Жовчнокам’яна хвороба (Cholelitiasis) — хронічне захворювання печінково-жовчовидільної системи з утворенням каменів у жовчному міхурі (холецистолітеаз), жовчних протоках часток печінки (печінковий холелітіаз), загальній жовчній протоці (хедохолітіаз).

До захворювання схильні всі види тварин. Найчастіше діагностується захворювання у дрібних домашніх тварин — собак і котів. Вікові межі не визначені, у самок процеси каменеутворення в жовчному міхурі та протоках виникають частіше, ніж у самців.

Етіологія

Основною клінічно підтвердженою причиною утворення каменів є порушення метаболізму жовчних кислот, фосфоліпідів, жовчних пігментів (білівердину, білірубіну), холестерину та неорганічних солей.

Вирішальну роль в утворенні каменів відіграє холестерин. У разі порушення холестериноутримувальних чинників співвідношення жовчних кислот і фосфоліпідів змінюється, колоїдна маса загусає і відбувається кристалізація холестерину, яка й призводить до каменеутворення.

Сприятливим фактором є анатомічна патологія (звуження проток, атрофія, спайка, гіпертрофія, дискенезія, пухлиноподібні розростання) жовчного міхура і проток, що призводить до застійних явищ. Без регулярного відтоку жовч загусає, до вмісту приєднується слиз і епітеліальні клітини, що також сприяє утворенню каменів.

Порушення обміну речовин (анемії, ожиріння), недостатність моціону, незбалансованість раціону годівлі також є рушійним фактором в утворенні каменів у жовчному міхурі та протоках.

Камені синтезуються в самому міхурі набагато частіше, ніж у протоках. Це пов’язано із застоями в порожнині міхура.

За своєю природою камені можуть бути:

• Холестериновими. Такі конкременти, як правило, поодинокі світло-жовтого кольору. При тривалому перебуванні в міхурі приєднують до себе солі кальцію і стають комбінованими;
• Пігментними. До їхнього складу входять жовчні кислоти, кальцію білірубінат, холестерин. Саме такі камені характерні для собак. Як правило, в більшості випадків вони множинні, блискучі, чорні, фасеточні;
• Комбіновані. За консистенцією і кольором такі камені сильно можуть відрізнятися залежно від пропорційного складу (пігменти, карбонат кальцію, холестерин). Такі камені множинні, гладкі, неправильної форми. Якщо каменів мало, то вони великі.

Патогенез

Камені здатні до міграції. Пересування дрібних каменів із жовчних проток у жовчний міхур, а далі в дванадцятипалу кишку явище нерідке. Іноді вони закупорюють міхурову протоку, загальну жовчну протоку або піднімаються в печінкові. Ускладнюючи приплив жовчі, камінь діє за принципом клапана, що тягне за собою набряк стінок міхура і спадання порожнини.

Якщо камені обтічні, то будь-яких функціональних порушень у міхурі та паренхімі печінки не відбувається. Якщо ж камінь незграбний, то його збільшення може призвести до травматичних ушкоджень і механічної (обтураційної, підпечінкової, холестатичної) жовтяниці. Якщо обтурація неповна, то можуть відбуватися розширення вищерозміщених відділів жовчних проток із гіпертрофією стінок.

Симптоми

Тривала обтурація жовчних проток призводить до гострої механічної жовтяниці із сидромом ахолії та холемічним синдромом.

У вищерозташованих від закупорювання камінням протоках збільшується тиск, що призводить до розтягування і підвищення проникності жовчних капілярів, а також їхнього розриву. Клінічно цей процес проявляється жовтяницею. Білірубін забарвлює склеру і слизові оболонки в жовтувато-оранжевий колір.

На тлі цих процесів у тварини прогресує анорексія, блювотні явища, дегідратація.

Під час пальпації правого підребер’я проявляється хвороблива реакція. Підвищення рівня жовчних кислот у крові призводить до свербежу шкіри та брадикардії.

Діагноз

Діагностика здійснюється за клінічними ознаками, а також дослідженнями крові. Біохімічні показники крові показують підвищений рівень білірубіну, холестерину, лужної фосфотази та аланінамінотрансферази. Загальний аналіз вказує на лейкоцитоз.

Синдром ахолії проявляється знебарвленням фекальних мас, дисбактеріозом, атонією передшлунків у багатокамерних.

Основним методом діагностування є ультразвукове дослідження, яке дає змогу визначити розміри, локалізацію, кількість конкрементів.

Віддиференціювати захворювання необхідно від гепатиту та холециститу.

Лікування

Основне лікування при точно встановленому діагнозі — холецистотомія. Під час такого хірургічного втручання видаляються камені. Якщо патологія ускладнена, то проводять холецистектомію.

Якщо встановлено тільки передбачуваний діагноз, то для полегшення стану тварини призначається атропін, знеболювальні засоби, спазмолітики.

Профілактика

Застосування правильно збалансованого раціону годівлі, забезпечення тварин моціоном слугують хорошими профілактичними прийомами проти утворення каменів у жовчних потоках і міхурі.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.