Цистицеркоз (Сusticercosis) — захворювання, що спричиняється личинковою стадією плоского черв’яка — ціп’яка (цестоди). Характеризується ураженням серця, м’язів язика, скелетної мускулатури та жувальної, а також печінки та діафрагми.

До захворювання схильні всі види тварин і людина. Інвазія поширена на всіх континентах.

Етіологія

Цистицерком прийнято називати личинкову стадію. Бульбашка молочно-білого кольору, овальної форми, за величиною нагадує рисове зерно. Усередині, міхуровий простір, наповнений рідиною і стримує сколекс. Тривалість життя личинкової стадії точно не встановлено. Є відомості, що дегенерація починається через 3-4 тижні після зараження. Інші ж дані говорять про те, що личинки життєздатні протягом 3-4 років.

Статевозріла особина, ціп’як бичачий (Taeniarhynchus saginatus) і ціп’як лосів (Ctarandi), паразитують у кишківнику і досягають довжини 10 м, що робить їх найбільшими паразитами. Перезаражати вони можуть і свій рід, і один одного. Сколекс (голівка) не озброєні й утримуються в кишечнику тільки присосками, їх чотири.

Тіло складається зі зрілих члеників, які відокремлюються від тіла по 6-8 штук щодоби. Кожен членик містить тисячі яєць. Виходять вони через розташований збоку отвір. Яйця округлі, з подвійною оболонкою і поперечною посіченістю. У кишечнику статевозріла особина може жити понад 10 років.

Цестода Taenia solium, ціп’як свинячий, має крім присоски ще й корону з 28 гаками. Присосками та гаками відбувається фіксація паразита в тонкому кишечнику тварини. Тіло свинячого ціп’яка до 5 метрів і також складається з члеників.

Дозрілі членики відторгаються і виходять у просвіт кишківника, а далі, разом із фекаліями назовні. Тварини, заковтуючи яйця разом із нечистотами, заражаються. У кишечнику оболонка яйця розчиняється і зародок перебирається в стінку кишечника. Потім із потоком крові він розноситься в м’язову систему і паренхіматозні органи всього організму. У цей момент мова йде про личинкову стадію (фінах). Дозрівання проходить протягом від 3-х до 5-и місяців. У цей момент збудник має форму бульбашок. Локалізуються вони в серці, жувальних і шийних м’язах. Зараження відбувається під час поїдання інвазійного м’яса. У кишечнику фінна скидає свою оболонку і кріпиться до слизової, а далі нарощує членики.

Цистицеркоз кроликів (пізіформний) викликає Cysticercus pisiformis. Цей паразит із кишківника виходить у черевну порожнину і кріпиться до сальника або брижі. Тут він набуває форми міхура. Іноді вони зростаються в грона. Собаки та вовки заражаються під час поїдання інвазованих нутрощів.

Цистицеркоз овець (Сusticercus ovis) місцем локалізації обрав жувальні м’язи, легені, діафрагму, серце, печінку. Паразит має сильний вплив на молодняк, а от у дорослих особин відбувається швидке відмирання фін.

Основним джерелом зараження є стічні води, які потрапляють на пасовища і кормові культури. Величезне значення для запобігання зараженню має експертиза м’яса й органів під час забою.

Динаміка захворюваності свідчить про те, що в країнах Середньої Азії велика рогата худоба і вівці на 25% уражені цистицеркозом. Із загального стада потрібно виділити молодняк від 1 до 2-х років — понад 30%. Найменш сприйнятливі старі тварини, ті яким понад 10 років.

Симптоми

При розгляді будь-якого виду цистицеркозу основним пунктом буде безсимптомність. Личинки чинять значний вплив на організм тварини, але особливої клініки не показують.

Тварини втрачають у живій вазі, іноді порушується серцево-судинна діяльність і продуктивність. Описано випадки сильної слинотечі.

Діагностика

Діагностика за життя розроблена слабко. Є методи алергічних і серологічних реакцій, але вони потребують удосконалення.

Лікування

Якщо під час забою у тварин виявлено цистицеркоз, усе поголів’я піддають терапевтичним заходам.

Для великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней можна застосувати фенбендазол. Кроликам застосовують фенбендазол і мебенветгранулят. Дегельмінтизацію з профілактичною метою у собак проводять празиквантелом.

Профілактика

Профілактичні заходи мають бути спрямовані на розрив біологічного ланцюга. Забій тварин необхідно проводити в суворо відведеному місці, з обов’язковою ветеринарно-санітарною експертизою м’яса і внутрішніх органів.

У разі виявлення до 3-х цистицерків на площі 4 см2 внутрішні органи і частини туші знезаражують проварюванням. Понад 3 всю тушу відправляють на технічну утилізацію або знищують.

У неблагополучних щодо цистицеркозу районах щокварталу проводять діагностичний забій з метою виявлення фінн і проведення планової дегельмінтизації.

Дотримання правил ветеринарно-зоогігієнічних умов утримання тварин також є профілактичним заходом цистицеркозу.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.