Трихофітія (Trichophytia), стригучий лишай — захворювання мікологічної природи. Хвороба характеризується пошкодженням шкірних покривів, утворенням безволосих обмежених ділянок, розчухами, свербінням.

До захворювання схильні всі види тварин, зокрема кішки та собаки, і людина. Поширена хвороба повсюдно.

Етіологія

Збудник — мікроскопічний гриб роду Trichophyton. У великої рогатої худоби Tr. verrucosum, у коней Tr. Egwinum, у свиней і м’ясоїдних Tr. Gypseum.

Досліджуючи міцелій гриба мікроскопією видно, що він розташовується рядами вздовж волосини і на поверхневому шарі шкіри, а також має вигляд тонкої гіллястої нитки. Біля волосяного кореня гриб утворює спори круглої або овальної форми.

Гриб висівається на середовище Сабуро, агар Літмана. Культивується за 26-28°С. Ріст утворює сірий із рожевим забарвленням, рівний або злегка складчастий, добре видно на 5 добу.

Збудник стійкий у зовнішньому середовищі. На волоссі та шкірних покривах зберігається до 8 років, у патологічному матеріалі — до 2-х, на предметах догляду та поверхнях у приміщенні — 3-5 років, у гної — до 7 міс., у ґрунті — до 4-х місяців. Стійкий до знижених температур. Кип’ятіння вбиває протягом 2 хв, нагрівання до 80 °С за 7-10 хв, суха пара 110 °С за 1 годину.

Класичні дезінфекційні засоби (формальдегід, луг, карболова кислота) вбивають через 20-30 хвилин.

Джерелом зараження є хворі та перехворілі тварини. Переносять збудника також і гризуни. Зараження відбувається при безпосередньому контакті. Фактором передачі є контаміновані корми, засоби догляду, обладнання, обслуговуючий персонал. Собаки часто заражаються на місці вигулу від безпритульних, у густо населених районах. Найчастіше зараження відбувається у весняний період.

Оселившись на шкірі, гриби швидко проростають в епідерміс і волосяні фолікули, порушують трофіку тканин і викликають клінічну картину.

Симптоми

Інкубаційний період триває від 5 до 25 діб. У великої рогатої худоби вогнища стригучого лишаю спочатку з’являються на голові, шиї, далі переходять на ділянку грудної клітки, зрідка на круп. Доросла худоба перехворіє в поверхневій формі, при цьому вогнища дрібні, обмежені, з поступовим рівним розростанням у різні боки. Згодом центр покривається дрібними кірками від сірого до жовтого кольору. Коли епітелій очищається, залишається безволосий простір. Шкірні покриви потовщуються, стають складчастими. Патологія супроводжується свербінням, що сприяє перенесенню грибка на інші ділянки тіла. Іноді вогнища зливаються, утворюючи великі ділянки.

Якщо розчухи супроводжуються порушенням цілісності шкіри, приєднується вторинна мікрофлора і процес може переходити в гнійний. При цьому місце лишаю покривається густими кірками із засохлими виділеннями. Молодняк втрачає апетит, відстає в розвитку.

У коней уражається голова, шия, спина, ділянка хвоста, іноді кінцівки та живіт. Хвороба супроводжується сильним свербінням. Волосся скуйовджується, обламується і оголює правильної форми ділянки шкіри з накладенням лусок епітелію.

Дрібна рогата худоба хворіє переважно у віці 1-2 років. Характерні ураження розташовуються на спині, шиї, ділянці лопаток.

Свині рідко уражаються грибом. Місця локалізації стають червоними й округлими зі значною кількістю епітелію коричневого кольору. Свербежу практично не спостерігається, закінчується самовиздоровленням.

У м’ясоїдних тварин уражається голова, шия, кінцівки, основа хвоста. Плями округлі, дрібні, потім зливаються, захоплюючи все більші простори. Волосся легко висмикується, спостерігаються розчіси, шкіра потовщується, покривається складками.

Діагноз

Діагностика ґрунтується на клінічних ознаках і мікроскопії зішкрібків шкіри та вовняних покривів. Зішкріб беруть не з центральної частини ураження, а з периферичної, оскільки саме там мешкає грибок.

Волосся мікроскопують на предметному склі в краплі розчину гліцерину. Грибок видно у вигляді гіфів міцелію, розташованих рівними рядами по довжині волосини.

Диференціювати трихофітію потрібно від мікроспорії та фавуса, екземи та дерматитів.

За мікроспорії немає свербежу і плями неправильної форми, люмінесцентна мікроскопія показує світіння яскраво-зеленим світлом.

За екземи ділянки не мають чітких меж.

Лікування

Хворих тварин ВРХ (великої рогатої худоби) і коней ізолюють і лікують. Для худоби застосовна вакцина ЛТФ-130. Молодняку до 4 міс. вводять 10 мл, до 8 міс. — 15 мл, дорослим тваринам до 20 мл. Для коней використовують СП-1. Лошадям до року — 2 мл, дорослим — 4 мл.

Для лікування хутрових звірів застосовують «Ментавак» цуценятам до 4-х міс. — 2 мл, дорослим — 3 мл. Інтервал лікувальних ін’єкцій 10 днів. Ефект настає на 15-30 добу.

Уражені ділянки змащують маззю «Ям», саліциловою маззю, саліциловим спиртом, розчином саліцилової кислоти на основі настоянки йоду.

Профілактика

Для профілактики тварин у неблагополучних господарствах імунізують вакцинами ЛТФ-130, коней СП-1, овець — «Тріховіс», хутрових звірів «Ментовак». Вакцинацію проводять дворазово з інтервалом 10 днів згідно з вказівками в інструкції до біопрепарату.

Імунітет настає на 20-30 добу після повторного введення. Тривалість імунітету триває до 7 років у ВРХ і до 6 років у коней. У хутрових звірів імунітет тримається до 3-х років.

З метою запобігання спалаху захворювання необхідно дотримуватися ветеринарно-санітарних правил утримання та годівлі тварин.

При встановленні діагнозу на господарство накладається карантин і оголошується неблагополучним. Тварин вакцинують 100%. Хворих піддають лікувальним заходам.

Карантинні санкції знімають через 2 місяці після останнього клінічного прояву. Остаточну дезінфекцію проводять розчином формальдегіду 5% концентрації або 1% розчином їдкого натру.

Актуальні тенденції у світі домашніх улюбленців 2025.