Вовча паща або іншими словами розщеплення верхнього піднебіння у кішок, є генетичною аномалією аутосомно-рецесивного типу. Найчастіше ця патологія реєструється у кішок сіамської породи. Рідко, але у ветеринарії зафіксовані випадки виникнення вовчої пащі у кішки, не пов’язані з генетичною спадковістю.

Причиною такого виду аномалії є тератогенний прояв на тлі медикаментозних препаратів (особливо протигрибкових), що використовуються для лікування кішки в період виношування кошенят.

Причини утворення вовчої пащі у кішок

Дефект є вродженим, спровокованим аномаліями в період розвитку ембріона. Кістки та м’які тканинні структури розростаються по обидва боки, не сходяться воєдино, утворюється отвір між ротовою порожниною і носовими ходами.

У частоті випадків вовча паща супроводжується недорозвиненістю тканин м’якого піднебіння.

Залежно від ступеня розвитку аномалії, вовча паща ділиться на види — приховані, неповні та повні. Так, прихована форма патології характеризується недорозвиненістю тільки м’язових волокон і кісток піднебіння. При цьому слизова оболонка не уражається, а також збережена її цілісність.

Неповна ущелина характеризується ураженням тільки м’якого піднебіння. Найнебезпечнішою аномалією є повна ущелина м’якого і твердого піднебіння.

Вовча паща завжди розташовується посередині піднебіння, а її формування залежить від декількох факторів — породної схильності за генетичним типом, умов годування кішки в період виношування кошенят, застосування лікарських засобів у вагітної тварини.

Крім цього, причиною розвитку вовчої пащі у кішки є спадкова ембріонопатія, що розвивається на тлі різкого дефіциту ретинолу і ціанокобаламіну, а також приймання глюкокортикостероїдних медикаментозних засобів.

Небезпека захворювання в тому, що їжа, особливо рідка, що надходить у ротову порожнину, і вода, проникають у носових ходи, провокуючи закупорку респіраторного тракту і легенів. Нерідко у кішки розвивається аспіраційна пневмонія, запальні процеси, що призводять до летального результату.

Як правило, висока смертність при повній ущелині м’якого і твердого піднебіння, спостерігається в період перших днів і тижнів життя кошенят.

Постановка точного діагнозу не утруднена, оскільки основна ознака захворювання — порушення акту нормального ковтання їжі, кошеня давиться рідкою їжею (молоком), воно виділяється з носових ходів. При цьому малюки не набирають у вазі, починають чахнути, виникають інфекційні захворювання в дихальних шляхах.

На тлі цього, кошенята внаслідок високого метаболізму, швидко втрачають у вазі, а в організмі при нестачі їжі відбуваються незворотні дегенеративні процеси, що призводять до загибелі.

Як лікувати вовчу пащу

Єдиним методом лікування вовчої пащі у домашніх тварин і людей є хірургічне втручання. Найбільш підходящим віком для проведення операції є вік від 1.5 до 3 місяців. Це обумовлено тим, що з розвитком пащі, співвідношення тканинних структур верхньої щелепи змінюється.

Відкладання операції на тривалі терміни провокує розвиток небезпечних станів для тварини — інфекції респіраторного тракту та аспірація дихальних шляхів частинками їжі (виникає асфіксія і летальний результат).

У разі неповного розщеплення піднебіння, кішка може пристосуватися приймати їжу. Але з плином часу власники після досягнення кішкою кількох років, все ж звертаються до ветеринарного фахівця для усунення патології.

Причина звернення — регулярні витікання з носових ходів гнійного ексудату, а також порушення дихання, неприємний відразливий запах з пащі. Таких тварин також оперують, але ризики розвитку ускладнень у рази зростають.

Після постановки точного діагнозу, ветеринарний фахівець проводить підготовку до операції і призначає дату втручання. Підготовка може займати кілька днів або ж тижнів. Важливо правильно підібрати дозування анестезуючого засобу з урахуванням індивідуальних особливостей організму тварини. Ветеринарний фахівець проводить діагностику всіх систем організму на предмет супутніх патологій. 

Перед плановим оперативним втручанням кішці вводять антибіотики, що дають змогу знизити ризики розвитку патологій, спричинених секундарною мікрофлорою в пащі та носових ходах.
Ветеринар підбирає найбільш підходящу методику, що дає найпозитивніші результати.

Після хірургічної операції з усунення дефекту можливий розвиток ускладнень. Одним з таких ускладнень є розбіжність країв поверхні рани. Це зумовлено неспроможністю швів і тим, що рана розташована в ротовій порожнині, де неможливо забезпечити повну стерильність.

Крім цього, в ротовій порожнині знаходяться ферментативні речовини, що сприяють розмоканню країв рани.

Зниження післяопераційних ускладнень домагаються шляхом введення носо-харчового зонда. Таким чином, їжа надходить у шлунок через спеціальну систему. Ставлять езофагостому або носо-харчовий зонд на термін від 7 до 14 днів.

Після зняття швів і усунення зонда, через кілька тижнів тварина здатна нормально приймати їжу, не відчуваючи при цьому дискомфортних відчуттів.

Вовча паща являє собою досить небезпечну патологію, яка може стати причиною летального результату. Необхідний комплексний підхід у діагностиці та лікуванні патології, для того щоб мінімізувати ризики розвитку ускладнень.

Профілактика появи вовчої пащі у кішок, полягає в створенні нормальних умов утримання кішки в період вагітності. При появі кошенят, необхідно проводити огляд тварин у фахівця. Це дасть змогу своєчасно діагностувати патологію й уникнути летального результату кошенят.

Рік 2025 у світі тварин — важливі відкриття та поради.