Ускладнення після стерилізації у кішок трапляються дійсно рідко. Найчастіше вони пов’язані з недостатньою кваліфікацією або недбалістю хірурга. Деякі проблеми, такі як короткочасний запор, є рутинними, і лікарі попереджають про них власників заздалегідь.

Висловлю свою точку зору відразу: всі кішки, які не беруть участі в племінному розведенні, повинні бути стерилізовані. Справа не тільки в небажаних кошенятах. Ця операція необхідна самій кішці для того, щоб прожити довге спокійне життя.

Незважаючи на низький відсоток ускладнень, до процедури стерилізації потрібно підходити відповідально. Я розповім про те, які бувають проблеми після кастрації самок, а також про те, як їх уникнути.

Запор (закреп) у кішки після стерилізації: що робити, чому виникає

Я завжди попереджаю своїх пацієнтів: після стерилізації кішка повинна регулярно мочитися, а ось випорожнення спочатку можуть бути відсутні. Якщо через 3 дні вихованка не ходить в туалет по-великому, потрібно вживати заходів.

Причин для порушення роботи кишечника кілька. По-перше, це тривала голодна дієта. Перед наркозом можна погодувати кішку за 10-12 годин. Але якщо операція призначена на середину дня, власники можуть збільшувати цей інтервал (не годувати ж кішку посеред ночі!). Плюс якийсь час після операції кішка не отримує їжі. В результаті какати їй просто нічим, потрібен час для того, щоб сформувалися фекалії.

Друга причина полягає в дії ліків, які використовують для анестезії у кішок. Засоби для внутрішньом’язового наркозу (домітор, рометар, ксилазин) не тільки істотно знижують температуру тіла у тварин, але і впливають на моторику травного тракту. Через це перистальтика кишечника в першу добу після операції може бути млявою, можливе блювання.

Третя причина запору після стерилізації – це банальний стрес, пов’язаний з поїздкою в клініку, операцією і надягнутим покривалом. Одяг може дратувати кішку і заважати зручно влаштуватися в лотку.

Якщо на 3-4 день після операції в лотку немає довгоочікуваної купки, потрібно дати кішці м’яке проносне. Це може бути:

• Чайна ложка вазелінової олії (близько 3 мл)
• Столова ложка згущеного молока навпіл з водою

Вазелінове масло дають двічі на день до тих пір, поки кішка не спорожнить кишечник. Це рідкий парафін, засіб не має смаку і запаху, а головне – абсолютно не всмоктується в травному тракті. Воно продається в людських аптеках, ніяке інше масло не підходить!

Трихобезоари: наковтатися власної шерсті

Протягом 7-14 днів, залежно від рекомендацій лікаря, кішка після стерилізації ходить у попоні або у комірі. Це потрібно для того, щоб вона не розлизувала шов. Але як наслідок – кішка позбавлена можливості вмивати все тіло, приводити шерсть до ладу.

Після того, як попону знімають, кішечка починає люто вилизуватися. Шерсть весь цей час випадала, сплутувалася під попоною, але не оновлювалася. У підсумку тварина проковтує величезну кількість власної шерсті. Зрозуміло, якщо у вас сфінкс або корніш-рекс, турбуватися нема про що. А якщо кішка довгошерстої породи (мейн-кун) – її потрібно обов’язково вичесати фурмінатором після того, як ви знімете одяг.

Трихобезоари, вовняні грудки, проявляються або періодичним зригуванням (блювотою), або все тим же запором (див. пункт №1).

Набряк легенів у кішки після стерилізації

Давно минули ті часи, коли домашнім улюбленцям робили наркоз «на око», а власники благали лікаря «не переборщити». Зараз ветеринарні клініки мають у своєму розпорядженні сучасні та безпечні засоби для анестезії. У великих клініках застосовують інгаляційний наркоз, епідуральну анестезію. І незважаючи на це, загальний наркоз може спровокувати небезпечні ускладнення у кішок після стерилізації.

