У сучасній ветеринарній медицині велика роль відведена точній діагностиці. Досить часто, за допомогою подібного виду діагностики, у домашніх кішок виявляють захворювання підшлункової залози.

Особлива небезпека патологій, пов’язаних з цією залозою, полягає в тому, що клінічна картина прояву характерної симптоматики, як правило, стерта. Власник звертається по кваліфіковану допомогу в тих випадках, коли частина залози вже відмерла або ж у ній розвинулися незворотні дегенеративні процеси.

Саме тому важливо знати основні ознаки патологій підшлункової залози, для того, щоб своєчасно провести належну діагностику та лікування. Це дасть змогу уникнути безлічі проблем та ускладнень, пов’язаних із дисфункцією підшлункової залози.

Однією з найчастіших причин у збої роботи підшлункової залози є запалення, що виникають через різні чинники.

Анатомія і фізіологія підшлункової залози у кішки

Підшлункова залоза у кішок, так само як і в собак, свиней та інших ссавців, виконує кілька функцій — продукування і секреція травних соків у дванадцятипалу кишку зі специфічними ферментами й електролітами, а також вироблення та виділення в загальний кровотік особливих гормональних речовин.

Близько 97% площі всієї залози належить до зовнішньосекреторної (виділення травних ферментів). Будова підшлункової залози часточкова, структура характеризується наявністю альвеол і вивідних проток. Основна частина альвеол (залозисті відділи бульбашкоподібного типу), побудована з панкреоцитів — секреторних клітин.

Частина залози, що залишилася, представлена клітинами Лангерганса (острівцями). Їх також поділяють на кілька основних типів:

• А-клітини виробляють глюкагон;
• В-клітини — інсулін;
• Д-клітини — соматостатин.

Анатомічно підшлункова залоза розташована в ділянці брижі дванадцятипалої кишки та печінки. Зовнішньосекреторна протока, що відповідає за вироблення і секрецію травних ферментів, відкривається в ділянку дванадцятипалої кишки.

Залоза має у кішок вигнуту форму, утворюючи практично прямий кут. Одна частина розташована на великій кривизні шлунка, а інша — в ділянці сальника початкового відділу тонкого кишечника.

Продуктами зовнішньосекреторної функції підшлункової залози є:

• трипсин (здатний до розщеплення цілих і часткових переварених білків на більш дрібні);
• хімотрипсин (також розщеплює білкові компоненти і не сприяє вивільненню деяких амінокислот);
• карбоксипептидаза (здатна до розщеплення амінокислот із частини амінового кільця);
• амінопептидаза (розщеплює амінокислоти з карбоксильної частини кільця);
• ліпаза панкреатична (перетворює нейтральні жири на жирні кислоти);
• амілаза панкреатична (перетворює вуглеводи на три та дисахариди).

Розвиток процесу запального характеру внаслідок патологічних порушень призводить до того, що протеолітичні ферментативні речовини активізуються ще в підшлунковій залозі, тим самим провокуючи її руйнування. Електроліти, що утворюються в секреті залози, представлені натрієм, калієм, хлором, магнієм, цинком, міддю і деякими бікарбонатами. Їхня функція в нейтралізації кислого вмісту тонкого відділу кишечнику і створення оптимальних умов для нормальної активності секретованих ферментів. 

Варто звернути увагу, що в результаті деяких наукових досліджень стала відома ще одна важлива роль соку підшлункової залози. Склад і хімічні характеристики зовнішнього секрету позитивно впливають на загальний бактеріальний склад кишечника. Порушення в роботі залози, що провокують призупинення вироблення панкреатичного соку, призводять до підвищеного росту бактеріальних мікроорганізмів і провокують порушення загального травлення.

Хвороби підшлункової залози у кішок і котів

У нормальних умовах підшлункова залоза у кішки працює без збоїв. Ферменти, що виробляються, починають активізуватися тільки після проходження їх у тонкий початковий відділ кишечника.

Під впливом специфічних ферментативних речовин, починаються процеси розщеплення білкових і ліпідних компонентів корму. При захворюваннях, ферментативна функція порушується, провокуючи активацію всередині залози. У результаті цього, відбувається аутоімунна атака власних клітин.

