них товстих кірок жовтого та сірого кольору, випадання шерсті. На початку захворювання ураження найчастіше виникають на краях вух, потім швидко поширюються на морду, шию, інші частини тіла. Під час контакту з хворою кішкою заразитися коростою можуть не тільки її родичі, а й інші домашні улюбленці, а в деяких випадках навіть люди.

Демодекоз — захворювання, що рідко зустрічається у кішок і викликається підвищеним розмноженням кліщів роду Демодекс. Вони є нормальними мешканцями шкіри і зазвичай не завдають кішці шкоди. Захворювання може розвинутися на тлі важких порушень обміну речовин і збоїв у роботі імунної системи. Типові вогнища ураження мають вигляд ділянок почервонілої, ущільненої, шкіри, що лущиться, зі зріділою шерстю, або шерстю, що випала. Насамперед, як правило, уражається область морди: шкіра на повіках, спинці носа, навколо очей, на вухах. За генералізованої форми захворювання уражається також шкіра спини і лап. Шерсть стає тьмяною. Вогнища ураження зливаються, шкіра на них збирається в грубі складки. Захворювання супроводжується свербінням і нерідко ускладнюється бактеріальними та грибковими інфекціями.

Для лікування зазначених вище захворювань слід звернутися до ветеринарного лікаря. Він призначить специфічні препарати для знищення паразитів і засоби для догляду за ураженими ділянками шкіри, а також роз’яснить, як часто і в якій послідовності їх потрібно застосовувати.

Вірусні інфекції

Вірус лейкозу кішок (ВЛК) викликає захворювання, що характеризується поступовим пригніченням імунної системи. У результаті у зараженої кішки збільшується ризик розвитку новоутворень і вторинних інфекцій. Рецидивуючі абсцеси, грибкові та бактеріальні інфекції шкіри, які погано піддаються лікуванню, себорея, утворення рогоподібних виступів і шкірних ущільнень у ділянці м’якушів лап і на морді нерідко є симптомами зараження ВЛК.

Вірус імунодефіциту кішок (ВІК) також призводить до зниження імунітету кішки і підвищення ризику розвитку інфекційних та онкологічних захворювань. Однією з ранніх ознак захворювання стають запальні процеси в ротовій порожнині: почервоніння, набряки, бульбашки, гнійнички, виразки на слизових оболонках ясен, язика, внутрішній стороні щік і губ. Ураження шкіри при ВІК можуть збігатися зі спостережуваними при вірусному лейкозі кішок. Обидва захворювання нерідко виявляються у кішки одночасно.

Каліцивірусна інфекція кішок — високозаразне вірусне захворювання, до симптомів якого відносяться лихоманка і поява виразок на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів і ротової порожнини. Однією з перших ознак хвороби може стати поява на слизових оболонках рота і носа кішки гладких, добре окреслених пухирців. Найчастіше їх можна виявити на спинці та бічних поверхнях язика, твердому піднебінні, навколо ніздрів. Пухирці досить швидко лопаються, на їхньому місці утворюються виразки. Подібні виразки можуть утворитися на шкірі в області лап і промежини.

Герпесвірусна інфекція кішок проявляється у вигляді гострого респіраторного захворювання, що супроводжується утворенням виразок на слизових оболонках рота й очей, шкірі навколо ніздрів, на грудях, животі та лапах.

Виразки і чорні кірки в носі кішки можуть бути однією з ознак герпесвірусної інфекції. Але також чорний колір нерідко мають засохлі фрагменти нормального носового слизу. На відміну від струпів, вони легко видаляються за допомогою ватного диска, змоченого теплою водою.

Важливо пам’ятати, що в більшості випадків при вірусних захворюваннях ураження шкіри не є єдиним симптомом. Крім них, як правило, у кішки спостерігаються загальні ознаки поганого самопочуття (млявість, сонливість, відмова від корму, підвищення температури тіла), а також специфічні для кожного захворювання ознаки. Терапія має бути спрямована насамперед на звільнення організму кішки від вірусної інфекції. Призначати лікарські засоби та контролювати процес лікування повинен ветеринарний лікар.

Порушення роботи імунної системи

Алергія — це посилена і неадекватна реакція імунної системи на речовини, які в нормі не завдають організму шкоди.

Харчова алергія виникає в разі підвищеної чутливості імунної системи кішки до одного або декількох компонентів корму. Часто харчова алергія у кішок проявляється свербінням шкіри. Розчісування призводять до пошкодження шкіри, утворення на ній різних висипань, кірочок, лупи, випадання шерсті.

Для успішного позбавлення від симптомів харчової алергії необхідно виявити і повністю виключити з раціону кішки продукт, що викликає реакцію. З цією метою ветеринарний лікар може порекомендувати власнику перевести кішку на лікувальний раціон, який містить обмежений набір гідролізованих білків з низькою молекулярною масою.

