Дати правильну оцінку кількості рідини, яку споживає домашній вихованець, досить проблематично. Але при різкому дефіциті необхідної організму рідини, виникає небезпечний стан — зневоднення, що провокує різні патології у всіх системах організму.

Крім цього, відмова від вживання води домашньою кішкою свідчить про початок серйозних патологій в організмі, і необхідно якомога швидше надати невідкладну допомогу улюбленцю.

Зневоднення у кішки небезпечний стан організму, що тягне за собою велику кількість патологій. Одне з найнебезпечніших патологічних станів, пов’язаних з нестачею рідини в організмі, є ниркова недостатність. У переважній більшості клінічних випадків зневоднення, пов’язане з нирковою недостатністю, закінчується летальним результатом.

Зневоднення також виникає у домашніх кішок, які страждають від різних ендокринних патологій (цукровий діабет). У разі виникнення у власника підозри на предмет зневоднення організму кішки, рекомендується негайно показати улюбленця ветеринарному фахівцеві. Це дасть змогу максимально швидко поставити точний діагноз і призначити адекватне лікування.

Причини

Причин розвитку зневоднення велика кількість. У ветеринарії виділяють низку основних чинників, серед яких виділяють:

• Відсутність доступу до питної води. Якщо тварина застрягла на дереві, або була закрита на тривалий час у приміщенні без доступу до води, розвивається гостра нестача рідини в організмі.  У літній період рідина випаровується швидше з організму, тому за нестачі питної води, тварина також відчуває дефіцит вологи.
• Неможливість самостійно пити воду. При захворюваннях внутрішніх органів, особливо бактеріальної та вірусної етіології, кішка може перестати пити воду. Якщо власник своєчасно не помітив змін у поведінці організму, розвивається зневоднення.  Тварина, що страждає від підвищеної температури і перебуває в пригніченому стані, може не відчувати спраги. Крім цього, вірусні інфекції респіраторного тракту супроводжуються витіканнями з носових ходів, порожнини рота, підвищуючи кількість рідини, що виділяється з організму. Відмова від води діагностується за сильних больових відчуттів у ділянці суглобів, зубів і ясен, а також за порушень актів ковтання.
• Диспепсичні розлади та виверження шлункового вмісту. Розлад травлення, що супроводжується проносом і блювотою, призводить до швидкої втрати рідини організмом. Порушується водно-електролітний баланс найчастіше за вірусних ентеритів у кішок, а також за інфекцій (панлейкопенія кішок), інтоксикацій організму.
• Геморагії, асцити і водянка. Різні відкриті ранові поверхні, а також внутрішні кровотечі, стають не тільки причиною зневоднення у кішок, а й провокують розвиток незворотних процесів в організмі. При розвитку асциту, втрата рідини відбувається настільки швидко, що зневоднення розвивається за лічені години.

Крім цього, причинами розвитку зневоднення можуть бути патології ендокринної залози, хвороби нирок, при отруєнні зоокумаринами.

Симптоматика

Симптоми зневоднення можуть бути різними і залежать від декількох факторів та основної базової причини, що викликала порушення водно-електролітного балансу. Найпростішим тестом, який може провести власник кішки для визначення можливого зневоднення — перевірка еластичності шкіри.

Необхідно взяти вказівним і великим пальцем захопити складку шкіри вихованця і відпустити. Нормальний тургор шкіри дає змогу повертатися їй до первісного вигляду моментально. У разі розгладження шкіри понад п’ять секунд, можна говорити про наявність дегідратації. 

Шкіру для проведення тесту краще брати в районі лопаток (холки). Надзвичайно важливо відзначити стан видимих слизових оболонок. Так, слина, що виділяється з ротової порожнини, має бути рідкої консистенції. У разі розвитку зневоднення, слина стає в’язкою і густою.

Ознаками зневоднення є і рідкісні походи в туалет. Порушення акту сечовипускання свідчить про велику кількість патологій, в основному пов’язаних із сечовидільною системою. Розвиток зневоднення також супроводжується зменшенням кількості актів сечовипускання.

За відсутності виділення сечі, необхідно показати тварину ветеринарному фахівцеві. Пов’язано це з тим, що відсутність актів сечовипускання може бути спровокована затримкою сечі при повному сечовому міхурі на тлі закупорки уретри.

Діагностика та лікування

У разі підозри на зневоднення, рекомендується звертатися у ветеринарну клініку до кваліфікованого лікаря. Це дасть змогу визначити не тільки сам факт зневоднення, а й виявити патологічний процес, що став основним при порушеннях в організмі.

Тільки після постановки точного діагнозу, ветеринар починає лікувати зневоднення у кішки. Для постановки діагнозу застосовуються лабораторні аналізи:

• загальний і біохімічний аналіз крові — показник процентного співвідношення еритроцитів до загального об’єму циркулюючої крові (розвиток зневоднення в організмі призводить до підвищення гематокриту), а також підвищення кількості білкових компонентів у кров’яному руслі свідчать про розвиток дегідратації;
• загальний аналіз урини — дає змогу визначити концентрацію сечі.

Варто зазначити, що аналіз крові не завжди може вказувати на наявність зневоднення. Існує низка клінічних випадків, коли явне зневоднення у кішки не відрізнялося змінами в аналізі крові.

Після встановлення діагнозу, ветеринар призначає крапельницю кішці з глюкозою і розчином Рінгера. Якщо вихованець може самостійно споживати рідину, йому пропонують невелику кількість випити самостійно.

Основа лікування зневоднення — інфузійна терапія. У разі зневоднення кішці вводять фізрозчин, змішаний з глюкозою. Крім цього вводяться вітамінний і мінеральний комплекси внутрішньовенно тварині зі зневодненням, що дає змогу не тільки відновити водно-електролітний баланс, а й сили виснаженого організму.

Профілактика

Зневоднення організму — надзвичайно небезпечний стан, якому даремно не надають особливого значення. Щоб не допустити розвитку патологічного стану, важливо дотримуватися питного режиму тварини, надаючи вільний доступ до чистої питної води.

За умови достатньої кількості рідини в раціоні харчування тварини (натуральна їжа, вологі корми та консерви), переживати не варто. Але і при харчуванні кішки виключно сухими гранульованими кормами, важливо ретельно стежити за кількістю споживаної твариною рідини.

При хронічних захворюваннях, пов’язаних з недостатністю ниркових структур, тварині необхідне додаткове введення в раціон рідини. Кожен власник повинен з увагою поставитися до того, скільки рідини споживає його вихованець.

У разі сухості видимих слизових оболонок, їхньої блідості, появи млявості тварини, необхідно якомога швидше звернутися до ветеринарного фахівця за консультацією.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.