Токсоплазмоз являє собою інфекційне захворювання, спричинене внутрішньоклітинним паразитарним мікроорганізмом.

Поширення токсоплазмозу охоплює всі країни та континенти.

Токсоплазмоз у собак виникає не так часто, як у представників котячого сімейства, але досить поширений. Особливість захворювання — прихований перебіг. Хвороба протікає практично без вираженої симптоматики, але від цього не стає менш небезпечною. Заразність токсоплазмозу висока і недуга може вражати не тільки теплокровних тварин, а й людину.

Хворіють собаки на токсоплазмоз при порушеннях правил утримання та виховання. У зону ризику потрапляють вихованці, які постійно підбирають щось із землі, п’ють неочищену воду з джерел, а також ті, кого господарі часто годують сирим м’ясом.

Мікроскопічні організми з ряду найпростіших, проникаючи в живий організм, тривалий період не проявляють своєї активності.

Період від моменту проникнення токсоплазм в організм собаки, до моменту появи характерної симптоматики становить від 7 до 40 днів.

Спочатку найпростіші локалізуються в системному кровотоці, розмножуючись і просуваючись у бік життєво важливих органів.

Частково токсоплазми виводяться з організму, а частина паразитів, що залишилася, проникає в оболонки внутрішніх органів, впроваджуючись у клітинні структури, поступово руйнуючи їх.

Руйнування клітинних структур відбувається за рахунок надмірного зростання і розмноження найпростіших — стінки клітин не витримують і лопаються.

Паразити виходять назовні, охоплюючи все нові й нові структури. Унаслідок патологічного процесу, спричиненого діяльністю токсоплазм, порушуються функціональні особливості органів і цілих систем.

Як відбувається зараження

Домашні улюбленці — собаки і кішки, виступають у ролі проміжних господарів для токсоплазм. Захворювання може протікати у них абсолютно безсимптомно, а може стати причиною серйозних ускладнень і навіть загибелі вихованця.

Найбільшу роль у розмноженні та поширенні токсоплазмозу відіграють представники котячого сімейства.

Саме у диких і домашніх кішок токсоплазми здатні утворювати ооцисти з подальшим виділенням у навколишнє середовище через фекалії.

Можна заразитися токсоплазмозом від собаки тільки в той період, коли паразити перебувають в інкубаційному періоді.

Після закінчення періоду інкубації, захворювання перестає бути небезпечним для оточуючих.

Токсоплазмоз собак розвивається внаслідок деяких провокувальних чинників:

• споживання води, продуктів і кормів, заражених ооцистами токсоплазми;
• споживання тканинних структур ссавців і птахів (субпродукти та сире м’ясо);
• підбирання харчових відходів;
• безпосередньому контакті з хворою твариною (спільні іграшки, миски для їжі та води).

Від собаки до людини токсоплазмоз передається за допомогою слини.

Пов’язано це з тим, що паразити, які потрапили в організм тварини, розносяться разом із системним кровотоком усіма органами і можуть перебувати в слині тварини і на слизових оболонках.

Коли людина допускає облизування свого обличчя собакою, існує великий ризик зараження токсоплазмозом.

Найбільша небезпека зараження токсоплазмами для вагітних.

При цьому варто зазначити, що ризики для майбутньої дитини в утробі виникають тільки в результаті первинного зараження жінки паразитарними мікроорганізмами в період виношування.

Якщо ж жінка раніше перехворіла на токсоплазмоз, то захворювання не матиме впливу на плід.

У разі первинного інфікування жінки в перші 3 місяці вагітності, ризик розвитку патологічних станів у плода, несумісних із життям, практично 100%.

На пізніх термінах жінка також може захворіти на токсоплазмоз, але вплив на плід буде мінімальним, або ж зовсім відсутнім.

Як може заразитися людина

Від собак можна заразитися токсоплазмозом тільки в разі тісного контакту зі слиною або ж слизовими оболонками тварини.

Інфікування може статися і в момент чхання собаки, коли власник перебуває занадто близько.

У ветеринарії описані випадки, коли собака приносить інфекцію на своїх лапах у будинок.

При цьому власник може погладити собаку і немитими руками доторкнутися до носа, очей або рота.

Захворіти на токсоплазмоз можна і під час догляду за хворою твариною при недотриманні правил особистої гігієни. У таких випадках ризик інфікування найвищий.

Тварини, що мають сильний імунний захист, переносять паразитарну інфекцію досить легко без прояву клінічних ознак.

У деяких вихованців симптоматика може бути слабко вираженою, тому за будь-яких порушень у самопочутті свого улюбленця рекомендується звернутися до ветеринарного лікаря. Це дасть змогу максимально швидко виявити причину нездужання і визначити схему подальшого лікування.

Симптоми токсоплазмозу в собак

Існує кілька форм токсоплазмозу. Розділяють токсоплазмоз гострої форми, підгострої та хронічної. Собаки хворіють на токсоплазмоз, який здебільшого протікає в підгострій формі.

У гостру стадію недуги, паразити після проникнення в травну систему починають розмножуватися з високою активністю, потрапляючи в лімфатичну систему, і розносяться по всьому організму. У результаті внутрішньоклітинного росту і розвитку, можуть виникати вогнища некротизації, і при високому ступені зараження вихованець може загинути.

Підгостра форма недуги, характеру зростанням титру антитіл імуноглобулінів А при лабораторній діагностиці. У цей період кількість паразитів знижується в епітеліальних клітинах кишкового тракту, але ті, що залишилися, починають обґрунтовуватися в нервових волокнах.

Хронічний токсоплазмоз характерний локалізацією винятково в кістозних новоутвореннях, що виникають унаслідок впливу паразитів на клітинні структури. Хронічний перебіг інфекції може від 10 місяців до 3 років. У деяких випадках, токсоплазми залишаються в організмі теплокровних тварин на все життя.

