Туляремія (Tularaemia) — це інфекційна хвороба бактеріальної природи. Характеризується захворювання збільшенням лімфатичних вузлів, запальними та дегенеративними процесами в селезінці й утворенням некротичних, множинних вогнищ у паренхіматозних органах.

До захворювання схильні сільськогосподарські та домашні тварини, також люди. Птахи є носіями. Поширена хвороба повсюдно. Щорічно реєструються спалахи на всіх континентах планети.

Етіологія

Збудник аеробна поліморфна паличка Francisella tularensis, що має малі розміри. Грамонегативна, кокоподібна, нерухома, не утворює спор. У деяких форм має місце капсула.

Збудник стійкий у зовнішньому середовищі. Низькі температури консервують. Під час заморожування виживає протягом 10 місяців у льоду, у м’ясі до 3-х. До висихання збудник менш стійкий і зберігає життєздатність за температури 18-20 ᵒC до 1,5 міс., за 30 ᵒC до 10 днів. У річковій воді здатний до виживання до 9 міс., ґрунті — до 4-х, у кормах (зерно, солома) — до 6 міс. при температурі 10-15 ᵒC, а за підвищення її до 30 ᵒC — не більш як 20 днів.

Нагрівання вбиває через 10 хвилин, кип’ятіння через 1-2 хв. Малостійкий до прямих сонячних променів і дезінфікуючих препаратів (розчину хлораміну, лізолу, хлорного вапна).

На штучних поживних середовищах мікроорганізм показує ріст тільки при додаванні крові, жовтка, глюкози, цистину.

Джерелом зараження є гризуни (миші, щури, ховрахи, хом’яки). Величезну роль у поширенні відіграють кровосисні комахи (комарі, блохи). Можливе зараження при поїданні м’яса диких тварин (зайців).

Симптоми

Клінічні ознаки у тварин можуть бути різноманітні. Інкубаційний період від 15 днів. Перебіг може бути прихованим або протікати гостро.

У дрібної рогатої худоби відзначається підвищення температури до 41 °С, хиткість ходи, пригнічення, збільшення лімфатичних вузлів, які стають щільні та болючі. Рівень гемоглобіну падає вдвічі, розвивається анемія, далі параліч кінцівок. Загибель тварини настає до 15 дня. Інфікування досягає у ягнят 50%, з них 30% закінчується летально. Стертий перебіг здебільшого спостерігається у дорослих тварин. Легке пригнічення і незначне підвищення температури на 1,5 ᵒC, через кілька днів закінчується одужанням.

У свиней туляремія проявляється гнійними запаленнями лімфатичних вузлів. Поросята проявляють інфікування підйомом температури до 42 ᵒC, і утримуванням її протягом 8-10 днів. Хвороба супроводжується рясним потовиділенням. У цей період шкіра покривається пилом і брудом, які перетворюються на кірки. Спостерігаються ускладнення з боку дихальної системи. Багато тварин гинуть.

Велика рогата худоба і коні, а також верблюди і буйволи хворіють приховано, і тільки у вагітних можливі аборти.

У хутрових звірів спостерігають риніти, абсцеси лімфатичних вузлів, прогресуюче схуднення. Багато тварин гинуть.

Собаки хворіють у прихованій або легкій формі. У інфікованих відзначається пригнічення, втрата апетиту, схуднення, кон’юнктивіти, іноді збільшення підщелепних, підколінних, пахових лімфатичних вузлів, а також паралічі задніх кінцівок.

Клініка кішок і людини схожі. Основна ознака — лімфоденопатія. До неї приєднуються виразки на тілі язика (у людей і на серозних оболонках), жовтяниця видимих слизових, що переходить у ціаноз.

Діагноз

Діагностика проводиться на підставі клінічних ознак, епізоотичного обстеження, лабораторних досліджень.

У лабораторію відправляють виділення з носа й очей, у разі падежу лімфатичні вузли, нирки, шматочки печінки та селезінки, дрібні трупи. Біовипробу ставлять на морських свинках і білих мишах, які гинуть на 3-4 день.

Прижиттєву діагностику можна провести за допомогою серологічних методів (РА).

Лікування

Тваринам призначається легкозасвоюваний, поживний, збалансований корм.

Хворих тварин ізолюють і піддають антибіотикотерапії.

Специфічні антибіотики призначають курсом у 7-10 днів із подальшим контролем температури. Спочатку встановлюють ударні дози 8-10 тис. ОД на кг живої ваги, далі переходять на 3-5 тис. ОД на кг ваги. Якщо протягом 5 днів підвищення температури не зафіксовано, курс припиняють.

Віддати перевагу можна стрептоміцину з гентаміцином, а також антибіотикам третього покоління. Застосовуючи цефалоспорини, курс лікування і кратність зменшується вдвічі.

Призначають жарознижувальні препарати, антигістамінні, серцево-судинні, вітамінні.

Профілактика

Специфічних засобів профілактики для тварин не розроблено. Людей прищеплюють у місцях територіальних осередків. Помічено, що з припиненням щеплень спостерігається новий сплеск інфекції.

З метою профілактики необхідно постійно вести боротьбу з гризунами на тваринницьких фермах і в місцях зберігання кормів, кормокухнях, сіносховищах.

У разі виявлення трупів гризунів їх необхідно утилізувати в біотермічних ямах або глибоко закопувати в землю.

У місцях неблагополучних за туляремією проводиться періодичне серологічне дослідження тварин на виявлення прихованих форм. Швидкість постановки діагнозу дає змогу провести заходи з локалізації своєчасно й ефективно.

Сучасні підходи до виховання домашніх улюбленців у 2025.