Вовча паща у домашніх тварин — специфічне генетичне порушення, спровоковане проблемами за аутосомно-рецесивним типом у момент внутрішньоутробного розвитку цуценят. У собак вовча паща іменується також розщепленням верхнього піднебіння.

Існують випадки розвитку вовчої пащі у собак, які не мають під собою генетичної мутації спадкового типу.

Причинами розвитку розщеплення верхнього піднебіння в улюбленців можуть послужити несприятлива екологічна ситуація, а також деякі медикаментозні засоби, що мають виражений тератогенний ефект. Зазвичай лікарськими препаратами, здатними викликати каліцтва в потомства, є протигрибкові засоби, які призначають самці в період вагітності.

Що таке вовча паща і як проявляється

У більшості випадків, вовча паща у собак представлена вродженою аномалією розвитку, що виникає в період закладки області морди.

М’які тканини і кісткові структури в період ембріонального розвитку починають розростатися в сторони, по обох частинах. При цьому вони не зростаються разом, і утворюється специфічний вихід. Отвір з’єднує між собою пащу і носову частину респіраторного тракту.

Розщеплене верхнє піднебіння часто супроводжується іншою патологією — недорозвиненістю тканинних структур, що утворюють м’яке піднебіння.

Вовча паща у собак у клінічній ветеринарній медицині, розподіляється умовно на три види, залежно від ступеня пошкоджень. Існує прихована форма, для якої характерна недорозвиненість виключно кісткових структур, що утворюють піднебіння, і м’язових волокон. Зазначено, що слизова оболонка не схильна до змін і зберігає свою структурну цілісність. При неповній ущелині піднебіння у собак, ураження локалізуються тільки в м’яких тканинах.

Найнебезпечнішою з усіх трьох видів вовчої пащі є повна. Вона характеризується повним розщепленням тканин м’якого піднебіння і кісткових структур.

Існує низка порід, яким притаманна генетична аномалія — кокер-спанієлі та бернські зенненхунди. Інші собаки, у яких діагностують вовчу пащу, не мають схильності за генетичним типом. Тому в їхньому випадку, причиною аномалії стає тератогенний вплив лікарських препаратів.

Серед причин утворення вовчої пащі значиться спадкова ембріонопатія. Патологія, розвиток якої зумовлений різкою нестачею вітамінних речовин — В12 і провітаміну А (ретинолу). Спадкова ембріонопатія може виникнути на тлі системного прийому гормональних препаратів — глюкокортикостероїдів.

Проблема захворювання полягає в тому, що будь-який вид їжі, особливо в рідкому вигляді, що надходить у травну систему, потрапляє до носового тракту. У результаті це призводить до закупорки та запальних процесів у дихальній системі.

Аспіраційна пневмонія — одне з найважчих ускладнень, що виникають у собак на тлі вовчої пащі. Не своєчасно проведена хірургічна операція з усунення генетичного дефекту, може стати причиною летального результату собаки.

Діагностувати вовчу пащу у народжених цуценят не складно. Малюки з найперших днів життя починають давитися материнським молоком. Воно виділяється через ніздрі.

Новонароджені цуценята, як правило, в перші дні після народження добре набирають у вазі, чого не можна сказати про малюків, народжених із вовчою пащею. На тлі підвищених процесів обмінного характеру, хворі цуценята втрачають у вазі, виникають незворотні процеси дегенеративного типу в їхніх організмах, що тягне за собою неминучу загибель.

Як допомогти собаці

Консервативних методів лікування розщеплення верхнього піднебіння у собак не існує. Усунення патології передбачає виключно хірургічну операцію. Проводиться вона в ранньому віці.

Рекомендований вік — до 3 місяців. Пов’язано це з тим, що розміри пащі активно змінюються під час загального росту організму. Тривала відмова від операції може стати причиною не тільки інфекційних патологій носоглотки, а й аспіраційної пневмонії, спровокованої залишками їжі, що потрапила в респіраторний тракт.

Якщо у собаки діагностовано не повне розщеплення, тварина може пристосуватися приймати їжу. Але власники, які відмовляються проводити операцію в ранньому віці своєму улюбленцю, ризикують отримати низку ускладнень надалі. Такі собаки схильні до регулярних інфекційних процесів в області респіраторного тракту. Тварина часто страждає від гнійних виділень з носових ходів.

Після проведення оперативного втручання зі зшивання країв, цуценяті доцільна постановка спеціального харчового зонда. Пристосування дає змогу уникнути додаткового інфікування ранових поверхонь після маніпуляції рідкою їжею.

Прибирають нозоезофагіальний зонд через тиждень або півтора. Перший час цуценя відчуває дискомфорт під час приймання їжі. Через кілька тижнів дискомфортні відчуття зникають, і тварина повною мірою зможе вживати їжу, навіть у помірно-твердому вигляді.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.