Існує досить великий список недуг, що вражають залозу, але найчастіше діагностуються такі:

• Панкреатит. Запалення, що виникає в результаті вроджених аномалій у будові органу, неправильному годуванні (присутність у кормі великої кількості жирних страв), цукрового діабету, різних інтоксикацій, призводить до загального порушення його функціональності. Крім цього, причиною збоїв у роботі залози стають — приймання медикаментозних препаратів протимікробної дії, приймання діуретичних засобів, підвищений вміст в організмі солей кальцію, цироз печінки, запалення стінок шлунка і жовчного міхура. Зазвичай характерні ознаки запалення підшлункової залози розвиваються тоді, коли більша частина органу вже уражена. Основними симптомами патології є — виверження шлункового вмісту, профузний пронос (на тлі загальних диспептичних явищ), твердість під час пальпації живота, млявість та апатичність кішки, ознаки зневоднення організму за сильного блювотного режиму та проносу.
• Екзокринна недостатність підшлункової залози. Специфічний синдром, що розвивається на тлі нестачі продукування органів ферментів для травлення. Причинами екзокринної панкреатичної недостатності стають тривалі несвоєчасно ліковані запалення органу, пухлинні процеси, що провокують непрохідність проток. Найчастіше діагностують недостатність вироблення ферментативних речовин у кішок у літньому віці незалежно від породи. Характерними ознаками екзокринної недостатності є — втрата ваги за підвищеного апетиту, відсутність випорожнень (закрепи) або ж профузний пронос. Можливий розвиток нудоти і втрати апетиту. Як правило, ця патологія часто пов’язана й ускладнена цукровим діабетом.
• Пухлини підшлункової залози. Пухлинні процеси на підшлунковій залозі виникають досить часто. Вони можуть бути доброякісного та злоякісного характеру. Доброякісним новоутворенням вважається аденома і характеризується відсутністю яскраво вираженої симптоматики. У разі порушення функції залози, аденому видаляють хірургічним шляхом, щоб уникнути переродження її в злоякісну аденокарциному. Аденокарцинома діагностується у кішок рідко і є злоякісною пухлиною. Симптоми недуги проявляються на найостанніших стадіях, коли практично весь орган уражений. Діагностована аденокарцинома підшлункової залози досить проблематична в лікуванні і навіть за умови хірургічного видалення патологічного вогнища, прогноз не втішний.
• Панкреатичний абсцес. Абсцес на підшлунковій залозі являє собою скупчення гнійного ексудату.  Розвивається важка патологія у кішок після гострих або ж повторно загострених хронічних панкреатитів. У залозі формується порожнина, обмежена капсулою з гнійним вмістом. Інфекція, що провокує появу гнійного ексудату, проникає з потоком крові або ж під час формування свища кістозного утворення з кишечником. Характерними ознаками захворювання є підвищення температурних показників тіла до субфебрильних значень, поява ознобу і порушення ритму серця. У хворої тварини спостерігається відмова від приймання їжі, підвищена стомлюваність і слабкість, виникає нудота і виверження шлункового вмісту. Небезпека абсцесу на підшлунковій залозі криється в поширенні інфекції на поруч розташовані тканини. Надалі можливий розвиток великої кількості гнійників на самому органі та в близько розташованих органах. На тлі абсцесу підшлункової залози, можливий розвиток гнійників на кишкових стінках.
• Панкреатична псевдокіста. Патологія, що характеризується розвитком фіброзної порожнини, заповненої стерильною панкреатичною рідиною. Причинами розвитку захворювання можуть бути порушення в харчуванні тварини, підвищене навантаження на орган або ж інші патологічні процеси. Характерних ознак псевдокісти на підшлунковій залозі у кішок не існує. Всі симптоми схожі з іншими порушеннями в роботі залози. У кішки відзначається порушення апетиту, відмова від корму, підвищена млявість і виверження шлункового вмісту. Можливий пронос і зневоднення організму. Точний діагноз ветеринарний лікар може поставити тільки після комплексного обстеження, яке обов’язково включає в себе ультразвукову діагностику. Залежно від розмірів утворення, призначається лікування. Якщо симптоми патології зберігаються після консервативного лікування, призначається хірургічна маніпуляція.
• Некроз підшлункової залози. Панкреонекроз або некроз підшлункової залози кішок розвивається на тлі гострої форми запалення органу. Унаслідок дегенеративних процесів, що порушують нормальний відтік секретованої рідини залозою, ферменти починають активно пошкоджувати тканини органу, який вони продукують. Це призводить до виникнення специфічних некротизованих ділянок і, як наслідок, токсемії (потрапляння токсинів у системний кровотік). За панкреонекрозу існує низка ознак, здатних вказати на небезпечну патологію. Тварина намагається підібрати лапи під себе і вигнути дугою спину (вимушена поза в кішки), часта блювота і профузний пронос, що швидко призводять до зневоднення організму (видимі слизові оболонки стають сухими та блідими), кішка відмовляється вживати їжу, а в деяких випадках і відмовляється від води. При спробі власника взяти вихованку на руки, вона може виявляти сильне занепокоєння.

