Цестодозами називають цілу низку гельмінтозних захворювань, що спричиняються стрічковими черв’яками — цестодами (Сestoda). Характерною особливістю цих паразитів є те, що вони здатні викликати захворювання як личинковою стадією, так і статевозрілою формою.

Гельмінти, що належать до цестодозів, можуть спричиняти патологію в диких і домашніх тварин, а також хворіє людина. При цьому один і той самий представник у личинковій фазі паразитує в м’язах, наприклад ВРХ, а в імагінальній стадії — в кишківнику людини (бичачий ціп’як).

Етіологія

Причиною виникнення цестодозів є стрічковий гельмінт. Його величина варіює від міліметра до кількох метрів.

Черв’як складається з голівки (сколексу), шийки та члеників (проглотид). Одна особина може мати як кілька члеників, так і тисячі.

Сколекс має органи фіксації: м’язові присоски або присмоктувальні щілини (ботрії). У деяких хоботок оснащений хітиновими гаками і в цьому випадку говорять про озброєний сколекс.

Зоною росту гельмінта є шийка. Члени, в основному, прямокутної форми, різні за шириною і довжиною.

Зовнішня частина вкрита кутикулою, яка за своєю будовою є повним аналогом тканин кишечника вищих тварин. Під нею м’язовий шар, а внутрішній простір складається з паренхіми, в якій розташовані органи статевої системи.

У сколексі розташовані кілька центральних нервових вузлів, від якого відходять нервові струни. Вони йдуть уздовж тіла і з’єднуються поперечними гілками.

Як такої травної системи немає, і всмоктування поживних речовин відбувається всім тілом паразита.

Статева система гермафродитного типу. Молоді членики, ті, які перші від шийки, безстатеві. Наступні вже мають чоловічий статевий апарат, який складається з сім’яників (від кількох штук до кількох тисяч), сім’япроводів, каналу, який виносять сім’я до статевої бурси, та цирусу.

Слідують за ними членики, у яких уже присутні, крім чоловічих, і жіночі статеві органи: яєчник, жовточник, яйцепровод, оотип, вагіна, матка. Яйця цестод округлої форми (у лентеця — овальної з кришечкою), майже прозорі, зрілі містять онкосфери з ембріональними гаками.

Личинкові форми

Личинкова стадія має форму міхура від дрібної горошини до великого яйця. Внутрішня частина його заповнена рідиною і містить сколекс. Таку форму можна зустріти на серозних і м’язових тканинах всеїдних і травоїдних тварин, а також людини, таке захворювання називається фінноз або цистицеркоз.

Ехіноккок — однокамерний, складний міхур із кількома (до 600) сколексами, що перебувають у заповненому рідиною просторі. Місцем локалізації цей вид паразита обирає паренхіматозні органи, іноді інші органи тварин.

Ценур — невеликий, тонкостінний, наповнений рідиною міхур, що містить безліч сколексів. Зазвичай вражає ссавців (цінуроз овець).

Альвеококк — бульбашкова будова з поділом на осередки, дрібні, неправильні за формою з наявністю зародка в кожному з них. Паразитує у ссавців.

Плероциркоїд — личинкова стадія, що досягає в довжину 1 м. Розвивається в тілі додаткового господаря. Фіксується в порожнинах за допомогою присмоктувальних щілин. Як правило, паразитує в черевній порожнині риб.

Цикл розвитку

Розвиток паразита відбувається з обов’язковою участю проміжного і дефінітивного господаря.

З кормом або водою онкосфера, або яйце, потрапляє в шлунково-кишковий тракт і мігрує з током крові в улюблене місце локалізації. Перетворившись на личинкову стадію, вона є джерелом зараження дефінітивного господаря, який інвазується при поїданні таких частин.

Далі відбувається перехресне запліднення або самозапліднення, і формуються яйця, які й виділяються в зовнішнє середовище (лентеці). Ланцюги виділяють зрілі членики.

Симптоми

Цестодози по різному проявляються у тварин.

Якщо цистицеркоз великої рогатої худоби протікає безсимптомно, і в тварин виробляється імунітет, то в свиней цей самий збудник може спричинити нервові явища, сліпоту та летальний результат.

Ехінококоз викликає схуднення, кашель, а цінуроз проявляється вертячкою і нервовими явищами. Ценуроз м’язової тканини (Скрябіна) викликає гнійно-некротичні пухлиноподібні утворення в різних ділянках тіла.

Діагноз

Діагностика ґрунтується на клінічних ознаках, пат. анатомічній картині та лабораторних дослідженнях, а також алергічних реакціях.

Лікування

Терапевтичні заходи проводяться відповідно до встановленого діагнозу.

Профілактика

Розробляючи заходи щодо недопущення захворювання, необхідно враховувати всі ланки біологічного ланцюга. Переривання послідовності зараження є основою профілактики.

Для успішного виконання заходів необхідно не допустити зараження сільськогосподарських тварин ларвальними формами та попередити зараження собак і диких хижих тварин стрічковими стадіями.

У вівчарських господарствах проводиться щоквартальний клінічний огляд.

З метою виконання завдань потрібно своєчасно проводити дегельмінтизацію сторожових собак, не допускати на території господарств бродячих і диких тварин. При проведенні забою ретельно проводити ветеринарно-санітарну експертизу і не допускати до згодовування собакам уражених цестодозами органів.

Трупи полеглих тварин і уражені частини органів підлягають спалюванню.

Найкращі практики догляду за хвостиками у 2025.