Захворювання вух зустрічаються у собак досить часто. Залежить це від умов утримання, кормів і породних особливостей (наприклад, нависаючі вуха, наявність густої шерсті у вушних раковинах, погана мікроциркуляція повітря). Але причиною запальних процесів у вухах у собак стають не тільки бактерії, а й паразити.

Отодектоз — являє собою запалення у вушному каналі, спровоковане діяльністю мікроскопічних кліщів. На ранніх стадіях діагностованої патології, лікування швидке й ефективне. У запущених же випадках отодектозу терапія набагато складніша, а сама патологія здатна спровокувати низку ускладнень.

Що таке вушний кліщ — загальні відомості про паразита

Вушний кліщ, що вражає домашніх собак, являє собою дрібного членистоногого паразита. Кліщ овальної форми, має мікроскопічні розміри. Основна локалізація вушного кліща — зовнішній слуховий прохід тварини і внутрішня поверхня вушної раковини.

Утворюється паразит у верхніх шарах епідермісу, харчуючись частинками шкіри, тканинною рідиною, кров’ю і лімфою. Змішана з епідермісом рідина внаслідок діяльності кліща, провокує утворенням кірочок, забарвлених у темно-коричневий колір.

Вушний кліщ, що провокує розвиток отодектозу в собак — Otodectes cynotis, спричиняє ураження також у кішок і деяких хутрових звірів. Паразит має розміри, що не перевищують 0.5 мм, тому помітити його неозброєним оком не можливо.

Паразит має кілька стадій розвитку — яйце, личинка, протонімфа, телонімфа і статевозріла особина або імаго. Загальний цикл розвитку кліща від яйця до статевозрілої особини становить у середньому від 3 до 4 тижнів. Усе залежить від температури повітря навколишнього середовища. Перебуваючи за межами вушних раковин, кліщ не здатний отримувати харчування, тому живе недовго — близько 20 днів.

Сприятливими для збереження життєздатності кліща умовами є температура повітря від 3 до 7 градусів і високий ступінь вологості. У таких умовах отодектозний кліщ зберігає свою активність протягом 1 місяця. Якщо ж температура повітря нижче -3, паразит гине через 5-7 днів. Тому високий ступінь захворюваності на отодектоз відзначається у весняно-літній період.

Як відбувається зараження собаки вушним кліщем

Основний шлях передачі кліща — контактний. Зараження відбувається при тісному контакті здорового собаки із зараженим. Зустрітися з такою твариною домашній вихованець може під час прогулянок у парку, коли спілкується зі своїми родичами, особливо бездомними.

З огляду на те, що поза тілом господаря, паразит до 1 місяця за сприятливих умов здатний зберігати свою життєздатність, зараження може відбуватися під час контакту тварини зі взуттям власника, брудними руками господаря, предметами для догляду за іншими зараженими тваринами.

Розташовуючись на поверхні, дрібні паразити, отодектозні кліщі, отримують живлення з верхніх клітин епідермісу. Перша ознака захворювання — сильний свербіж, що виникає під час прогризання кліщем ходів. Уражені тканини реагують запальним процесом.

Які тварини ще можуть заразитися вушним кліщем

Для людини собачий отодектоз небезпеки не несе, тому з хворою твариною можна продовжувати контактувати. Але ось для інших домашніх улюбленців — кішок, кроликів або тхорів, вушний собачий кліщ несе небезпеку.

Попри те, що до отодектозу схильні всі собаки, ризик зараження вищий у маленьких цуценят, які найчастіше заражаються від хворої матері, а також у літніх собак. Пов’язано це зі зниженими захисними силами організму і відсутністю можливості протистояти паразитам.

У зв’язку з тим, що заразитися можуть не тільки собаки, а й інші домашні тварини, профілактична обробка від отодектозу має проводитися всім, незалежно від симптоматики.

Це дасть змогу уникнути так званого перехресного зараження. Наприклад, хворий на отодектоз собака встиг заразити кліщем кішку. Собаку успішно вилікували, а у кішки отодектоз тільки розвинувся, і вона знову заразила собаку.

Чим небезпечний вушний кліщ у собаки

Небезпека вушного кліща полягає в несвоєчасному лікуванні та розвитку ускладнень. За наявності симптомів захворювання, яке тривалий час не лікується, існує ризик розвитку небезпечних, часом загрозливих для життя улюбленця, ускладнень.

