Виразкові ураження в ділянці рогівки ока у домашніх кішок і собак — досить часті патології, діагностовані в практиці ветеринарних лікарів. Ознаки виразки рогівки досить явні і не помітити їх складно. У кішки з’являється виражена сльозотеча, кон’юнктива гіперемована, спостерігається набряклість рогівки і блефароспазм.

Залежно від занедбаності патологічного процесу, ветеринарний фахівець призначає індивідуальну схему лікування. Прогноз щодо подальшого стану ока і зору відрізняється залежно від ступеня ураження і факторів, супутніх захворюванню (бактеріальна або вірусна мікрофлора).

Перш ніж розбиратися в причинах, що провокують розвиток виразки рогівки у кішки, необхідно чітко визначити, що таке рогівка. Це специфічна прозора щільна оболонка ока. Бере участь у заломленні та пропусканні світлового променя в око.

Фізіологічно рогівка цілісна, з прозорою структурою без видимих судинних і пігментних включень. Епітелій представлений кількома шарами плоских базальних клітин. Крім цього, епітелій представлений шарами крилоподібних і плоских клітин.

Виразки на рогівці на початкових етапах розвитку рідко помітні неозброєним оком. Симптоми варіюються від легких дискомфортних відчуттів у ділянці ока до серйозних змін — сльозотеча, блефароспазм, хворобливі відчуття, боязнь яскравого світла.

У деяких випадках, у разі приєднання патогенної хвороботворної мікрофлори, спостерігаються витікання з очей гною, слизу і крові. Саме око візуально стає каламутним, з ділянками затемнення. У запущених випадках виразки рогівки спостерігається порушення сферичності рогівки, поверхня стає виражено горбистою.

Причини

Рогівка є верхнім прозорим шаром ока, надзвичайно схильним до впливу різних несприятливих факторів у зв’язку зі своїм розташуванням.

Причинами виразки рогівки у кішки можуть бути різні подряпини і механічні пошкодження. Крім цього, факторами, що провокують травмування рогівки ока є:

• бійки з родичами або іншими тваринами;
• патологічне вростання вій;
• проникнення стороннього предмета або частинок в око;
• хімічні речовини (побутова хімія), що потрапляють в очі;
• теплові чинники;
• патогенні мікроорганізми (віруси, грибки та бактерії), що провокують розвиток запального процесу;
• знижене вироблення слізного секрету.

Найчастішою причиною розвитку виразки рогівки у кішок стають різні інфекційні патології. У нормальних фізіологічних умовах невеликі пошкодження рогівки швидко заростають, а тканинні структури регенерують. Відбувається це завдяки швидкому поділу специфічних клітинних структур — кератоцитів.

У разі проникнення в уражену ділянку патогенних бактерій, що виділяють унаслідок своєї життєдіяльності токсичні речовини, ушкодження стає більшим, утворюється ранова поверхня. Спочатку на тлі інфекції розвивається кератит, що переходить у виразку.

Запущені процеси запального характеру, що розвиваються в оці на рогівковому шарі, проявляються важким перебігом. Не своєчасно надана допомога тварині, переростає зі звичайної подряпини в небезпечне захворювання.

Навіть за невеликих травм очей у кішки, рекомендується звертатися до ветеринарної клініки за допомогою.

Лікар допоможе підібрати лікарський засіб для обробки поверхні рани, запобігши, таким чином, ускладненням.

Інфекційні захворювання, спровоковані бактеріальними та вірусними агентами, викликають спочатку запальні процеси в кон’юнктиві, далі вражаючи глибші шари, ураження переходить у виразку. Для цих цілей рогівка не завжди повинна бути пошкоджена. З цього випливає, що кератити і запалення кон’юнктиви — лише одна з ознак більш небезпечної патології.

Не останнє місце у факторах, що провокують виразкові ураження рогівки, посідають патології верхньої повіки. Вроджені завороти повік трапляються рідше, а ось ті, що виникли в результаті блефаритів, діагностуються частіше.

Є породи кішок, у яких існує схильність до розвитку патології. Це кішки з короткою мордочкою і випнутими очними яблуками. Такими породами є екзоти і перські кішки, адже вони найчастіше схильні до захворювань рогівки. У них діагностують не тільки заворот повік, а й трихіаз — патологічне вростання вій у зворотний бік.

Симптоми та діагностика

Залежно від ступеня пошкодження, перебіг виразки рогівки поділяють на гострий і хронічний. Крім цього, розрізняють у ветеринарії поверхневі прояви і глибокі. Виразка буває проривною і не проривною.

Правильна класифікація необхідна ветеринару для визначення максимально адекватного методу терапії та з’ясування основоположного чинника, що спровокував патологію. Виразкові ураження рогівки гострого характеру, найчастіше спровоковані травмами механічного типу (подряпинами від інших тварин, ударами і проколами гострими предметами).

У разі хронічного типу виразки рогівки, причиною є патології, побічно пов’язані з порушенням функції повік, постійним подразненням рогівки віями, що вростають. Хронічні виразки рогівкового шару також розвиваються на тлі аутоімунних патологічних процесів в організмі.

Глибокі та поверхневі виразки лікуються за допомогою спеціальних очних крапель і офтальмологічних мазей, а ось виразки проривні необхідно усувати комплексно із застосуванням оперативного втручання і медикаментозного лікування.

