Домашні улюбленці відрізняються не тільки сприйняттям світу, а й тим, як влаштований їхній організм. Існує припущення, що собаки потіють виключно за рахунок поверхні язика. Цю думку не можна назвати правильною, оскільки потових залоз на язиці ні у кішок, ні у собак, немає.

Не потіють собаки і в області пахв. Тому вологі пахви у собаки — свідчення розвитку патологічного процесу.

Причини вологих пахв у собак

Часом, власник може помітити, що у собаки в області пахв волога шерсть і шкіра. Це не вказує на те, що тварина потіє. Як відомо, потові залози у собак розташовуються на подушечках лап.

Причинами ж вологих пахв у собак, можуть виступати такі патологічні процеси, як:

• мокнуча екзема;
• алергічна реакція;
• маласезійний дерматит.

Мокнуча екзема, першоджерелом розвитку якої можуть виступати як дерматити, так і алергічні реакції, а також низка інших чинників, локалізується у тварини на ранніх стадіях у ділянці лопаток і за вушними раковинами. З плином часу запальний процес зачіпає складки пахвових западин, пахову область і зону хребта.

Мокнуча екзема протікає в гострій або хронічній формі. За хронічної форми запального процесу, вогнища ураження локалізуються в ділянці потилиці, холки і щік тварини. Характерним для розвитку мокнучої екземи є виникнення на шкірному покриві дрібних пухирців, непомітних під густим вовняним покривом. Коли пухирець із рідиною лопається, на його місці утворюються виразки. З виразкових уражень витікає сукровиця, що дає ефект вологості або намокання.

За відсутності своєчасно наданої допомоги, мокнуча екзема поширюється на великі ділянки шкіри. Відбувається це на тлі об’єднання гнійничків, що лопнули. У ділянці ураження починає випадати шерстяний покрив. Безшерста ділянка завжди волога на дотик, оскільки з виразок сочиться сукровиця.

Патологія супроводжується не тільки свербінням і хворобливими відчуттями. Від собаки доноситься різкий неприємний запах. При спробах власника доторкнутися до місця ураження, вихованець може відреагувати вельми агресивно.

Друга причина виникнення вологих пахв у собак, яку виділяють ветеринари, — маласезійний дерматит. Захворювання провокується грибковими мікроорганізмами Malassezia pachydermatis. Грибковий мікроорганізм належить до умовно-патогенних, оскільки є частиною нормальної мікрофлори шкіри тварини. Присутня маласезія в невеликих кількостях.

Належна робота імунної системи дає змогу стримувати ріст і активність грибків, не даючи можливості викликати запалення. У разі різкого зниження захисних сил організму, відбувається активізація всіх грибків і бактерій, розташованих на поверхні шкіри. І маласезія не виняток.

Маласезійний дерматит рідко виникає самостійно. Як правило, грибкове ураження шкіри маласезіями, виникає на тлі основного захворювання. Спровокувати розвиток маласезійного дерматиту у собаки, здатні такі чинники:

• дерматози алергічної природи;
• піодермії — регулярно повторювані шкірні бактеріальні ураження;
• порушення в роботі ендокринної системи;
• проблеми в роботі сальних залоз;
• порушення обмінних процесів в організмі;
• тривалий прийом твариною кортикостероїдних лікарських препаратів;
• зниження роботи імунної системи.

Зазначається, що у таких порід, як бассет хаунд, німецька вівчарка, кокер-спанієль, такса, дерматит грибкової природи діагностується набагато частіше, ніж в інших собак у зв’язку з генетичною схильністю.

Вологі пахви на тлі розвитку маласезійного дерматиту частіше з’являються в жарку пору року в регіонах з підвищеною вологістю. Тому у власників може складатися враження про те, що собака пітніє. Локалізується грибкова патологія не тільки в ділянці пахв і пахової зони, а й у частині зовнішнього слухового проходу.

Цей вид дерматиту супроводжується не тільки появою вологості в ділянці пахв у собаки, а й сильним свербінням, завдаючи тварині дискомфорту. У зоні ураження шкіра може потовщуватися, утворюються ділянки облисіння, може доноситися від собаки неприємний запах згірклого жиру.

Третє захворювання, для якого характерна поява вологості в зоні пахв у собаки — алергія. Крім пахвових западин, намокання відзначається в області грудини. Створюється враження, що вихованець потіє. У запущених випадках перебігу алергії, вологі плями собака залишає за собою на підстилці після довгого лежання.

Сильна алергія супроводжується свербінням, що провокує розчухування і занесення патогенної мікрофлори в ранову поверхню з подальшим розвитком мокнучої екземи. У ділянці паху, пахвових западин і біля анального отвору при харчовій алергії у собаки відзначається потовщення шкіри.

Діагностика можливих захворювань

Помітивши у тварини вологість у ділянці пахв, власнику слід звернутися по допомогу до ветеринарного фахівця дерматолога. У домашніх умовах самостійно визначити причину розвитку патологічного стану досить складно. В умовах стаціонару клініки лікар проведе ретельний клінічний огляд і призначить низку додаткових досліджень, що дають змогу виявити основний фактор вологих пахв у пацієнта:

У разі підозри на маласезійний дерматит у собаки, лікар проводить збір анамнезу і мазків-відбитків з уражених ділянок шкіри. Для дослідження також будуть необхідні проби мазків-відбитків з області вушних каналів. На підставі отриманих лабораторних даних, фахівець оцінює можливі ризики розвитку запалення на тлі активності грибків роду Malassezia.

Мокнуча екзема розвивається на тлі інших захворювань, які нерідко зачіпають внутрішні системи й органи. У зв’язку з цим, для встановлення точного діагнозу можуть знадобитися:

• загальний аналіз крові;
• зішкріб шкіри з уражених ділянок;
• ультразвукова діагностика внутрішніх органів.

У деяких випадках фахівець рекомендує проводити аналізи сечі та калу, підозрюючи паразитарні інвазії.

У разі підозри на харчову алергію, можуть проводитися дослідження крові для визначення наявності специфічних імуноглобулінів Е в сироватці крові. Але, як правило, основа діагностики та лікування харчової алергії — елімінаційна (така, що виключає) дієта. Спеціаліст підбирає якісний гіпоалергенний корм і протягом 8 тижнів спостерігає за динамікою. У цей період з раціону тварини мають бути виключені вітамінні ласощі, інші види їжі, добавки та ліки, не призначені лікарем.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.