Якщо у кішки є проблеми з серцевим м’язом (гіпертрофічна кардіоміопатія, вроджені вади), після операції може розвинутися набряк легенів або тромбоемболія. Обидва ускладнення можуть призвести до смерті тварини, навіть якщо власник вчасно помітить недобре і звернеться до лікаря.

Як лікар, я рекомендую робити ЕХО серця (УЗД) до операції. Так ми можемо бути спокійні або, навпаки, шукати варіанти анестезії та медикаментозної підтримки. На практиці власники найчастіше відмовляються від дослідження, щоб скоротити витрати. Зі словами «та це ж кішка, що їй буде». Справедливості заради зауважу, що більшість кішок дійсно благополучно переносять анестезію. Але є породи, серед яких ГКМП (гіпертрофічна кардіоміопатія) зустрічається значно частіше, ніж у безпородних кішок. Ось деякі популярні кішки, які знаходяться в групі ризику:

• Мейн-куни;
• Сфінкси;
• Британські кішки;
• Шотландські кішки.

Власникам слід спостерігати за кішкою не менше двох тижнів після стерилізації. Тварина повинна їсти, пити, грати як зазвичай вже через добу. Якщо кішка відмовляється від їжі, лежить на одному місці, дихає з відкритим ротом немов собака – потрібно негайно звернутися в добре обладнану клініку для діагностики.

У кішки розійшовся шов після стерилізації

Крихітний косметичний шов після стерилізації кішки в нормі швидко заживає без сліду. Однак так буває не завжди. Іноді власники змушені звертатися до клініки повторно через те, що у кішки розійшовся шов після стерилізації.

Найчастіша причина такої проблеми – нехтування рекомендаціями ветеринарного лікаря. Якщо після операції кішка не носить ні комір, ні попону, вона буде прагнути розлизати шов.

Разом зі слиною в ранку потрапляє інфекція, і виникає сильне запалення (загноїння) шва. У цьому випадку ніякі нитки вже не утримають тканини разом. До того ж своїм шорстким язиком кішка може позбутися швів завчасно.

Якщо розходження шва незначне, лікар може призначити «консервативне» лікування. В першу чергу потрібно зупинити розлизування шва. Потім роблять місцеві блокади (новокаїн 0,5% з антибіотиком), рану промивають 1-2 рази на день. Іноді використовують загоювальні мазі і препарати типу Вініліну. Обробки часом тривають довго, 1-2 тижні, тому я закликаю власників берегти шовчик відразу після операції, щоб уникнути таких проблем.

Якщо шов розійшовся сильно, єдиним варіантом лікування є хірургічна ревізія шва під загальною анестезією. Лікар видалить нежиттєздатні тканини і зашиє пузик заново. У цьому випадку зазвичай накладають знімні зовнішні шви і призначають системний антибіотик.

Відторгнення шовного матеріалу

Іноді у кішки може розійтися шов після стерилізації, навіть якщо вона не розлизувала ранку. Якщо під час операції був використаний нестерильний шовний матеріал, не дотримувалися правил асептики та антисептики, в рану може потрапити інфекція.

Найчастіше негативна реакція виникає на нерозсмоктуючі нитки (шовк), занадто товсті, грубі нитки. Іноді достатньо витягнути з ранки вузлик, щоб реакція припинилася.

У разі проблем зі швом власники помічають, що попона у кішки намокає. Або на ній з’являються якісь розводи, підтікання. Шов після стерилізації повинен бути чистим і сухим, а шкіра в області ранки – щільно змикатися стик в стик. Якщо ви бачите припухлість, почервоніння або виділення (зазвичай це не гній, а щось на зразок сукровиці) в області шва – терміново покажіть вихованку хірургу. Лікування проблеми таке ж, якби кішка розлизала шов.

Зрідка у кішок буває справжня реакція на шовний матеріал (відторгнення). У цьому випадку потрібно використовувати нитки з іншого матеріалу або навіть спеціальний металевий дріт, який видаляють після загоєння тканин.