Досить часто, сильний свербіж в одному або відразу двох вушних каналах, призводить до розчісування і занесення бактеріальної патогенної мікрофлори. Виникає гіперемія шкіри, біль у ділянці пошкодження, накопичується гнійний ексудат, з’являється неприємний запах.

Запалення поширюється вглиб вушного каналу, спричиняючи порушення в барабанній перетинці. Перфорація мембрани слухового апарату призводить до розвитку запалень у середньому і внутрішньому вусі. Тварина може частково або повністю втратити слух.

Інфекція у вигляді гною здатна шукати вихід, знайшовши його в мозкових оболонках, що закінчується для собаки розвитком запалення оболонок головного мозку. У цьому випадку розвивається відповідна клінічна картина. При менінгіті ризик летального результату надзвичайно високий.

Симптоми появи вушного кліща у собаки

Завдання власника — не допустити ускладнень. Для цього необхідно звертати увагу на найменші порушення в стані здоров’я тварини і звертатися по допомогу до ветеринарної клініки, не намагаючись впоратися з хворобою самостійно. Основними ознаками отодектозу у собак, є:

• Сильний свербіж у ділянці вушного каналу. Ураження може бути одно і двостороннім. При відчутті моторошного дискомфорту, собака починає тертися вухами об тверді поверхні і кути в приміщенні. В результаті таких дій, з’являються пошкодження шкірних покривів, виникають подряпини, дрібні крововиливи.
• Неспокійна поведінка. Раніше спокійний вихованець, раптом починає трясти головою, нахиляти її в бік. Що характерно, при отодектозі, також як і при інших ураженнях вушних раковин, собака нахиляє голову в той бік, де розташовується патологічний процес.
• Виділення з вушних раковин. Скупчення у вухах виглядають як рясна кількість сірки. При цьому виділення мають різкий, неприємний запах, а в разі приєднання бактеріальної мікрофлори, з вух починає виділятися гнійний ексудат.

Відсутність лікування призводить до отиту (що проявляється, крім перерахованих вище ознак, підвищенням температури тіла), лабіринтиту (до симптоматики додаються проблеми з координацією рухів), менінгіту (характеризується різким пригніченням стану, крутильною, судомами та припадочними станами).

Діагностика вушного кліща у собаки

Важливо відрізняти отодектоз від інших захворювань вушних раковин. Поява свербежу в ділянці вушних раковин може бути ознакою харчової алергії, отиту або інших патологічних станів. Лікування у всіх захворювань різне, тому важливим є проведення точної діагностики. Постановка точного діагнозу можлива виключно в лабораторних умовах за допомогою мікроскопа.

Ветеринарний лікар обов’язково проводить загальний клінічний огляд, збирає анамнез (має значення будь-який факт із життя улюбленця до настання клінічної картини — харчування, контакт із бездомними тваринами).

Далі проводиться специфічне дослідження самої вушної раковини за допомогою отоскопа і забір біоматеріалу з ураженої ділянки. Отримані результати аналізів і досліджень — основа для розробки тактики лікування.

Лікування вушного кліща у собаки

Терапевтичний курс залежить від ступеня занедбаності отодектозу, проявів клінічної картини і загального стану тварини.

При підтвердженому діагнозі, собаку необхідно ізолювати від інших тварин, які проживають на одній території, особливо це стосується кішок.

Лікарські засоби призначаються лікарем індивідуально, виходячи з характеристик тварини і даних про перебіг захворювання. Загальними правилами лікування при отодектозі є:

• Ретельне очищення зовнішньої частини слухового проходу від кірочок, ексудату та інших забруднень, що скупчилися. З цією метою застосовується перекис водню 3% або розчин Хлоргексидину. У деяких випадках, ветеринарні фахівці рекомендують використовувати спеціальні лосьйони для очищення вух. У ветеринарній клініці очищення проводять фахівці, попередньо вистригаючи за необхідності шерсть у зовнішньому слуховому проході. У домашніх умовах необхідно заручитися допомогою одного з домочадців, оскільки хворобливі відчуття у вусі провокують у тварини нервозність. Будь-яке втручання може бути сприйнято агресивно. Тому голову улюбленця під час процедури обробки, необхідно притримувати.
• Нанесення лікарського засобу. Після того, як уражену ділянку очищено за допомогою ватного диска від розм’якшених кірочок і ексудату, приступають до закапування вух. Найзручнішими в цьому випадку є краплі та спреї. Рівномірний розподіл медикаментозного засобу для знищення кліщів і зняття запалення здійснюється шляхом м’якого масажування вушної раковини, складеної наполовину.
• Використання специфічних засобів — антибіотиків або імуномодуляторів. У запущених випадках перебігу отодектозу, собаці може бути призначено курс антибіотиків для придушення розвитку патогенної бактеріальної мікрофлори і зниження ризиків розвитку ускладнень.

