Один з найважчих патологічних процесів у собак в області травної системи, усунути який можна виключно шляхом проведення хірургічного втручання, є заворот шлунка. Летальність при патології становить 100%, без своєчасного оперативного втручання.

Патологічний процес, що розвивається в шлунку, характеризується поворотом різного плану однієї частини травного органу по відношенню до іншої частини. У деяких випадках заворот шлунка характеризується перекрутом усього органу навколо своєї осі, супроводжуючись важкими порушеннями загального стану організму.

Синдром завороту шлунка у собак супроводжується цілою низкою серйозних важких змін організму тварини. Наразі точних причин розвитку патології не виявлено. Захворювання вважається поліетіологічним, у зв’язку з тим, що заворот шлунка спровокований цілою низкою несприятливих факторів.

Основними факторами, що провокують патологічний процес, заведено вважати фізіологічні особливості будови травного органу, гастрити та запалення дванадцятипалої кишки. Також причиною можуть виступити порушення в раціоні харчування та обмінних процесів.

Необхідно своєчасно діагностувати синдром завороту шлунка і звернутися до ветеринарної клініки. Це дасть змогу уникнути серйозних змін гомеостазу організму тварини і подальшого летального результату.

Причини

Травний орган у собак — шлунок, розташовується в черевній порожнині, будучи сусідами в безпосередній близькості з легенями та міокардом, а також кишечником, аортою і лімфатичними судинами. Процес травлення бере свій початок у пащі. Їжа, що потрапляє в ротову порожнину, піддається механічному перетиранню їжі зубами і просоченню слиною, що містить деякі харчові ферменти.

Перетерта, змочена слиною харчова грудка просувається стравоходом і потрапляє прямо в шлунок. Там їжа просочується шлунковим соком, поступово просуваючись до сфінктера, що з’єднує шлунок з дванадцятипалою кишкою, у вигляді напіврідкої субстанції їжа просувається в тонкий відділ кишківника. У разі завороту шлунка у собак, весь процес порушується, викликаючи серйозні зміни від самого початку в травному циклі.

Виділяють такі причини виникнення синдрому завороту шлунка у домашніх вихованців:

• Дисфункції в харчовій поведінці собаки. Сюди відносять порушення моціону тварини, рідкісні годування великою кількістю їжі, заковтування великої кількості повітря в процесі поїдання їжі, збої в нервовій регуляції, різкі активні фізичні навантаження після їжі.
• Не якісні корми або ж їхні частини. Травна система за анатомічними особливостями займає близько 80% черевної порожнини. Однією з причин завороту шлунка у собак є утворення газів (75% з яких проникають в організм під час заковтування їжі). У нормальних умовах повітря виходить через стравохід, проходить у кишечник або абсорбується стінками шлунка. Корми, що згодовуються собакам і містять велику кількість вуглеводів, крохмалю або грубої клітковини (перлова або пшенична каша, бобові культури, капуста, гарбуз, чорний хліб), а також деякі готові корми, провокують підвищене утворення газів.
• Особливості анатомічної будови і розташування шлунка у собак. При різкій зміні об’ємів шлунка, він повинен максимально адаптуватися і зберігати рухливість. Різкий перекрут органа діагностується в переважній більшості клінічних випадків у собак, з масою тіла вище 25 кг.
• Патологічні стани травної системи. Нестача ферментативних речовин порушує процеси абсорбції в самому шлунку. Захворювання хронічного типу побічно впливають на скоротливу здатність стінок шлунка, провокуючи порушення у виробленні ферментів. Злоякісні пухлини в травній системі провокують механічну обструкцію, перегороджуючи нормальне виділення газів, спазми і скорочення.
• Дисфункції нервової системи. Функції травного процесу багато в чому залежать від правильної роботи нейрогуморальної системи. Порушення координації та миттєвого реагування на зміни провокують проблеми з виділенням шлункового соку, ферментативних речовин та інших біологічних активних компонентів. Харчова грудка при порушенні іннервації не евакуюється зі шлунка своєчасно, що призводить у результаті до підвищеного газоутворення і підвищеного вироблення шлункового соку.
• Стресові стани. Тварина, що перебуває в стані стресу, не може нормально приймати їжу і, природно, перетравлювати її.

Масово провокують заворот шлунка корми з великою кількістю крохмалистих речовин, вуглеводів і грубої клітковини. Підвищене газоутворення і несвоєчасне їх виділення призводить до перерозтягнення стінок шлунка, провокуючи порушення кровообігу та іннервації в органі. Виникає спазм сфінктерів шлунка, закриваючи вихід, збільшується розмір і провокуючи хворобливі відчуття, аж до больового шоку. Шлунок зміщується, селезінка, з’єднана з ним зв’язкою, не витримує ваги й провертається разом зі шлунком навколо стравоходу.

Стан є надзвичайно небезпечним, провокуючи порушення кровообігу і некроз тканинних структур через 4 години після завороту. За відсутності своєчасної кваліфікованої допомоги, відбувається здавлювання розташованих поруч зі шлунком органів — серця і легенів.

Порушується дихальний процес, страждає серцево-судинна система. Кровотворний орган — селезінка, збільшується в розмірі до 4 разів, накопичуючи продукти окислення. Виникає важке отруєння організму, порушуючи роботу всіх систем організму, а особливо страждає нервова система. Без оперативного лікування тварина гине.

Симптоми

Симптоми синдрому завороту шлунка проявляються різко. У тварини різко розвивається здуття протягом години. Також діагностуються блювотні позиви з підвищеним виділенням слини. З пащі може виділятися специфічний слиз, розвивається задишка, недостатність серцево-судинної системи, больовий шок і гіповолемія (зменшення об’єму циркулюючої крові). Можуть проявлятися перші ознаки закрепу.

