Запальні процеси, що розвиваються в сечостатевій системі у домашніх кішок, становлять серйозну загрозу для нормальної життєдіяльності організму тварини. Однією з таких патологій є уретрит, що характеризується запаленням, яке розвивається в сечовивідному каналі.

Небезпека патології полягає в ризиках розвитку серйозних ускладнень, аж до загибелі тварини внаслідок інтоксикації.

Механізм розвитку запалення уретри в котів полягає в набряку слизових оболонок, що провокує проблеми зі своєчасним виведенням сечі та токсичних речовин, що містяться в ній і утворених під час метаболізму, з організму. Не своєчасно вилікуваний уретрит призводить до розвитку небезпечних ускладнень, таких як запалення ниркових структур (наприклад, нефрит).

Запалення слизової оболонки сечовипускального каналу рідко розвивається як самостійна патологія. Частіше захворювання виникає в разі запалення сечового міхура або патологічних змін у ниркових структурах.

Помітивши перші ознаки хвороби, не варто займатися самолікуванням і чекати сприятливого результату. Необхідно показати улюбленця кваліфікованому ветеринарному лікарю. Спеціаліст проведе низку діагностичних досліджень і підбере індивідуальну терапію.

Причини захворювання

Існує маса чинників, здатних виступити провокатором для розвитку уретриту в кота. Основною причиною розвитку патології вважається кастрація. Зазначено, що хворіють на уретрит не тільки самці, а й самки. Захворювання у кішок діагностується рідше, ніж у котів, що пов’язано з особливостями анатомічної будови.

Спровокувати розвиток запалення в сечовивідному каналі може сечокам’яна хвороба. Утворені конкременти, які час від часу починають пересування сечовидільними структурами, провокують травмування слизових оболонок. Пошкоджені тканинні структури — чудове середовище для розмноження й активізації патогенної бактеріальної мікрофлори. Виникає запальний процес, що характеризується порушенням акту сечовипускання і хворобливими відчуттями.

Причиною розвитку уретриту у самок частіше стають порушення раціону і утворення великих конкрементів у сечовому міхурі або нирках.

Важливо розуміти, що своєчасна діагностика патології дає змогу призначити адекватну терапію, уникнувши ускладнень. За відсутності лікування, тварина незабаром може загинути.

Спровокувати розвиток уретриту у кота, можуть механічні пошкодження сечовивідного каналу під час проведення катетеризації. Ситуація ускладнюється в разі присутності вірусних і бактеріальних патогенів в організмі. Наявність пошкодження — пусковий фактор для активізації чужорідної мікрофлори. Основні причини розвитку уретриту у котів такі:

• Кастрація або стерилізація самців.
• Порушення в раціоні харчування (годування дешевими кормами або ж їжею з людського столу), призводить до розвитку сечокам’яної хвороби та уретриту. Запущений перебіг сечокам’яної хвороби призводить до закупорки сечовивідної системи. На цьому тлі розвивається інтоксикація організму і без оперативного втручання не обійтися.
• Проведення неправильної катетеризації сечового міхура (велика кількість пошкоджень), що провокує розвиток запального процесу.

Симптоми та діагностика уретритів у котів

Перше, що повинен помітити власник кота — часті позиви до акту сечовипускання. Вихованець часто ходить у лоток, довго там сидить, але порція урини виділяється невелика. З розвитком патологічного процесу відзначаються сильні хворобливі відчуття ріжучого типу. Порція урини, що виділяється, містить у собі домішки крові, а в деяких випадках і гною, що вказує на серйозні запалення.

Стан улюбленця пригнічений, улюбленець відмовляється від їжі, але при цьому відмічається полідипсія (підвищена спрага), а потім слідує похід до туалету. Причиною полідипсії часто виступає наявність інтоксикації або ж підвищення температурних показників тіла.

