Асептичний некроз у ділянці голівки стегнової кістки має у ветеринарній медицині іншу назву — хвороба Легга-Кальве-Пертеса. Найчастіше діагностується у декоративних порід собак, таких як йоркширський і той-тер’єр, а також у карликових пінчерів, мопсів.

Патологія пов’язана з проблемами кровообігу в ділянці головки стегнової кістки. Відбувається порушення живлення суглоба з подальшим розвитком некротичних змін. Захворювання відносять до остеохондропатій. При появі перших симптомів патології, рекомендується звернутися за допомогою до ветеринарної клініки. Спеціаліст зможе провести низку досліджень і призначити адекватну терапію — консервативного або ж оперативного плану.

Причини виникнення патології

Базових причин розвитку захворювання Легга-Пертеса у домашніх вихованців виявити не вдалося. Схильні до виникнення патології собаки незалежно від статевої приналежності. Зазначається, що частіше некроз голівки стегнової кістки розвивається в одній із кінцівок, і тільки в рідкісних випадках патологія вражає обидві задні кінцівки. Вважається, що остеохондропатія має спадковий фактор.

Фактором, що провокує захворювання Легга-Кальве-Пертеса, вважають і вплив статевих гормонів, які провокують гормональний дисбаланс. Спровокувати патологію здатні зайві навантаження на суглоб, особливо у маленьких цуценят. Через фізіологічні причини слабкості м’язового і зв’язкового апарату, навантаження в ранньому віці призводять до зайвого перенапруження.

На тлі загальних змін в організмі собак під час ураження хворобою Пертеса, діагностуються також недостатність функціонування щитовидної залози, нанізм або карликовість через порушення в роботі гіпофіза. Супроводжувати захворювання Легга-Пертеса можуть ранні окостеніння кісткових структур, провокуючи коротконогість. У зв’язку з цим, фахівці стверджують, що провокують патологію кілька факторів разом.

Симптоми захворювання

Патологія має кілька стадій. Виділяють такі:

• Прихована форма. Характеризується мікроскопічними змінами в області тканинних структур кісток стегнової голівки. При подальшому розвитку патології проявляється тотальний некроз в області губчастої речовини з ураженням кісткового мозку. Хрящ, який закриває голівку стегнової кістки, не пошкоджується. Прихована форма проявляється появою незначної хворобливості та кульгавості, які зникають, щойно тварина відпочине.
• Перелом компресійного типу. Некротичні зміни в стегновій голівці не можуть витримувати навіть незначних навантажень, що призводить до переломів і подальшого сплощення. Характеризується патологічний процес тим, що тварина під час ходьби злегка спирається на уражену кінцівку, намагаючись на неї не наступати.
• Процес резорбції кісткових структур. Некротизовані ділянки головки стегнової кістки починають із часом розсмоктуватися. Углиб проникають тканини фіброзно-хрящового типу. При розвитку третьої стадії захворювання, хвора тварина не може наступати на лапу.
• Репарація. Четверта стадія характеризується заміщенням відмерлих частин головки стегнової кістки кістковою тканиною. Це свого роду відновлювальний процес, але головка вже деформована і не може відновитися. У ділянці ураженої ділянки визначається хворобливістю та обмеженими рухами.
• П’ята стадія — кінцева. Тканинні структури головки стегнової кістки регенеруються поступово, але їхня форма вже не відновитися. Головка кістки нагадує гриб або валик. Відбувається укорочення і потовщення шийки стегна. У деяких випадках вона повністю зникає. Уражена ділянка виглядає атрофічною. Хворобливі відчуття у тварини відсутні, але пересування значно обмежені.

Патологічний процес частіше діагностується у цуценят у віковому діапазоні від 4 місяців до 1 року. Вихованець під час бігу злегка підтягує одну із задніх кінцівок, пропускаючи часом крок або кілька кроків, намагаючись час від часу тримати лапу у висячому положенні. Уважний огляд кінцівки, може допомогти помітити атрофічні зміни в м’язах. З розвитком захворювання, вихованець продовжує утримувати уражену лапу у висячому положенні.

Діагностика захворювання Легга-Пертеса, полягає в проведенні інструментальних і клінічних методів досліджень. При зверненні до ветеринарної клініки, лікар проводить детальний огляд, оцінюючи ступінь кульгавості, стан м’язових волокон тазової кінцівки, а також перевіряє рухливість суглоба.

Для отримання детальної картини захворювання застосовують низку досліджень інструментального типу — рентгенографічне та ультразвукове дослідження, артроскопію, а також у деяких клініках доступне проведення найінформативнішої комп’ютерної томографії.

Диференціальний діагноз необхідний для визначення таких захворювань, як дисплазія тазостегнового суглоба, що також проявляється у цуценят, вивих надколінка або тазостегнового суглоба. Цуценятам у віці 12 місяців, проводять діагностику з метою визначення інфекційних артритів, переломів шийки стегна або самої головки стегнової кістки. Отримані результати діагностичних досліджень слугують основною для розробки тактики подальшого лікування.

Лікування захворювання у собаки

Лікування може мати два види лікування — консервативне та хірургічне. Патологія діагностується досить пізно, тому використання медикаментозних засобів рідко дає позитивні результати, провокуючи найсильніші гіпертрофічні зміни. У курсі консервативної терапії застосовуються нестероїдні протизапальні препарати, що дають змогу зняти хворобливі відчуття, знімаючи паралельно запальний процес. Для запобігання проблемам у ділянці шлунково-кишкового тракту, необхідно суворо дотримуватися прописаного ветеринаром дозування препаратів.

Тварині необхідно надати спокій, уникаючи сильних навантажень, що провокують деформацію головки стегна, запобігаючи її перелому. Режим спокою триватиме не менше 2-х місяців. Зняти місцевий запальний процес дають змогу і фізіотерапевтичні процедури. Застосовується електрофорез із використанням препаратів, що знімають запалення.

Якщо консервативне лікування не дало позитивних результатів, фахівець рекомендує проведення хірургічної операції. Під час оперативного втручання проводять видалення голівки стегнової кістки та її шийки, а натомість створюють псевдокапсулу суглоба тазостегнової кістки.

Після проведення операції реабілітаційний період може тривати від 2 місяців до півроку. Залежить процес відновлення рухливості в тазовій кінцівці від ступеня гіпотрофії м’язових волокон.

Через 10 днів після хірургічного втручання з метою профілактики необхідно проводити спеціальні вправи, повертаючи рухливість ураженій кінцівці та суглобу. Підвищення швидкості відновлення після операції здійснюється за допомогою фізіотерапевтичних процедур і гідротерапії.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.