Запальні процеси респіраторного тракту не рідкість для домашніх кішок. Одним з поширених захворювань є трахеїт. У вихованців запалення слизових оболонок, що вистилають трахею, може бути первинного або вторинного типу.

Перший вид трахеїту провокується переохолодженнями, застудами, холодною питною водою, замороженим м’ясом. Також спричинити трахеїт первинного типу може здавлювання горла, нестача вітамінних компонентів або ж генетичні аномалії.

Другий тип захворювання виникає на тлі другорядних захворювань — інфекційних уражень, паразитарних інвазій, хламідіозів, пухлин. Вторинний тип трахеїту діагностується у кішок набагато частіше, ніж самостійне захворювання.

Причини виникнення трахеїту

Найчастішою причиною розвитку трахеїту є вірусний фактор. Вірусний трахеїт провокується герпесвірусом або вірусом ринотрахеїту. Респіраторна інфекція широко поширена серед домашніх кішок, при цьому не становить небезпеки для власника тварини та інших вихованців.

Може протікати в декількох формах — гострій, підгострій і хронічній. Основним джерелом патогена для кішок є заражені кішки з гострою формою. Інфекція може передаватися до здорових кішок від перехворілих тварин.

Деякі кішки хворіють у прихованій формі без вираженої симптоматики, тому становлять особливу загрозу. Вірус герпесу, що провокує розвиток ринотрахеїту у кішок, окупує нервові закінчення і локалізується в клітинних структурах нервової системи, особливо в області трійчастого нерва. Тривалість носійства може досягати півроку, в деяких випадках, кішка залишається носієм патогена довічно.

Джерелом зараження стають і ті кішки, у яких патологічний процес хронічного плану. Але в цьому випадку заразною тварина стає при переході інфекції в гостру стадію. Вірусний агент проникає в сприйнятливий організм разом зі слизовими виділеннями з носових ходів, ротової порожнини або очей у хворої тварини.

Здорова кішка інфікується повітряно-крапельним шляхом, а також під час контакту із взуттям або одягом людини, зараженої вірусом ринотрахеїту. Проникнення і реплікація або розмноження вірусного агента в сприйнятливий організм тварини відбувається в ділянці слизових оболонок, що вистилають глотку, носові ходи і мигдалини. У запальний процес паралельно включаються тканини зорового органу (кон’юнктивальна оболонка), лімфатичні вузли.

Важливо відзначити, що у кішок у період вагітності інфікування вірусом ринотрахеїту призводить до серйозних небезпечних наслідків. Можливі аборти, народження мертвих кошенят або ж не життєздатних.

Патоген у навколишнє середовище починає виділятися через добу після зараження, а інтенсивність і час виділення активних вірусних компонентів триває аж до 21 дня. Вірус ринотрахеїту не має високої стійкості, гине протягом 180 хвилин за температури 37 градусів, а за температурного впливу понад 55 градусів гине за лічені хвилини. Водночас зберігає свою активність близько 30 днів за температури навколишнього середовища 25 градусів. Температурний режим від 2 до 4 градусів тепла дає змогу вірусу герпесу виживати до півроку.

Період від моменту проникнення патогена в організм до початку появи перших симптомів займає кілька днів (від 3 до 7).

Симптоми та діагностика у ветеринарній клініці

Поява у кішки ознак нездоров’я — привід звернутися до ветеринарної клініки. Насторожити власника тварини повинні такі симптоми:

• відмова від корму і сильне пригнічення;
• виділення з носових ходів і слізних каналів ексудату серозного типу, а також чхання (запущені форми ринотрахеїту у кішок характеризуються виділенням слизу з частинками гною);
• підвищення температурних показників тіла;
• кашель і проблеми з диханням (задишка);
• поява на поверхні язика виразок, що нагадують за виглядом виразки, які утворюються під час інфекційного захворювання, спровокованого кальцивірусом (подібні ознаки характерні для вихованців, у яких вірус герпесу протікає хронічно у фазі загострення);
• поява на рогівці ока виразок, а також наявність ознак кератиту;
• підвищене виділення слинної рідини, спричинене ураженням ротової порожнини виразками;
• виразки на шкірному покриві в ділянці морди, а зокрема носового дзеркала.

