Віспа (Variola) — це інфекційне захворювання, що виявляється високою контагіозністю. Хвороба характеризується лихоманкою і папульозно-пустульозним висипом на шкірних і слизових покривах.

До захворювання схильні багато видів тварин, хворіє і людина. Окремо розглядається віспа коропів.

Етіологія

Збудники належать до сімейства віспи (Poxviridae). Далі розглядають натуральну віспу корів (рід Orthopoxvirus), натуральну віспу овець і кіз (рід Carpipoxvirus), птахів (рід Avipoxvirus) у них розрізняють три види збудників (віспи курей, голубів і канарок), свиней (рід Suipoxvirus). У різних тварин морфологія збудника дуже схожа.

ДНК-вмісний вірус, що характеризуються епітеліотропністю і властивістю утворювати округлі включення (тільця Гварніелі, Пашена, Боллінгера). При забарвленні за Муровцевим вони вільно проглядаються у світловому мікроскопі.

Збудники різних видів мають патогенність тільки для певної тварини. Вірус віспи корів патогенний для ВРХ (великої рогатої худоби), коней, верблюдів, кроликів і людини.

Вірус стійкий у зовнішньому середовищі. Він може зберігати патогенність в епітеліальних кірочках віспи до півтора року. При заморожуванні відбувається консервація. У кошарних приміщеннях зберігає життєздатність до 6 місяців, на пасовищах — до 2-х. При гнитті швидко гине.

Чутливий збудник до високих температур, прямих сонячних променів. При кип’ятінні гине моментально, при нагріванні до 70 °С протягом 5 хвилин. Кислоти, хлорамін, формальдегід, їдкий натр руйнують патогена протягом години.

Біотермічне знезараження відбувається протягом місяця.

Джерелом зараження є хворі тварини, ті, що інкубують, і ті, що перехворіли. З організму збудник виділяється зі слиною, оспенними кірками, виділеннями з носових отворів і очей.

Факторами передачі можуть бути корми, предмети догляду, підстилка, трупи, транспорт, шерсть і пух пір’яна сировина. Заразитися можливо: контактно, аліментарним шляхом, респіраторно, під час укусів комахами, через молоко, плаценту, яйце.

Сприяє зараженню і поширенню хвороби скупчене утримання.

Симптоми

У корів віспінні вузлики проявляються на шкірі вимені, у биків — на мошонці.

У овець здебільшого протікає у тонкорунних порід.

Свині, заражені коров’ячою віспою, хворіють не важко, в основному поросята. Захворювання частіше виникає в зимовий період. Вірус віспи свиней викликає важчу картину й охоплює 80% поголів’я.

Серед коней схильні до захворювання переважно лошата.

Кролики переносять вірус важко, при цьому летальність сягає 60%.

У птахів частіше реєструють у молодняка до 30 денного віку, летальність на рівні 60%. Дорослі кури втрачають несучість.

Вірус, обравши місцем локалізації епітеліальні клітини, спричиняє оспенну екзантему, яка проявляється у вигляді червоних плям, далі папул і везикул. На кожну стадію припадає по 1-3 дні, а везикулярний період може тривати до 6 днів. На місці запалення формується коричнева кірка — круста, а при глибокому проникненні може утворитися рубець.

У птахів ураження набувають бородавчастої форми.

Якщо зараження відбулося через шкірні покриви, то переноситься воно легко, у разі респіраторного потрапляння вірусу може виникнути септицемія, підвищується температура, настає пригнічення. Якщо резистентність організму тварини слабка, можливе обсіменіння мікрофлорою і вторинний сепсис.

Зливний вид віспи проявляється лихоманкою і пригніченням. Геморагічний процес супроводжується кровотечами і кривавою блювотою, проносами з домішками крові.

Оспінний висип виявляється частіше на губах, крилах носа, навколо очей, шкірі вимені та мошонки.

Дорослі тварини одужують через 35-40 днів.

Діагноз

Діагностика проводиться за клінічними ознаками та на підставі лабораторних досліджень (РІФ, РДП).

Відрізняти віспу слід від ящура, везикулярного стоматиту, алергічних висипів у курей від інфекційного ларинготрахеїту.

Лікування

Хворих і підозрюваних тварин ізолюють, забезпечують легкозасвоюваними вітамінними, поживними кормами.

Для попередження секударної інфекції застосовують антибіотики. Хворим тваринам і птиці у воду додають калій йодистий.

Оспенні ураження із засохлими кірочками змащують мазями та лініментами на основі антибіотиків (синтоміцинова, тетрациклінова). Решту обробляють антисептичними розчинами (настоянка йоду).

Слизові промивають розчином Люголя, фурациліном.

Профілактика

У перехворілих тварин відбувається формування стійкого, довічного імунітету.

Активна імунізація у овець проводиться гідроокис алюмінієвою формолвакциною. Імунітет зберігається до 8 місяців.

Для великої рогатої худоби застосовують вірусвакцину проти віспи овець і нодулярного дерматиту ВРХ (великої рогатої худоби) культуральну суху.

З метою запобігання занесенню збудника в господарство необхідне карантинування, унеможливлення контакту на пасовищах, перегонах, дотримання контролю над рухом кормів.

У птахівничих господарствах завезену птицю ізолюють і витримують на карантині до 30 днів.

У разі виникнення хвороби на господарство накладають карантин із запровадженням обмежень.

Молоко використовують усередині господарства після пастеризації.

Вакцинацію проводять протягом 3-х років. Карантинні санкції знімають через 20 днів у разі віспи ВРХ (великої рогатої худоби), 15 днів у разі віспи свиней, 60 днів у разі віспи птахів, після повного одужання тварин.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.