Гостра недуга інфекційного характеру, що має виражену контагіозність і вражає ссавців — лептоспіроз. Перший опис захворювання датується 1850 роком і має низку синонімів — тиф собак, інфекційна жовтяниця, захворювання Вейля, ентерит геморагічного характеру. Лептоспіроз у собак трапляється в усіх країнах Європи та Американського континенту.

Штутгартська хвороба, ще одна назва лептоспірозу, характеризується виникненням гарячкових станів, анемії, вираженої жовтушності шкірного покриву внаслідок ураження структур печінки. Під дією збудника лептоспірозу розвиваються геморагічні ураження печінки, слизової оболонки, що вистилає ротову порожнину. Страждає травна система та головний мозок. Своєчасна діагностика початку інфекції дає змогу уникнути можливих ускладнень.

Загальний опис хвороби

Лептоспіроз є високо заразним захворюванням. До нього сприйнятливі велика і дрібна рогата худоба, свині, собаки, коти, коні, хутрові звірі, гризуни і навіть птахи. Особливу чутливість до збудника хвороби мають молоді тварини і людина. Лептоспіроз у собак передається людині. Крім цього, заразитися можна від коней, корів і домашніх кішок.

Збудник штутгартської хвороби — бактеріальний мікроорганізм із роду лептоспір, що належить до сімейства спірохет. До слова, бліда трепонема (грамнегативна спірохета), є збудником небезпечного захворювання — сифілісу.

Патогенні бактеріальні мікроорганізми мають здатність тривалий час зберігати свою активність під дією факторів зовнішнього середовища. На них не діють низькі температури і навіть процес заморозки. Найбільш сприятливим середовищем для розвитку лептоспір є умови з температурним показником від 34 до 36 градусів і сильною вологістю. Під дією прямих сонячних променів лептоспіри гинуть протягом 120 хвилин (температура має становити не менше 76 градусів). Ефективні для знищення патогенних мікроорганізмів і розчини:

• їдкого натрію;
• фенолу;
• формаліну.

Передача збудника відбувається під час контакту з хворою або ж перехворілою твариною, яка є носієм хвороботворних бактерій. Лептоспіри виділяються в навколишнє середовище здебільшого з виділеними порціями урини. У разі потрапляння на підстилку, в калюжу або ж ставок, бактеріальні мікроорганізми починають посилено розмножуватися. Основний шлях зараження — аліментарний. Вживаючи заражену воду з калюжі або ж застояного ставка, існує велика ймовірність інфікування лептоспірозом.

Зверніть увагу! Лептоспіроз може передаватися і трансмісивним шляхом — під час укусів кровосисних комах, таких як кліщі, комарі або ж блохи.

Заразитися собака може під час потрапляння лептоспір у відкриті ранові поверхні або ж через пошкоджені слизові оболонки рота, носа чи кишкового тракту. Після контакту з патогенними мікроорганізмами, зараження відбувається через 1-1.5 доби.

Проникаючи з током крові в організм, лептоспіри прямують у печінку, розмножуючись і надалі поширюючись усіма системами. У результаті реакції імунної системи на ворожі мікроорганізми підвищується температура тіла.

У разі потрапляння лептоспір у ниркові структури, температура тіла приходить у норму. Це пов’язано з тим, що нирки мають захист від антитіл, що виробляються власним організмом. Перебуваючи в ниркових структурах, локалізуючись у канальцях, бактерії безперешкодно розмножуються. У процесі розмноження й активності лептоспір руйнуються еритроцити, що тягне за собою розвиток недокрів’я (анемії) і появу жовтяниці (внаслідок накопичення специфічного пігменту — білірубіну). За відсутності своєчасно розпочатого лікування, тварина гине від недостатності серцевого м’яза та відмови нирок.

Симптоми лептоспірозу в собаки

Період від початку потрапляння лептоспір в організм собаки до появи перших характерних ознак становить від 2 до 14 днів.

На сьогодні виділено кілька форм лептоспірозу та видів перебігу. Залежно від цього, симптоми захворювання будуть відрізнятися.

Важливу роль у процесі розвитку недуги відіграють індивідуальні особливості організму — вік і наявність хронічних захворювань.