Лікування та профілактика хвороб підшлункової залози

Найчастіше діагностованою причиною порушень у роботі панкреаса є запальні процеси. Для постановки точного діагнозу, необхідно обов’язково звернутися до ветеринарної клініки. Це дасть змогу провести ретельне обстеження і призначити тварині необхідну терапію.

Основа діагностичних заходів — збір анамнезу, пальпація області підребер’я і живота, а також загальний і біохімічний аналіз крові. Важливо відзначити, що при гострих запальних процесах в органі у кішок рівень основних ферментів (ліпази та амілази), може залишатися в нормі, а ось білірубін, глюкоза і трансамінази перевищують норму.

Обов’язковим є проведення ультразвукової діагностики, що дає змогу визначити розміри органа, ступінь пошкодження і наявність пухлинних процесів. Важливу роль відіграє диференціальна діагностика, необхідна для виключення таких захворювань як:

• парвовірусний ентерит;
• інфекційний гепатит;
• панлейкопінія;
• перитоніт;
• гостра кишкова непрохідність.

Лікування при панкреатиті завжди має призначатися з голодної дієти, що дозволяє знизити вироблення ферментативних речовин. Витримують кішку на такій дієті не менше 2 днів.

Залежно від виду патологічного процесу, терапія матиме різний план дій. Неускладнені форми захворювань підшлункової залози включають введення дієтичного харчування і курс протизапальних засобів, а також препаратів, що підтримують роботу ураженого органу.

Симптоматичне лікування захворювань підшлункової залози у кішок передбачає застосування:

• знеболювальних препаратів — Баралгін, Бутомідор, Кетофен;
• спазмолітичних медикаментів — Папаверин, Но-Шпа, Дюспаталін.

Небезпечне ускладнення — панкреонекроз, потребує проведення інфузійної терапії із застосуванням спеціальних розчинів, інгібіторів соляної кислоти та протиблювотних медикаментозних засобів — Церукалу, Серенія.

Важливим є призначення антисекреторних препаратів та антиоксидантів, що в результаті дає змогу призупинити самостійне руйнування клітин підшлункової залози ферментами. У разі загрози сепсису тварині призначається курс антибіотикотерапії з індивідуальним підбором протибактеріальних препаратів.

Важливий фактор загального лікування патологічних процесів у підшлунковій залозі — дієтичне харчування. Після примусового голодування терміном не менше доби, ветеринарний фахівець призначає особливе харчування, метою якого є купірування запальних процесів.

Перші кілька днів кішці необхідно давати рідкі каші зі слизовою основою — вівсяну і рисову, зварені виключно на воді. Через кілька днів допускається введення омлету, приготованого на пару з яєчних білків.

Годування для кішок з ураженням підшлункової залози має здійснюватися часто і невеликими порціями. Ідеальний варіант — 5 разів на день, тепла і м’яка їжа. Дієтичний корм можна підібрати за допомогою консультацій ветеринара з лікувальних лінійок.

Рекомендується вибирати корми-холістики або ж супер-преміум класу. Вони містять у собі всі необхідні компоненти і пробіотики, а невисокий відсоток вмісту жиру дасть змогу знизити навантаження на уражений орган і нормалізувати його роботу. Здебільшого кішкам з діагностованим панкреатитом, спеціальні лікувальні корми необхідно давати протягом усього життя.

Мінімізувати ризики розвитку захворювань підшлункової залози можна, дотримуючись деяких основних правил. До них належать своєчасні дегельмінтизації та вакцинації улюбленців, правильне годування високоякісними продуктами, уникнення годування зі столу.

Рекомендується також регулярно відвідувати ветеринарну клініку для профілактичної діагностики та своєчасного виявлення можливих системних патологій, серед яких лідируюче місце займають проблеми травної системи.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.