Одним із найнебезпечніших захворювань інфекційного характеру є туберкульоз. Ця інфекція несе небезпеку як для тварин, так і для людини. Збудник патологічного процесу в організмі — мікобактерія, що належить до роду аеробних патогенних бактерій, які повільно розвиваються. Вони мають вигляд невеликих паличок і налічують близько 30 видів.

Першим відкрив мікобактерії і оприлюднив Роберт Кох — німецький мікробіолог. Він займався виведенням збудника близько 17 років (туберкульоз іноді називають паличкою Коха).

Представники роду мікобактерій здатні викликати серйозні небезпечні захворювання у хребетних тварин (зокрема й у людини). Серед захворювань, що викликаються мікобактерією, значаться — лепра і туберкульоз.

Важливо розуміти, як проявляється туберкульоз у кішок, і які методи діагностики, а також лікування існують. Важливе значення має й організація профілактичних заходів, здатних запобігти розвитку інфекції в організмі тварини.

Основні відомості та симптоматика

Туберкульоз у кішок діагностують у ветеринарії досить часто. Основними шляхами передачі інфекції є повітряно-крапельний і аліментарний. Захворіти здорова сприйнятлива тварина може під час контакту з хворими тваринами, а також під час контакту із зараженими предметами, кормами, м’ясом і молочними продуктами, ураженими мікобактерією.

Існує також ціла група ризику, до якої потрапляють улюбленці, що утримуються купчасто і в поганих умовах. Зараження відбувається при тісному контакті один з одним. Належать сюди і кішки, у яких поганий імунний захист (унаслідок проблем з імунітетом організм кішки не здатний боротися навіть із незначними кількостями збудника, що проникає).

Ризик зараження туберкульозною паличкою виникає і в маленьких кошенят, а також тварин старше 7 років. У маленьких кошенят слабкий імунний захист, а ось тварини у віці мають низку хронічних системних захворювань, що значно погіршують усі процеси обмінного характеру в організмі.

Туберкульоз може проходити у двох стадіях — первинна і вторинна. Тварина заражається повітряно-крапельним шляхом, через респіраторний тракт. Досить рідко інфекція проникає через пошкоджені слизові оболонки і шкірні покриви.

У місці проникнення патогенних бактерій виникає вогнище запального процесу. Уражаються насамперед респіраторна система, мигдалини та глотка. Далі патологія охоплює шкірні покриви, травний тракт і лімфатичну систему. Імунна система при проникненні мікобактерії починає активно продукувати антитіла.

Із перебігом захворювання мікобактерії поширюються організмом разом із кров’ю, вражаючи великі площі та внутрішні органи. В уражених органах формуються окремі осередки туберкульозу. Кішки, що мають сильний імунітет, здатні боротися з інфекцією. В їхньому організмі туберкульозні вогнища запалення покриваються капсулами, а саме захворювання набуває закритої форми. Вихованець поширює інфекцію в навколишнє середовище. При різкому зниженні імунітету вогнища активізуються, а захворювання переходить у другу стадію.

Небезпека захворювання полягає в тому, що воно здатне з легкістю передаватися від кішки до людини і назад. Таким чином, кішка може заразитися від людини туберкульозом, а зі свого боку кішка може заразити мікобактеріями свого власника.

Перші симптоми туберкульозу у кішок виникають залежно від того, де і за яких умов відбулося зараження. Залежно від шляхів зараження, симптоми також можуть відрізнятися.

Якщо шлях зараження аліментарний (кішка заразилася під час поїдання ураженого свіжого м’яса, молочних продуктів або від зараженого гризуна), симптоми виникають з боку травної системи. Відбувається це при формуванні вогнищ запалення в ділянці кишечника. Виникають диспепсичні розлади (виверження шлункового вмісту, втрата ваги, профузний пронос).

При контактуванні здорової тварини з хворими, ознаки туберкульозу мають вигляд ранок на шкірі тварини, які утворюються, а також лімфовузлів (навколо глотки), що збільшуються в розмірах. У деяких випадках діагностується ураження мікобактеріями м’язових і кісткових структур. Туберкульоз шкірного покриву може бути у вигляді вузликового підшкірного ураження, вогнищева форма або ж пухлиноподібні утворення.

