Водянкою ока (hydrophthalmos) називають як вторинну глаукому, так і вроджений дефект дренажного апарату ока.

Найчастіше зустрічається вторинна глаукома. Вона реєструється у великої рогатої худоби, коней, овець, кішок і собак, кроликів. До хвороби схильні дорослі тварини і виникає переважно на одному оці.

Вроджений гідрофтальм зачіпає обидва ока. Процес розвивається внутрішньоутробно. Реєструється у тварин рідко.

Етіологія

Водянка ока є ускладненням при низці захворювань очей. Увеїти, пухлини, судинні патології, дегенеративні процеси, механічні ушкодження, все це може сприяти порушенню відтоку вологи з ока, що призводить до буфтальму.

Тимчасове утруднення фільтрації розвивається як наслідок закупорки вивідних проток продуктами запалення. Можуть відбуватися різні зрощення в передній камері ока, що призводить до блокади райдужно-рогівкового кута. Сприяти процесу може зміщення кришталика, пошкодження передньої камери кришталика з набряканням його речовини, а також кісти передньої камери, що формуються.

Причиною вродженої гідрофтальми є аномалії в розвитку шлеммового каналу, або розростання сполучної тканини в кутку передньої камери ока.

Порушення в судинній системі та гемодинаміці ока, які виникають під впливом запальних процесів, зумовлюють розлади гістоофтальмічного бар’єру, трофіки всіх тканин переднього відділу та всієї дренажної системи. Комплекс патології призводить до підвищення внутрішньоочного тиску, порушення метаболізму як у зоровому нерві, так і в сітківці ока, що призводить до загибелі функціональних елементів із розвитком повної сліпоти.

Симптоми

Основною ознакою слугує збільшення очного яблука, удвічі, а то й більше, випинання його з орбіт, не змикання повік (лагофтальм).

Вроджений гідрофтальм можна спостерігати за помутнінням, розширенням зіниці та відсутністю реакції на світло. Тварини з такою вродженою патологією більш неспокійні.

Під час офтальмоскопії добре видно зміни, екскавацію в диску зорового нерва, тремтіння райдужної оболонки. При пальпації чітко визначається офтальмотонус.

Паралельно з водянкою часто розвивається катаральний кон’юнктивіт.

Внутрішньоочний тиск підвищений. Спостерігається сльозотеча, світлобоязнь, блефароспазм.

Втрата зору при водянці ока може бути як поступовою, так і блискавичною. Спочатку, втрата зору не діагностується, але уважне спостереження за твариною дає змогу своєчасно виявити процес.

Перебіг захворювання хронічний з несприятливим прогнозом.

Діагноз

Діагностика проводиться за допомогою клінічного та офтальмоскопічного дослідження тварини, які дають змогу оцінити всю повноту патологічного та атрофічного процесу.

Прямий контроль іридо-корнеального кута проводиться за допомогою гоніоскопії.

Лікування

Лікарські препарати, що застосовуються з терапевтичною метою, як правило, не надають потрібного ефекту.

У деяких випадках міотики (димекаїну бромід, пілокарпін) знижують і злегка нормалізують внутрішньоочний тиск. Тимчасовий гіпотензивний ефект надають і препарати, що знижують секрецію (діакарб). Очі закапують езерином, у разі больової реакції призначають знеболювальні. Застосовні й простагландини (латанопрост, травопрост, біматпрост). Орально призначають метазоломід, ацетозоламід, курс лікування 3-4 місяці. Відтягування хірургічних втручань загрожує повною незворотною втратою зору.

Основне лікування хірургічне. Проводиться базальна іридектомія, спайки в зіничній ділянці розсікаються. За потреби, обтурації зіниці, здійснюється передня вітректомія. У разі синехій проводять циклодіаліз. Якщо скупчення рідини відбувається в ретровітреальному просторі або інтравітреальному, то проводять їх аспірацію.

Якщо встановлюється основна причина як рубцеві зрощення, які перешкоджають відтоку, проводять їх хірургічну реконструкцію. У разі патології кришталика: вивих, підвивих, зміщення, проводять ленсектомію, факоемульгацію.

Як правило, процес буває з втягуванням у патологію комплексу тканин, тому і втручання необхідне комбіноване.

Профілактика

Вроджені патології хоча й рідкісні, але передбачають генетичний добір і недопущення до відтворення тварин, що дають аномалію.

Профілактика водянок, пов’язаних із травматизмом, полягає у швидкому реагуванні на ушкодження. Негайна обробка проникаючої рани ока і недопущення процесів зрощення тканин. За перших же ознак: почервоніння, помутніння рогівки, косоокості, необхідні ретельні офтальмологічні обстеження.

Що принесе 2025 рік власникам тварин.