Симптоми виразкового ураження не можуть залишитися поза увагою дбайливого власника. Кішка намагається уникати яскравого сонячного світла, а також джерел світла від ламп розжарювання. Світлобоязнь супроводжується занепокоєнням кішки і сильними сльозотечами.

Необхідно диференціювати виразкове ураження від алергічної реакції, оскільки ознаки на початкових етапах схожі. З розвитком патології на рогівковому шарі, візуально стає помітною каламутна пляма, кон’юнктивальна оболонка кровонаповнена і набрякла, діагностується блефароспазм і хворобливі відчуття.

Без клінічного ретельного огляду фахівця не обійтися. Лікар має порівняти обидва ока, їхню функціональність і функціонування додаткових частин — третьої повіки, верхньої та нижньої повік, кон’юнктивальної оболонки. Спеціаліст проводить діагностику за допомогою ліхтарика і біомікроскопа.

Оцінюється також частота досконалих актів змикання і розмикання повік, збережені рефлекси і чутливість самої рогівки. При ретельному огляді ветеринар відзначає на рогівковому шарі виразки різного діаметру і розміру. В обов’язковому порядку проводиться дослідження за допомогою фарбування рогівкового шару спеціальною речовиною — флюоресцином.

При підозрі на кератит і виразкове ураження рогівки ока у кішки метод фарбування дозволяє точно встановити факт наявності патології. Уражена ділянка рогівки забарвлюється в насичений салатовий колір.

Додаткові методи дослідження включають в себе оцінку часу розриву утвореної флюоресцентної плівки, слізний тест вченого Ширмера, фарбування рогівки різними специфічними барвниками. Проводяться забори матеріалу (мазки та зіскрібки) для виділення можливого збудника інфекції.

Бакпосів на поживних середовищах необхідний не тільки для виявлення патологічних мікроорганізмів, а й для визначення чутливості до антибіотика, що підбирається для лікування.

Не своєчасно діагностовані виразкові ураження на рогівці у кішки призводять до ускладнень у вигляді вростання судинних сплетінь у сам рогівковий шар. Можливий розвиток такого ускладнення як перфорація (прорив) ока, з подальшим виділенням з очного яблука склоподібної рідини.

Лікування та профілактика

Лікування діагностованої патології рогівки має бути комплексним і охоплює кілька методик. При легких формах захворювання терапія полягає у використанні спеціальних офтальмологічних крапель і мазей. Це дає змогу зняти запальний процес і придушити деякі аутоімунні процеси. Призначаються медикаментозні засоби, необхідні також і для допоміжного усунення сухості з рогівки та її додаткового захисту.

У деяких випадках виразка рогівки ока потребує оперативного втручання для усунення причини, що провокує патологічний процес. Призначаються хірургічні втручання на повіках (блефаропластика, дає змогу змінити або відкоригувати неправильну конфігурацію верхньої або нижньої повіки), електроепіляція — спосіб, що дає змогу видалити вії, які ростуть у неправильному напрямку. Тваринам з короткою носовою перегородкою в запущених випадках призначають пластичні операції.

Залежно від основної причини, що спровокувала захворювання, проводитися терапія. Симптоматична терапія передбачає призначення протимікробних препаратів, антигістамінних і протизапальних засобів. Призначаються вони у вигляді таблеток для приймання всередину, мазей і офтальмологічних крапель.

У разі глибоких і проривних виразкових уражень рогівки фахівці рекомендують проводити пересадку рогівки. Тваринам, які страждають від запущених форм виразок рогівки, призначається носіння спеціальних лінз, що дають змогу прискорити процес регенерації пошкоджених тканин і приховати дефект.

Забороненими препаратами під час терапії виразок рогівки у кішок є ферментні та гормональні засоби.

Пов’язано це з їхнім впливом на уражені шари — гормональні препарати здатні посилити захворювання, спричиняючи збільшення площі та глибини ураження.

Патогенна бактеріальна і грибкова мікрофлора, що є незмінним супутником усіх видів кератитів і виразок рогівки, посилює перебіг захворювання. Так, токсичні речовини і ферменти, що виділяються шкідливими мікроорганізмами в процесі своєї життєдіяльності, провокують розплавлення рогівкового шару. У результаті це призводить до прориву.

Терапія у випадках запущеного перебігу захворювання вимагає більше зусиль і часу. Досить часто, врятувати зір вихованця після розвиненої виразки рогівки не вдається. Повна втрата зору і навіть зорового органу відбувається в результаті проривної виразки, на тлі розвитку якої існує велика ймовірність випадання структур ока назовні.

Секундарна мікрофлора, що приєдналася, призводить до сепсису, запалень мозкових оболонок і болісного летального результату кішки.
Тому власник тварини, який помітив деякі характерні симптоми патологічного процесу — підвищене виділення слізного секрету, острах світла, виділення з ока гною, вії та повіки, що злиплися, повинен негайно відвідати ветеринарного фахівця.

З метою профілактики виразок рогівки, рекомендується уникати вільного вигулу кішки, особливо в приватному секторі. Бажано не допускати контакту домашньої вихованки зі свідомо хворими або ж бездомними тваринами. Не зайвими будуть і регулярні протипаразитарні обробки, а також своєчасні вакцинації.

Важливо постійно доглядати за своєю улюбленицею, протираючи очі спеціальними розчинами. З метою безпеки не рекомендується займатися самолікуванням, а краще звернутися до ветеринарного лікаря за консультацією. Це дасть змогу не допустити ускладнень, а також дасть можливість зберегти зір і здоров’я кішки.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.