Серед різних хвороб у кішок існують і маловивчені, такі як трихомоноз. Протікає патологічний процес довгий час приховано.

Найчастіше трихомоніаз трапляється у маленьких кошенят, які утримуються в розплідниках. Тварина страждає від розладів травлення, що проявляються хворобливими відчуттями в животі та діареєю. Нерідко, кошенята і молоді кішки не добігають до свого лотка. Нормалізація випорожнень не відбувається при зміні харчування.

Загальні відомості про трихомоніаз у кішок

Збудник трихомонозу — Tritrichomonas foetus. Найпростіший організм, який належить до облігатних паразитів.

Основне місце локалізації паразитарного організму — вологі й теплі місця, позбавлені доступу повітря. Ідеальними умовами для розвитку трихомоніазу є шлунково-кишковий тракт і сечовивідні шляхи. Підступність трихомонозу полягає в тому, що низка найпростіших належить до непатогенних комменсалів, тобто вони можуть мешкати в організмі, не завдаючи при цьому шкоди. Але існує ризик переходу найпростіших у патогенну форму.

Tritrichomonas foetus — збудник трихомонозу, паразитує переважно в статевій системі корів. Про те, що паразит може вражати домашніх котів і локалізуватися в їхньому кишечнику, стало відомо не так давно.

Збудник населяє клубову та ободову кишки, тим самим спричиняючи діарею в товстих відділах кишківника. Найбільші ризики розвитку патології реєструються у кішок, які проживають у притулках і розплідниках. Розвиток трихомонозу не залежить від породної приналежності, статі тварини або її віку.

Зазначається також, що кішки, організм яких уражений трихомонозом, можуть тривалий час, а часом і все життя, бути безсимптомними переносниками хвороби. Якщо в притулку або розпліднику хоч одна кішка буде інфікована Tritrichomonas foetus, ризики зараження інших тварин вкрай високі.

Основний шлях передачі збудника — орально-фекальний. Найпростіші проникають у сприйнятливий організм:

• у момент вилизування шерсті;
• під час тісного контакту з каловими масами своїх родичів (загальний лоток);
• через забруднені хвіст або лапи;
• разом із кормом і водою під час їжі зі спільної миски.

Незважаючи на те, що породної або вікової схильності до трихомоніазу немає, частіше хвороба діагностується у молодих кішок. У середньому до 12 місяців. Особлива схильність відзначається у кошенят породи бенгалів і абіссінців.

Симптоми трихомоніазу у кішок

Через перебування кішок на одній території в скупченому вигляді (притулки та розплідники), ризики інфікування молодих тварин надзвичайно високі. Вони контактують один з одним лотками, мисками і предметами для догляду. Найчастіше діагностується в середній і важкій формі трихомоніаз у кішок віком від 1.5 до 2 років.

Найпростіші, що провокують трихомоніаз, вирізняються високою контагіозністю (заразністю), тому ризики зараження всіх особин, які контактують із хворою твариною, дуже високі.

Розпізнати, що у кішки саме трихомоніаз, без відповідних лабораторних досліджень, складно. Ознаки розвитку паразитарного захворювання схожі з іншими інфекціями шлунково-кишкового тракту. Проте поява нижчеперелічених ознак вимагає негайного звернення до ветеринарної клініки.

Базовими симптомами трихомоніазу є:

• пронос, що не минає навіть після коригування дієти (хронічна діарея);
• наявність у калових масах слизу, а в деяких випадках і крові;
• набряклість в області анального отвору кішки;
• біль і гіперемія періанальної області;
• різка втрата ваги на тлі відмови від корму і діареї, що тягнуть за собою зневоднення;
• відмова від їжі, сильна слабкість і апатія.

У важких випадках перебігу трихомоніазу, без відповідного лікування під контролем ветеринара, можливе випадання прямої кишки.

Ці симптоми характерні для молодих тварин. У більшості дорослих кішок трихомоніаз протікає безсимптомно. При цьому вихованець є носієм інфекції, виділяє паразита в навколишнє середовище разом із каловими масами.

Постановка точного діагнозу і розробка плану лікування відбувається в умовах стаціонару ветеринарної клініки. Необхідно проведення низки важливих аналізів. Примітно, що аналізи сечі та крові, рідко інформативні при трихомоніазі. Зміни виникають у цих показниках на тлі зневоднення.

Встановити трихомоніаз у пацієнта дають змогу такі аналізи:

• змиви з прямої кишки для подальшого мікроскопічного дослідження;
• ПЛР тестування калових мас.

За допомогою спеціального м’якого зонда, що нагадує ватну паличку, ветеринар проводить забір мазка з прямої кишки. У подальшому отриманий матеріал досліджують під мікроскопом. Тестування недороге, але не завжди інформативне. А ось ПЛР діагностика дає можливість не тільки визначити наявність патогена, а й дослідити його генетичний матеріал.

Лікування трихомоніазу у кішок

Отримавши результати лабораторних досліджень, ветеринар розробляє тактику лікування.

Основа терапії — прийом антипротозойного препарату. Його активні компоненти безпосередньо впливають на збудника трихомоніазу. Дуже важливо на період лікування уважно стежити за будь-якими змінами в стані свого улюбленця. Антипротозойні засоби переносяться організмом тварини непогано, але ризики розвитку негативних наслідків існують. У кішки можуть виникнути такі симптоми — проблеми з координацією, судомні явища, втрата апетиту.

Далі лікування симптоматичне. У разі сильної діареї призначаються протидіарейні засоби. З метою відновити порушений водно-електролітний баланс призначаються крапельниці з інфузійними розчинами.

Якщо у пацієнта є блювота, її купірують протиблювотними засобами. Також до загального курсу терапії трихомоніазу можуть включатися спазмолітики. Обов’язкове введення вітамінно-мінеральних комплексів, і особливо вітамінів групи В. Розчини для внутрішньовенних вливань підбирає ветеринар індивідуально, виходячи з результатів отриманих аналізів. Має значення не тільки загальний стан тварини, а й наявність можливих супутніх захворювань.

У комплексне лікування входить переведення тварини на спеціальну дієту. Їжа має бути легкоперетравлюваною. Можуть використовуватися спеціальні готові корми, призначені для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. В основі дієти можуть бути корми з гідролізатом білка. Таке харчування відрізняється високим ступенем засвоюваності, і ризики розвитку харчової непереносимості знижуються.

У будинку або приміщенні, де проживають кішки, важливо регулярно проводити дезінфекцію. Особливо в разі інфікування тварини трихомоніазом.

Захворювання не небезпечне для людини і не здатне передаватися до людини. Проте слід дотримуватися правил гігієни, регулярно змінюючи котячий лоток і обробляючи його дезінфекційними розчинами.

Обробці піддаються й інші предмети, крім лотка — миски, гребінці, іграшки тварини.

Профілактика трихомоніазу полягає в дотриманні основних правил гігієни. Утримувати житло в чистоті важливо не тільки з естетичної точки зору, а й з метою здоров’я.

У будинку, де проживає кішка, прибирання повинне проводитися частіше і включати в себе використання дезінфікуючих засобів. Особливої профілактики не існує, оскільки вакцини або медичних методів запобігання зараженню трихомоніазом не розроблено.

Поради щодо здоров’я та харчування тварин у 2025.