Розвиток системної інтоксикації організму власними продуктами метаболізму за відсутності своєчасного їх виведення, провокує гіперсалівацію і появу відразливого запаху з пащі. Слизові оболонки починають виводити ацетон, також запах ацетону чується від шкірного покриву. Усе це свідчить про гостру форму уретриту. Характерні симптоми розвитку уретриту в кота, які не можна пропускати:

• часті позиви до туалету, тривале сидіння на лотку, нетверда хода через сильні хворобливі відчуття;
• поява домішок крові та гною в порції урини, що виділяється;
• втрата апетиту або повна відмова від їжі, що супроводжуються рясним питтям і подальшим походом у туалет;
• гіперсалівація (рясне виділення слинного секрету);
• поява специфічного запаху ацетону — привід негайно звернутися по допомогу до ветеринарної клініки;
• набряклість області голівки статевого органу;
• млявість і апатія улюбленця, відмова від будь-якої активності;
• уникнення контакту з тваринами і своїм власником (кіт намагається забитися в тихе, затишне місце);
• прояв агресії та роздратування без видимих причин, що вказує на сильний свербіж у ділянці уретрального каналу.

Лікування уретриту в котів

Самостійно уретрит не зникне, а ось ускладнення без своєчасного лікування розвиваються досить часто. Необхідно обов’язково звернутися по допомогу до хорошого фахівця. На прийомі у лікаря проводиться загальноклінічний огляд, збір анамнезу. Ветеринар призначає лабораторні та інструментальні дослідження:

• загальний і біохімічний аналіз крові — дають змогу виявити ступінь розвитку запалення і патологічних змін в організмі на тлі інтоксикації;
• аналіз сечі — необхідний для ідентифікації збудника запалення;
• ультразвукова діагностика — дає змогу візуалізувати ступінь пошкодження сечовидільної системи, наявність патологій у ниркових структурах.

На підставі отриманих результатів, фахівець призначає курс лікування. За наявності тільки запалення в уретральному каналі, лікар призначає сечогінні препарати й антибіотики. Також необхідне призначення знеболювальних засобів і спазмолітиків. Симптоматичне лікування дає змогу тварині почуватися добре. Призначаються протизапальні медикаментозні препарати, вітамінно-мінеральні комплекси з присутністю ціанокобаламіну і вітаміну С.

Якщо ж причиною розвитку уретриту стала сечокам’яна хвороба, необхідне проведення комплексної терапії, з купіруванням ознак основного чинника. Пов’язано це з тим, що конкременти, які утворилися під час сечокам’яної хвороби, час від часу будуть виділятися через уретральний канал, постійно травмуючи і викликаючи запалення. Запущені випадки характеризуються повною відсутністю сечовипускання — анурією.

У разі діагностованого уретриту на тлі сечокам’яної хвороби, проводять хірургічне лікування, оскільки консервативні методики рідко мають позитивний результат. Проводять цистостомію — втручання, що дає змогу видалити сечові камені з міхура, а також уретростомію — процес, що передбачає розширення анатомічно вузького уретрального каналу.

З метою профілактики розвитку уретриту в улюбленця, необхідно дотримуватися низки правил. Основними є:

• чітке дотримання правил по догляду за твариною — підбір якісного харчування (віддавати перевагу потрібно високоякісним кормам супер-преміум класу);
• регулярна обробка вихованця від екто- та ендопаразитів — бліх, кліщів, волосоїдів, гельмінтів;
• своєчасна вакцинація від небезпечних захворювань для котів (хламідіоз), що передаються статевим шляхом;
• запобігання переохолодженню організму і травм, зокрема й у ділянці статевих органів.

Правильно організований догляд за улюбленцем, включає також обов’язкові профілактичні огляди у ветеринарних лікарів кожні 6-12 місяців. Коти зі схильністю до розвитку сечокам’яної хвороби повинні перебувати під контролем ветеринара. Регулярно необхідно здавати загальний і біохімічний аналіз крові, а також сечі.

Світ домашніх улюбленців у 2025 — більше тепла, більше любові.