Уремія (Uraemia) — стан отруєння організму, спричинений найчастіше порушенням роботи нирок, зокрема нирковою недостатністю. Проявляється збільшенням значень показників (креатинін, сечовина, аміак та ін.), що відповідають за видільну систему, в крові. Найчастіше захворювання трапляється в котів, проте схильні до нього всі тварини.

Етіологія

Уремія не є самостійним захворюванням. Це стан, який проявляється на тлі порушення роботи видільної системи. Хвороби, за яких проявляється уремія: ниркова недостатність (хронічна або гостра), пухлини органів видільної системи, травми, нефроз, різні нефрити, розриви, сечокам’яна хвороба тощо. Розвивається цей стан через порушення фільтрації нирками або відтоку сечі.

Патогенез

Найчастіше основними причинами порушення роботи видільної системи є незбалансоване харчування, породні схильності, а також розвиток новоутворень.

Через підвищення рівня сечовини в крові нирки не можуть підтримувати свої функції, починається затримка азотних сполук, відбувається зміщення кислотно-лужної рівноваги, порушується водно-сольовий баланс, відтік рідини, електроліти проникають через стінки, підвищується концентрація шкідливих речовин обміну.

Симптоми

Основні симптоми при уремії — це симптоми отруєння. Залежно від ступеня інтоксикації уремію поділяють на: хронічну та гостру. Залежно від ступеня інтоксикації симптоми будуть виражені сильніше або слабше.

Так за гострої уремії симптоми яскраві:

• Блювота, яка має постійний характер;
• Діарея;
• Слабкість;
• Анорексія;
• Блідість слизових оболонок;
• Відмова від їжі;
• Зневоднення;
• Від тварини може пахнути аміаком;
• Шкіра може набувати жовтушного кольору;
• Можлива затримка або відсутність сечовипускання;
• При пальпації черевної порожнини можуть відзначатися больові відчуття;
• На пізніх стадіях можуть бути судоми, конвульсії.

Для хронічної уремії характерний поступовий прояв симптомів, у міру прогресування хвороби симптомів ставатиме більше, а їхній характер проявлятиметься сильніше. Спочатку тварина може бути просто млявою, потім почне відмовлятися від їжі, худнути, з’явиться блювота і пронос тощо. Тому хронічну уремію визначити складніше, ніж гостру.

Діагноз

Діагноз ставиться на підставі збору анамнезу, лабораторних досліджень (аналізи крові та сечі), методів візуальної діагностики (ультразвукове дослідження органів видільної системи, рентгенологічне дослідження). Біохімічний аналіз крові необхідний для визначення показників креатиніну, сечовини, аміаку, фосфору, електролітів. Загальний аналіз крові показує наявність анемії, запалення тощо.

Оскільки уремія не є самостійним захворюванням, а являє собою загальні симптоми, характерні для різних захворювань, що зачіпають видільну систему, необхідно диференціювати самі хвороби та причини, що їх викликали.

Лікування

Лікування призначається залежно від діагностованого захворювання, а також симптоматичну допомогу. Тварину у важкому стані необхідно госпіталізувати під цілодобове спостереження, щоб забезпечити їй спокій, проводити інтенсивну терапію, моніторинг сечовиділення, контролювати серцеву і дихальну діяльність.

Схеми лікування залежно від різних захворювань загалом схожі. Нижче наведено кілька прикладів.

Гостра ниркова недостатність:

• Відновити діурез. За відсутності такого встановлення уретрального катетера, або відкачування шприцом сечі із сечового міхура.
• Інфузійна терапія для відновлення водно-сольового балансу.
• Застосування препаратів, що відновлюють мікроциркуляцію і кровотік у нирках, а також сечогінних препаратів.
• Симптоматичне лікування.
• У важких випадках проведення гемодіалізу.
• Прогноз найчастіше несприятливий.

Хронічна ниркова недостатність:

• Інфузійна терапія.
• Щоб не допустити виникнення набряків використання діуретиків. Використання препаратів, що поліпшують перфузію нирок, у разі підвищення тиску — блокаторів кальцієвих каналів, інгібіторів АПФ, для запобігання розвитку інфекції можливе застосування антибіотиків.
• Забезпечити тварині харчування.
• На важкій стадії гемодіаліз.
• Прогноз від обережного до несприятливого.

Сечокам’яна хвороба:

• Залежно від природи каменеутворення: консервативна або хірургічна допомога.
• Консервативне лікування: застосування спазмолітиків, антибіотиків, новокаїнові блокади, стабілізація рН, застосування спеціалізованих кормів, відновлення відтоку сечі (зокрема, за допомогою катетеризації сечового міхура і промивання).
• Оперативне втручання: видалення каменів, якщо консервативне лікування не ефективне.
• Надалі правильне харчування і збільшення кількості вживаної рідини, щоб запобігти утворенню нових каменів.

Пієлонефрит:

• Антибіотикотерапія, зокрема застосування сульфаніламідних препаратів.
• Протимікробні препарати.
• Інфузійна терапія та використання сечогінних препаратів.
• У разі потреби симптоматичне лікування: спазмолітики, жарознижувальні, болезаспокійливі, новокаїнова блокада.
• У разі гнійного пієлонефриту застосовують кортикостероїди.

Заходи боротьби та профілактика

Профілактика полягає в необхідності знизити шанси розвитку захворювань, що спричиняють уремію, а саме: забезпечення збалансованим кормом і водою тварин, своєчасні огляди у ветеринарних лікарів, особливо схильних до таких захворювань видів порід тварин, для виявлення хвороб на ранніх стадія, якщо такі є.

Головні інсайти 2025 року для власників тварин.