Досить часто у ветеринарній клінічній практиці ринотрахеїт супроводжується іншими інфекційними ураженнями — хламідіозом, мікоплазмозом, бордетелльозом або кальцивірозом. Вірусний ринотрахеїт являє собою високозаразне захворювання, але при цьому відсоток летальних наслідків не високий.

Загинути в результаті зараження і розвитку герпесвірусної інфекції, що вражає слизові оболонки трахеї, можуть маленькі кошенята, літні кішки й ослаблені тварини.

Пов’язано це з недостатньою активністю імунного захисту. Причиною загибелі тварини стає дегідратація організму, виснаження або ж приєднання патогенної бактеріальної мікрофлори, що провокує запалення бронхіального дерева і легеневих структур. За хорошого імунного захисту ознаки ринотрахеїту спостерігаються близько тижня, далі настає одужання.

Варто зазначити, що після того, як домашня кішка перехворіла на гостру форму ринотрахеїту, вона залишається вірусоносієм у 80% випадків, а виділення патогена в навколишнє середовище спостерігається в половини перехворілих тварин.

Виділення збудника інфекції з організму може відбуватися абсолютно спонтанно, наприклад, після сильних емоційних потрясінь. Причиною стресу може послужити зміна місця проживання, участь у виставках і конкурсах, родовий процес, період вигодовування кошенят.

Стати носієм вірусу вихованець може в будь-який момент. Не обов’язково повинна проявлятися характерна симптоматика. Заражена тварина без ознак ринотрахеїту виділяє збудника в навколишнє середовище, провокуючи інфікування своїх родичів. Примітно, що носієм герпесвірусу можуть ставати навіть вакциновані кішки.

Ринотрахеїт небезпечний тим, що без своєчасного лікування переходить у приховану стадію, іменовану також хронічною. У таких випадках патоген виділяється в навколишнє середовище тільки тоді, коли знижується імунний захист тварини і захворювання переходить у гостру стадію з проявом усієї симптоматики.

Причиною переходу хронічної стадії в гостру стають оперативні втручання, приймання глюкокортикостероїдних препаратів, виставки, зміна місця проживання, поява в будинку нової тварини.

При зверненні до ветеринарної клініки перед призначенням лікування лікар повинен провести діагностику і виявити провокуючий фактор. Використовуються лабораторні дослідження, що дозволяють провести диференціацію від хламідіозу або кальцивірозу.

Одним із найефективніших методів діагностики вірусного ринотрахеїту в кішок є серологічне дослідження мазків із носових ходів і з кон’юнктивальної оболонки. Методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) вдається виявити вірус, що циркулює в організмі. Виявлення патогена можливе тільки в разі первинного інфікування або ж вторинного. Якщо захворювання перейшло в хронічну форму, виявити вірус неможливо, оскільки він розташовується в клітинних структурах нервової системи.

Лікування у ветеринарній клініці

Терапія призначається ветеринарним лікарем і включає в себе цілий спектр заходів, спрямованих не стільки на знищення вірусу, скільки на полегшення симптоматики. Хворі тварини втрачають апетит, відмовляються від їжі через порушення нюху внаслідок виразок слизової оболонки носа. Ураження слизових оболонок рота викликає біль під час потрапляння їжі, також відштовхуючи тварину від їжі.

Завдання власника — забезпечити кішці правильний догляд. Потрібно підібрати поживні корми у вигляді готових паштетів, попередньо розведених теплою водою. Вихованця рекомендується годувати за допомогою шприца з попередньо знятою голкою. У разі повної відмови від корму, годування має здійснюватися за допомогою назального зонда.

Уражені носові ходи промивають фізіологічним розчином, акуратно видаляючи підсохлі скоринки ексудату. Очищення носа має проводитися регулярно кілька разів на добу. Приміщення, в якому перебуває хвора тварина, обов’язково має добре провітрюватися.

Приєднання патогенної бактеріальної мікрофлори до основного захворювання — пряме показання для призначення антибіотикотерапії. Також призначаються противірусні лікарські засоби системної дії.

З метою профілактики зараження кішки вірусом ринотрахеїту необхідно проведення своєчасної вакцинації. Після введення сироватки у тварини утворюється стійка імунна відповідь. При цьому вакцинація не є панацеєю, і кішка все одно може заразитися, але захворювання протікатиме безсимптомно.

Наш аналіз 2025 року — щасливі тварини, щасливі люди.