Важливо відзначити, що заворот шлунка у собак має схожу клінічну картину з людською патологією. Синдром завороту шлунка має свою класифікацію. Перебіг патології може бути гострого типу, інтермітуючого (періодичного) або ж хронічного. Часовий фактор також має значення — 2-3 години від перших проявів, 3-6 годин і понад 6 годин.

Також заворот шлунка може бути неускладненим і ускладненим. Небезпечним є ускладнений тип завороту шлунка у собак. Він характеризується розривом стінок травного органу, некротичними змінами в тканинах шлунка, геморагією, розвитком недостатності легенів і серця. Ця класифікація дає змогу швидше скласти точну клінічну картину, встановити діагноз і застосовувати лікувальні заходи.

Часто діагностується в практиці ветеринарних лікарів неускладнений синдром завороту, тривалістю до 3-4 годин. Симптоми патології досить виражені, даючи змогу фахівцеві без проблем встановити діагноз. Призначається оперативне втручання зі 100% сприятливим результатом. Рідше діагностують ускладнений заворот шлунка у собак, спровокований тривалим наростанням симптомо-комплексу.

Ускладнення розвиваються швидко, через 4 години після прояву перших ознак патології та характеризуються, перш за все, порушенням кровообігу. Залежно від виду і причин завороту, прогноз при ускладненому процесі обережний або ж несприятливий. На прояв симптомів ускладненої патології впливають вік тварини, характер харчування, супутні хронічні захворювання внутрішніх органів.

Лікування та діагностика

Постановка точного діагнозу не становить особливих складнощів у зв’язку з вираженою клінічною картиною патологічного процесу, що розвивається. Спірне питання в постановці точного діагнозу вирішуються шляхом призначення досліджень — ультразвукової діагностики та рентгенологічного дослідження.

Зондування шлунка не проводять, оскільки може спровокувати розрив та інші порушення в організмі під час завороту. Рентген органів черевної порожнини і грудної клітки має проводитися тільки за можливості тварини стояти. Лабораторні дослідження, у разі підозри у тварини завороту шлунка, проводяться рідко, оскільки мають малу інформативність.

Проводити аналіз крові, сечі та біохімічні дослідження доцільно після оперативного втручання для спостереження за динамікою відновлення уражених тканин.

Диференціальний діагноз необхідний для визначення таких патологій, як гостра інтоксикація організму, заворот тонких відділів кишечника, перекрут тяжів селезінки, запалення плевральної оболонки, перитоніт, водянка, порушення роботи нирок, діафрагмальна грижа, пухлинні процеси в черевній порожнині, піометра.

Гостре розширення шлунка, на відміну від завороту, лікується шляхом проведення промивання порожнини і введення специфічних лікарських засобів. Синдром завороту шлунка лікується тільки оперативним втручанням. У процесі оперативного втручання шлунок повертають на його анатомічне місце, видаляючи вміст.

Запобігти поверненню патології дає змогу підшивання шлунка до черевної стінки. Некротизовані тканини за необхідності видаляють, а в разі діагностування розривів на селезінці, орган видаляють.

Усунення такої проблеми, як порушення гемодинаміки і шокові стани організму, здійснюється шляхом введення внутрішньовенних катетерів і відповідної інфузійної терапії. Вводяться знеболювальні препарати, кортикостероїдні речовини, протиблювотні та спазмолітичні медикаменти.

Операція з усунення завороту шлунка передбачає порожнинне втручання, під час якого лікар розгортає орган, видаляє вміст. Далі проводять промивання порожнини органу і підшивання стінки шлунка до черевної стінки, для запобігання повторному завороту. Некротизовані стінки шлунка видаляють. Селезінку видаляють у виняткових випадках, коли діагностують серйозні пошкодження паренхіми (розриви). Будь-яке паралельне втручання під час основної операції погіршує подальший прогноз на відновлення організму тварини.

Після проведення операції улюбленець має перебувати під наглядом фахівців протягом кількох діб. Далі обов’язковий регулярний моніторинг станів роботи життєво важливих органів — міокарда, ниркових структур і нервової системи. Після виходу прооперованої тварини з наркозу, показана голодна дієта. На тлі проведеної операції, пацієнту призначається курс антибіотикотерапії.
Післяопераційний догляд передбачає введення спеціальних розчинів, що поліпшують гомеостаз організму, протиблювотних засобів і гастропротекторів.

Після виписки власник тварини повинен стежити за загоєнням післяопераційних швів, не допускаючи розлизувань. За наявності виділень з ранової поверхні, необхідно терміново звертатися до ветеринарної клініки за консультацією. Якщо тварина стара, а відновлювальний період затягується, показано парентеральне харчування.

Профілактика завороту шлунка

У профілактичних цілях завороту шлунка у собак, необхідно стежити за кількістю і якістю харчування. Корми мають бути легкозасвоювані, супер-преміум якості. Годування має здійснюватися часто, не великими порціями. Після прийому їжі, не рекомендується допускати активні фізичні навантаження (біг і стрибки). Важливо уникати стресових ситуацій, здатних вплинути на розвиток синдрому завороту шлунка.

Помітивши у свого улюбленця неполадки в організмі (блювота, диспепсичні розлади), бажано невідкладно звертатися до ветеринарної клініки. Можливо, приводу для занепокоєння немає, але залишати без уваги будь-які порушення в роботі організму собаки не можна. Це загрожує серйозними ускладненнями і патологіями, аж до загибелі улюбленця.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.