Виділення з уретри у кота в нормальних умовах відбуваються завжди. Але через крайню охайність тварини власники не помічають їх.

Якщо ж у ділянці препуція (складки шкіри, що закриває м’які тканини статевого члена) з’являються різного кольору та консистенції виділення, слід негайно звернутися по допомогу до ветеринарної клініки, для постановки точного діагнозу і розробки тактики подальшого лікування.

Характер виділень зі статевого члена у кота

Секрет статевих залоз (смегма) виділяється в нормі на постійній основі, але в невеликих кількостях. Колір виділень у здорового кота — білувато-жовтий. При розвитку патологічних процесів, характер виділень у вихованця змінюється.

Смегма (в перекладі з давньогрецької — шкірне сало), є невід’ємною частиною роботи статевих залоз.

Основне завдання мастила — зниження тертя препуціального мішка об статевий член і запобігання утворенню мікротріщин і пошкоджень, а також запобігання пересиханню слизових оболонок.

Якщо ж колір виділень зі статевого члена у кота змінюється на жовтий, гнійний, є вкраплення крові — необхідно звернутися по допомогу до фахівця, адже причиною розвитку подібного стану може бути ціла низка чинників.

Характерні захворювання у котів

Помітивши в улюбленця секрет, що активно виділяється, або ж кров’янистий ексудат зі статевого члена, слід звернутися по допомогу до ветеринарної клініки. Пов’язано це з різноманітністю причин, що провокують патологічний процес і відмінністю в лікуванні.

Основними характерними захворюваннями у котів, що проявляються виділеннями зі статевого члена, є:

• Баланопостит — запальний процес, що зачіпає переважно область крайньої плоті. До захворювання частіше схильні не кастровані самці, які мають вільний доступ на вулицю і контакт із самками. Не рідко баланопостит у кота розвивається на тлі уражень слизових оболонок уретрального каналу і сечового міхура. Виникнення баланопоститу є другорядним ускладненням на тлі таких патологій, як запалення яєчок і передміхурової залози. Запалення крайньої плоті у кота може бути пов’язане з розвитком сечокам’яної хвороби, фімозу або парафімозу. Інфекція, що приєднується до основного запалення, ускладнює перебіг патології, викликаючи супутню симптоматику.
• Новоутворення в ділянці крайньої плоті. Пухлинні процеси в ділянці статевого члена у котів діагностуються набагато рідше, ніж інші захворювання статевих органів у самців. Підступність новоутворень крайньої плоті полягає в тривалій відсутності клінічної картини. Як тільки злоякісна пухлина досягне розмірів, що провокують порушення трофіки тканин, почнуть з’являтися кров’янисті виділення у кота з сечовипускального каналу з домішками гною. Тварина стає неспокійною, постійно вилизується, відчуває хворобливі відчуття під час походу на лоток.
• Інфекції статевого каналу. Захворювання в області уретрального каналу можуть бути травматичного або інфекційного типу. Найчастіше у ветеринарній клінічній практиці діагностуються інфекційні патології. Віруси, грибкові або бактеріальні мікроорганізми провокують запалення в сечостатевій системі самця. Причиною запального процесу може виступати сечокам’яна хвороба, що супроводжується виходом або рухом конкрементів по сечовивідному каналу. Виділення з уретри при цьому будуть кров’янистими, тому що камені або пісок по ходу руху гострими краями травмують слизові стінки каналу. Патогенна мікрофлора швидко приєднується, викликаючи ускладнення. У деяких випадках причиною запалення уретрального каналу у самця стає неправильне проведення процедури кастрації. Інфекція може, як підніматися знизу, так і опускатися з нирок.
• Захворювання сечового міхура. Серед системних хвороб, що проявляються виділеннями з уретрального каналу, виділяють цистит і СКХ (сечокам’яну хворобу). Уролітіаз або сечокам’яна хвороба, частіше протікає в хронічній формі. Причиною може бути не один фактор, а цілий комплекс. Але найчастіше причиною утворення конкрементів у сечовидільній системі є порушення раціону харчування. Друга патологія — цистит, діагностується у всіх кішок і котів, але частіше вражає тварин з 2 місяців до 2 років. Симптоми запалення сечового міхура — виділення з препуція крові або гною. Хвора тварина відчуває сильний дискомфорт, що межує з болем, і проявляє занепокоєння щоразу під час походу в туалет.
• Патології в області передміхурової залози. Самці, на відміну від самок, які мають свої специфічні захворювання статевої сфери, схильні до розвитку простатиту. Проблеми з передміхуровою залозою у самців частіше виникають у літньому віці. До патології схильні не кастровані коти. Якщо ж вихованець був своєчасно кастрований, ризики розвитку простатиту низькі. У разі запалення залози, крім виділень із сечостатевого каналу (каламутних, жовтих або кривавих), виникають такі симптоми: млявість улюбленця, різка втрата ваги на тлі відсутності апетиту, підвищення температури тіла (за гострої форми простатиту), хворобливі відчуття в ділянці нижньої частини живота (спостерігаються за спробами власника доторкнутися до цієї ділянки), проблеми із сечовипусканням і актом дефекації.

Усі перераховані вище патологічні процеси взаємопов’язані між собою. За відсутності своєчасної правильної терапії, одне захворювання може ускладнюватися іншим. Поява кров’янистих виділень з уретрального каналу свідчить про занедбаність процесу. Вихованець відчуває сильний біль, стає млявим і апатичним. На статевому члені можуть відзначатися виразкові ураження на тлі приєднання патогенної бактеріальної мікрофлори. Збільшуються в розмірах і регіонарні пахові лімфатичні вузли.

Встановити точний діагноз і призначити правильне лікування здатний тільки ветеринарний лікар. Спеціаліст призначить пацієнтові низку аналізів і досліджень, що дають змогу визначити суть проблеми.

Дуже важливо в домашніх умовах власнику хворої тварини дотримуватися всіх запропонованих лікарем рекомендацій — правильно проводити обробку препуція дезінфекційними розчинами, наносити місцеві лікарські засоби, які загоюють рани, для прискорення регенерації пошкоджених тканин.

На період лікування тварини рекомендується надягати на кота іммобілізуючий комір. Спеціальне пристосування дає змогу запобігти розлизуванню твариною власного статевого органа, посилюючи перебіг основного захворювання. У деяких випадках, лікування буде консервативним. Але часом, для усунення основної проблеми необхідне проведення оперативного втручання. Власник кота має бути готовий до цього.

Важлива частина основного лікування — посилення захисних сил організму тварини. З цією метою призначаються імуномодулювальні препарати та вітамінно-мінеральні комплекси. Якщо вихованець отримував натуральну їжу, раціон слід ретельно переглянути, прибравши з нього всі продукти, що сприяють подразненню пошкоджених слизових оболонок.

Фахівці рекомендують переводити своїх пацієнтів на високоякісні гіпоалергенні готові корми, збалансовані за всіма необхідними нутрієнтами.

Що принесе 2025 рік власникам тварин.