Атопічний дерматит виникає при надходженні алергену в організм кішки через шкіру або дихальні шляхи. Причиною його виникнення можуть стати різноманітні подразники — лікарські препарати, побутова хімія, пил, пилок квітів, наповнювач котячого лотка. Захворювання проявляється свербінням у ділянці морди, шиї, на подушечках лап, між пальцями, у ділянці пахвових западин, паху. Уражені місця кішка розчісує і розлизує, що призводить до випадання на них шерсті та виникнення почервоніння, болячок, подряпин, кірочок.

Лікування при атопічному дерматиті полягає в призначенні препаратів, що полегшують симптоми, і виключенні контактів кішки з алергеном.

При аутоімунних хворобах (листоподібній пухирчатці, еритрематозній пухирчатці тощо) імунна система атакує клітини власного організму, в тому числі клітини шкіри, сприймаючи їх як чужорідні. Шкірні ураження аутоімунного походження у кішок частіше виникають у ділянці губ, носа, повік, на вухах, рідше на подушечках лап і шкірі навколо кігтів. Виглядають вони як невеликі, позбавлені шерсті щільні скупчення червоних пухирців. Ці пухирці легко лопаються, на їхньому місці утворюються ерозії, виразки, кірки. Подібні захворювання не є заразними, хоча значно псують зовнішній вигляд кішки і негативно позначаються на її самопочутті.

Лікування аутоімунних захворювань включає місцеві засоби, що сприяють відновленню шкіри, і системні препарати, дія яких спрямована на зниження запалення і зменшення активності імунної системи. Призначати їх може тільки ветеринарний лікар.

Ендокринні захворювання та порушення обміну речовин

Захворювання, спричинені гормональними порушеннями (цукровий діабет, гіпертиреоз, гіперадренокортицизм тощо), частіше виникають у котів середнього та старшого віку. До ознак цих захворювань належать часткова або повна нерідко симетрична втрата шерсті на спині, боках, животі, сухість шкіри, поява лупи. Свербіж, як правило, відсутній, якщо на пошкоджених ділянках не розвинулася вторинна бактеріальна або грибкова інфекція. Крім уражень на шкірі, у хворої кішки спостерігаються інші симптоми, що вказують на порушення в роботі всього організму: пригнічений стан, зміни апетиту, посилення спраги, помітна втрата або набір маси тіла без очевидних причин тощо.

Лікування ендокринних захворювань призначається ветеринарним лікарем і проводиться під його контролем.

При подібних захворюваннях кішка потребує не тільки правильно підібраного лікування, а й спеціальної дієти, часто довічної. Готові ветеринарні раціони промислового виготовлення зручні в застосуванні, вони дають змогу полегшити симптоми захворювання улюбленця і водночас зберегти збалансований склад і високу смакову привабливість корму. Ветеринарні лікарі нерідко призначають їх своїм пацієнтам під час лікування.

Несприятливі впливи навколишнього середовища

Пошкодження шкіри кішки можуть бути результатом травмувального впливу різних чинників довкілля: удари, подряпини, рани, хімічні, термічні, сонячні опіки тощо. Найчастіше зазнають ушкоджень ділянки шкіри, не вкриті або мало вкриті шерстю: ніс, підборіддя, подушечки лап, кінчики вух, проте травмована може бути будь-яка частина тіла.

При опіках будь-якого походження відразу після отримання травми шерсть може маскувати розмір і ступінь отриманих кішкою ушкоджень. Глибина ураження шкіри залежить від сили і тривалості впливу ушкоджувального фактора: можливе виникнення болючих, ущільнених, почервонілих ділянок, утворення на них бульбашок і кірочок, у важких випадках — виразок і змертвілих зон, що втратили чутливість. За відсутності своєчасного лікування на пошкоджених ділянках розвиваються вторинні інфекції, що призводить до нагноєння і появи неприємного запаху.

У домашніх умовах можна лікувати ушкодження незначного розміру та глибини, які не позначаються негативно на загальному стані кішки. Для цього слід насамперед припинити вплив шкідливого фактора (очистити шкіру кішки від хімічної речовини, у разі термічного опіку — охолодити за допомогою води або загорнутого в тканину міхура з льодом), а потім обробити антисептичним засобом, який не подразнює шкіру (розчином хлоргексидину, мірамістину і т. п.). У серйозніших випадках (уражена ділянка має значний розмір, шкіра на ній дуже пошкоджена, дуже болюча або втратила чутливість, є кровотеча, кішка демонструє ознаки поганого самопочуття), а також за появи ознак вторинної інфекції (збільшення набряку, болючості, свербіння, поява гнійничків, неприємного запаху) улюбленця потрібно якомога швидше показати ветеринарному лікареві.