Зараження кішок повітряно-крапельним шляхом призводить до ураження легеневих структур. У кішки виникає сильний кашель, гавкаючого типу. На цьому тлі розвивається порушення дихання, виникають кровотечі в легенях. Туберкульоз у кішки, що розвивається в респіраторному тракті, характеризується також фарингітом і запальними процесами в мигдаликах.

Рідкісніші форми туберкульозу вражають кон’юнктиву очей, ускладнюючись запаленням повік. На рогівці утворюються туберкульозні гранульоми. Найнебезпечніша форма мікобактеріозу у кішок — генералізована. Цей вид інфекції характеризується ураженням практично всіх внутрішніх систем.

Основним симптомом генералізованого мікобактеріозу є різке зниження імунітету у кішок, рани і пошкодження довго гояться. Виникають симптоми отруєння організму продуктами метаболізму мікобактерій — слабкість, відмова від їжі, виверження шлункового вмісту, зниження маси тіла. Дана форма інфекції є найбільш заразною.

Діагностика

Діагностика туберкульозу у кішок полягає в декількох базових дослідженнях. Проводиться рентгенологічне дослідження легеневих структур, а також ультразвукова діагностика, що дають змогу виявити можливі ураження внутрішніх органів.

Крім цього, фахівець проводить діагностику для виявлення ступеня ураження. Для підтвердження остаточного діагнозу проводитися загальний клінічний аналіз крові (дає змогу виявити деякі відхилення в складі, відсутність або нестачу мікроелементів).

У кішок при кишковому туберкульозі діагностується гіперкальціємія і анемія.

В умовах ветеринарної клініки проводиться фарбування мазків методом Ціль-Нельсена, біопсія та подальша мікроскопія пошкоджених тканинних структур. Проводяться дослідження тканин на біомолекулярному рівні методом ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції).

За найменшої підозри на наявність туберкульозу у кішок, тварину ізолюють від інших тварин і людей.

Важливе значення в постановці точного діагнозу відіграє диференціація туберкульозу від таких інфекційних патологій як лейкоз, пухлинні процеси, грибкова гранульома.

Рідко прогноз при діагностованому туберкульозі у кішки сприятливий, в основному обережний або ж несприятливий.

Лікування захворювання

Хворих тварин обов’язково реєструють у ветеринарно-санітарних органах. Тварини з туберкульозом, що утримуються в розпліднику, не отримують, як правило, лікування.

У разі діагностованого мікозу в кішки, здатного вражати й людину, тварину рекомендують приспати. За відсутності небезпечного для людини виду туберкульозу у кішки, призначаються терапевтичні методики. Важливо розуміти, що лікування дуже тривале, що займає від 6-7 місяців і до 2-3 років.

Хворі кішки убезпечуються від контактів з іншими тваринами і людьми, особливо маленькими дітьми. Комплексне лікування передбачає використання антибіотиків широкого спектра дії. Препарати дають у вигляді таблеток або ін’єкцій.

У разі сильного пошкодження туберкулами шкірних покривів, проводитися спільно з медикаментозним лікуванням — хірургічне висічення. При ранньому діагностуванні патології, лікування може дати позитивні результати, але прогноз обережний або ж несприятливий.

Профілактика туберкульозу

Дуже важливе значення має профілактика захворювання. Необхідно вкрай обережно давати доступ тварини до інших незнайомих тварин. Так, основа профілактики — мінімізація контактів здорової домашньої кішки з родичами. Особливо, якщо це маленькі кошенята, кішки в період вагітності та лактації, а також старі тварини.

Раціон харчування також має бути ретельно переглянутий — не можна допускати згодовування кішкам сирого м’яса або ж молока зі свідомо неблагополучних місць. Перш ніж давати кішці м’ясні продукти, необхідно піддавати їх термічній обробці. Ризик інфікування також створюється під час ловлі кішкою гризунів.

З метою профілактики туберкульозу, необхідно регулярно відвідувати ветеринарного фахівця і дотримуватися санітарно-гігієнічних умов. Уважний і турботливий господар зможе вберегти свого вихованця від захворювання, зберігши його здоров’я.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.