Вірусний імунодефіцит — це інфекційна хвороба, що латентно протікає і характеризується порушенням імунної відповіді організму на впровадження патогенного начала. До захворювання схильні котячі по всьому світу. Найчастіше реєструється у домашніх котів.

Етіологія

Вірус імунодефіциту кішок FIV (Feline immunodeficiency virus) РНК-вмісткий, належить до сімейства ретровірусів. Мікроорганізми цього типу мають здатність транскрибувати власну РНК на ДНК клітини господаря.

Вірус можна виявити в крові, слині та інших біологічних рідинах тварини-носія. Дуже часто він діагностується спільно з вірусом лейкімії або токсоплазмозом.

З моменту зараження до гострого прояву симптомів може пройти від 15 днів до 2-х років. Протягом латентного періоду можуть розвиватися онкологічні патології (лейкемія, лімфосаркома, фібросаркома), порушення репродуктивних функцій.

Увійшовши в організм, вірус реплікується в лімфоїдній тканині, чим провокує гарячкові явища, які не завжди вдається помітити. З розвитком процесу йде стрімке пригнічення функцій В- і Т- лімфоцитів, що зі свого боку призводить до порушення гуморального та клітинного імунітету.

Ослаблена імунна система організму неадекватно реагує на будь-який патогенний початок і прояви захворювання дуже різноманітні.

Симптоми

На тлі зниженого імунітету не специфічність клініки не дає можливості швидко і точно поставити діагноз.

Тварина проявляє ознаки пригнічення. Апетит знижений або відсутній, чітко проявляється втрата ваги.

Загальна температура тіла в нормі, але іноді можна виявити гарячкові явища. З боку видимих слизових оболонок спостерігаються почервоніння, носові виділення та виділення з очей. Під час обстеження ротової порожнини діагностуються стоматити.

Шлунково-кишковий тракт реагує хронічними, стійкими діареями, іноді закрепами.

До патології часто приєднується вторинна мікрофлора з проявом найрізноманітніших ознак.

Діагноз

Для постановки діагнозу застосовують твердофазний імуноферментний тест (ELISA) і метод полімеразної ланцюгової реакції.

На істинний вірусний імунодефіцит страждають дорослі та старі тварини. Однак при дослідженні кошенят тест ELISA може бути позитивним. Це може свідчити про клостральний імунітет. А от при початкових стадіях хвора тварина може не показати реакцію через відсутність FIV у крові.

Усі дані говорять про те, що тест системи не можуть показати стадію розвитку захворювання, а також часто виявляються псевдопозитивними. Для встановлення діагнозу потрібна ціла серія планомірних досліджень з аналізом епізоотичної ситуації.

Під час досліджень чітко простежується лімфопенія, моноцитоз, зрідка тромбоцитопенія. Біохімічні дослідження покажуть гіперглобулінемію, підвищену кількість печінкових ферментів, гіперглікемію.

Лікування

Засобів терапії при вірусному імунодефіциті не розроблено.

Тварину необхідно ізолювати. Якщо це не можливо, потрібно вжити всіх заходів для якомога меншого контакту її з родичами.

Своєчасне проведення профілактичних обробок проти комах-паразитів запобіжить низці вторинних інфікувань.

Тварина має регулярно і своєчасно оглядатися, досліджуватися і піддаватися симптоматичному лікуванню. Імуномодулятори, антибіотики, вітаміни групи В, застосовуються відповідно до проявлених симптомів.

Хороший ефект дає препарат зидовудин. Підшкірні ін’єкції еритроетину (бінокрит, вепокс) сприяють збільшенню еритроцитів, гематокриту і гемоглобіну. Однак висока вартість препаратів не дає змоги рекомендувати їх для терапевтичного застосування.

Застосування імуностимуляторів (інтерферон, ацеманнан) має місце в терапії, але побічні дії часто непередбачувані.

Профілактика

Вакцина не розроблена.

Методом профілактики є ізоляція тварини від контактів з котячими.

При наданні допомоги інфікованим тваринам слід уникати застосування гризеофульвіну, оскільки препарат значно пригнічує імунітет.

При встановленому діагнозі вакцинації проти будь-яких захворювань живими вакцинами заборонені, оскільки неминуче викликають клініку.

Прогноз перебігу захворювання не можна назвати несприятливим, оскільки багато тварин благополучно живуть ще протягом багатьох років після встановлення діагнозу.

Збалансована, раціональна годівля доброякісними спеціалізованими кормами, відсутність стресів, оптимальне утримання тварини дасть змогу організму самостійно впоратися з вірусом або «утримувати» його в латентному стані.

Поведінкові особливості тварин у 2025 — досвід експертів.