Перебіг хвороби:

• Блискавичний — характеризується надгострим перебігом захворювання. Період від початку клінічних ознак до летального результату становить від 2 годин до 2 діб. Надзвичайно важливо звернутися до ветеринарної лікарні для адекватної діагностики та призначення лікування. Важливо зазначити, що блискавичний перебіг лептоспірозу характеризується високим відсотком смертності — 96-100%. При надгострому перебігу у собаки раптово підвищується температура, тварина пригнічена і сильно ослаблена. Підвищення температурних показників тіла триває кілька годин, а потім приходить у норму. Пульс у тварини стає ниткоподібним, дихання поверхневим і частим. Виникає виражена жовтушність видимих слизових оболонок, а в порції урини, що виділяється, спостерігаються фракції крові.
• Гостре — виникає у молодих тварин віком від кількох тижнів до 2 років. Характеризується наявністю гарячкових станів, різкою відмовою від вживання їжі, підвищеною слабкістю і пригніченим станом. Через кілька днів виникає жовтяниця, запалення кон’юнктиви очей. Акт сечовипускання ускладнюється, а урина виділяється невеликими порціями з домішками крові. У період гострого перебігу у собаки відзначають наявність диспепсичних розладів (проноси з домішками крові). Через кілька діб після початку клінічних ознак лептоспірозу в собак, на шкірному покриві та видимих слизових оболонках визначаються ділянки некрозу, які призводять до утворення виразкових та ерозивних уражень. У сук у ділянці сосків можуть виникнути характерні для лептоспірозу пухирці, наповнені рідиною. Лопаючись, вони утворюють ранові поверхні зі скоринками. Дуже швидко уражається дихальна система і тварина гине від асфіксії протягом кількох годин.
• Підгостре — характеризується більш стертою картиною клінічних ознак. Температурні показники можуть підвищуватися до позначки 39 градусів, але помітити це складно. Тривалість недуги становить від 14 до 30 днів. У переважній більшості випадків лептоспіроз у собак підгострого характеру закінчується повним одужанням вихованця.
• Хронічний перебіг діагностується досить рідко. Характерними симптомами хронічного лептоспірозу є різка втрата ваги собаки, блідість слизових оболонок носа, рота та піхви. На шкірному покриві можуть спостерігатися вогнища некротизованих тканин, а шийні та пахові лімфатичні вузли збільшуються в об’ємі. Дихання хворої тварини стає важким і прискореним. Собаки намагаються ховатися в тінь. Самки в період виношування цуценят часто втрачають своє потомство, без подальшої можливості на продовження роду. Плоди можуть народитися мертвими у самки, яка перехворіла в період вагітності, а у самої матері часто спостерігаються післяпологові ускладнення.
• Атиповий перебіг не має характерних ознак. Стан тварини залишається без змін. Можливе короткочасне підвищення температури, блідість слизових оболонок і злегка помітна жовтушність. Собака йде на поправку самостійно без втручання лікарів через кілька діб після початку захворювання.

Форми лептоспірозу в собак:

• Геморагічна. Відзначається переважно у дорослих собак. Характерною особливістю цієї форми захворювання є відсутність жовтушності шкірних покривів. Показники температури піднімаються до високих позначок (40.2-41. 4) на короткий проміжок часу. Симптоми геморагічної форми захворювання проявляються в зниженні активності, сильній спразі, відсутності апетиту. Слизові оболонки порожнини носа та рота виражено гіперемовані. На третю добу від початку клінічних ознак температура тіла нормалізується, але починає виражатися геморагічна картина — поява кровотеч зовнішніх і внутрішніх, які включають в себе виверження шлункового вмісту з домішками крові, пронос із кров’ю, синці. Організм у посиленому темпі починає втрачати необхідну рідину і виникає зневоднення. У результаті гострої недостатності нирок з’являються судомні явища, настає загибель тварини. Тривалість хвороби становить від 1 до 5 днів. У деяких випадках розвиток симптоматики може спостерігатися більш тривалий період. За підгострого перебігу геморагічної форми лептоспірозу, смертність становить від 35 до 60%.
• Жовтянична. Діагностується у молодняка віком від 12 до 24 місяців. Деякі характерні симптоми збігаються з геморагічною формою лептоспірозу (блювота з домішками крові, гастроентерити і короткочасні підняття температури тіла). Основною відмінною рисою жовтяничної форми захворювання є локалізація патогенних бактерій у ділянці печінки, що виводять її з ладу. У результаті серйозних уражень печінкових структур спостерігається забарвлення шкірного покриву і слизових оболонок у жовтий колір. Крім ураженої печінки, за жовтяничної форми страждають нирки і селезінка. Тривалість цієї форми захворювання становить також від 1 до 5 днів, а відсоток загибелі тварин — 43-62%. Смерть собаки настає внаслідок токсичного шоку від порушень у роботі печінки, нирок і селезінки.

