Зубним каменем називають перетворення зубного нальоту (зубної бляшки) шляхом його мінералізації. Гетероторичній (позаскелетній) мінералізації піддається зубний наліт у багатьох тварин, які досягли зрілого віку, але найактуальнішою є проблема в домашніх улюбленців — собак і котів.

Етіологія та патогенез

Спочатку в області краю ясен на щічній поверхні коронки зуба утворюється поліморфний наліт. Його склад різноманітний і може варіювати залежно від корму, який приймає тварина, або стану мінерального обміну.

До складу нерідко входять залишки корму і клітини слизової оболонки ротової порожнини. Утворюючи симбіоз, вони є живильним середовищем для розмноження мікрофлори. Поживні речовини для підтримки життєдіяльності мікроорганізмів надходять регулярно, і вони живуть автономною субстанцією. Механізм фіксації виробляється поступово і ґрунтується на абсорбції.

Мікроорганізми в процесі життєдіяльності виділяють глікопротеїни, які захищають їх від впливу ферментів слини і кислоти (молочна кислота). Продукти життєдіяльності не тільки створюють неприємний запах із ротової порожнини тварини, а й впливають на функціонування пародонту, що нерідко спричиняє запальні процеси.

Регулярне годування тварини м’якими кормами і слабке щелепне навантаження сприяють стрімкому зростанню нальоту.

Мінералізація нальоту відбувається за рахунок фосфатів і карбонатів кальцію, в якій не останню роль відіграють ті ж мікроорганізми.

Причиною швидкого утворення зубного каменю може бути неправильна будова одного або декількох зубів, порушення прикусу.

Симптоми

Ще до огляду ротової порожнини тварини власник може помітити слинотечу, незвичне приймання корму, відмову від певних видів корму, все це може бути наслідком відкладення зубного каменю і вже розвитком патологічного процесу.

Зубний камінь прийнято розділяти на:

• над’ясенний (супрагінгівальний);
• під’ясенний.

Над’ясенний камінь можна спостерігати під час дослідження ротової порожнини тварини. Він знаходиться на поверхні зубів і межує зі слизовою оболонкою ясен. За кольором камінь може бути від світло-молочного, до темно-коричневого. Зовні камінь схожий на засохлі накладення глини і під час механічного впливу легко знімається.

Поверхня зубного каменю шорстка, що сприяє ще більшій абсорбції мінеральних речовин. У запущених ситуаціях тертя слизової оболонки щік і губ об поверхню старих відкладень може викликати запальні процеси.

Субгінгівальний, під’ясенний камінь локалізується на коронці зубного утворення, в кишені ясен. Іноді він виступає за її межі. Такий камінь має більш інтенсивно забарвлений колір, від зеленого до коричневого, і значно твердіший за над’ясенний.

Зазвичай відкладення каменів процес одночасний, проте якщо муцину в слині мало, то супригінгівальний камінь утворюється швидше. Саме тому ступінь утворення зубного каменю виключно індивідуальна особливість кожної особини.

Зубний камінь добре видно під час огляду і супроводжується наявністю неприємного, кислого запаху, кровоточивістю ясен, відшаруванням ясенної кишені.

Лікування

Зубний камінь підлягає видаленню механічним шляхом.

Для інструментальної процедури використовують зубні екскаватори, затискачі, голкотримачі, скалери. Процедуру проводять гострими та стерильними інструментами, проте вона не може бездоганно зняти зубний камінь.

Для видалення можна використовувати спеціальне обладнання «Ультрастом», або аналогічні. У цьому випадку ультразвукові коливання, спрямовані на зубний камінь, сприяють руйнуванню відкладень. Така процедура безболісна, ефективна і менш травматична ніж інструментальна. Однак субгінгівальний камінь у будь-якому разі видаляється вручну.

Якість проведеної обробки контролюють за допомогою нанесення барвника. Зубний камінь легко забарвлюється, наприклад, розчином Люголя, саме за пофарбованою поверхнею і судять про якість проведеної процедури.

Якщо зняття каменю пройшло неякісно, то повторні відкладення відбуватимуться значно швидше. Щоб цього не сталося, зубну поверхню полірують.

Після проведення процедури місця зняття зубного каменю обробляють септогелем, йодинолом, розчином перекису водню, розчином йодиду натрію.

Профілактика

Ветеринарні аптеки пропонують власникам цілий арсенал засобів догляду за ротовою порожниною тварин. Скориставшись щітками, спеціальними іграшками (петстейджесами), м’ячами, кістками, мочалками, губками, щітками-напальниками можна без особливих проблем проводити гігієнічні процедури улюбленцям як самостійно, так і давати пристосування для самоочищення зубної поверхні.

Регулярний огляд ротової порожнини також допоможе виявити проблему до її посилення.

Санація ротової порожнини тварини проводиться щонайменше двічі на рік. Якщо тварина схильна до швидкого утворення зубного каменю, то процедуру проводять частіше.

Велику роль відіграє правильний раціон годування. Не можна виключати з раціону тверді корми і кістки.

Існує думка, що альтернативою механічного очищення можуть слугувати гелі, спреї, пасти. Однак це хибна думка, зубний наліт, так само як і зубний камінь, видалити можна тільки механічно.

Турбота, любов і хвостики — наші тренди 2025.