Грижа після стерилізації кішки

У своїй практиці я жодного разу не бачила, щоб виникла грижа після стерилізації кішки. Це пов’язано з малою довжиною розрізу, який потрібен, щоб видалити матку і яєчники. Однак і таке ускладнення трапляється, тому я згадаю про нього. Стерилізація кішки – це порожнинна операція. Лікар повинен ретельно зашити розріз черевної стінки. Грижа виникає в тому випадку, якщо шви виявилися неміцними.

Грижа виглядає як випинання під шкірою в області шва, може бути різних розмірів. Через отвір в черевній стінці випадає сальник (внутрішній жир на зв’язках) або петлі кишечника. Грижа однозначно вимагає повторного хірургічного втручання. Відкладати операцію не слід, щоб не утворилися спайки або не виникло защемлення грижі.

Внутрішня кровотеча у кішки після стерилізації

Ветеринарний лікар накладає лігатури на судини, що живлять яєчники і матку, перш ніж видалити репродуктивні органи. Якщо така лігатура зіскочить, виникне внутрішня кровотеча. Така ймовірність вкрай мала, до того ж у багатьох клініках замість ниток використовують технологію електрокоагуляції судин.

Загрозлива для життя кровотеча може виникнути, якщо у кішки порушена згортання крові. Це можливо при рідкісних вроджених патологіях, або при фатальному збігу обставин. На вільному вигулі вихованець може зловити і з’їсти мишу, отруєну отрутою, але ще живу. В результаті відбувається отруєння кішки антикоагулянтом, що призводить до спонтанних кровотеч.

Ознаки внутрішньої кровотечі:

• Кішка млява, слабка, малорухлива;
• Слизові оболонки (ясна) білі;
• Задишка.

У клініці підтвердити діагноз можна за допомогою УЗД – рідина в черевній порожнині після оперативного втручання свідчить про кровотечу. Якщо УЗД діагностика неможлива, роблять діагностичну пункцію черевної порожнини звичайним шприцом.

Лікування полягає в переливанні крові, плазмозамінників, введенні кровоспинних препаратів. При необхідності проводять повторну операцію, щоб знайти і лігувати кровоточиву судину.

Вірусна інфекція

Не зовсім коректно називати вірусну інфекцію ускладненням стерилізації. Але я хочу застерегти якомога більше людей. Лікарі намагаються підтримувати чистоту і порядок в клініці в міру сил. Однак ваша кішка все одно може зіткнутися з вірусами, принесеними іншими кішками. Краще, якщо вона буде завчасно щеплена. Ідеальна схема – вакцинація в 3 місяці і стерилізація в проміжку 6-12 місяців. Потім ревакцинація в 15 місяців, коли кішечка повністю оговтається від операції.

Тривожні ознаки різних вірусних захворювань (ринотрахеїт, каліцивіроз, панлейкопенія):

• Рясне слинотеча;
• Виразка на носі, язиці;
• Виділення з носа, чхання;
• Сльозотеча;
• Блювота або пронос;
• Пригніченість, відмова від їжі.

При будь-якому нездужанні тварини краще зателефонувати вашому лікарю і обговорити порядок дій. Сама по собі стерилізація не може бути причиною поганого апетиту, рідкого стільця або інших симптомів.

Висновок

Стаття про ускладнення після стерилізації у кішок була написана не з метою налякати власників. Або, не дай Бог, відвернути їх від проведення цієї необхідної операції. Як я вже говорила, подібні проблеми зустрічаються по-справжньому рідко. Я рекомендую:

• Відповідально вибирати клініку для проведення операції;
• Не нехтувати обстеженням кішки перед стерилізацією, якщо лікар вважає, що це необхідно;
• Дотримуватися рекомендацій щодо догляду після стерилізації.

* Матеріал підготовлений дипломованим ветеринарним фахівцем Ольгою Шильцовою з більш ніж 14-річним стажем практикуючого лікаря.

Головні відкриття у догляді за улюбленцями 2025 року.