У ветеринарній клініці

Лікування рекомендується проводити амбулаторно, регулярно відвідуючи фахівця в клініці для обробок і контролю розвитку захворювання. Спеціаліст на основі лабораторних досліджень і загальної клінічної картини захворювання, призначає низку препаратів, що мають виражений вплив на вушних кліщів.

Рекомендуються до використання такі засоби:

Препарат	Вплив
Краплі Аміт	Лікарський засіб, що має локальний вплив. Дозволяє загоювати уражені ділянки шкіри та знімає запалення. Вводять відразу в обидва вушні канали, незалежно від поразки.
Краплі Аурікан	Протимікробний засіб, широкого спектра дії, комбінованого типу. Дозволяє знімати хворобливі відчуття та усувати запалення. Вводитись в обидва вуха, з наступним м’яким масажем вушних раковин для кращого розподілу.
Амідгель	Лікарський препарат, що має виражений протиакарицидний ефект. Крім протипаразитарного ефекту, засіб у вигляді гелю дозволяє зняти біль і свербіж завдяки наявності у складі лідокаїну.
Ін’єкційний Івермек	Системний протипаразитарний засіб. Вводити тварин ін’єкційно внутрішньом’язово. Терапевтичний ефект досягається швидше, а й вплив на організм серйозніший. Використовується для лікування отодектозу в запущених формах перебігу.

Всі препарати для боротьби з отодектозом у собаки мають бути призначені ветеринаром. Під час використання в домашніх умовах лікарських засобів, необхідно чітко дотримуватися інструкцій лікаря і виробників.

У домашніх умовах

У домашніх умовах можна тільки проводити очищення вушного каналу і закапувати лікарські засоби, призначені ветеринарним лікарем. Спроби позбутися кліща в домашніх умовах народними засобами, навіть на ранніх стадіях розвитку патологічного процесу, можуть закінчитися плачевно. Річ у тім, що рецепти народної медицини у своєму складі містять агресивні речовини, у вигляді часнику, гасу або йоду. У поєднанні з маслиновою або соняшниковою олією це може призвести до серйозного хімічного опіку і без того уражених кліщем тканин, а рослинні олії створюють міцну плівку, через яку важко вбратися лікарським засобам, призначеним фахівцем.

Лікування в цьому разі може закінчитися стаціонаром і серйозними ускладненнями перебігу основного захворювання.

Прогноз при діагностованому вушному кліщі у собаки

Залежно від ступеня ураження, особливостей організму тварини (її вік, стан імунної системи), ветеринар складає прогноз. При легких ступенях ураження, коли захворювання діагностовано на початкових етапах, прогноз — сприятливий.

Якщо ж собака потрапив до ветеринарної клініки з серйозними ураженнями вух, гнійними виділеннями через бактеріальну інфекцію — прогноз обережний.

У випадках тяжкого перебігу отодектозу, ускладненого проникненням інфекції в глибокі структури вуха або ж мозкових оболонок, прогноз несприятливий.

Як не допустити зараження інших тварин у будинку вушним кліщем

З метою запобігання зараження отодектозом інших домашніх улюбленців, заражену тварину необхідно ізолювати. У приміщенні важливо провести ретельну обробку. Миски, іграшки, предмети для догляду за твариною необхідно продезінфікувати і прокип’ятити. Необхідно також випрати в пральній машині за 90 градусів лежанки і пледи, на яких спала заражена тварина.

Дезінфекції підлягають не тільки предмети побуту, а й взуття власника, придверні килимки і великі килими в будинку.

Профілактика зараження собаки вушним кліщем

Звести ризики зараження до мінімуму можна, дотримуючись деяких основних правил профілактики. Перш за все, необхідно організувати правильний моціон. Вигулювати тварину рекомендується в місцях, де немає скупчення бездомних собак або кішок.

З метою профілактики розвитку вушних хвороб, зокрема й паразитарних, потрібно регулярно проводити огляд вушних раковин на предмет забруднень або ж виділень.

Поява перших ознак отодектозу — привід відвідати ветеринарного лікаря. Найменший свербіж або занепокоєння у тварини не повинні залишатися без уваги господаря.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.