Основний метод діагностики лептоспірозу — серологічне дослідження крові на реакцію мікроаглютинації. Біологічний матеріал відбирають на 7 день захворювання за виражених клінічних ознак. У разі сумнівних результатів, аналіз повторюють через 10 днів. Для додаткової діагностики проводитися мікроскопія урини (матеріал має бути свіжим, відібраним не пізніше, ніж за 30 хвилин до обстеження).

Зверніть увагу! Специфічні тест-системи на виявлення лептоспір, а також метод полімеразної ланцюгової реакції, не володіють високою чутливістю, а дані, отримані таким чином, не є достовірними.

Під час проведення забору крові в біологічному матеріалі не виявляють самих патогенних мікроорганізмів, а тільки специфічні антитіла на лептоспіроз, що виробляються імунною системою собаки на проникнення збудника в організм.

Лікування лептоспірозу в собак

Будь-який вид терапії має бути під наглядом лікаря. Особливо це актуально для тварин, які перебувають у важкому стані. Лікування в домашніх умовах не принесе належного результату, а може тільки погіршити перебіг лептоспірозу. Під час лікування лептоспірозу в собак використовуються два напрямки:

• специфічна терапія;
• симптоматична терапія.

Метою специфічного лікування є знищення збудника лептоспірозу з організму і його подальше виведення. Застосування специфічного виду терапії доцільно при діагностованих гострих стадіях лептоспірозу у собак, у момент, коли органи і тканинні структури не сильно уражені. Полягає лікування у введенні специфічної гіперімунної сироватки. Оптимальним часом введення є перші дні початку хвороби. Крім цього, тварині вводять протимікробні засоби пеніцилінового ряду.

Симптоматичне лікування має на меті усунути важкі ознаки лептоспірозу для полегшення самопочуття собаки. Залежно від клінічної картини, тваринам призначають протиблювотні, гепатопротекторні, протисудомні препарати. Необхідне введення і спеціальних серцевих медикаментозних засобів, що підвищують роботу і захищають серцевий м’яз.

Важлива роль відведена і спеціальному дієтичному харчуванню в період хвороби та реабілітації тварини. Годувати собаку рекомендується спеціальними кормами, що містять малу кількість білкових компонентів, а також з низьким вмістом ліпідів.

Наслідки та профілактика лептоспірозу в собак

У собак, які повністю одужали, утворюється стійка імунна відповідь на повторне зараження лептоспірозом. Тривалість імунітету вимірюється роками. Але ветеринарні фахівці рекомендують проводити планові щеплення з введенням вакцини від лептоспірозу собак. Під час догляду за хворою твариною необхідно дотримуватися заходів безпеки та особистої гігієни, оскільки лептоспіроз собак може передатися людині.

Зверніть увагу: особливо актуальним є введення специфічної сироватки проти лептоспірозу собак у разі вимушеного вивезення улюбленця в неблагополучні щодо захворювання райони.

Щеплення від лептоспірозу — найважливіший пункт у заходах профілактики. Багато ветеринарних клінік можуть запропонувати вакцини комплексного типу, що захищають улюбленця від зараження такими небезпечними захворюваннями як:

• чума м’ясоїдних;
• лептоспіроз;
• інфекційний гепатит;
• аденовірусна інфекція;
• парвовірусний ентерит;
• сказ.

Для того щоб убезпечити свого вихованця, починати робити вакцинацію необхідно після досягнення цуценят віку 8 тижнів. Повторне введення специфічної сироватки потрібно через 22 тижні. Перед проведенням кожної вакцинації, необхідно попередньо робити дегельмінтизацію, використовуючи протипаразитарні препарати широкого спектра дії. Попередньо потрібно проконсультуватися з ветеринарним лікарем.

Наслідки для організму собаки після перенесеного лептоспірозу можуть бути найрізноманітнішими. Собака може тривалий час бути лептоспіроносієм, виділяючи залишки патогенних мікроорганізмів у навколишнє середовище. Найчастіше страждають печінка та нирки. Саме на ці органи буде спрямована подальша терапія в період реабілітації. На відновлення печінкових структур йде від кількох місяців до півроку. Широко використовуються для лікування гепатопротектори та ферментативні медикаментозні засоби.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.