Залежно від форми токсоплазмозу, ознаки захворювання відрізнятимуться. Так, за гострої форми спостерігається:

• підвищена втома тварини;
• утруднення акту вдиху і видиху;
• різка відмова від прийому їжі;
• зниження маси тіла;
• виникнення диспепсичних розладів (закрепи, розлад випорожнення, виверження шлункового вмісту);
• судомні явища, паралічі та парези (виникають унаслідок пошкодження нервових волокон).

Після проходження гострої форми недуги, симптоматика починає зникати. У собак у період гострої стадії рідко уражаються слизові оболонки очей і носа, на відміну від домашніх кішок. Але в деяких випадках, крім основних симптомів, у собаки можуть спостерігатися виділення з ока, почервоніння внутрішньої сторони повік, виділення з носової порожнини.

Діагностика токсоплазмозу полягає в комплексному підході, що включає в себе низку лабораторних аналізів і досліджень. Поставити точний діагноз, покладаючись виключно на зовнішній клінічний огляд, не реально. Найбільш інформативним аналізом на токсоплазмоз є серологічне дослідження, що включає в себе:

• метод аглютинації;
• імунофлюоресцентний аналіз.

Після зараження паразитарними найпростішими токсоплазмами, виявити в організмі підвищення специфічного імуноглобуліну можна протягом 7-14 днів.

Для прямого виявлення токсоплазми проводять специфічне дослідження цитології. Взяття біологічного матеріалу проводять із бронхів і альвеол, ліквору, лімфатичних вузлів. На підставі мікроскопічного дослідження взятих для дослідження мазків, ставлять точніший діагноз.

Виявити токсоплазмоз можна під час постановки біопроб на лабораторних мишах або ж культуральних клітинах.

Але ці методики доступні не для всіх ветеринарних клінік або лабораторій. Найбільш популярні методи діагностування токсоплазм шляхом полімеразної ланцюгової реакції.

Для дослідження проводять забір біологічних рідин — крові, аспіраційної рідини та навколоплідних вод у вагітних тварин.

Різні методики діагностики застосовуються залежно від стадії захворювання, оскільки негативний результат не є достовірним у деяких випадках.

Для підтвердження діагнозу, ветеринарні фахівці рекомендують проводити дослідження в декількох лабораторіях паралельно із застосуванням різних аналізів.

Лікування токсоплазмозу в собаки

Повністю вилікувати токсоплазмоз не є можливим, особливо в запущених стадіях.

Лікування паразитарної інфекції спрямоване на усунення основних симптомів і підтримання імунних сил організму.

Основна мета лікування — перевести токсоплазмоз із гострої стадії в хронічну (яка не становить небезпеки для оточуючих тварин, і людини зокрема).

Застосування антибіотикотерапії недоцільне, тому для лікування хворій тварині призначаються специфічні медикаментозні засоби.

Хворому собаці, залежно від стадії інфікування та клінічної картини, підбирається індивідуальна схема лікування, спрямована на знищення вільних токсоплазм, замикання в капсули внутрішньоклітинних ооцист і зняття симптомів захворювання.

Препарати, що використовуються для боротьби з токсоплазмозом собак:

• Хлоридин (найбільш ефективний у поєднанні з сульфаніламідними препаратами). Курс лікування залежить від ступеня зараження і здебільшого становить від 10 до 40 днів із перервами по 7 днів між прийомами препарату.
• Хімкоцид — курс лікування 3 дні. Далі дозування знижують до мінімуму і продовжують лікування протягом місяця.
• Сульфадоксин + піраметамін — препарати, що мають протималярійну властивість, підходять для знищення вільних токсоплазм через схожу будову найпростіших.
• Вітамінні препарати (особливо водорозчинні групи В), а також аскорбінова і фолієва кислота.
• Імуномодулювальні медикаментозні препарати.

Важливе значення в процесі терапії токсоплазмозу займає дієтичне харчування, спрямоване на зниження навантаження з травної системи. Адже саме вона найбільше пошкоджується в результаті зараження паразитарними найпростішими мікроорганізмами.

У процесі терапії захворювання необхідне проведення дезінфекційного прибирання приміщення, де перебуває хвора тварина. Прибирання має проводитися не рідше одного разу на 3 дні. Для дезінфекції використовують розчини хлораміну, формальдегіду, їдкого лугу або лізолу.

Профілактика

Знизити ймовірність зараження вихованця токсоплазмозом можна, дотримуючись правил профілактики. На жаль, щеплень собаці від токсоплазмозу не розроблено, на відміну від котів, для яких розроблено специфічну вакцину Т-263. Запобігти зараженню собаки можна, виконуючи таку низку правил:

• не допускати годування собаки сирим м’ясом або ж субпродуктами;
• дотримуватися гігієни в будинку, проводячи своєчасне прибирання приміщення із застосуванням дезінфекційних засобів;
• не допускати перебування тварини в місцях, де зберігаються корми або ж продукти харчування;
• не допускати можливого поїдання собакою фекалій інших тварин;
• стежити за чистотою води, яку п’є тварина, і забороняти пити воду з калюж і брудних водойм;
• щодня мити лапи після прогулянок на вулиці;
• проведення своєчасних вакцинацій від небезпечних вірусних інфекцій, що знижують імунний захист тварини.

Власник собаки повинен докласти максимум зусиль до того, щоб навіть якщо вихованець заразився токсоплазмозом, захворювання пройшло без наслідків і характерних симптомів. Для цього потрібно зміцнювати імунітет, своєчасно звертатися до кваліфікованого ветеринара по допомогу і не займатися самолікуванням.

Розбір 2025 року — нові підходи до догляду за тваринами.