Сонячний дерматит виникає у кішок під впливом інтенсивного ультрафіолетового випромінювання на непігментованих (білих) ділянках шкіри з рідкісним вовняним покривом: на носі, губах, краях вушних раковин. Спершу ураження шкіри проявляється почервонінням, лущенням, втратою волосся. Потім пошкоджені ділянки стають болючими, набряклими, на них з’являються тріщини, кірки та виразки. Повторні опромінення можуть призвести до розвитку передпухлинних станів і плоскоклітинного раку.

Для лікування необхідно забезпечити кішці захист від сонячного світла. Ветеринарний лікар може призначити кішці препарати, що містять бета-каротин, синтетичні ретиноїди. Іноді може знадобитися хірургічне лікування.

Психогенні пошкодження

Психогенна алопеція і дерматит є результатом пошкодження шерсті та шкіри самою кішкою внаслідок стресу. Причини виникнення різноманітні:

• поява в будинку нових вихованців і людей;
• переїзд;
• зміна власника;
• раптові зміни в розпорядку дня;
• вимушене обмеження свободи руху;
• залякування з боку сильнішої й агресивнішої тварини тощо.

Намагаючись заспокоїти себе, кішка надмірно багато часу проводить за грумінгом, що призводить до пошкодження шерсті та шкіри. Вогнища ураження мають вигляд ділянок з обламаною або випалою шерстю, шкіра на них може мати потовщену або навіть виразкову поверхню. Такі ураження розташовуються вздовж спини, в нижній частині живота, на внутрішній поверхні стегон, пальцях передніх лап.

Подібна поведінка може бути викликана не тільки нервовим напруженням. Іноді вона вказує на наявність у кішки джерела хронічного свербіння або болю.

У випадках, коли випадання шерсті пов’язане саме з переживанням кішкою стресу, стан шкіри нормалізується після усунення причин переживань. У складних випадках ветеринарний лікар може призначити вихованцеві заспокійливі препарати.

Порушення роботи сальних залоз

Вугрі (комедони) у кішок виникають у разі накопичення в каналі волосяного фолікула епітеліальних клітин, що відшарувалися, і виділень сальної залози. У разі повної закупорки каналу всередині фолікула виникає середовище, сприятливе для росту бактерій, що може призвести до запального процесу й утворення фурункула. Найчастіше комедони у вигляді твердих чорних цяток виявляються на підборідді, рідше на губах кішок. У вихованців безшерстих порід їх можна виявити і на інших ділянках шкіри, наприклад, біля основи хвоста. Якщо вугри не турбують улюбленця, необхідності в лікуванні немає, але потрібно контролювати стан шкіри, щоб вчасно вжити заходів у разі виникнення ускладнень.

Гіперплазія сальних залоз призводить до скупчення надлишку їх виділень на шкірі спинної поверхні хвоста. Шерсть на хвості рідшає, набуває неохайного вигляду. На шкірі можуть виникати комедони, лупа. За відсутності вторинних інфекцій лікування не потрібне, а поліпшення зовнішнього вигляду досягається ретельним очищенням за допомогою спеціальних шампунів і пудр.

Що робити, якщо кіт розчісує себе до болячок?

Свербіж шкіри завжди є ознакою проблем зі здоров’ям, його не можна залишати без уваги. Власники кішок чинять абсолютно правильно, коли звертаються до ветеринарного лікаря, виявивши на шкірі вихованця:

• рани;
• розчухи;
• гнійники, виразки, болячки;
• струпи, скоринки, корости;
• ущільнення, набряки;
• лупа;
• незвичайні та рясні виділення з вух;
• ділянки з поріділою, випалою, такою, що змінила колір або якість шерсті.

Якщо у кішки є одна або кілька з перерахованих ознак, заплануйте найближчим часом візит до ветеринарного дерматолога. Спроби лікування домашніми засобами або очікування самостійного одужання можуть призвести до погіршення стану вихованця.

До відвідування ветеринарного лікаря не слід:

• мити улюбленця;
• чистити йому вуха;
• обробляти пошкоджені ділянки шкіри мазями і дезінфікуючими розчинами;
• самостійно призначати кішці лікарські препарати.

Ці дії здатні змазати картину захворювання і ускладнити діагностику.

Зовнішній вигляд і розташування шкірних ушкоджень на тілі кішки не завжди дають змогу правильно встановити причину їхньої появи, а також оцінити ступінь небезпеки захворювання кішки для неї самої та оточуючих її людей і тварин. Для постановки точного діагнозу і призначення ефективного лікування необхідно звертатися до ветеринарного фахівця.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.